Постанова № 138480032, 23.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3874/26

провадження № 3/619/1207/26

ПОСТАНОВА

іменем України

23 липня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікова О.В., за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П., адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Коновала А.М., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

01.06.2026 о 21 год. 00 хв. за адресою: м. Дергачі по вул. Трудовій водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, що зафіксовано на бодікамеру 1113057280/292 та 1113057280/275, чим порушила п. 2.5 ПДР.

Адвокат ОСОБА_1 Коновал А.М. просив закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також подав до суду заяву про повернення вищезазначеного адміністративного матеріалу ВП №3 (м. Дергачі) Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області на доопрацювання, а також заяву, у якій просив викликати у судове засідання інспектора ВП №3 (м. Дергачі) Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області Лисенка Р.С., який складав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681471 від 01.06.2026.

В обгрунтування своєї позиції, адвокат Коновал А.М. посилався на те, що під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено істотні суперечності між змістом адміністративного протоколу та долученими до нього матеріалами відеофіксації, а саме: відеозапис, який долучений органом поліції як доказ події від 01.06.2026 містить (дату, час та рік), які не відповідають даним, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема на долученому відеозаписі відображено дату 16.01.2021, тоді як адміністративним протокол складений щодо події, яка, за твердженнями працівника поліції, мала місце 01.06.2026. Таким чином, долучений до матеріалів справи електронний доказ не може бути належним чином ідентифікований як такий, що стосується саме події, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з цим лише посадова особа, яка безпосередньо склала адміністративний протокол, може надати пояснення щодо обставин оформлення адміністративного матеріалу та відповісти на питання, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Крім того, адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 сформований всупереч діючим нормам права, що в цілому унеможливлюють розгляд справи та ухвалення судового рішення, т.я. відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2018 по справі №760/9462/16 визначено, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не може і свідчити як безпідставний доказ встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП; наявний у матеріалах справи відеозапис є дроблений та сформований в ігноруванні діючих норм права; свідчення свідків, понятих, тощо при складанні адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_1 відсутні; матеріали справи не містять даних щодо часу, дати, року сформованого протоколу котрий є предметом розгляду справи, а також матеріали справи не містять даних щодо роз`яснення прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП. За таких умов матеріали даної справи не містять жодного доказу вчинення правопорушення з боку ОСОБА_1 за обставинами та подіями, за якими триває розгляд справи, оскільки будь-яке ухвалене судове рішення стосовно ОСОБА_1 буде протиправним.

У судовому засіданні адвокат Коновал А.М. просив провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, підтримав подані клопотання.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП підтверджується дослідженими доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681471 від 01.06.2026, який містить дату, час, місце та зазначення обставин вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху України; встановлені ознаки алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці. Також у протоколі зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності відмовилася від проходження медичного огляду в установленому законом порядку;

- направленням на огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

- даними відеозапису з бодікамер, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , на законну вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я;

- довідкою начальника САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, в якій зазначено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформаційної підсистеми «ГСЦ АТМ» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником транспортного засобу RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- довідкою начальника САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, в якій зазначено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи «ІПНП», пошук «ГСЦ Посвідчення водія» на причетність власності посвідчення водія значиться посвідчення водія України НОМЕР_2 , статус: не визначений, міграція, термін дії з 25.04.1998, категорія В з 25.04.1998, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- довідкою начальника САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, в якій зазначено, що відповідно до відомостей з інформаційно-комунальної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо притягнення до адміністративної відповідальності станом на 03.06.2026 ОСОБА_1 , притягувалася до адміністративної відповідальності 01.06.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Поважних причин, з яких водій ОСОБА_1 відмовилася виконати вимогу поліцейського про проходження нею огляду на стан алкогольного сп`яніння, судом не встановлено.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення водій ОСОБА_1 не подавала, дії працівників поліції не оскаржувала.

Щодо клопотання про повернення матеріалів.

Суд відхиляє клопотання захисника про повернення адміністративного матеріалу на доопрацювання, оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає повернення матеріалів лише з мотивів незгоди сторони захисту з оцінкою доказів чи наявності окремих недоліків їх оформлення, якщо такі недоліки можуть бути перевірені та оцінені судом під час розгляду справи. Матеріали адміністративної справи містять достатній обсяг доказів для встановлення фактичних обставин події та вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.

Щодо клопотання про виклик в судове засідання інспектора поліції.

Не підлягає задоволенню й клопотання про виклик до судового засідання працівника поліції, який складав протокол. Обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, підтверджуються письмовими матеріалами та відеозаписом, які були безпосередньо досліджені судом. Захисником не наведено конкретних обставин, які неможливо встановити без допиту зазначеної посадової особи, а тому необхідність її виклику відсутня.

Доводи адвоката Коновала А.М. щодо наявності істотних розбіжностей у часі фіксації подій на наданих суду відеозаписах підлягають відхиленню з огляду на таке. Під час дослідження відеозапису встановлено, що на ньому зафіксовано саме подію, описану у протоколі про адміністративне правопорушення: транспортний засіб RENAULT KANGOO з державним номерним знаком НОМЕР_1 , особу ОСОБА_1 , місце події, спілкування працівників поліції із водієм, виявлені ознаки сп`яніння, пропозицію пройти огляд та категоричну відмову від його проходження як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я. Сама по собі розбіжність у часових показниках може бути зумовлена технічними особливостями роботи пристроїв, відсутністю синхронізації, похибками налаштування дати та часу. Аналіз змісту відеозаписів свідчить про їх логічну та послідовну відповідність фактичним обставинам подій. Незважаючи на відмінності у відображенні часу, зафіксовані дії учасників події, їх послідовність, та інші істотні обставини узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи. Таким чином, розбіжності у часових показниках не впливають на встановлення фактичних обставин події. Крім того, стороною, яка посилається на зазначені розбіжності, не надано належних та допустимих доказів того, що такі відмінності є наслідком втручання у відеозаписи чи спотворення інформації. Саме по собі посилання на різницю у відображенні часу без доведення її істотності та впливу на зміст доказу не може бути підставою для визнання відеозаписів неналежними або недопустимими доказами.

Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника на те, що відеозапис не є безперервним, не свідчить про його недопустимість. Використання бодікамер Національної поліції передбачає автоматичне формування окремих файлів залежно від тривалості запису або особливостей функціонування технічного засобу. Сам по собі поділ відеозапису на декілька файлів не підтверджує його монтажу чи спотворення змісту. Будь-яких об`єктивних даних про втручання у відеозапис стороною захисту не надано. Крім того, на даних відеозаписах безперервно зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає.

Доводи про відсутність свідків або понятих також не заслуговують на увагу. Відповідно до чинної редакції статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення ознак сп`яніння, у разі застосування технічних засобів відеофіксації участь свідків не є обов`язковою. У даному випадку відмова від проходження огляду була зафіксована засобами відеофіксації.

Суд погоджується із правовою позицією про те, що сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи. Разом з тим у цій справі вина підтверджується не лише протоколом, а сукупністю взаємоузгоджених доказів: актом огляду, направленням до закладу охорони здоров`я, відеозаписом із бодікамери, довідками інформаційних систем Національної поліції та іншими письмовими матеріалами. Саме сукупність зазначених доказів відповідає вимогам статті 251 КУпАП та підтверджує факт керування транспортним засобом та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд відхиляє доводи щодо не роз`яснення ОСОБА_1 прав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 268 КУпАП, як то передбачено ст. 256 КУпАП, оскільки само по собі таке недотримання поліцейським вимог цього положення закону, нормативних актів щодо порядку складання протоколів про адміністративні правопорушення не свідчать про незаконність протоколу про адміністративне правопорушення. До того ж, нормативними актами не передбачена обов`язкова відеофіксація роз`яснення поліцейським особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, її прав. ОСОБА_1 як зафіксовано на відеозаписі, зауважень стосовно його складання, зокрема щодо не роз`яснення їй прав, передбачених ст.268 КУпАП, не викладала.

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь її суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

постановив:

У задоволенні клопотання про повернення адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на дооформлення -- відмовити.

У задоволенні клопотання про виклик свідка - відмовити.

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу:

р/р UA168999980313020149000020001, код за ЄДРПОУ 37874947, отримувач ГУК Харківська область/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 21081300.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя О. В. Пруднікова