Ухвала суду № 138480011, 24.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 липня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8453/26

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними висновку та рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, у якому просить:

визнати недійсним (незаконним) висновок за результатами клініко-експертної оцінки «надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 » клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації;

визнати недійсним (незаконним) рішення, оформлене протоколом від 15 квітня 2025 р. засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, про затвердження експертних висновків за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, надані експертами управління за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів» (експертного висновку від 09.04.2025 року експерта Олени Суклєти, експертного висновку від 11 квітня 2025 року експерта Валерія Синиці, експертного висновку від 11 квітня 2025 року експерта Геннадія Стукала, експертного висновку від 10 квітня 2025 року експерта Ігоря Філіппова, експертного висновку від 10 квітня 2025 року експерта Ігоря Батога).

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини першої, другої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує висновок за результатами клініко-експертної оцінки «надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 » клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації та рішення, оформлене протоколом від 15 квітня 2025 р. засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, про затвердження експертних висновків за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, надані експертами управління за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів» (експертного висновку від 09.04.2025 року експерта Олени Суклєти, експертного висновку від 11 квітня 2025 року експерта Валерія Синиці, експертного висновку від 11 квітня 2025 року експерта Геннадія Стукала, експертного висновку від 10 квітня 2025 року експерта Ігоря Філіппова, експертного висновку від 10 квітня 2025 року експерта Ігоря Батога).

При цьому, позовна заява подана позивачем до суду 19.07.2026 (згідно відмітки штампу на конверті), що свідчать про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 11.02.2025 у справі № 160/6064/24, від 18.02.2025 у справі № 160/15379/24.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду доказів триваючої неможливості звернення ним до суду в межах строку звернення до суду.

Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною п`ятою статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 3 статті 2 КАС України регламентує основні засади (принципи) адміністративного судочинства, якими є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: який доказ не може бути поданий, причини неподання, та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Аналіз вказаних вище норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що учасники справи в адміністративному судочинстві є рівними перед законом і судом та не повинні зловживати своїми процесуальними правами, вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює певні обов`язки для відповідних сторін, серед яких є обов`язок позивача разом з позовною заявою подати докази, якими він обґрунтовує свої вимоги та підтверджує обставини, за яких на його думку відбулось порушення його прав.

Втім, у разі неможливості подати певні докази, такий учасник справи повинен повідомити суд про об`єктивні причини, за яких доказ подано не може бути та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Всупереч вимогам процесуального закону позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, викладені у позовній заяві, та обґрунтовували заявлені позовні вимоги.

Суд зазначає, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.

Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Суд зауважує, що у позовній заяві не конкретно викладено зміст позовних вимог. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Таким чином, позовна заява має містити максимально чіткі і зрозуміло сформовані позовні вимоги, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач зокрема просить визнати недійсним (незаконним) висновок за результатами клініко-експертної оцінки «надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 » клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації та визнати недійсним (незаконним) рішення, оформлене протоколом від 15 квітня 2025 р. засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, про затвердження експертних висновків за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, надані експертами управління за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів» (експертного висновку від 09.04.2025 року експерта Олени Суклєти, експертного висновку від 11 квітня 2025 року експерта Валерія Синиці, експертного висновку від 11 квітня 2025 року експерта Геннадія Стукала, експертного висновку від 10 квітня 2025 року експерта Ігоря Філіппова, експертного висновку від 10 квітня 2025 року експерта Ігоря Батога).

Таке формулювання позовних вимог позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову, оскільки позивачем не конкретизовано дати (число, місяць, рік) номера (за наявності) висновку та рішення, які на думку позивача слід визнати протиправними.

Суд звертає увагу, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України, і вказаний обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Так, позовна заява подана з порушенням вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позивачем не надано копії всіх додатків до позовної заяви з № 1 по № 37, що підтверджується актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) складеним Чернігівським окружним адміністративним судом від 22.07.2026 № 620/8453/26/19599/26.

Також не надано копії позовної заяви з додатками для направлення судом відповідачу.

Вказане свідчить, що позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України.

Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір».

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Таким чином за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).

Враховуючи, що позивачем заявлено дві окремі позовні вимоги немайнового характеру, у даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру вважається сплата судового збору у розмірі 2662,40 грн (1331,20 грн*2).

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ел.адм. подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом приведення поданих матеріалів у відповідність до вимог законодавства та з урахуванням підстав і обґрунтувань, викладених в ухвалі (у разі подання у паперовому вигляді відповідно до кількості учасників справи).

При цьому суд звертає увагу, що згідно частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними висновку та рішення - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА