Окрема ухвала № 138479753, 24.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

24 липня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/5951/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву в порядку ст. 382, 383 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №600/5951/23-а, яке набрало законної сили 09.01.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром з 01.03.2022. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без її обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.

Позивач подав до суду заяву в порядку статей 382 та 383 КАС України, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, вчинені при виконанні рішення суду у справі №600/5951/23-а;

- зобов`язати відповідача усунути порушення та здійснювати виплату пенсії без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати відповідача провести виплату недоотриманих сум пенсії;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду;

- зобов`язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду.

В обгрунтування поданої заяви вказував, що відповідач при виконанні судового рішення повторно застосував обмеження його пенсії максимальним розміром.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заяву ОСОБА_1 подану в порядку ст. 382, 383 КАС України - повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 скасовано ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та направлено справу на продовження розгляду.

Статтею 383 КАС України визначено порядок розгляду заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 383 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні норми передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, в силу приписів ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без її обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.

Судом встановлено, що у січні 2024 року на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області проведено перерахунок пенсії з 01.07.2022 без обмеження максимальним розміром.

Листом від 27.04.2026 №2400-1702-8/16720 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області роз`яснило позивачу, що розмір пенсії до виплати з 01.03.2024 визначено з урахуванням статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262 - XII, де передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив, що, виконуючи рішення суду по справі № 600/5951/23-а, відповідач дійсно здійснив перерахунок пенсії позивача, однак з 01.03.2024 застосував обмеженням максимального розміру пенсії позивача, тим самим фактично зафіксувавши розмір виплачуваної йому пенсії сумою 25950,00 грн, хоча розрахунок пенсії на цю дату становить 28840,18 грн.

Суд зауважує, що згідно з резолютивною частиною рішення суду відповідача зобов`язано провести перерахунок та виплату позивачу без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

У даному випадку висновки суду у справі щодо перерахунку пенсії є обов`язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії.

Зважаючи на це, відповідач не має права повторно обмежувати максимальним розміром розмір пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними та зменшувати розмір пенсії без обґрунтування причин зменшення та без зміни способу та виконання вказаного рішення суду.

Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду 240/19396/23 від 11.03.2024.

Відповідно, рішення суду у цій справі також включає в себе перерахунок та подальшу виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

З огляду на викладене, дії відповідача на виконання рішення суду, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивача з 01.03.2024, розцінюються судом як недобросовісні, оскільки полягають у порушенні процесуального обов`язку, який передбачений статтею 370 КАС України, суперечать завданню адміністративного судочинства та мають наслідком породження нових спорів у сфері соціального захисту населення.

Статтею 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Відтак, враховуючи встановлену судом протиправність дій пенсійного органу під час перерахунку та виплати пенсії позивача на виконання рішення суду по справі № 600/5951/23-а в частині застосування з 01.03.2024 зменшення виплати пенсії, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її керівнику Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для вжиття відповідних заходів реагування.

За змістом ч. 5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Тому на виконання приписів ч. 5 ст. 249 КАС України Головному управлінню Пенсійного фонду України у Чернівецькій області слід встановити п`ятнадцятиденний строк з дати отримання окремої ухвали для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 600/5951/23-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо неналежного виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 600/5951/23-а.

3. Постановити окрему ухвалу і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

4. Про вжиті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області заходи повідомити Чернівецький окружний адміністративний суд не пізніше 15 днів після надходження окремої ухвали.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 249, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Григораш