Рішення № 138479693, 18.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11202/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, поданим представником позивача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача 41374 грн відшкодування понесених витрат на спорудження надгробного пам`ятника та 8000 грн судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06 липня 2024 року водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним сідловим тягачем DAF XF 105/410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричіпом KLAESER HERTEN TSA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , поблизу с.Шлях Рівненського району Рівненської області виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва водії, а також дванадцять пасажирів автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зокрема ОСОБА_5 , загинули на місці. За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06 липня 2024 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024180000000549, досудове розслідування триває донині. Внаслідок ДТП було завдано матеріальну шкоду близькому родичеві загиблої ОСОБА_5 - синові ОСОБА_1 , який поніс витрати на спорудження надгробного пам`ятника. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілої настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди, шкоду потерпілій було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF XF 105/410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, покладається на відповідача, як на страховика. Позивач поніс витрати на спорудження надгробного пам`ятника потерпілій в розмірі 41374 грн, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі (96000 грн), встановлених законом на день настання страхового випадку.

У відзиві на позовну заяву представник відповідач ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необгрунтованістю. Заперечення проти позову мотивує тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF XF 105/410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була забезпечена АТ "СГ "ТАС", цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 була забезпечена ПрАТ "СК "Євроінс Україна". Оскільки відбулася взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, дані правовідносини регулюються ст.1188 ЦК України, а не ст.1187 ЦК України, як стверджує позивач. В силу ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, розмір страхового відшкодування ділиться на кількість учасників ДТП, а отже, кожний із страховиків здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі 50 % після завершення кримінального провадження. Дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі та судове рішення по даній справі не прийнято, що унеможливлює встановлення за яких обставин відбулася ДТП, чи була завдана шкода майну, здоров?ю чи життю внаслідок ДТП, кому була нанесена шкода, ким була нанесена шкода, чи саме внаслідок ДТП настала смерть потерпілого, хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, не були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили, або інших відстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідач заперечує, що смерть потерпілого є прямим наслідком спірної ДТП. Звернення позивача до суду є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив її до отримання рішення за результатами кримінального провадження.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану ними в розумінні ст.1166, 1187, 1188 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Відповідач не надає жодного доказу, який би підтвердив наявність непереборної сили або умислу потерпілого, відповідно страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який стався за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якого заподіяно шкоду життю потерпілого. Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні, відсутність вини водія транспортного засобу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позивач має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ухвалою від 18 травня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 18 червня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про передання справи на розгляд до Святошинського районного суду м.Києва.

Ухвалою від 18 червня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У заяві від 29 травня 2026 року представник позивача просить розглянути справу без участі позивача та його представника у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 30 серпня 1975 року Оженинською сільською Радою Острозького району Ровенської області, повідомленням Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові № 604/32.30-26 від 14 листопада 2024 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 серії НОМЕР_5 , виданим 12 грудня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Острозького району Рівненської області, свідоцтвом про смерть № 853, виданим 12 листопада 2003 року.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане 10 липня 2024 року Нетішинським відділом державної реєстрації цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

06 липня 2024 року приблизно о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним сідловим тягачем DAF XF 105/410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом KLAESER HERTEN TSA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м.Острог у напрямку м.Здолбунів, поблизу с.Шлях Рівненського району Рівненської області, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_7 , маршрут "Рівне АС - Хмельницький АС", під керуванням водія ОСОБА_4 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також дванадцять пасажирів автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_7 : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , загинули на місці події, пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_21 отримала тілесні ушкодження.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, кримінальне провадження № 12024180000000549.

За змістом висновку експерта № 505 від 05 серпня 2024 року за результатами судово-медичної експертизи по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024180000000549 від 06 липня 2024 року, смерть гр-ки ОСОБА_5 настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що підтверджується виявленням при розтині трупа зазанчених вище чисельних ушкоджень тіла, а також даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів (знижене кровонаповнення судин досліджених внутрішніх органів, з незначними ознаками гострого порушення кровообігу та шокової реакції; ділянка ушкодження стінки серця, з одинокими розсіяними крововиливами, з мінімальними реактивними змінами; ділянка ушкодження плеври та паренхіми, в одному із шматочків легень; ділянка ушкодження капсули та паренхіми печінки, з дрібновогниіцевим інфільтративним крововиливом, з мінімальними реактивними змінами; ділянка ушкодження паренхіми селезінки - без реактивних змін,набряк та помірно виражені дистрофічні зміни в головному мозку). Між отриманими потерпілою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Цивільно правова відповідальність власника автомобіля DAF XF 105/410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 06 липня 2024 року була застрахована у АТ "СГ "ТАС" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АТ5026961).

Внаслідок загибелі ОСОБА_5 позивач поніс витрати на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 41374 грн, що підтверджується накладною № 270 від 30 грудня 2025 року, чеком № 4811254942 від 18 липня 2025 року та чеком № 5946786303 від 30 грудня 2025 року.

Листом № 2409 від 06 листопада 2024 року ПрАТ "СК "ТАС" повідомило позивача про призупинення розгляду справи, оскільки відсутнє документальне підтвердження, що по справі завершене кримінальне провадження та вирок суду набрав законної сили.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За положеннями ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,

договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.6 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Порядок вішкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначений статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 27.1 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, що є джерелом підвищеної небезпеки.

На володільця джерела підвищеної небезпеки покладається відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії цього джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні.

Суд встановив, що 06 липня 2024 року стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої в результаті зіткнення двох транспортних засобів загинула матір позивача ОСОБА_5 (пасажир автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_7 ).

Смерть потерпілої ОСОБА_5 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї ДТП, що підтверджується висновком експерта № 505 від 05 серпня 2024 року. Доказів на спростування вказаної обставини відповідач суду не надав.

Позивач здійснив витрати на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 41374 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, відповідач, як страховик, зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду, пов`язану зі смертю потерпілої ОСОБА_5 , завдану джерелом підвищеної небезпеки, зокрема здійснити відшкодування понесених ним витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Докази, що шкода, пов`язана зі смертю потерпілої, була завдана внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої ОСОБА_5 , у справі відсутні.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п.36.3 ст.36 Закону України ", у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Положення п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосовуються у випадку поділу розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, тобто при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої джерелам підвищеної небезпеки, між володільцями таких джерел підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність пасажира ОСОБА_5 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З огляду на те, що у цій справі внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано іншій особі (пасажиру), позивач вправі заявити вимогу про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, до відповідача, як до страховика, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу DAF XF 105/410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час використання якого заподіяно шкоду потерпілій особі.

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача про передчасність звернення позивача до суду до розгляду кримінального провадження за фактом ДТП.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21 виснував, що відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Факт настання страхового випадку відповідач не оспорює, а наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування не є обставиною, яка має бути встановлена вироком суду у кримінальному провадженні № 12024180000000549 від 06 липня 2024 року.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 41374 грн, а отже, позов належить задовольнити.

За правилами ст.141 ЦК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу надано: договір про надання професійної правничої допомоги № Ж153, укладений 18 жовтня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_1 , детальний розрахунок робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 8000 грн.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, обгрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, які належить стягнути на його користь з позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 41374 (сорок одну тисячу триста сімдесят чотири) грн відшкодування понесених витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в дохід держави судовий збір у сумі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ;

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", місцезнаходження: 03062, м.Київ, пр-кт Берестейський, буд.65; код ЄДРПОУ 30115243.

Суддя