Ухвала суду № 138479439, 23.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15541/25

УХВАЛА

23 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши звіт в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 представник ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій зазначила, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, судом зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 61 день, виходячи із розмірів грошового забезпечення, перерахованого із урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Апеляційну скаргу відповідача ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року було повернуто.

З метою виконання судового рішення представник позивача направляла адвокатський запит, у відповідь на який військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для нарахування сум компенсації, оскільки додаткова винагорода за постановою № 168 не залежить від останньої займаної штатної посади, у зв`язку з чим нарахована сума становить 0,00 грн. Заявник зауважує, що позивач отримував додаткову винагороду за останньою штатною посадою, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення, а надана відповідачем відповідь свідчить про ухилення від належного виконання судового рішення.

Вважаючи, що станом на день звернення з цією заявою рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі, та керуючись приписами статті 382 КАС України, представник позивача просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення від 06 січня 2026 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про його виконання.

Ухвалою суду від 16.06.2026 заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25 задоволено. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25 протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

20.07.2026 від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25, в якому зазначено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25 виконано в повному обсязі.

Так, відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 виплачується за виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до бойових наказів (розпоряджень) у розрахунку на місяць пропорційно часу їх виконання, а отже, не залежить від останньої займаної штатної посади та визначається за фактично нарахованою сумою в місяці звільнення.

Оскільки в липні 2025 року ОСОБА_1 бойові (спеціальні) завдання не виконував, розмір додаткової винагороди за постановою № 168 у місяці звільнення складав 0,00 грн. З огляду на викладене, відповідач вважає, що здійснив перерахунок компенсації за 61 день невикористаної відпустки, за наслідками якого сума, що підлягає доплаті за рішенням суду, становить 0,00 грн, у зв`язку з чим відповідач вважає рішення суду повністю виконаним.

Розглянувши заяву відповідача про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2,3 ст. 382-2 КАС України визначено вичерпний перелік інформації, яку має містити звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Вирішуючи питання про повноту виконання судового рішення в частині розміру додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яка підлягає врахуванню у складі грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Аналізуючи зміст наведеної норми, суд доходить висновку, що вона не містить механізму усереднення грошового забезпечення за рік чи будь-який інший тривалий період. Норма прямо передбачає, що розрахунок здійснюється виходячи з фіксованого набору складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) у тому розмірі, який відповідає останній займаній штатній посаді військовослужбовця, а одноденний розмір визначається діленням саме місячного (а не річного чи середньорічного) розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Це прямо підтверджує, що розрахунковою одиницею за цією нормою є один місяць, який відповідає останній займаній посаді (фактично останній місяць проходження служби), а не рік або інший період.

Суд зазначає, що застосування цієї норми є однозначним щодо стабільних складових грошового забезпечення - посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та премії (яка обчислюється у відсотковому співвідношенні до окладу) - оскільки розмір цих виплат визначається займаною посадою, військовим званням та вислугою років і не залежить від того, який саме календарний місяць взяти за основу розрахунку.

Разом з тим, щодо змінних складових грошового забезпечення, до яких належить додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, розмір якої відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 визначається пропорційно часу фактичного виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань у конкретному місяці, суд зазначає таке.

Оскільки пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260 не встановлює жодного окремого (спеціального) порядку визначення розміру саме змінних (умовних) складових грошового забезпечення, відмінного від порядку визначення стабільних складових, суд доходить висновку, що й до змінних складових застосовується той самий принцип - урахуванню підлягає розмір, що відповідав останній займаній штатній посаді, тобто фактично нарахований військовослужбовцю в останньому місяці проходження служби (місяці, що передував виключенню зі списків особового складу).

Суд враховує, що саме такого підходу - обчислення на основі фактично нарахованих сум, а не абстрактного (можливого) розміру винагороди, дотримувався Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, де було встановлено, що спірна грошова винагорода мала постійний характер, виплачувалась позивачу щомісячно і з її суми сплачувався єдиний соціальний внесок, у зв`язку з чим вона підлягала врахуванню. Тобто визначальним для Верховного Суду було саме встановлення факту регулярного (постійного) отримання цієї винагороди позивачем у справі, яка розглядалася, а не сам факт існування правової можливості її отримання за займаною посадою абстрактно.

Отже, обов`язок доведення того, що додаткова винагорода за постановою № 168 мала для позивача постійний (регулярний) характер протягом проходження ним служби, а не була відсутньою через об`єктивні обставини - зокрема, невиконання бойових (спеціальних) завдань у відповідні періоди, покладається на учасника справи, який на це посилається, з урахуванням процесуальних правил доказування, встановлених статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами дослідження звіту відповідача суд встановив, що останній навів розрахунок, згідно з яким додаткова винагорода за постановою № 168 у місяці, що передував виключенню позивача зі списків особового складу (липень 2025 року), становила 0,00 грн, оскільки в зазначеному місяці позивач бойових (спеціальних) завдань не виконував. Такий розрахунок відповідає буквальному змісту пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260, який передбачає врахування розміру грошового забезпечення (в тому числі його змінних складових), що відповідав останній займаній штатній посаді, тобто фактично нарахованого в останньому місяці проходження служби, без застосування будь-якого механізму усереднення за попередні періоди.

Позивачем не подано до суду заперечень щодо цього розрахунку та не надано доказів того, що додаткова винагорода за постановою № 168 мала для нього постійний (регулярний) характер протягом проходження служби на останній займаній посаді.

За таких обставин, оскільки наданий відповідачем розрахунок ґрунтується на правильному тлумаченні пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 в частині визначення розрахункового періоду (останній місяць, що відповідає останній займаній штатній посаді, без усереднення за рік чи інший період), а доказів, які спростовували б цей розрахунок або підтверджували б постійний характер спірної винагороди для позивача, до суду не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту відповідача про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25.

Керуючись статтями 248, 254, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 560/15541/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя В.К. Блонський