Рішення № 138479383, 24.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17086/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач) та зобов`язати відповідача здійснити помісячний розрахунок, нарахувати і виплатити на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» компенсацію й індексацію за весь час прострочення виплати частини основного розміру пенсії в сумі 762 377,06 грн за період із 01.01.2016, зокрема щодо суми, нарахованої на виконання постанови Верховного Суду від 18.10.2024 у справі № 560/5340/22, та сум, нарахованих на виконання інших судових рішень.

Позивач просить допустити негайне виконання рішення суду відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України та встановити судовий контроль за його виконанням відповідно до статті 382 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в дводенний строк з дня отримання даної ухвали суду, надати до суду: копію пенсійної справи ОСОБА_1 ; копію звернення ОСОБА_1 від 26.09.2025 № ВЕБ-22001-Ф-С-25-209696 (вх. № 1430/11) з доданими до нього документами.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.

Зазначає, що відповідач на виконання восьми судових рішень нарахував йому пенсійну заборгованість у загальному розмірі 762 377,06 грн, однак на час звернення до відповідача та подання позову ці кошти не виплатив.

На думку позивача, тривала невиплата належних сум призвела до втрати їх купівельної спроможності.

Тому відповідач, як вказує позивач, зобов`язаний здійснити помісячний розрахунок і виплатити компенсацію втрати частини доходів за весь період затримки незалежно від того, коли відповідні суми були фактично нараховані та чи здійснено їх нарахування добровільно або на виконання судових рішень.

Позивач заперечує проти мотиву відповідача про відсутність вини органу Пенсійного фонду.

Зокрема, він посилається на те, що судовими рішеннями, на виконання яких утворилася заборгованість, установлено протиправність неврахування належних складових пенсії або обмеження її розміру, а негативні наслідки тривалого невиконання обов`язку з виплати належної пенсії не можуть бути покладені на пенсіонера.

Щодо індексації позивач виходить із того, що пенсія є грошовим доходом, який не має разового характеру, а тому, на його переконання, уся невиплачена сума 762 377,06 грн підлягає індексації з 01.01.2016 до дня фактичної виплати.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Надана суду електронна копія пенсійної справи № 2203007329 позивача містить документи про призначення та подальші перерахунки пенсії ОСОБА_1 .

Із цих документів у сукупності з листом відповідача від 02.10.2025 № 2200-0405-8/75413 вбачається, що позивач із 13.08.2014 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пенсійна справа позивача містить складені відповідачем перерахунки пенсії та розрахунки сум доплат на виконання судових рішень.

У цих документах окремо зазначено періоди, за які проведено розрахунок, належні до виплати суми, фактично виплачені суми та різницю між ними - суму доплати.

Так, розрахунок від 22.11.2021 за період із грудня 2019 року до листопада 2021 року визначає загальну суму доплати 276 035,74 грн; розрахунок від 23.09.2022 - суму доплати 37 072,56 грн; розрахунок від 15.08.2023 за період із березня 2022 року до серпня 2023 року - суму доплати 20 972,46 грн.

Ці розрахунки підтверджують, що заборгованість сформована не як один платіж, який виник 01.01.2016, а як сукупність різниць між належним і фактично виплаченим розміром пенсії за окремі місяці та за різними судовими рішеннями.

Пенсійна справа також містить окремі документи про перерахунок поточного розміру пенсії, у яких відображено індексаційні підвищення за 2022, 2023, 2024 і 2025 роки.

Зокрема, у перерахунках визначається основний розмір пенсії з урахуванням відповідних індексаційних складових, після чого в помісячних розрахунках доплати зіставляються належний і фактично виплачений розміри.

Нульове значення у графі «у тому числі індексація» в окремому розрахунку доплати не можна ізольовано оцінювати як доказ неврахування індексації.

Документи про перерахунок пенсії, що передували відповідним розрахункам доплат, відображають індексаційні складові у визначеному на відповідну дату розмірі пенсії.

Отже, пенсійна справа підтверджує помісячну базу частини нарахувань, але не доводить, що вся сума судової заборгованості підлягає окремій повторній індексації.

Складання розрахунку доплати засвідчує визначення розміру заборгованості, але не є доказом її фактичного перерахування позивачу.

Серед досліджених документів пенсійної справи суд не виявив платіжного доручення, банківської виписки, виплатної відомості чи іншого документа, який би підтверджував погашення сукупної заборгованості перед позивачем в сумі 762 377,06 грн.

Листом від 03.09.2025 № 2200-0405-8/66938 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що станом на дату відповіді заборгованість із виплати пенсії позивачу становить 762 377,06 грн.

Відповідач навів такий склад заборгованості: 1) заборгованість у сумі 276 035,74 грн, нарахована за період із 01.12.2019 до 30.11.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 560/4626/21, яке набрало законної сили 08.11.2021; відомості внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» 19.11.2021 за № 151903; 2) заборгованість у сумі 37 072,56 грн, нарахована за період із 01.12.2019 до 30.11.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 560/5306/22, яке набрало законної сили 06.09.2022; відомості внесено до Реєстру 15.09.2022 за № 310253; 3) заборгованість у сумі 20 972,46 грн, нарахована за період із 01.03.2022 до 31.08.2023 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 560/2538/23, яке набрало законної сили 31.07.2023. У листі відповідача дату внесення відомостей до Реєстру зазначено як 26.10.2022, а реєстраційний номер 490258. Суд відтворює ці реквізити відповідно до змісту листа та не надає очевидній хронологічній неузгодженості самостійного правового значення; 4) заборгованість у сумі 12 000,00 грн, нарахована за період із 01.03.2023 до 31.10.2023 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2023 у справі № 560/7597/23, яке набрало законної сили 07.09.2023; відомості внесено до Реєстру 07.09.2023 за № 518731; 5) заборгованість у сумі 62 000,00 грн, нарахована за період із 01.07.2021 до 28.02.2022 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі № 560/11111/23, яке набрало законної сили 21.11.2023, з урахуванням ухвали від 09.01.2024; відомості внесено до Реєстру 29.11.2023 за № 576392; 6) заборгованість у сумі 7 500,00 грн, нарахована за період із 01.03.2024 до 31.07.2024 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 560/3792/24, яке набрало законної сили 16.07.2024; відомості внесено до Реєстру 28.07.2024 за № 720530; 7) заборгованість у сумі 308 878,27 грн, нарахована за період із 01.01.2016 до 30.11.2019 на виконання постанови Верховного Суду від 18.10.2024 у справі № 560/5340/22; відомості внесено до Реєстру 25.10.2024 за № 756046; 8) заборгованість у сумі 37 918,03 грн, нарахована за період із 01.12.2019 до 31.12.2024 на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 560/10384/24, з урахуванням ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2024; відомості внесено до Реєстру 12.12.2024 за № 766541.

Щодо кожної зі складових сума залишку невиплаченої заборгованості дорівнювала сумі нарахованої заборгованості.

Отже, листом, складеним самим відповідачем, підтверджено, що станом на 03.09.2025 жодну з восьми сум не було виплачено позивачеві.

Відповідач також повідомив, що на дату листа виплати проведено за судовими рішеннями, які набрали законної сили до 19.11.2020 включно, а зазначені вище рішення очікують фінансування в порядку черговості.

Ці відомості узгоджуються з пенсійною справою позивача, яка містить розрахунки нарахованих доплат, але не містить доказів їх фактичної виплати.

11.09.2025 позивач подав через вебпортал Пенсійного фонду України звернення № ВЕБ-22001-Ф-С-25-192830, у якому просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів і провести індексацію невиплачених коштів у сумі 762 377,06 грн за період із 01.01.2016 до дня виплати, а також надати відповідні розрахунки.

Листом від 25.09.2025 № 12408-11316/С-04/8-2200/25 відповідач підтвердив склад заборгованості за вісьмома судовими рішеннями та зазначив, що її виплата буде здійснена в межах бюджетних призначень.

У компенсації відповідач відмовив, оскільки не вбачав своєї вини у порушенні строків виплати.

Питання індексації сукупної заборгованості в цьому листі окремо не вирішено.

26.09.2025 позивач подав повторне звернення (скаргу) № ВЕБ-22001-Ф-С-25-209696.

У ньому він оскаржив мотив щодо відсутності вини, послався на протиправність дій пенсійного органу, установлену судовими рішеннями, та повторно просив нарахувати і виплатити компенсацію й індексацію на суму 762 377,06 грн із 01.01.2016.

За даними вебпорталу, датою опрацювання скарги зазначено 03.10.2025, тоді як лист-відповідь № 2200-0405-8/75413 датований 02.10.2025.

Суд зазначає про цю особливість доказів, наявних у матеріалах справи, однак вона не впливає на вирішення спору.

Зазначений лист містить позицію відповідача з обох порушених позивачем питань, рішення відповідача, яке вбачається зі змісту вказаного листа, оскаржується в цій справі.

Зокрема, щодо компенсації відповідач навів положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, однак відмову обґрунтував насамперед тим, що не вбачає вини Головного управління у затримці виплати сум, нарахованих на виконання судових рішень.

Також відповідач послався на фінансування виплат у межах бюджетних призначень та черговість виконання судових рішень.

Щодо індексації відповідач описав порядок підвищення пенсії позивача в різні періоди та вказав на проведення щорічних перерахунків із 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

Підсумковий висновок відповідача полягає в тому, що пенсія позивача індексувалася за правилами спеціального пенсійного законодавства, а повторна індексація загальної суми 762 377,06 грн законом не передбачена.

Суд не оцінює в межах цього спору правильність кожного окремого розміру поточної пенсії, наведеного в листі від 02.10.2025 або в пенсійній справі, оскільки позивач не заявив вимог про перерахунок пенсії за конкретний місяць чи про скасування конкретного щорічного перерахунку.

Предметом судової перевірки у цій справі є відмова у проведенні окремої індексації сукупної суми заборгованості та відмова у нарахуванні й виплаті компенсації втрати частини доходів.

До матеріалів справи також долучено розрахунок позивача, у якому на базову суму 762 377,06 грн нараховано інфляційне збільшення, три проценти річних і пеню за подвійною обліковою ставкою Національного банку України; загальний результат розрахунку становить 4 496 771,17 грн.

Суд вказує на те, що цей документ відображає розрахункову позицію позивача, але не доводить правильності обраної методики.

Він ґрунтується на припущенні, що затримка виплати всієї суми 762 377,06 грн триває з 01.01.2016, хоча лист відповідача та пенсійна справа підтверджують, що складові заборгованості стосуються різних місяців упродовж 2016-2024 років.

Крім того, три проценти річних і пеня не є предметом заявленого позову.

Тому суд не використовує цей розрахунок для визначення суми компенсації або індексації.

Матеріали справи, що відображають стан правовідносин на 02.10.2025, не містять платіжних відомостей, банківських виписок або інших доказів виплати позивачу будь-якої частини суми 762 377,06 грн.

Зміст листів відповідача свідчить, що на час прийняття оскаржуваної відмови ця сума залишалася невиплаченою.

Останні за часом розрахунки в наданій пенсійній справі позивача стосуються перерахунку поточної пенсії у 2025 році.

Вони відображають стан пенсійних нарахувань на дати їх складання та самі по собі не підтверджують ані погашення, ані збереження всієї судової заборгованості станом на 02.10.2025.

Стан цієї заборгованості на дату оскаржуваної відмови суд установлює насамперед зі змісту листів самого відповідача.

У матеріалах справи також наявні документи, складені у 2026 році, щодо перерахунків поточної пенсії та судового контролю в інших адміністративних справах.

Водночас, ці документи не існували на час складення відповідачем листа від 02.10.2025 і не підтверджують фактичної виплати позивачеві суми 762 377,06 грн станом на цю дату.

Тому суд не використовує їх для визначення правомірності оскаржуваної відмови.

З огляду на предмет позову та встановлені доказами обставини суд має вирішити: 1) чи відповідає закону відмова відповідача позивачу у компенсації втрати частини доходів, мотивована відсутністю вини органу Пенсійного фонду України та бюджетним порядком погашення заборгованості; 2) чи є підстави для зобов`язання відповідача в цій справі здійснити помісячний розрахунок, нарахування і виплату компенсації позивачу; 3) чи змінюють помісячні розрахунки, наявні у пенсійній справі позивача, момент виникнення обов`язку відповідача щодо остаточного розрахунку та виплати компенсації позивачеві; 4) чи передбачає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» окрему повторну індексацію сукупної суми пенсійної заборгованості 762 377,06 грн як єдиного боргу; 5) чи може неправильність частини правових мотивів відмови відповідача позивачеві бути самостійною підставою для задоволення позову, якщо станом на дату її прийняття не настав строк виконання обов`язку щодо остаточного розрахунку та виплати компенсації; 6) чи є підстави для негайного виконання рішення, встановлення судового контролю та розподілу судових витрат.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Суд вказує на те, що ця норма визначає джерело фінансування, але не скасовує встановлених іншими законами умов компенсації втрати частини доходів.

Частина друга статті 55 Закону № 2262-XII передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд виходить з того, що це положення встановлює спеціальну гарантію у випадку невиплати пенсії з вини пенсійного органу та не усуває застосування Закону № 2050-III до інших випадків, які відповідають установленим цим Законом умовам.

Стаття 64 Закону № 2262-XII встановлює, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон № 2050-III у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

При цьому, із системного аналізу змісту вказаної статті Закону № 2050-III суд виходить з того, що словосполучення «у тому числі з вини» означає, що вина не є універсальною обов`язковою умовою застосування цього Закону.

За частиною першою статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Частина друга статті 2 цього Закону передбачає, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Стаття 3 Закону № 2050-III установлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За статтею 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 цього Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Пункт 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пункт 3 цього Порядку встановлює, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку до вказаного Порядку.

У цій справі суд застосовує Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII ) у редакції від 30.04.2022, дію якої після зупинення на 2023 рік було відновлено з 01.01.2024.

Дію Закону № 1282-XII було зупинено на 2023 рік пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX.

За статтею 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацами 1-7 частини першої статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Частина п`ята статті 2 цього Закону встановлює, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частина перша статті 4 Закону № 1282-XII визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

За статтею 6 цього Закону, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Виключно цим Законом регулюються питання виключення об`єктів індексації грошових доходів населення, визначених статтею 2 цього Закону.

Пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі Порядок № 1078, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (посадовими окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.

Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Індексація страхових виплат від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Сума індексації пенсій та щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей у разі підвищення їх розмірів розраховується як різниця між сумою індексації, визначеною до 11 жовтня 2017 р., та сумою підвищення цих виплат до повного погашення суми індексації відповідно до пункту 5 цього Порядку.

Підтримка купівельної спроможності винагород, компенсаційних та інших виплат, що сплачуються резидентами Дія Сіті працівникам та гіг-спеціалістам, забезпечується встановленою Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" вимогою до резидентів Дія Сіті щодо забезпечення визначеного таким Законом розміру середньої місячної винагороди працівників та гіг-спеціалістів, а також періодичними переглядами розміру винагороди, що здійснюються резидентами Дія Сіті в межах їх компетенції.

Пункт 4 цього Порядку передбачає, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює / служить неповний робочий / службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому / службовому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У разі коли особа працює та отримує інший грошовий дохід, насамперед індексується оплата праці. Якщо така особа працює і одночасно навчається за денною формою навчання або з відривом від виробництва у клінічній ординатурі, аспірантурі і докторантурі, насамперед індексується стипендія.

Приклад обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведено у додатку 2 до Порядку № 1078.

Отже, суд вказує на те, що правові наслідки несвоєчасної виплати вже нарахованих сум індексації визначаються компенсаційним механізмом, а не шляхом повторної індексації цих сум як самостійного доходу.

Крім того, пункт 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 до Порядку № 1078.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5 до Порядку № 1078.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку.

З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що ця норма регулює подальшу індексацію самої пенсії, але не встановлює окремого способу індексації накопиченої заборгованості як єдиної грошової суми.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, у якій основну пенсійну заборгованість було фактично виплачено, зазначено, що орган Пенсійного фонду зобов`язаний нарахувати і виплатити компенсацію в тому самому місяці, у якому виплачено заборгованість із перерахованої пенсії; додаткове звернення пенсіонера не є умовою виникнення цього обов`язку, а лист-відповідь може бути формою повідомлення особи про відмову.

У постанові Верховного Суду від 11.08.2023 у справі № 380/103/22 зроблено висновок, що компенсація виплачується одночасно з основним доходом.

Оскільки у тій справі перерахунок і виплату пенсії ще не було проведено, Верховний Суд погодився з висновком про передчасність окремої вимоги щодо компенсації.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2025 у справі № 380/8640/24 підтверджено, що Закон № 2050-III і Порядок № 159 застосовуються до несвоєчасно виплачених доходів незалежно від того, чи були вони нараховані добровільно або на виконання судового рішення, а право на компенсацію не залежить від попереднього формального нарахування суми.

У тій справі основний дохід був фактично виплачений, а спір стосувався тривалості періоду компенсації.

У постанові від 07.05.2026 у зразковій справі № 280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду узагальнила усталений підхід, за яким для пред`явлення окремої вимоги про виплату компенсації особа має фактично отримати дохід, втрату частини якого просить компенсувати.

У цій постанові Велика Палата сформулювала сукупність умов застосування компенсаційного механізму: порушення строку виплати доходу щонайменше на один календарний місяць; систематичний, а не разовий характер доходу; фактичне отримання особою відповідного доходу. Водночас вимоги про виплату основного доходу та компенсації можуть бути заявлені в одному провадженні.

Безпосередній результат зразкової справи № 280/8933/24 був зумовлений разовим характером спірної виплати.

Однак сформульований Великою Палатою загальний висновок щодо фактичного отримання основного доходу стосується механізму застосування Закону № 2050-III і підлягає врахуванню в цій справі.

Суд окремо зазначає, що наведені вище висновки не суперечать один одному.

Так, постанова від 04.09.2025 у справі № 380/8640/24 визначає природу доходу, незалежність права від способу нарахування та початок періоду компенсації.

Постанови від 11.08.2023, 02.04.2024 і 07.05.2026 визначають момент, коли компенсація підлягає остаточному розрахунку та виплаті.

У всіх цих судових рішеннях вихідною є норма статті 4 Закону № 2050-III про одночасність виплати компенсації та основної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24 розкрито нормативний механізм індексації військових пенсій.

Остаточний правовий висновок у тій справі стосувався перерахунку пенсії на підставі оновлених відомостей про грошове забезпечення, розміри складових якого змінилися внаслідок зростання прожиткового мінімуму, та впливу такого перерахунку на виплату підвищень, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 118 і № 168.

Тому ця постанова фактично не є прямою відповіддю на питання про індексацію накопиченої пенсійної заборгованості й ураховується судом лише як підтвердження спеціального характеру механізму індексації самої пенсії позивача.

Водночас, щодо постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 240/7361/25, наданої позивачем, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час вибору і застосування норми права враховуються висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час, зазначену постанову апеляційного суду ухвалено до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24.

Тому її висновки оцінюються судом як складова аргументації позивача, але не спростовують наведеного вище правового висновку Великої Палати щодо фактичного отримання основного доходу як умови задоволення окремої вимоги про компенсацію.

Щодо значення доказів із пенсійної справи позивача для правильного вирішення публічно-правового спору у цій судовій справі, то суд зазначає про таке.

Так, пенсійна справа позивача, серед іншого, містить помісячні розрахунки окремих складових заборгованості та документи про індексаційні підвищення поточного розміру пенсії позивача.

Ці документи дають змогу встановити структуру частини заборгованості й підтверджують, що вона сформована з різниць між належними та фактично виплаченими сумами за окремі місяці.

При цьому, наявність помісячних розрахунків означає, що після фактичної виплати відповідної заборгованості відповідач матиме вихідні дані для обчислення компенсації за статтею 3 Закону № 2050-III і пунктом 4 Порядку № 159.

Проте суд вказує на те, що остаточний розрахунок неможливо завершити до погашення основного боргу, оскільки кінцева тривалість періоду невиплати визначається місяцем фактичної виплати відповідної суми.

Отже, пенсійна справа позивача, зокрема підтверджує нарахування помісячних сум, але не підтверджує їх фактичного отримання позивачем і не усуває передчасності окремої вимоги позивача про остаточний розрахунок та виплату компенсації.

Із приводу мотивів відмови відповідача у компенсації позивачеві, то суд вказує на таке.

Так, наявні у матеріалах справи письмові відповіді відповідача не містять заперечень щодо того, що пенсія позивача є доходом, який не має разового характеру.

Цими ж відповідями підтверджено затримку виплати не менш як на один календарний місяць і невиплату 762 377,06 грн станом на 02.10.2025.

При цьому, статті 14 Закону № 2050-III не дозволяють категорично заперечувати можливість компенсації лише тому, що заборгованість обліковується в реєстрі та виплачується в межах бюджетного фінансування.

Джерело коштів і порядок виплати основної заборгованості не змінюють природу пенсії як періодичного доходу та не скасовують механізму компенсації після настання всіх установлених законом умов.

Окрім того, посилання відповідача на відсутність його вини також не є достатнім з огляду на таке.

Стаття 1 Закону № 2050-III вживає формулювання «у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи)» і не встановлює вину як універсальну умову компенсації.

Водночас, відповідач у самому листі виходив із факту невиплати основної заборгованості.

Суд у цій справі лише надає встановленому самим відповідачем факту належну юридичну кваліфікацію відповідно до статті 4 Закону № 2050-III та наведених вище правових висновків Верховного Суду.

Так, станом на 02.10.2025 основна пенсійна заборгованість позивачу не була виплачена, а матеріали справи не містять доказів її виплати до подання позову 03.10.2025.

Тому передбачений статтею 4 Закону № 2050-III строк виконання обов`язку щодо остаточного помісячного розрахунку та виплати компенсації ще не настав.

Отже, посилання відповідача на відсутність вини територіального органу та бюджетну черговість саме по собі не є належним обґрунтуванням незастосування Закону № 2050-III.

Водночас, заявлена окрема вимога про остаточний розрахунок і виплату компенсації не підлягає задоволенню до фактичного погашення основної заборгованості.

Тому недоліки правового мотивування відповіді не спричинили порушення права позивача на виплату компенсації, оскільки строк виконання відповідного обов`язку ще не настав.

Щодо вимоги позивача безпосередньо нарахувати та виплатити компенсацію, то суд виходить із таких міркувань.

За статтями 3 і 4 Закону № 2050-III, остаточний помісячний розрахунок залежить від суми доходу за кожний місяць і тривалості його невиплати, кінцева межа якої визначається місяцем фактичного погашення відповідної заборгованості.

Пенсійна справа позивача, зокрема підтверджує частину помісячних сум, але не визначає кінцевої дати періоду невиплати.

Позивач не заявив у цій справі вимоги про зобов`язання виплатити основну заборгованість у сумі 762 377,06 грн.

Отже, у межах заявленого предмета позову суд не може одночасно вирішити питання про виплату основного доходу та компенсації, можливість чого Велика Палата Верховного Суду визнала у справі № 280/8933/24.

Присудження основної заборгованості за відсутності відповідної вимоги істотно змінило б предмет спору.

Отже, вимога про безпосереднє здійснення помісячного розрахунку, нарахування та виплату компенсації є передчасною.

Цей висновок суду не означає, що після фактичної виплати основного боргу компенсація не підлягатиме нарахуванню.

Суд зхазначає, що за настання умов, передбачених Законом № 2050-III, відповідний обов`язок відповідача виникне безпосередньо на підставі закону.

За змістом частини першої статті 2 та частини першої статті 5 КАС України, судовий захист надається для ефективного поновлення порушених прав, свобод та інтересів особи.

Частина друга статті 9 КАС України дозволяє суду вийти за межі позовних вимог лише тоді, коли це необхідно для ефективного захисту, а пункт 10 частини другої статті 245 КАС України - застосувати інший спосіб захисту, який не суперечить закону та забезпечує таке поновлення.

Частина четверта статті 245 КАС України розмежовує випадки, коли суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, і випадки, коли питання підлягає вирішенню з урахуванням адміністративного розсуду.

Так, у спірних правовідносинах відповідач не має дискреції щодо виплати позивачеві компенсації після настання всіх установлених законом умов: обов`язок є імперативним, а розрахунок проводиться за формулою, визначеною статтею 3 Закону № 2050-III і пунктом 4 Порядку № 159.

Оскільки станом на дату оскаржуваної відмови фактична виплата відповідної пенсійної заборгованості не відбулася, суд не має підстав ані безпосередньо зобов`язувати відповідача провести остаточний розрахунок і виплату компенсації, ані повертати питання на повторний розгляд.

Водночас, після фактичної виплати основної заборгованості позивачеві обов`язок відповідача нарахувати та виплатити компенсацію, відповідно до постанови Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, виникне безпосередньо на підставі закону та не залежатиме від нового звернення пенсіонера.

У той же час, самостійне визнання відмови відповідача протиправною лише через неповноту окремих мотивів також не було б ефективним способом захисту.

Суд виходить з того, що воно не спричинило б виникнення у відповідача обов`язку провести остаточний розрахунок чи виплату до фактичного погашення основної заборгованості перед позивачем, не змінило б правового становища позивача та не вплинуло б на майбутній імперативний обов`язок відповідача, який виникне після настання визначених законом умов.

Тому в задоволенні позову в частині компенсації слід відмовити.

Із приводу вимоги позивача про індексацію суми 762 377,06 грн, то суд зазначає про таке.

Так, позивач правильно зазначає, що пенсія є об`єктом індексації.

Однак, суд виходить з того, що із цього не випливає право позивача на повторну індексацію сукупної суми боргу як єдиного платежу з 01.01.2016.

По-перше, індексація застосовується до щомісячного розміру пенсії за правилами, чинними у відповідному періоді.

З 01.03.2022 для військових пенсій діє спеціальний механізм, визначений статтею 64 Закону № 2262-XII, частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII та частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24 підтверджує спеціальний характер цього механізму, але не містить правового висновку щодо окремої індексації сукупної пенсійної заборгованості.

По-друге, пенсійна справа позивача містить перерахунки, в яких окремо відображено індексаційні підвищення за 20222025 роки.

Помісячні розрахунки доплат визначають різницю між належним і фактично виплаченим розміром пенсії.

Ці документи не підтверджують, що індексацію, належну під час обчислення пенсії за конкретний місяць, було пропущено.

По-третє, пункт 4 Порядку № 1078 визначає компенсаційний механізм для випадку несвоєчасної виплати вже нарахованих сум індексації.

Пункт 5 цього Порядку передбачає збереження базового місяця для індексації пенсії, якщо перераховані на виконання судового рішення суми фактично не виплачені та строки їх виплати не визначені.

Отже, ці норми регулюють індексацію самої пенсії та компенсацію несвоєчасно виплачених сум індексації, але не передбачають повторної індексації сукупного залишку заборгованості.

По-четверте, сума 762 377,06 грн складається з восьми нарахувань за різні періоди.

Лише одна зі складових стосується періоду, який починається 01.01.2016; інші складові стосуються періодів, що починаються у 2019, 2021, 2022, 2023 і 2024 роках.

Тому обчислення індексації на всю суму з 01.01.2016 суперечило б установленому доказами складу заборгованості.

По-п`яте, хоча пенсійна справа містить помісячні розрахунки, позивач не визначив конкретний місяць, базу, коефіцієнт і розмір індексації, які він оскаржує, та не спростував правильності врахування індексаційних складових у наявних перерахунках.

У той же час, суд не може самостійно сформувати новий предмет спору про правильність усіх пенсійних перерахунків позивачеві за 20162025 роки.

Отже, відмова в окремій повторній індексації сукупної суми 762 377,06 грн відповідає зазначеному правовому регулюванню, а позов у цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, цей висновок суду не перешкоджає оскарженню позивачем конкретного помісячного розрахунку пенсії за наявності доказів неврахування відповідачем індексації саме під час визначення пенсії позивача за відповідний період.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідач надав письмову відповідь на повторне звернення позивача та висловив позицію щодо обох порушених позивачем питань.

Неповноту правового обґрунтування відповідача в частині компенсації суд урахував під час оцінки спору в цій справі.

Проте вона не є достатньою підставою для задоволення заявлених вимог, оскільки станом на 02.10.2025 строк остаточного розрахунку та виплати компенсації не настав, а правових підстав для окремої індексації сукупної суми пенсійної заборгованості не встановлено.

Позивачем вимогу про помісячний розрахунок, нарахування та виплату компенсації заявлено до настання строку виконання відповідного обов`язку; правових підстав для окремої індексації сукупної суми пенсійної заборгованості як єдиного платежу не встановлено.

Отже, у задоволенні позовних вимог в цій справі слід відмовити повністю.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

За результатами вирішення спору у цій справі, підстави, для допущення негайного виконання рішення суду та зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, відсутні, а отже, у задоволенні відповідних клопотань позивача слід відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295, 371, 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Є.В. Печений