Ухвала суду № 138478899, 24.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про забезпечення позову

24 липня 2026 року справа №520/21855/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд:

- скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №69-ДПС і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю факту порушення законодавства про працю;

- зобов`язати закінчити виконавче провадження внаслідок визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Ухвалою від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- зупинити дію постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №69-ДПС від 22 травня 2026 року;

- зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, виданих у виконавчому провадженні № 81417655;

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що 22.05.2026 Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №69-ДПС, за якою, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено штраф в розмірі 86 470 грн. за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що є порушенням вимог статті 24 КЗпП України.

06.07.2026 Старшим державним виконавцем Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянуто заяву про примусове виконання вищезазначеної постанови.

Зазначає, що оскільки стягнення відбувається на підставі виконавчого документа, який було прийнято для примусового виконання постанови про накладення штрафу №69-ДПС, яка є оспорюваним актом індивідуального характеру, залишення постановою №69-ДПС своєї дії унеможливлює ефективне використання мною, Позивачем, своїх оспорюваних прав до винесення рішення Судом. Вважає, що якщо буде зупинено дію постанови №69 від 22.05.2026р., будуть відсутні належні підстави для залишення в дії стягнення на підставі виконавчого документа, арешт майна на підставі відповідного виконавчого документа.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При оцінці підстав для забезпечення позову суд враховує, що оскаржуваною постановою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №69-ДПС від 22.05.2026 на позивача накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 86470,00 грн.

Згідно з п.9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (надалі - Порядок №509), штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п.11 Порядку №509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Суд встановив, що постановою старшого державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 06.07.2026 відкрито виконавче провадження №81417655 з примусового виконання оскаржуваної у даній справі постанови.

Окрім цього, постановою старшого державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 14.07.2026 ВП №81417655 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на коштів, крім гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт що мають спеціальний коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, на які режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом, та належать боржнику

Зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви встановлено, що позивач вважає незаконним накладення на нього відповідачем штрафу. При цьому, позивач переслідує мету уникнення обов`язку сплати штрафник санкцій, які, на його думку, неправомірно застосовано до нього постановою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №69-ДПС від 22.05.2026.

Водночас суд враховує, що оскаржуване рішення є виконавчим документом, на підставі якого розпочато виконавче провадження та накладено арешт на кошти і майно боржника.

За правилами ч.4 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Тому, факт судового оскарження постанови №69-ДПС від 22.05.2026 не зупиняє її дію та примусове виконання у межах виконавчого провадження №81417655.

В силу вимог ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Отже, відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову, оскільки ймовірною є ситуація, що навіть у випадку скасування оскаржуваної постанови відповідача та набрання рішенням суду законної сили, штраф на цей момент може бути стягнуто органами Державної виконавчої служби України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення. А тому, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб:

- зупинити дію постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №69-ДПС від 22 травня 2026 року;

- зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, виданих у виконавчому провадженні № 81417655, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

Окрім того, суд враховує, що наведені вище заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Щодо співмірності та адекватності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в обраний спосіб, суд враховує, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком відтермінування стягнення штрафу із позивача, накладеного спірним рішенням відповідача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову. Водночас, невжиття таких заходів, може спричинити для позивача негативні наслідки щодо втрати активів та необхідності вжиття ряду заходів із метою їх повернення.

За таких обставин, суд вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.10.2019 року (справа №640/7046/19).

Враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, з метою забезпечення збалансованості інтересів обох сторін у справі, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, суд приходить висновку, що заява позивача є підставною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови суб`єкта владних повноважень - задовольнити.

2. Зупинити дію постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №69-ДПС від 22 травня 2026 року.

3. Зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, виданих у виконавчому провадженні № 81417655.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя А.А. Ширант