Рішення № 138478475, 22.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2613/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором №002/11499383-SP від 02 лютого 2022 року в загальному розмірі 22024,97 грн, яка складається з: 9050,37 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 12974,60 грн - загальна заборгованість по відсотках. Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «Таскомбанк» договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» №002/11499383-SP від 02 лютого 2022 року, підписанням якого акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», розміщену на веб-сайті банку та лендинговій сторінці, та беззастережно приєдналася до умов договору. Позивач зазначає, що строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. Після закінчення зазначеного періоду строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується. У подальшому, 26 травня 2025 року, між АТ «Таскомбанк» та ТЗОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №НІ/11/30-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» відступило позивачу права вимоги за кредитними договорами,. Позивач вказує, що відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 року, а саме витягу з Реєстру прав вимоги, ТЗОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №002/11499383-SP від 02 лютого 2022 року в сумі 22024,97 грн. Із моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Водночас від неї неодноразово надходили заяви про розгляд справи за її відсутності, клопотання про поновлення строку для подання відзиву, додаткові пояснення та заперечення щодо розміру заявленої позивачем заборгованості. У поданих заявах відповідачка просила розглянути справу без її участі, посилаючись на неможливість з`явитися до суду, зокрема у зв`язку з перебуванням та проживанням в іншій області, а також просила врахувати її письмові пояснення та заперечення.

Зі змісту поданих відповідачкою заяв та заперечень вбачається, що вона не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі близько 10000,00 грн, однак не погоджується із заявленою позивачем сумою заборгованості понад 20000,00 грн, вважає її завищеною та такою, що підлягає перевірці, зокрема правомірність і обґрунтованість нарахування відсотків, штрафів та пені, витребувати або дослідити детальний розрахунок заборгованості із розмежуванням тіла кредиту, відсотків і штрафних санкцій, а також врахувати принципи розумності, справедливості та співмірності та просила у разі задоволення позову застосувати положення статті 551 ЦК України, відмовити у стягненні штрафних санкцій або зменшити їх розмір, а також стягнути лише фактично отриману суму кредиту та належно підтверджені нарахування.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, подані сторонами, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідачки, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення підстав позову, факту виникнення зобов`язання, його змісту, обсягу та порушення покладається на позивача як на особу, яка звернулася до суду за захистом свого права.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 80, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому законом, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Судом установлено, що 02 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було оформлено договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank» №002/11499383-SP.

На підтвердження укладення зазначеного договору позивачем надано копію заяви №630025 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», копію витягу з Правил користування платіжною карткою - додатку 4 до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», довідку АТ «Таскомбанк», розрахунок заборгованості, витяг з договору факторингу, акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги, платіжну інструкцію згідно з договором факторингу, витяг з Реєстру прав вимоги, а також документи щодо правового статусу позивача та первісного кредитора.

Заява №630025 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» містить анкетні дані та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , зокрема дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані, РНОКПП, контактний номер телефону, адресу, відомості про сімейний стан, відомості про середньомісячний дохід у сумі 18000,00 грн, джерело доходу, місце роботи та займану посаду, а також містить зображення документів і підпис клієнта. У заяві зазначено, що клієнт приєднується до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank».

Вищевказана заява підтверджує факт звернення відповідачки до банку, надання нею персональних та ідентифікаційних даних, оформлення банківського обслуговування в межах проєкту «Sportbank» і приєднання до відповідної публічної пропозиції. Разом з тим ця заява за своїм змістом не містить конкретного розміру встановленого відповідачці кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитними коштами, строків, графіка платежів.

Із копії витягу з Правил користування платіжною карткою вбачається, що у ньому є поосилання на тарифи банку саме по собі не підтверджує, що конкретні тарифи, які містили б розмір процентної ставки за спірним договором, були надані відповідачці, нею погоджені та долучені до договору.

Із довідки АТ «Таскомбанк» №4305/147.7 від 07 жовтня 2025 року вбачається, що згідно за договорами факторингу №НІ/11/29-Ф та №НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 року до ТЗОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було передано право вимоги до позичальників. У цій довідці щодо ОСОБА_1 зазначено її РНОКПП, номер договору №002/11499383-SP і дату 02 лютого 2022 року, номер картки НОМЕР_1 , номер рахунку, дату відкриття рахунку 13 вересня 2021 року та номер анкети НОМЕР_2 .

Зазначена довідка підтверджує факт передачі прав вимоги за договором факторингу.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №002/11499383-SP від 02 лютого 2022 року вбачається, що станом на 31 жовтня 2025 року позивач визначає за відповідачкою заборгованість у загальному розмірі 22024,97 грн, з яких 9050,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12974,60 грн - заборгованість за відсотками. З таблиці розрахунку також вбачається, що після передачі права вимоги позивачем не відображено додаткового нарахування пені, штрафів, комісії, а сума боргу залишалася незмінною.

Суд бере до уваги, що відповідачка у своїх запереченнях фактично не заперечувала сам факт отримання кредитних коштів, оскільки зазначала, що нею було отримано кредит у розмірі близько 10000,00 грн. Вказані пояснення відповідачки узгоджуються з даними витягу з Реєстру прав вимоги, відповідно до якого сума кредиту за спірним договором становила 10000,00 грн, а залишок заборгованості за тілом кредиту визначено у розмірі 9050,37 грн. З огляду на це суд вважає доведеним факт виникнення кредитних правовідносин, отримання відповідачкою кредитних коштів та наявність неповернутої суми основного боргу в межах заявленої позивачем суми 9050,37 грн.

Суд враховує, що відповідачка не надала доказів повернення кредитних коштів. Навпаки, у своїх запереченнях вона просила у разі задоволення позову стягнути лише фактично отриману суму кредиту та обґрунтовані відсотки, чим фактично визнавала обов`язок повернення отриманих кредитних коштів.

За змістом статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо добровільності такого визнання чи достовірності відповідних обставин. У цій справі суд не має підстав вважати пояснення відповідачки про отримання кредитних коштів недобровільними або недостовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими письмовими доказами, зокрема із заявою про приєднання, довідкою банку, розрахунком заборгованості та витягом з Реєстру прав вимоги.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, тобто кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, тобто кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, тобто грошові кошти у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, строку користування кредитом, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Доводи відповідачки про необхідність застосування статті 551 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій суд оцінює з урахуванням того, що згідно з розрахунком позивача пеня та штрафи до стягнення не заявляються, а їх розмір становить 0,00 грн. Отже, підстав для застосування статті 551 ЦК України саме як норми про зменшення неустойки у даній справі немає. Разом з тим заперечення відповідачки щодо завищеності заявленої суми боргу та необхідності перевірки правомірності нарахування відсотків є обґрунтованими в тій частині, що позивач не довів належними доказами погодження умов, необхідних для стягнення 12974,60 грн відсотків.

Суд також враховує, що подані відповідачкою додаткові пояснення про можливість мирного врегулювання спору, погодження реальної суми для добровільного погашення або графіка платежів не є самостійним доказом визнання всієї суми позову. Такі пояснення свідчать лише про намір відповідачки врегулювати спір, однак не спростовують обов`язку суду перевірити кожну складову заявленої заборгованості на предмет її належного доказового підтвердження.

Відповідно до положень статей 1054, 1048, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Водночас, вирішуючи спір у частині стягнення відсотків, суд враховує положення частини першої статті 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріали справи не містять належних і достатніх доказів погодження сторонами конкретного підвищеного розміру процентної ставки (через відсутність підписаних індивідуальних тарифів чи розрахунку, доведеного до відома споживача), повна відмова у стягненні відсотків лише з підстав їх недоведеності у заявленій позивачем сумі (12 974,60 грн) не повною мірою відповідала б загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також порушувала б законне право кредитора на отримання плати за користування коштами.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Отже, вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 12974,60 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (9050,37 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність здійснення перерахунку (зменшення) відсотків за користування кредитом.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3, ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТЗОВ «ЄАзПБ» заборгованість в розмірі в розмірі 13575,55 грн., яка складається з: 9050,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 4525,18 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що є справедливою сумою компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий правовий підхід забезпечує баланс інтересів сторін: захищає споживача від безпідставного нарахування надмірних комерційних процентів за невстановленими тарифами і водночас гарантує кредитору справедливу компенсацію за використання позичкових коштів на рівні мінімальних гарантій, керуючись засадами справедливості, добросовісності, розумності, як складовими верховенства права.

Судом також встановлено, що після виникнення у відповідачки грошового зобов`язання відбулася заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне у майбутньому.

26 травня 2025 року між АТ «Таскомбанк», як клієнтом, та ТЗОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, було укладено договір факторингу №НІ/11/30-Ф. Відповідно до умов договору факторингу права вимоги означають належні клієнту на дату відступлення права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами, включаючи право вимагати сплати суми основної заборгованості, нарахованих та несплачених процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів згідно з кредитними договорами. За пунктом 2.3 договору відступлення прав вимоги та всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги, але не раніше здійснення оплати фактором.

На підтвердження виконання договору факторингу позивачем надано акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 року. Також позивачем надано платіжну інструкцію №22818 від 26 травня 2025 року, з якої вбачається перерахування ТЗОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» грошових коштів як оплату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 року. Зазначений документ підтверджує виконання фактором платіжного обов`язку за договором факторингу.

Із витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 року вбачається, що до переліку боржників включено ОСОБА_1 .

Саме по собі відступлення права вимоги за договором факторингу не суперечить положенням цивільного законодавства, оскільки предметом договору факторингу може бути не лише наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, але й майбутня вимога. Для вирішення даного спору визначальним є те, що спірна вимога була індивідуалізована у Реєстрі прав вимоги, пов`язана з конкретним кредитним договором та конкретним боржником, а тому могла бути предметом відступлення.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона, тобто боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, тобто кредитора, певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Надаючи оцінку всім доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено обставини виникнення між первісним кредитором та відповідачкою кредитних правовідносин, отримання відповідачкою кредитних коштів, наявність неповернутої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9050,37 грн, а також перехід права вимоги до позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути заборгованість в розмірі в розмірі 13575,55 грн., яка складається із: 9050,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 4525,18 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, а також інші витрати, необхідні для розгляду справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, а саме судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та можливі витрати, пов`язані з розглядом справи. Разом з тим доказів фактичного понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім судового збору, позивачем не надано.

Позивачем понесено витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №150970 від 25 листопада 2025 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги заявлені на суму 22024,97 грн, а суд задовольняє вимоги на суму 13575,55 грн, тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1866,37 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №002/11499383-SP від 02 лютого 2022 року у розмірі 13575,55 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 55 копійок), що складається із : 9050,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 4525,18 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1866,37 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 37 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор