Рішення № 138478382, 24.07.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/648/26

Провадження №2/547/621/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді В.Ф.Харченка, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

представник позивача ТОВ "Деал Фінанс Груп" адвокат Ю.О.Ткаченко,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (далі ТОВ "Деал Фінанс Груп") звернулося до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за кредитним договором № 78868933 від 21.04.2023, укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі ТОВ "1 Агентство") та ОСОБА_1 про тримання кредиту в розмірі 8500,00 грн, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 34000,00 грн з яких: 8500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25500,00 грн заборгованість за відсотками. Договір укладено на 30 днів, денна ставка 2,5 %, сума позики 8500,00 грн.

Позивач набув право вимоги за вказаними кредитними договорами на підставі Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 із ТОВ "Сіроко Фінанс".

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2662,40 грн та 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 17.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклик) за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення судового повідомлення і копії ухвали суду від 17.06.2026; роз`яснено спосіб складення відзиву; повідомлено відповідачеві, що позивач надіслав йому засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" № 0505622942032 від 01.06.2026 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі; тощо; витребувано докази.

Відповідач повідомлений про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання 27.06.2026, судове повідомлення повернуто до суду 06.07.2026, що є належним врученням відповідачеві судової повістки про розгляд справи (а.с. 52, 55, 71).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на безпідставність нарахування відсотків за "понадстрокове користування" (авто пролонгацією) понад 30 денний строк дії договору, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. Просив позовні вимоги задоволити частково та стягнути заборгованість за тілом договору позики № 78868933 від 21.04.2023 у розмірі 8500,00 грн та відсотки за користування в межах строку договору у розмірі 6375,00 грн, а всього 14875,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків за понадстрокове користування (автопролангацію) у розмірі 19125,00 грн відмовити повністю. У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн відмовити (або суттєво зменшити її розмір). Судові витрати по сплаті судового збору розподілити пропорційно задоволеним вимогам (а.с. 60-61).

Представник позивача ТОВ "Деал Фінанс Груп" адвокат Ю.О.Ткаченко своєю відповіддю на відзив від 24.06.2026 вказала, що доводи відповідача, щодо безпідставності нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником свої зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику не нараховано, оскільки зазначена процентна ставка значно фінансово навантажить відповідача. Також вважають, що витрати на правничу допомогу, доведено у повному обсязі (а.с. 64-69).

Вивчивши письмові заяви сторін по суті справи (позовну заяву, відзив, відповідь на відзив), надані судові дані і докази, суд встановив таке.

21.04.2023 між ТОВ "1 Агентство", як кредитодавцем, і відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78868933 згідно якого відповідачеві надано кредит у сумі 8500,00 грн строком на 30 днів. Процентна ставка /день 2,5 % (фіксована). Дата надання кредиту 21.04.2023. Дата повернення кредиту (останній день) 21.05.2023. Знижена процентна ставка 2,5 % в день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7 % за день. Пеня 2,70% в день (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка 90465,53%. Орієнтовна загальна вартість позики 14875,00 грн (а.с. 10-12).

Вказаний договір та додатки до нього підписані електронним підписом відповідача одноразовими ідентифікаторами 21.04.2023 00:51:38, які направлено на електронну пошту відповідача ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відтак суд робить висновок про належне укладення вказаного договору позики про отримання відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ "1 Агентство" 8500,00 грн як позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 526 ЦК).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).

Згідно інформаційної довідки ТОВ "ФК "Фінекспрес", яке є небанківським надавачем платіжних послуг, від 16.03.2026 № КД-000134895/ТНПП 21.04.2023 на ім`я Костяний Сергій ЕПЗ номер НОМЕР_1 було перераховано 8500,00 грн від ТОВ "1 Агентство" (а.с. 14, 15).

Відповідач підтверджує отримання позики 8500,00 грн.

Отже ТОВ "1 Агентство" належним чином виконало своє договірне зобов`язання із надання відповідачеві ОСОБА_1 кредитних коштів 8500,00 грн.

05.12.2025 між ТОВ "1 Агентство" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено Договір факторингу № 05/12/25-01 відповідно до якого ТОВ "1 Агентство" відступило, а ТОВ "Деал Фінанс Груп" прийняло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за вказаним кредитним договором із ОСОБА_1 (а.с. 32-37).

Заборгованість відповідача за договором договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78868933 від 21.04.2023 не погашена і складає 34000,00 грн з яких: 8500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 25500,00 грн заборгованість за процентами. На це вказує складений ТОВ "1 Агентство" розрахунок (а.с. 9, 10).

Згідно п. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1080 ЦК).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК).

З наведених норм вбачається, що: необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог; права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права.

Отже саме на первісного кредитора покладено обов`язок надати новому кредитору всі документи, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відтак відступлення первісним кредитором права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги такого первісного кредитора, що існувала на момент переходу (передачі) цих прав.

Позивач вважає, що має право вимоги на суму 34000,00 грн з яких: 8500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25500,00 грн заборгованість за відсотками. При цьому спирається на розрахунки ТОВ "1 Агентство" за процентами за період 21.04.2023 19.08.2023 (а.с. 2, 9, 10).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначила, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже правомірне нарахування процентів за договірною ставкою 2,5 % в день можливе лише у межах 30 денного строку кредитування із 21.04.2023, і не може тривати до вказаної у розрахунку дати 19.08.2023

Більш того, п. 2.3 договору вказує, що процентна ставка за понадстрокове користування позикою не застосовується у період карантину, який скасований 01.07.2023.

Вказана у договорі позики ставка 2,7 % в день поза межами 30-денного строку кредитування за своєю правовою природою є процентами за ст. 625 ЦК.

Доказом цього також є вказаний позивачем зміст п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (а.с. 19), який обумовлює нарахування процентів за іншою ставкою протягом 90 днів саме з підстави неповернення/повернення не у повному розмірі/несвоєчасного повернення позики і процентів за її користування. Тобто як наслідок невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 4 ЦК основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Отже у період воєнного стану і карантину стягнення будь-яких процентів на підставі ст. 625 ЦК не допускається.

Тому сукупно до стягнення належить тіло кредиту і визначені первинним кредитором договірні проценти у межах 30-денного строку позики (а.с. 9, 10), а всього 14875,00 грн ((8500,00 + (8500,00 * 2,5 % * 30)), а не вказані позивачем 26358,49 грн.

Відповідач визнав саме таку суму сукупної заборгованості 14875,00 грн.

Щодо витрат зі сплати судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).

Отже підставною сумою судового збору, який підлягає за загальним правилом до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених судом і визнаних відповідачем позовних вимог, є 1164,80 грн (2662,40 / 34000,00 * 14875,00) (а.с. 49, 51).

Позивачеві, згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України, слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору 1164,80 грн, що складає 582,40 грн (1164,80 * 50 %), а решту 582,40 грн стягнути з відповідача на користь позивача.

Інші витрати з судового збору 1499,40 грн (2664,20 1164,80) покладаються на позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно договору про надання правничої допомоги № 22-08/25 ДІЛ від 22.08.2025, ордера на надання правничої допомоги від 03.09.2025 правничу допомогу позивачеві ТОВ "Деал Фінанс Груп" надавала адвокат Ю.О.Ткаченко. Згідно витягу з акту № 8-ДІЛ наданих послуг правничої допомоги від 16.02.2026, надано послуги з комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами ОСОБА_1 , на суму 4500,00 грн (а.с. 38-44).

Відповідач заперечує проти вказаної суми витрат, водночас вказуючи на необхідність її суттєвого зменшення.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (№ 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн з сумою позики 8500,00 грн, частковим задоволенням позову на суму 14875,00 грн яку також визнавав відповідач, заперечень відповідача щодо розміру витрат тощо, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, із 4500,00 грн до 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" заборгованість за договором позики № 78868933 від 21.04.2023 у загальній сумі 14875,00 грн, відмовивши у стягненні більшої суми 34000,00 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" судовий збір 582,40 грн із сплаченого ним судового збору 2662,40 грн за платіжною інструкцією АТ "ОТП Банк" від 12.06.2026 № 579946914.1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 582,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 4500,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3; ідентифікаційний код 44280974).

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складене 24.07.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО