Рішення № 138478371, 24.07.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/534/26

номер провадження 2/546/609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У травні 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 24 грудня 2025 року було укладено договір про надання кредиту № 56517-12/2025 (далі Договір).

Позивач виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 8000,00 грн на його рахунок. Однак ОСОБА_1 належним чином не виконував умови Договору у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 24072,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн, відсотками 7992,00 грн, штрафами 7280,00 грн та комісією 800,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача Кононенко Єгор Олегович просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді від 27 травня 2026 року у справі відкрите провадження, постановлено здійснювати розгляд справи 24 липня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали про від 27 травня 2026 року, направлена відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 60).

Згідно з положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому з огляду на положення частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора W441 підписав заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту (а.с. 31-32).

24 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту № 56517-12/2025 (далі Договір) (а.с. 15-22). Договір підписаний відповідачем електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора Y334.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору сума кредиту 8000,00 грн, строк договору 120 днів. Процентна ставка 0,90% в день, комісія за видачу кредиту 10,00% від суми кредиту, що становить 800,00 грн (пункт 1.4. Договору).

Згідно з пунктом 1.6. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки - № 4314-14хх-хххх-9862, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Видача кредитів клієнту-фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт товариства: https://suncredit.com.ua (пункт 2.2. Договору).

Положеннями пункту 7.1. Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2. цього договору.

Крім того, відповідач електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора Y334 підписав Графік платежів, який є додатком до Договору, та з допомогою одноразового ідентифікатора W441 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 22, 35-37).

Згідно з копією квитанції № 959016093 24 грудня 2025 року о 11 годині 40 хвилин було здійснено переказ в сумі 8000,00 грн на карту № НОМЕР_1 (а.с. 33). Також на підтвердження факту зарахування коштів було надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 квітня 2026 року (а.с. 38).

Відповідно до розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 за Договором виникла заборгованість в сумі 24072,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн, відсотками 7992,00 грн, штрафами 7280,00 грн та комісією 800,00 грн (а.с. 12-13).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі кредитором кредиту у сумі 8000,00 грн та перерахування коштів відповідачу.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 8000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проценти нараховувалися після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за ставкою 0,90% у день та в межах строку кредитування, що свідчить про правомірність нарахування процентів в сумі 7992,00 грн.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом також підлягають задоволенню.

Також сторонами Договору була узгоджена одноразова комісія в сумі 800,00 грн за видачу кредитних коштів, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення комісії є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо нарахування штрафних санкцій (неустойки, пені) суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.

Ураховуючи, що нарахування неустойки (штрафу, пені) здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у сумі 16792,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн, процентами 7992,00 грнта комісією 800,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № 19 від 01 травня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 49).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 16792,00 грн, тобто 69,76% від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 1857,29 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору № 44022416 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року (а.с. 23-25); додаткової угоди № 56517-12/2025 до договору № 44022416 про надання правової допомоги (а.с. 26); детального опису робіт, виконаних ОСОБА_2 від 01 квітня 2026 року та акта надання послуг № 56517-12/2025 на підтвердження факту надання правової допомоги від 24 квітня 2026 року (а.с. 9, 14).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (пункт 1.1. договору про надання правової допомоги).

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019). Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Оскільки правова допомога позивачу була надана фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом, суд доходить висновку, що у стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 56517-12/2025 від 24 грудня 2025 року в сумі 16792 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з яких 8000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 7992 гривні 00 копійок - заборгованість за процентами та 800 гривень 00 копійок заборгованість за комісією.

У частині позовних вимог щодо стягнення неустойки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 1857 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім) гривень 29 копійок.

Відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», адреса: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44022416.

Представник позивача Кононенко Єгор Олегович, адреса: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко