Ухвала суду № 138477605, 24.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

_______________

Справа № 947/24331/26

Провадження № 2/947/5792/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про витребування доказів

24.07.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів адвоката Сластнікової Г.О.,

представника відповідачки адвоката Адабаш С.А.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідачки адвоката Адабаш С.А. про витребування доказів у цивільній справі № 947/24331/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання майна спільною сумісною власністю та внесення відомостей до державного реєстру,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває вказана цивільна справа.

Згідно з позовними вимогами сторона позивача просить суд:

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та їхньої доньки гр. ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 2604 у книзі 576пр-78, реєстраційний номер майна 11415674;

- дачний будинок, реєстраційний номер майна 23825178, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису 1941 у книзі 26-80, загальна площа 432,8 кв.м, житлова площа 131.1 кв.м, площа земельної ділянки 643 кв. м.;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна квартиру, реєстраційний номер майна 11415674, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису 2604 у книзі 576 пр-78. - щодо скасування рішення від 18.07.2005 про державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_4 , яке було здійснено на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 08.07.2005, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна про набуття права власності громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 30.05.1996, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 , номер запису 2604 у книзі 576 пр-78, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 11415674;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна про набуття права власності громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 30.05.1996, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 , номер запису 2604 у книзі 576пр-78, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 11415674;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна про набуття права власності громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 , номер запису 2604 у книзі 576пр-78, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 11415674;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт речових прав: дачний будинок, реєстраційний номер майна 23825178, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису 1941 у книзі 26 -80, загальна площа 432,8 кв.м, житлова площа 131,1 кв.м, площа земельної ділянки 643 кв. м., про скасування рішення від 18.02.2009 про реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ), яке зроблено на підставі договору купівлі-продажу р. № 21 від 16.01.2009, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т. П.;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна про набуття права власності громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 30.05.1996 на 1/3 дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису 1941 у книзі 26с-80, загальна площа 432,8 кв.м, житлова площа 131,1 кв.м, площа земельної ділянки 643 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 23825178;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна про набуття права власності громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 30.05.1996, на 1/3 дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису 1941 у книзі 26с-80, загальна площа 432,8 кв.м, житлова площа 131,1 кв.м, площа земельної ділянки 643 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 23825178;

- внести відомості до Державного реєстру речових прав про об`єкт нерухомого майна про набуття права власності громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , на 1/3 дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису 1941 у книзі 26-80, загальна площа 432,8 кв.м., житлова площа 131,1 кв.м., площа земельної ділянки 643 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 23825178.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 19.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.07.2026.

06.07.2026 до суду від представника відповідачки адвоката Абадаш С.А. надійшов відзив на позовну заяву. Разом з відзивом стороною відповідача подане клопотання про витребування доказів, заява про зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами та заява про застосування зустрічного забезпечення.

У підготовчому засіданні 20.07.2026 розглянуто клопотання про витребування доказів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та оголосив перерву у його проголошенні до 24.07.2026.

Так, стороною відповідача в обґрунтування клопотання зазначено, що позивачі, мотивуючи свої позовні вимоги зазначають, що спірне нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_4 та дачний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , були придбані у 2003 та 2008 роках за їхні власні спільні кошти. На підтвердження цього надали суду власноруч складені таблиці доходів та довідки ОК-5. Проте Відповідач повністю заперечує проти даних тверджень. На момент здійснення пайового інвестування у 2003 році та купівлі будинку у 2009 році відповідачка ОСОБА_4 була повнолітньою, працездатною особою та мала особисті джерела доходу. Натомість надані позивачами довідки про доходи та довідки ОК-5 не відображають їхнього реального фінансового стану, валового доходу та податкових зобов`язань на момент укладення угод, а також не спростовують факт відсутності у них легальних заощаджень для придбання спірного майна. Твердження відповідачки щодо безпідставності тверджень позивачів стосовно наявності у них права на спірні об`єкти нерухомого майна можуть бути чітко підтверджені офіційними архівними деклараціями про доходи позивачів, які вони зобов`язані були подавати у спірний період відповідно до чинного на той момент законодавства України до ДПС та місць своєї роботи. Позивач ОСОБА_1 у період з 2004 року по 2010 рік перебував на державній службі в Управлінні паливно-енергетичного комплексу Одеського міськвиконкому Управління паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради. Позивачка ОСОБА_3 також обіймала посаду на державній службі та з 1990 року обіймала керівну посаду у пологовому будинку, який останнім часом мав назву Комунальне некомерційне підприємство Пологовий будинок №4 Одеської міської ради. Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про боротьбу з корупцією» (нормативно-правових актів, чинних у цей період), позивачі мали імперативний юридичний обов`язок щорічно подавати декларацію про доходи, майно, кошти на рахунках у банках, фінансові зобов`язання та майновий стан як за місцем своєї роботи, так і до органів Державної податкової служби. Більше того, згідно з вимогами антикорупційного законодавства, позивачі, як державні службовці, були зобов`язані зазначати у своїх щорічних деклараціях повні та достовірні відомості щодо доходів, майна та фінансових зобов`язань. У разі, якщо б позивачі дійсно приймали фінансову участь у придбанні спірного майна або вважали його «спільним», то це мало б знайти своє відображення у відповідних графах їх щорічних декларацій як наявні активи, інвестиції або майно, що перебуває у користуванні чи спільній власності.

У зв`язку з цим просить суд задовольнити клопотання та витребувати:

-з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області відомості та копії податкових декларацій про доходи та майновий стан ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 2004 року по 2010 рік включно;

-з Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради копії щорічних декларацій про доходи, майнове становище та фінансові зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 2004 року по 2010 рік включно.

У підготовчому засіданні представник відповідачки адвокат Абадаш С.А. підтримала заявлене клопотання, вважає, що у цих доказів, також має відображатися інформація, яка може підтвердити реальний фінансовий стан позивачів та спростувати позицію сторони позивача.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначив, що ними надані довідки форми ОК-5, у яких міститься інформація про їх доходи за вказаний період. При цьому надав пояснення суду, що придбання вказаних об`єктів нерухомості відбувалось в основному не за доходи, отримані за офіційним місцем роботи, а за кошти, які були ними отримані, внаслідок продажу інших об`єктів нерухомості.

На запитання суду пояснив, що щорічні декларації про доходу заповнювались та подавались в одному екземплярі, у сторони позивача такі декларації відсутні.

Представник позивача адвокат Сластнікова Г.О. також заперечувала проти задоволення вказаного клопотання посилаючись на недотримання вимог ст. 84 ЦПК України щодо відсутності подання стороною відповідача доказів на підтвердження вжиття заходів самостійного отримання вказаних доказів.

Також зазначила, що враховуючи принцип змагальності, позивачі виконують покладений на них процесуальний обов`язок та доводять суду належними і допустимими доказами обставини, що підтверджують їхні вимоги. Водночас відповідачка не надала суду жодних доказів, які б підтверджували, що саме вона самостійно, без допомоги батьків, придбала у власність спірне майно. Це свідчить про необґрунтованість її позиції та підтверджує правомірність вимог позивачів.

На думку представника позивачів витребування декларацій не підкріплене відповідачем посиланнями на конкретні норми чинного законодавства, інформація, яку намагається побачити в деклараціях сторона відповідача, не входить до предмету доказування, що робить таку вимогу необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають саме з дня такої реєстрації, а не з моменту подання декларацій чи інших супровідних документів. Позивачі визнають ту обставину, на яку посилається відповідачка щодо відсутності зареєстрованого на них нерухомого майна. Відповідачка доводить цю обставину відповідними доказами. Такі докази надавалися позивачами до суду разом із позовною заявою у додатках до неї. Саме тому, що право позивачів на сумісну власність не зареєстроване в установленому законом порядку, а відповідачка відмовляється виконувати усні договірні зобов`язання, й виник спір. Незареєстроване майно не підлягає декларуванню, тому спроба витребувати інформацію з декларацій державного службовця є намаганням довести суду обставину, яку позивачі визнають, що зумовлює відсутність необхідності витребовувати декларації. Оскільки факт виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується виключно даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витребування декларацій не має значення для вирішення спору. Факт того, що спірне майно було придбане за кошт позивачів відповідачка не заперечує. До позовної заяви додані докази того, що, крім статків та заощаджень, для придбання спірного майна позивачами було продано інше нерухоме майно, гроші, отримані в результаті реалізації іншого майна були вкладені ними в придбання спірного майна. Оскільки, вимога відповідача не відповідає предмету доказування у справах, пов`язаних із правами на нерухоме майно, де юридичним фактом є саме державна реєстрація, а не внутрішня документація, на якій наполягає відповідач, на думку сторони позивачів, відсутні підстави для витребування декларацій.

Третя особа ОСОБА_2 підтримала позицію сторони позивача, просила відмовити у витребуванні доказів.

Дослідивши подане до суду клопотання та оглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та аргументи позивача, представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно п. п.1, 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, який доказ витребовується; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для утримання цього доказу самостійно, докази вжиті таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд приймає до уваги той факт, що щорічні та податкові декларації містять інформацію з обмеженим доступом та не можуть бути надані іншій особі, ніж тій, якої вона стосується.

Водночас суд, вирішуючи питання про витребування доказів, зауважує на норми статті 77 ЦПК України, яка регламентує належність доказів, зокрема належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Щорічна декларації про доходи, які подавались позивачами під час їх перебування на державній службі, не є налженими доказами на підтвердження реального фінансового стану позивачів, оскільки є похідними. До них вносяться відомості самими позивачами, які мають відповідати інформації зазначеній у відповідних документах (бухгалтерських відомостях щодо нарахування та виплати заробітної плати, фінансовій звітності, що подається роботодавцем до податкових та пенсійних органів, рух коштів на рахунках, інших первинних фінансових документах, які оформлювались під час нарахування та виплати заробітної плати позивачам).

Згідно з наданими позивачем у підготовчому засіданні поясненнями, спірні об`єкти нерухомості були придбані за рахунок отриманих коштів від реалізації іншої нерухомості, яка перебувала у власності позивачів. Належними доказами підтвердження вказаної позиції є не щорічні декларації, що заповнюються самим позивачем, а документи, що підтверджують вчинення відповідного правочину, факт набуття або припинення права власності на нерухоме майно.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачка фактично не заперечує проти фінансової участі батьків у придбанні спірних об`єктів, при цьому не погоджуючись з тим, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю, посилається на ст. 173 СК України, відповідно до якої майно батьків і дітей є роздільним. Сам по собі факт родинних відносин чи фінансової допомоги не створює права спільної власності. Правовий режим власності визначається виключно підставами його набуття, а не кровною спорідненістю чи суб`єктивним сприйняттям сімейного бюджету. Застосування статті 175 СК України є повністю безпідставним. Ця норма регулює виключно випадки, коли майно набуте спільною працею або за рахунок спільних коштів батьків та дітей. На момент інвестування у квартиру АДРЕСА_6 та купівлі будинку відповідачка була повнолітньою особою з власними доходами. Батьки не надали жодних доказів ведення спільного господарства, спільного бюджету чи спільної праці з донькою для створення цих об`єктів. Купівля майна дорослою дитиною, навіть за наявності батьківського сприяння, ніколи не трансформує це майно у спільну сумісну власність у розумінні сімейного права. Будь-які капіталовкладення без оформлення відповідного договору розцінюються виключно як безповоротна матеріальна допомога або дарування грошових коштів, які не тягнуть за собою виникнення речових прав на нерухомість у донорів цих коштів.

Отже з огляду на викладене суд вважає, що щорічні декларації про доходи, які подавались позивачами під час їх перебування на державній службі, не є належними доказами на підтвердження реального матеріального стану позивачів.

Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 77, 84 ЦПК України підстави для їх витребування відсутні.

Що стосується витребування податкових декларації про доходи та майновий стан ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 2004 року по 2010 рік включно, суд вбачає підстави для їх витребування, оскільки вказана податкова звітність відповідає критерію належності доказів на підтвердження/спростування аргументів щодо реалізації позивачами іншого майна, яке перебувало у їх власності, про що зазначає сторона позивача у своїх заявах по суті справи, та осопрює сторона відповідача.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд ураховує, що мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.

При цьому Європейський суд зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи предмет та підстави позову, позицію сторони відповідача, викладену у заявах по суті справи, беручи до уваги, що докази, які просить витребувати представник відповідачки, містять інформацію з обмеженим доступом, а також має значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цивільної справи, суд виснував про часткове задоволення клопотання про витребування доказів, а саме: в частині витребування Головного управління Державної податкової служби в Одеській області відомості та копії податкових декларацій про доходи та майновий стан ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 2004 року по 2010 рік включно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 258 ЦПК України, ухвала є видом судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, є «обов`язковість рішень суду».

Також згідно ч. 2, 3 ст. 13 Закон України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 77, 84 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідачки адвоката Адабаш С.А. про витребування доказів у цивільній справі № 947/24331/26 задовольнити частково.

Витребувати з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄРДПОУ 44069166, адреса: м. Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5) за період з 2004 року по 2010 рік включно відомості та копії податкових декларацій про доходи та майновий стан:

-ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 );

-ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_7 ).

В іншій частині клопотання відмовити.

Копію ухвали надіслати до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5) для виконання, учасникам справи для відома.

Витребувані докази надати суду не пізніше 02 вересня 2026 року.

Відкласти підготовче засідання до 10 години 00 хвилин 14 вересня 2026 року.

Роз`яснити, що у разі неможливості подати витребувані докази до суду, необхідно повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ю. А. Скриль