Ухвала суду № 138476849, 21.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4421/25

1-кп/583/112/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 / в режимі відео конференції/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменії, громадянина Вірменії, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 24 вересня 2025 року перебуває вказане кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2025 року було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 червня 2025 року без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2025 року до 02 жовтня 2025 року / Т. 1 а.с. 53-57/, від 14 липня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до 19 вересня 2025 року /Т. 1 а.с. 60-61/, від 19 вересня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до 02 жовтня 2025 року / Т. 1 а.с. 63-64/, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2025 року до 27 листопада 2025 року / Т. 1 а.с. 138/, 12 листопада 2025 року до 10 січня 2026 року / Т. 1 а.с. 199-201/, від 05 січня 2026 року - до 05 березня 2026 року / Т. 2 а.с. 20-22/, від 19 лютого 2026 року до 19 квітня 2026 року, від 17 квітня 2026 року до 15 червня 2026 року / Т. 3 а.с. 68-70/, від 29 травня 2026 року до 27 липня 2026 року / Т. 3 а.с. 105/.

21 липня 2026 року від прокурора надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , яке мотивує тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, є обґрунтованою, підтверджена доказами: протоколами обшуку, допиту свідків, потерпілих, висновками експерта та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності, було перевірено слідчими суддями під час досудового розслідування. Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 є: ч. 2 ст. 147 КК особливо тяжким, ч. 1 ст. 263 КК тяжким, ч. 1 ст. 345 КК нетяжким, хоча теж передбачає покарання у виді позбавлення волі. Крім цього існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, такі як переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений є громадянином іншої країни, не має обмежень виїзду за кордон, його сім`я теж перебуває за кордоном; незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема потерпіла ОСОБА_7 є його співмешканкою; вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема продовжити свою злочинну діяльність, оскільки він ідентифікує себе як представника злочинної спільноти, що підтверджено висновком лінгвістичної експертизи № 53/Л/3/1 від 14 серпня 2025 року його розмов. Крім цього він не має офіційних законних джерел доходів, нічим не займається, не має власного житла, утриманців в Україні, тобто відсутні сталі соціальні зв`язки. Інші більш м`які запобіжні заходи не можна застосувати, оскільки існує реальний ризик переховування від суду, якщо він буде перебувати на свободі. Застава до ОСОБА_4 не може бути застосована, так як злочини, які йому інкримінуються, пов`язані із застосуванням насильства. Тому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як судовий розгляд ще триває / Т.3 а.с. 146-150/.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання та вказав, що ризики дещо зменшилися, так як допитано свідків, потерпілих, але не істотно, вважає, що домашній арешт не можна обрати обвинуваченому, оскільки він не має постійного місця проживання, як він сам пояснив, що не має постійного місця проживання, то проживає у родичів, то в готелях, на АДРЕСА_3 , де проживав раніше, наразі проживає його брат, його сім`я перебуває за кордоном, є громадянином Вірменії, тому не має обмежень у виїзді за межі України. Не маючи офіційних джерел доходу на території України, з пояснень обвинуваченого, він утримує сім`ю, житло, готелі, тобто має кошти, що підтверджено тим, що при проведені обшуку передав потерпілій ОСОБА_7 значну суму грошей. Всі ці обставини свідчать про те, що він з метою уникнення покарання, яке йому загрожує при визнанні його винуватим, може виїхати з України. Дійсно судовий розгляд вже завершено, але ще не проведено судових дебатів, останнього слова, після чого буде ухвалено вирок, для чого потрібен процесуальний час.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора, захисник зазначив, що, ризики, вказані в ухвалі суду, зменшилися, обвинувачений винуватість визнає частково в частині інкримінованої ч. 1 ст. 263 КК України, винуватість у вчиненні інших кримінальних правопорушень не підтверджена, спростована показаннями потерпілої, іншими матеріалами кримінального провадження. Тому просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати ОСОБА_4 інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілої, адвокат ОСОБА_9 , в судове засідання подала клопотання про проведення судового розгляду без її участі та участі потерпілої ОСОБА_7 3 а.с. 145/.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в судове засідання подали кожен окремо заяви про проведення судових засідань без їх участі /Т. 1 а.с. 163-164, 177, Т. 2 а.с. 201/.

З урахуванням думки учасників кримінального провадження суд вважає за можливо розглянути клопотання прокурора без участі сторони потерпілих.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, за ч. 2 ст. 147 КК є особливо тяжким, за ч. 1 ст. 263 КК є тяжким, за ч. 1 ст. 345 КК є нетяжким, хоча теж передбачає покарання у виді позбавлення волі.

Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , про які вказує прокурор, є досить високою.

Суд вказує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій. Кримінальний процесуальний Кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково / поза всяким сумнівом/ здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так суд погоджується з прокурором про наявність ризику переховування, який обґрунтовано не тільки тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , а і відомостями про особу обвинуваченого, який є одруженим, з його слів має неповнолітню дитину, сім`я перебуває за кордоном, зареєстрований в с. Рябина Охтирського району Сумської області / прикордоння, будинок, в якому він зареєстрований, давно зруйнований/, однак це місце не є його місцем проживання, фактично проживав в м. Охтирці в орендованому житлі, офіційно непрацевлаштовавний, не судимий, має громадянство Вірменії.

Окрім цього цей ризик підтверджується тим, що на території України введено воєнний стан, а не стабільний рівень безпеки на території Сумської області надає можливість обвинуваченому переховуватись від суду.

Суд вважає, що ризик здійснення впливу на свідків та потерпілу, значно зменшився, оскільки ці особи допитані в судовому засіданні, проте потерпіла ОСОБА_7 є співмешканкою обвинуваченого, тому він має на неї вплив, оскільки вона змінила свої показання, надані під час слідчого експерименту, та надає пояснення на його користь. Тому цей ризик не втратив свою актуальність.

Ризик продовження своєї злочинної діяльності теж існує, оскільки обвинувачений ідентифікує себе як представника злочинної спільноти, що підтверджено висновком лінгвістичної експертизи № 53/Л/3/1 від 14 серпня 2025 року його розмов.

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення та незаконність затримання, суд зазначає про таке.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_4 , не вирішується питання щодо його винуватості, а лише щодо обґрунтованості підозри та наявних ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини факти, які формують підозру, не обов`язково повинні досягати рівня, необхідного для обґрунтування обвинувального вироку або навіть пред`явлення обвинувачення / рішення у справ Murray v. the United Kingtom від 28.10.1994/ заява № 14310/88/, параграф 55/. Ухвалюючи рішення про тримання особи під вартою суддя оцінює наявні дані у сукупності, щоб установити, чи існують prima facie / на перший погляд/ підстави для підозри обвинуваченого у вчиненні злочину; ухвалюючи ж вирок наприкінці судового розгляду, суддя повинен оцінити чи достатньо доказів, наданих і досліджених у суді, для визнання обвинуваченого винним.

Метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на цій стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії, хоча і зменшились, проте продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Сторона захисту просить застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, при цьому суд ураховує, що обвинувачений не має визначеного місця проживання, ці обставини стороною захисту не спростовано. Тому суд вважає, що неможливо обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід.

Вказане доводить висновок, що встановлені обставини є вагомими для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання вказаним ризикам.

Також, на переконання суду, клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Оскільки злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , пов`язані із застосуванням насильства, то відсутні підстави для визначення йому розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора та продовжити в кримінальному провадженні № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 21 липня 2026 року до 18 вересня 2026 року включно, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням в Державній установі «Сумська виправна колонія (№116) /сектор для тримання осіб, узятих під варту/».

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 18 вересня 2026 року.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» для виконання та вручення обвинуваченому.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 24 липня 2026 року о 15 годині 30 хвилин.

Суддя Охтирського міськрайонного суду ОСОБА_1