Ухвала суду № 138476488, 24.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1561/25

6/467/30/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення,

ВСТАНОВИВ:

Питання, що порушене заявником

Заявою від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 просив розстрочити виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2026 року, яким із нього стягнуто на користь АТ «Миколаївобленерго» 28 042, 84 грн. заборгованості за угодою та 2 422, 40 грн. судового збору.

Зокрема, посилався на скрутне матеріальне становище, через яке не має змоги виконати рішення відразу у повному обсязі, позаяк, після звільнення з лав ЗСУ не працює і являється інвалідом 2 групи через каліцтво, пов`язане із захистом Батьківщини.

Позиція учасників справи

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно.

Так само і позивач свого представника до суду не направив, але про судове засідання був сповіщений завчасно і належно.

Заяв і клопотань до суду позивач не направляв, своєї позиції щодо заяви ОСОБА_1 не виловив.

З огляду на що, суд, ураховуючи дані про належне сповіщення усіх учасників справи про це судове провадження і тим самим забезпечивши їм можливість бути заслуханими, вважав за можливе прийняти рішення по суті порушеного питання за їх відсутності згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку із чим не здійснював фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів ( ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Установлені фактичні обставини із даного питання

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2026 року із ОСОБА_1 на користь ТА «Миколаївобленерго» стягнуто заборгованість за угодою про відшкодування шкоди, спричиненої майну Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», від 26 травня 2025 року у розмірі 28 042 грн. 84 коп.

З - поміж цього, із ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача й судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення набрало законної сили 09 липня 2026 року.

Наразі, відповідач у справі (заявник) ОСОБА_1 просить розстрочити указане судове рішення через його складне матеріальне становище із посиланням на не працевлаштованість та інвалідність.

При цьому, за матеріалами справи суд установив, що заявник ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області і отримує пенсію по інвалідності, сукупний розмір якої за період з січня 2026 року по липень 2026 року включно склав 232 323,05 грн.

Водночас, заявник ОСОБА_1 з 18 грудня 2023 року звільнений із лав ЗСУ на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зокрема, він отримав тяжку травму, пов`язану із захистом Батьківщини, що мало наслідком травматичну ампутацію нижньої кінцівки на рівні гомілково ступневого суглобу.

10 серпня 2023 року переніс ампутацію на рівні середньої третини правої гомілки.

Наразі заявник є інвалідом 2 групи безстроково у зв`язку із каліцтвом, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Правове регулювання питання

Вирішуючи порушене заявником питання, суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Разом із цим, за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Національний закон передбачає у собі умови, за яких обов`язкове до виконання судове рішення може бут розстрочене.

Так, на підставі ч.1 ст. 425 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Водночас, згідно із ч.3 ст. 425 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 435 ЦПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

А за правилом ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Мотиви прийнятого судом рішенні у ключі встановлених ним обставин справи та застосованих правових норм

Вирішуючи питання про можливість розстрочення виконання рішення, про яке йдеться у заяві, суд враховує ступінь вини ОСОБА_1 у виникненні спору, зокрема, те, що позивач у позасудовий порядок розстрочив йому відшкодування спричиненої шкоди, уклавши відповідну угоду.

Втім, ОСОБА_1 умови цієї угоди не виконував, що змусило позивача звернутись до суду.

Тим самим, позивач пішов на зустріч ОСОБА_1 , однак, не уникнув судового спору щодо стягнення заборгованості за угодою, якою вже було розстрочено сплату спричиненої позивачу шкоди.

Тож, ОСОБА_1 повторно ініціює розстрочення належного позивачеві боргу, однак, із посиланням на життєві обставини, що утруднюють повне виконання рішення відразу.

Суд рахує, що ОСОБА_1 надав достатньо доказів, які у сукупності свідчать про неможливість виконання ним судового рішення одноразовим платежем.

Разом із цим, з огляду на розмір пенсії ОСОБА_1 , не може вважати його матеріальне становище скрутним.

Але в той же час суд ураховує, що розмір стягнення за судовим рішенням є майже рівним розміру його місячної пенсії, а тому виконання судового рішення одним платежем призведе до відсутності у ОСОБА_1 засобів до існування протягом одного місяця.

Відповідно, суд не може такого допустити, а тому вважає, що наявні достатні підстави для розстрочення виконання рішення.

Суд переконаний, що це надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для позивача коштів згідно з графіком, установленим судом.

До цього, ж суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є під час захисту Батьківщини отримав тяжку травму, втратив кінцівку і має інвалідність 2 групи, у зв`язку із чим потребує тривалої реабілітації.

Тому у даному випадку розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання нею рішення суду, що робить дотриманим справедливий баланс інтересів сторін.

При цьому, період, на який заявник просить розстрочити виконання рішення не є надмірно тривалим, а національний закон захищає майновий інтерес позивача, зокрема, бо розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова ВП ВС від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18)

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Разом із цим, із заяви вбачається, що заявник просить розстрочити виконання судового рішення з урахуванням і стягнутого судового збору.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню за судовим рішенням, становить: 2 842,84 грн. (сума боргу за угодою ) + 2 422, 40 грн. (сума судового збору) = 2 538,77 грн.

Тож, розстрочка усієї суми, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 за судовим рішенням, рівними частинами на 12 місяців матиме наслідком сплату ним на користь АТ «Миколаївобленерго» по 2 538,77 грн. щомісячно.

Тому з урахуванням усіх наведених вище обставин, суд ухвалює про задоволення цієї заяви.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258-261, 435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Розстрочити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2026 року на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати на користь Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (ЄДРПОУ 23399393) заборгованості за Угодою про відшкодування шкоди, спричиненої майну АТ «Миколаївобленерго», від 26 травня 2025 року у розмірі 28 042, 84 грн. та судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. по 2 538 (дві тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн. 77 коп. щомісяця, починаючи з дня набрання цією ухвалю законної сили.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання письмової апеляційної скарги на неї безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти ) днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ірина Явіца