Рішення № 138476049, 24.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3472/26

провадження №: 2/398/3559/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"24" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Андрухов Василь Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» наприкінці травня 2026 року звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 410,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 липня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено первісний кредитний договір № 18.07.2023-100002973, на виконання якого відповідачу було перераховано кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн на його банківську платіжну картку. У подальшому, шляхом неодноразового переоформлення кредитної заборгованості, 30 серпня 2023 року сторони уклали останній кредитний договір (додатковий) № 30.08.2023-010000077. Правочини були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з довідкою-розрахунком становить 9 410,00 грн і складається з: основного боргу (тіла кредиту) - 5 000,00 грн та процентів за користування кредитом - 4 410,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у матеріалах позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання. До суду повернулося зворотне поштове повідомлення з відміткою про причину повернення «адресат відсутній». Від відповідача не надходило відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань щодо розгляду справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись нормами статей 280-281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли тривалі кредитні правовідносини шляхом укладення низки пов`язаних між собою електронних правочинів. Перед укладенням договорів відповідач ОСОБА_1 пройшов процедуру ідентифікації та верифікації через Систему BankID НБУ, що дозволило кредитодавцю отримати підтверджені дані про його особу та фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Первісне надання кредитних коштів відбулося 18 липня 2023 року, коли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 18.07.2023-100002973. Відповідач приєднався до нього, підписавши акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором «H123». За умовами цього договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути його та сплатити фіксовану процентну ставку у розмірі 2,1 % за кожен день користування. На виконання умов цього правочину ТОВ «Споживчий центр» здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів. Факт переказу підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay ID 2341194681 від 18.07.2023 року о 20:23, згідно з якою суму 5 000,00 грн було виплачено на банківську платіжну картку відповідача MASTERCARD 537541*82 з призначенням платежу: «Видача за договором № 18.07.2023-100002973».

У подальшому, після спливу строків кредитування за первісним договором, з метою продовження користування отриманими кредитними коштами, між сторонами неодноразово укладалися нові електронні правочини, які за своєю правовою природою були спрямовані на переоформлення (пролонгацію) існуючої заборгованості. Зокрема, сторонами послідовно укладалися кредитні договори від 31 липня 2023 року (№ 31.07.2023-010000818) та від 15 серпня 2023 року (№ 15.08.2023-010000586). Усі ці договори передбачали незмінну суму основного боргу (5 000,00 грн) та незмінну фіксовану процентну ставку (2,1 % на день). При укладенні кожного з цих наступних договорів фактичного безготівкового перерахування нових коштів на картку відповідача не відбувалося, оскільки, на підставі ст. 601 ЦК України та відповідних заяв позичальника, зобов`язання позивача з видачі кредиту зараховувалося в рахунок погашення вимог про повернення коштів за попереднім договором. Усі вказані договори відповідач підписував особисто за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.

Останнім правочином у вказаному ланцюгу став кредитний договір № 30.08.2023-010000077 від 30 серпня 2023 року, за яким позивачем і заявлено вимогу про стягнення заборгованості у цій справі. Згідно з дослідженими доказами, відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та приєднався до правочину, підписавши оферту, заявку та акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором «P595», який був надісланий у СМС-повідомленні на його номер телефону НОМЕР_1 .

За умовами останнього кредитного договору № 30.08.2023-010000077 сторонами погоджено такі основні умови: сума кредиту залишилася незмінною і становить 5 000,00 грн; строк кредитування встановлено тривалістю 42 дні з дати його надання (з кінцевою датою виплати - 10.10.2023 року); процентна ставка є фіксованою і становить 2,1 % за один день користування кредитом.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 30.08.2023-010000077 від 30.08.2023 року, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконував, платежів у рахунок погашення кредиту не здійснював.

У зв`язку з невиконанням умов договору виникла заборгованість, загальна сума якої згідно з розрахунком позивача становить 9 410,00 грн. Зазначена сума заборгованості складається із:

основного боргу (тіла кредиту) - 5 000,00 грн;

процентів за користування кредитом - 4 410,00 грн.

Відповідно до розрахунку, проценти по кредиту нараховані позивачем за період з 30 серпня 2023 року по 10 жовтня 2023 року. Будь-які інші нарахування (комісії, штрафи чи пеня) у розрахунку відсутні та позивачем до стягнення не заявлялися.

Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості (повністю або частково) відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (§ 1. Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Постанови НБУ №164 від 29.07.2022р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 30.08.2023-010000077 від 30.08.2023 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням процентів, та погодився з ними. Факт укладення правочину підтверджується використанням відповідачем електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, надісланого на його номер телефону, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується тим, що первісна видача кредиту достовірно підтверджена квитанцією платіжної системи LiqPay від 18.07.2023 року про перерахування 5 000,00 грн на банківську картку відповідача. Своєю чергою, надання кредиту за останнім договором від 30.08.2023 року відбулося шляхом переоформлення заборгованості на підставі ст. 601 ЦК України та відповідної заяви позичальника відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідач ОСОБА_1 , порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, платежів у рахунок погашення кредиту не здійснював. Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості (повністю або частково) відповідач суду не надав.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнає, що сума, яку позивач просить стягнути (9 410,00 грн), є арифметично правильною, обґрунтованою та відповідає умовам договору. Зазначена сума складається із: основного боргу (тіла кредиту) - 5 000,00 грн та процентів - 4 410,00 грн.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів у розмірі 4 410,00 грн, суд констатує, що вони нараховані кредитодавцем виключно в межах узгодженого сторонами 42-денного строку кредитування (за період з 30.08.2023 по 10.10.2023 року) за фіксованою ставкою 2,1% на день.

Окремо суд зазначає, що Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 року, яким було встановлено максимальний розмір денної процентної ставки не більше 1%, набрав чинності 24 грудня 2023 року. Ці законодавчі обмеження застосовуються виключно до договорів про споживчий кредит, укладених після набрання чинності вказаним Законом. Оскільки договір із ОСОБА_1 було укладено 30 серпня 2023 року, тобто до набрання чинності вказаними законодавчими змінами, погоджена сторонами процентна ставка у розмірі 2,1% на день є правомірною та не підлягає ретроспективному перегляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач у позовній заяві заявив про намір подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд наразі не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, залишаючи це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.08.2023-010000077 від 30.08.2023 року у розмірі 9 410 (дев`ять тисяч чотириста десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24 липня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський