Ухвала суду № 138475156, 20.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24598/25

Провадження № 2-с/369/70/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., перевіривши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 08.01.2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Озерний Гай-2» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово- комунальних послуг, -

встановив:

08.01.2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав судовий наказ у справі №369/24598/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Озерний Гай-2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 14842 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн 44 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири ) грн 24 коп., а також сплаченого стягувачем судового збору у розмірі 302 грн 80 коп.

На адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про скасування вище зазначеного судового наказу, в обґрунтування зазначає що вимоги стягувача є необґрунтованими, як зазначається що 06.03.2026 року, випадково, з додатку «Дія» йому стало відомо про те що судовим наказом від 08.01.2026 року по справі №369/24598/25 виданого суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення з нього заборгованості за надання житлово-комунальних послуг. Копію судового наказу він не отримав, оскільки неправильно зазначено місце його реєстрації та фактичного проживання.

У зв`язку з тим, що він є внутрішньо переміщеною особою і зазначена стягувачем адреса його проживання була тимчасовою та на час звернення до суду не відповідала дійсності. З метою забезпечення доступу до суду та права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку, просить поновити строк на оскарження судового наказу.

Окрім того зазначає , що наказ підлягає скасуванню, оскільки визначена стягувачем сума боргу комунальних платежів, помилково враховані нарахування, які носять безпідставний характер та є спірними. Зокрема, стягувачем нараховані комунальні коли він не був власником зазначеної квартири і не користувався нею, зазначені нарахування за витрати на утримання комірки, якою у нього не має в користуванні, не враховано, що 26.12.2025 року були здійснені два платежі за Комунальні послуги у розмірі 3000 грн, та 2783,02 грн. у додатку Privat24 і відповідно до наявних у додатку даних не мав заборгованості.

Зокрема, на даний час взагалі відсутня будь-яка заборгованість комунальних платежів, що повністю визнається Товариством обмеженою відповідальністю «КК «Озерний Гай-2»

Доказами, що підтверджують необґрунтованість вимог стягувача та правомірність скасування судового наказу є копії відповідних платіжних документі документів про сплату комунальних платежів та скриншоти довідки про відсутність заборгованості.

Разом з тим, сама по собі наявність відповідного спору на правильність нарахування заборгованості по комунальних платежах свідчить про незаконність судового наказу та необхідність здійснення провадження в позовному порядку.

Особливу увагу звертає на безпідставність стягнення з нього витрат на допомогу, обґрунтованість якої не доведена належними та допустимими доказами розмір якої є явно непропорційним безпідставним вимогам стягувача ознаки безпідставного збагачення.

Суддя, дослідивши матеріали справи та заяву про скасування судового наказу дійшов наступного висновку.

Зі змісту роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст.170ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту п. 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

Отже, констатувавши порушення п. 1 ст. 6 Конвенції Європейський суд з прав людини зазначив, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено, що копія судового наказу від 08.01.2026 року була доставлена до електронного кабінету заявника ОСОБА_1 09.01.2026 року, а отже саме з цієї дати боржник був належним чином повідомлений про ухвалення даного судового наказу, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З наведеного вбачається, що днем вручення боржнику судового наказу від 08.01.2026 року є день отримання ним судового наказу разом з додатками у своєму електронному кабінеті 09.01.2026 року.

Дана позиція щодо належного повідомлення, узгоджується з постановою ВС , від 23 листопада 2023 року у справі № 280/3793/21, провадження № K/990/24972/23.

Водночас будь-яких інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку боржником наведено не було, а тому поновлення строку буде мати своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що є недопустимим.

Таким чином, ОСОБА_1 починаючи з 09.01.2026 року мав реальну можливість скористатися правом на звернення до суду щодо оскарження судового наказу, у передбачений ч. 1 ст. 170 ЦПК України п`ятнадцятиденний строк. Разом з тим, заява про скасування судового наказу подана через систему «Електронний суд» лише 09.03.2026 року, тобто майже через два місяця, що свідчить про значний пропуск строку звернення до суду, а інших причин поважності пропуску такого строку в заяві не зазначив та доказів не надав.

За таких обставин суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу підлягає поверненню заявнику.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.170,171, 259-261 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 369/24598/25, виданого 08.01.2026р. року Києво-Святошинським районним судом Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Озерний Гай-2»- повернути заявнику.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталя Хацько