Рішення № 138474738, 21.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/622/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача Дзюбенко В.О.,

від відповідача Борисенко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Полтава-Паритет" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватне підприємство "Полтава-Паритет" (надалі - позивач, ПП "Полтава-Паритет") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2025:

- №00135970702 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 9 285 493,50 грн (з них: 6 190 329,00 грн - основний платіж, 3 095 164,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №00135920702 (форма "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2022 року на 596961,00 грн;

- №00135990702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14200,00 грн;

- №00135980702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Полтава-Паритет" з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з окремими контрагентами-постачальниками. Позивач стверджував, що ним у повній мірі дотримані вимоги чинного законодавства, тоді як висновки податкового органу ґрунтуються на хибному розумінні норм права та спростовуються наявними у платника податку первинними документами.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 45-55/. Свою позицію мотивував посиланням на висновки, наведені в акті від 28.07.2025 №10538/16-31-07-02-01/30732375 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Полтава-Паритет".

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Представник позивача у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що доводи податкового органу про вчинення ПП "Полтава-Паритет" порушень податкового законодавства вважає безпідставними та надуманими /т. 12, а.с. 1-7/.

У підготовчому засіданні 30.06.2026 суд відповідно до частини сьомої статті 243 КАС України постановив ухвалу (без оформлення окремого документа) про закриття підготовчого провадження та призначення справу до розгляду по суті /т. 17, а.с. 194/.

У судових засіданнях 14.07.2026 та 21.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а представник відповідача - проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

ПП "Полтава-Паритет" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків, що не оспорюється сторонами.

ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Полтава-Паритет" (код ЄДРПОУ 30732375) з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ПП «ІНТЕРТЕХНО-К» (код 44077397) за серпень та вересень 2021 року, ПНВП «ПРОММЕХПОСТАЧ» (код 32753391) за серпень та вересень 2021 року (включено в декларацію за вересень 2021 року, листопад 2021 року, вересень 2022 року), ТОВ «ТЕХНОСАЙТГРУП» (код 41174380) за серпень 2021 року, ПП «ТЕХРЕВБУД» (код 44102847) за серпень та вересень 2021 року (включено в декларацію за вересень 2021 року, грудень 2021 року), ПП «ІНВЕСТПРОМ-А» (код 44114810) за серпень та вересень 2021 року, ТОВ «АГРОСЕРВИС ТРЕЙД» (код 44321287) за листопад 2021 року, ТОВ «АЛЬФАРЕМТОРГ» (код 44382355) за листопад 2021 року, ТОВ «СЕРВІСМОНТАЖ-ТРЕЙД» (код 44430326) за лютий 2022 року (включено в декларацію за лютий 2022 року, вересень 2022 року), ТОВ «БУДТОРГІННОВАЦІЇ» (код 44213520) за лютий 2022 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.07.2025 №10538/16-31-07-02-01/30732375 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Полтава-Паритет" /т. 2, а.с. 14-166/, за висновками якого встановлено такі порушення:

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на 596 961 грн за вересень 2022 року;

- п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 6 190 329 грн, у тому числі: за серпень 2021 року на суму 1 273 776 гривень; за вересень 2021 року на суму 2 938 362 гривень; за листопад 2021 року на суму 1 551 951 гривень; за грудень 2021 року на суму 426 240 гривень;

- пп.16.1.5 пункту 16.1 статті 16, п. 85.2 ст.85 ПК України, у зв`язку з чим для перевірки не надано документи (інформацію), необхідні для проведення перевірки, в повному обсязі, встановленому Кодексом;

- пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, внаслідок ненадання в повному обсязі документів (інформації) на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту.

На підставі висновків акта перевірки відповідач 08.09.2025 сформував податкові повідомлення-рішення:

- №00135970702 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 9 285 493,50 грн (з них: 6 190 329,00 грн - основний платіж, 3 095 164,50 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. 1, а.с. 177-178/;

- №00135920702 (форма "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2022 року на 596961,00 грн /т. 1, а.с. 175-176/;

- №00135990702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14200,00 грн /т. 1, а.с. 181-182/;

- №00135980702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн. /т. 1, а.с. 179-180/.

Рішенням ДПС України від 25.11.2025 №33802/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ПП "Полтава-Паритет" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.09.2025 №№ 00135970702, 00135920702, 00135990702, 00135980702 - без змін /т. 1, а.с. 183-185/.

Позивач не погодився із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Водночас, як визначено у підпункті 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

А відповідно до абзацу першого підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до абзацу другого пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду /пункт 200.1 статті 200 ПК України/.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну (...) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Своєю чергою, як визначено пунктами 121.1, 121.2 статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

А відповідно до пунктів 123.1 - 123.3 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність податкових повідомлень-рішень про донарахування грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій за не надання відповідей та первинних документів на запити податкового органу.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /частина друга статті 2 КАС України/.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач вбачав у безпідставному віднесення до податкового кредиту відомостей про господарські операції щодо придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників: ПП "Інвестпром-А" (код ЄДРПОУ 44114810), ПП "Інтертехно-К" (код ЄДРПОУ 44077397), ПНВП "Промтехпостач" (код ЄДРПОУ 32753391), ТОВ "Техносайтгруп" (код ЄДРПОУ 41174380), ПП "Техревбуд" (код ЄДРПОУ 44102847), ТОВ "Агросервіс Трейд" (код ЄДРПОУ 44321287), ТОВ "Альфаремторг" (код ЄДРПОУ 44382355), ТОВ "Сервісмонтаж-Трейд" (код ЄДРПОУ 44430326), ТОВ "Будторгінновації" (код ЄДРПОУ 44213520).

При цьому відповідач зазначав, що за наявною у нього податковою інформацією:

- щодо ПП "Інвестпром-А", ПП "Інтертехно-К", ПНВП "Промтехпостач", ТОВ "Техносайтгруп", ТОВ "Альфаремторг", ТОВ "Сервісмонтаж-Трейд", ТОВ "Будторгінновації" ухвалювались рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості;

- свідоцтво платника ПДВ ПП "Інтертехно-К" анульоване 14.01.2025, з лютого 2025 року підприємство не звітує до податкового органу;

- свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Техносайтгруп" анульоване 21.01.2025;

- наявні відомості про кримінальні провадження, учасником яких є ПП "Інвестпром-А", ПП "Інтертехно-К";

- у ході аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання постачальниками товарів / послуг за номенклатурою, що реалізована позивачу;

- у контрагентів за даними податкової звітності відсутні у достатній кількості виробничі потужності (власні чи орендовані) та трудові ресурси (персонал);

- відсутнє належне документальне підтвердження транспортування окремих товарів від постачальників до покупця;

- на перевірку не надані документи про якість товарів, а також не підтверджено документально рух активів у ході ведення господарської діяльності.

Також відповідач зазначив, що ПП "Полтава-Паритет" є учасником кримінального провадження № 12022163470000462 від 21.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Оцінюючи відповідні доводи податкового органу, суд виходить з таких міркувань.

Сталим та послідовним є підхід Верховного Суду, за яким правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкової вигоди виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкової вигоди, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

У справі, що розглядається, позивач покликався на наявність у нього належним чином оформлених первинних документів (договорів, специфікацій, видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, платіжних інструкцій тощо), як на достатню підставу для формування показників податкової звітності з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що копії договорів поставки / купівлі-продажу, оренди обладнання, видаткових та товарно-транспортних накладних, рахунків, платіжних інструкцій (доручень) залучені до матеріалів справи (томи 3-11) та досліджені під час розгляду справи.

Суд встановив, що за умовами договорів, укладених з ПП "Інвестпром-А" (код ЄДРПОУ 44114810), ПП "Інтертехно-К" (код ЄДРПОУ 44077397), ПНВП "Промтехпостач" (код ЄДРПОУ 32753391), ТОВ "Техносайтгруп" (код ЄДРПОУ 41174380), ПП "Техревбуд" (код ЄДРПОУ 44102847), ТОВ "Агросервіс Трейд" (код ЄДРПОУ 44321287), ТОВ "Альфаремторг" (код ЄДРПОУ 44382355), ТОВ "Сервісмонтаж-Трейд" (код ЄДРПОУ 44430326), ТОВ "Будторгінновації", позивач придбавав у зазначених контрагентів прилади, матеріали та комплектуючі для використання під час монтажу вуличного освітлення.

На вимогу суду представник позивача надала додаткові пояснення /т. 12, а.с. 103-111/, у яких зазначила, що товарно-матеріальні цінності, придбані ПП "Полтава-Паритет" у контрагентів-постачальників, господарські операції з якими є предметом документальної позапланової невиїзної перевірки, були фактично використані у власній господарській діяльності підприємства. Зазначені товарно-матеріальні цінності не були предметом подальшої самостійної реалізації, як окремий товар, ПП "Полтава-Паритет" не здійснювало їх перепродаж замовникам, не оформлювало окремих операцій купівлі-продажу таких товарів на користь замовників та не отримувало окремого доходу саме від реалізації придбаних матеріалів.

Натомість придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися підприємством як матеріали, комплектуючі, конструктивні елементи або витратні матеріали під час виконання будівельних, монтажних та інженерно-технічних робіт за договорами підряду та субпідряду. При цьому, у своїй більшості відповідні роботи виконувалися ПП "Полтава-Паритет" або як генеральним підрядником у межах договорів, укладених за результатами процедур публічних закупівель, або як субпідрядником на об`єктах, виконання робіт на яких також було пов`язане з реалізацією договорів, укладених за результатами публічних закупівель іншими учасниками будівельного процесу.

Таким чином, господарська мета придбання товарно-матеріальних цінностей полягала не в їх подальшому перепродажі як товару, а в забезпеченні можливості виконання ПП "Полтава-Паритет" своїх договірних зобов`язань з виконання робіт.

Наданими разом з додатковими поясненнями первинними документами підтверджено, що ПП "Полтава-Паритет" здійснювало виконання робіт на підставі укладених договорів із такими контрагентами-замовниками, як: ДП «Нафтогаз-Енергосервіс», КП ЕЗО «Запоріжміськсвітло», ТОВ «ТБК Тітан», ПЕМЗО «Міськсвітло» м. Маріуполя, ТОВ «Ростдорстрой», КП ЕМЗО «Одеськміськсвітло», ТОВ «РДС-Полтава», ТОВ «ЛК Енерголюкс», ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» (томи 13-16); при цьому умовами відповідних договорів передбачалося виконання робіт із використанням матеріалів та ресурсів виконавця, що відповідає звичайній господарській практиці у відповідній сфері діяльності.

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Полтава-Паритет" контролюючому органу було надано зведені звіти щодо руху товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів-постачальників, які є предметом перевірки, що оформлені як додаток до листа від 24.07.2025 вих. № 29.

Зазначені матеріали відображають надходження та подальше використання ТМЦ у розрізі господарських операцій та об`єктів виконання робіт, що дозволяє простежити їх фактичне залучення у виробничий процес підприємства.

Таким чином, придбані у контрагентів-постачальників товари були фактично використані ПП "Полтава-Паритет" у власній господарській діяльності, інтегровані у процес виконання договірних зобов`язань та забезпечували виконання робіт за договорами підряду, що свідчить про реальний характер відповідних господарських операцій та їх безпосередній зв`язок із господарською діяльністю підприємства.

Суд враховує, що у додаткових поясненнях від 04.06.2026 /т. 12, а.с. 103-112/ представник позивача навела детальні розрахунки з посиланням на реквізити договорів та первинні документи щодо виконання договорів про закупівлю робіт, за якими простежується використання придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Факт отримання підприємством економічного результату у вигляді валового прибутку відображено в інформаційних таблицях, сформованих в розрізі договорів з контрагентам-замовниками /т. 13, а.с. 1, 31, 42, 115, 120, 240; т. 14, а.с. 51, 65, 84, 175, 194, 195, 213/. При цьому, товар використовувався як матеріальна складова робіт та враховувався за собівартістю, тоді як прибуток ПП "Полтава-Паритет" формувався саме від виконання робіт у цілому.

Отже, придбані ПП "Полтава-Паритет" товарно-матеріальні цінності були використані у межах оподатковуваної господарської діяльності підприємства, спрямованої на отримання доходу від виконання робіт.

Суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15, від 02.04.2025 у справі №640/34282/21) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документи на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених договорів із вищезгаданими контрагентами, дійшов висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності відповідних контрагентів, встановив факт придбання товарів та послуг, обумовлених договорами поставки, купівлі-продажу, виконання робіт, відображення постачальниками податкових зобов`язань з ПДВ по цим господарським операціям, пов`язаність придбаних послуг з цілями та метою господарської діяльності позивача.

Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності суд відхиляє, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС «Податковий блок» не є доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №640/34282/21 та враховані судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що господарська діяльність контрагентів позивача податковими органами не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних ДПС.

При цьому суд визнає безпідставними посилання податкового органу на прийняття щодо контрагентів позивача рішень про віднесення до ризикових платників податків, анулювання свідоцтва платника ПДВ, не подання податкової звітності, оскільки відповідні обставини виникли вже після здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому не впливають на реальність таких господарських операцій.

Покликання податкового органу на окремі кримінальні провадження суд відхиляє, оскільки, як у ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи у суді відповідач не надав доказів ухвалення вироків щодо контрагентів позивача, визнання укладених з ними угод недійсними, нікчемними тощо.

Оцінюючи посилання податкового органу на лист РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 28.01.2025 вих.№ 1844/5/16-31/ЕП про надання відповідачі на запит ГУ ДПС у Полтавській області щодо відсутності інформації про транспортні засоби, які перебували у власності ПП "Дрейф" (код ЄДРПОУ 42117558) з 2019 року відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів /т. 1, а.с. 110/, суд зазначає, що наведена інформація не виключає перебування в особи транспортних засобів у користуванні, тоді як відповідач наведені обставини не досліджував.

При цьому суд також враховує, що умовами укладених позивачем з його контрагентами договорів поставки, купівлі-продажу було передбачено, що доставку товару покупцю організовує постачальник, внаслідок чого позивач безпосередньо не мав договірних відносин з ПП "Дрейф", а один примірник товарно-транспортної накладної надавався йому під час доставки товару як вантажоодержувачу.

Щодо посилань відповідача на не надання позивачем на запити ГУ ДПС у Полтавській області документів щодо складського обліку та внутрішнього переміщення товарів суд зауважує, що такі документи самі по собі не є первинними документами, якими підтверджується факт придбання товарно-матеріальних цінностей, а їх відсутність сама по собі не свідчить про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Загалом матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідач, своєю чергою, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання послуг меті та задачам діяльності позивача і його контрагентів, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Водночас представник позивача у судовому засіданні 21.07.2026 пояснила, що на момент укладення договорів з контрагентами-постачальниками, господарські взаємовідносини з якими були предметом позапланової невиїзної перевірки, усі контрагенти мали серед зареєстрованих видів економічної діяльності КВЕД 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля». При цьому у переважної більшості контрагентів зазначений КВЕД був основним видом економічної діяльності, а лише у двох підприємств основним був інший КВЕД, однак КВЕД 46.90 також був включений до переліку їх зареєстрованих видів діяльності.

На підтвердження зазначених обставин представник позивача надала суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовані станом на дати укладення відповідних господарських договорів /т. 17, а.с. 221-245/.

Також представник позивача зауважила, що та обставина, що станом на сьогодні окремі контрагенти змінили основний вид економічної діяльності, спеціалізацію підприємства чи керівника, не може свідчити про відсутність у них права або можливості здійснювати відповідні господарські операції у минулому та жодним чином не спростовує реальності господарських відносин із позивачем.

Так, між моментом укладення спірних договорів та проведенням перевірки минуло майже п`ять років. За такий проміжок часу зміна основного виду економічної діяльності, керівника, складу учасників чи інших реєстраційних відомостей юридичної особи є звичайним явищем у процесі здійснення підприємницької діяльності та сама по собі не може свідчити про неправомірність або фіктивність господарських операцій, які були здійснені раніше.

Крім того, сам факт визначення певного КВЕД як основного або додаткового не впливає на цивільну правоздатність юридичної особи та не обмежує її можливість здійснювати інші види господарської діяльності, що не заборонені законом. КВЕД використовується насамперед для статистичних, облікових та інформаційних цілей і не встановлює виключний перелік господарських операцій, які має право здійснювати суб`єкт господарювання. Відтак відсутність певного КВЕД як основного або його подальша зміна не може бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій чи відсутність у контрагента можливості поставити відповідний товар.

Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За вищевикладених обставин, суд визнав спростованими висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість загалом у розмірі 6 190 329,00 грн та завищення від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу наступного звітного податкового періоду за вересень 2022 року у розмірі 596 961,00 грн.

А тому, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.09.2025 №№ 00135970702 та 00135920702 належить визнати протиправними та скасувати, а позов ПП "Полтава-Паритет" в цій частині - задовольнити.

Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області від 08.09.2025 №№ 00135990702 та 00135980702, суд враховує такі обставини.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2025 №00135990702 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за не надання відповіді та документів на запити ГУ ДПС у Полтавській області від 19.03.2024 № 8906/6/16-31-07-02-06 та від 20.06.2024 № 19454/6/16-31-07-02-06 /т. 1, а.с. 59-61, 64-65/.

А податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2025 №00135980702 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за не надання відповіді та документів на запити ГУ ДПС у Полтавській області (листи від 03.06.2025 № 17443/6/16-31-07-02-06, від 11.07.2025 № 21802/6/16-31-07-02-06 та від 18.07.2025 № 22534/6/16-31-07-02-06) /т. 1, а.с. 70-72, 101-102, 108-109/.

Суд враховує, що відповідь на запит ГУ ДПС у Полтавській області від 19.03.2024 № 8906/6/16-31-07-02-06 надана ПП "Полтава-Паритет" листом від 01.05.2024 вих.№29, що отриманий відповідачем 01.05.2024 за вх.№24213/6/16-31 /т. 1, а.с. 62-63/.

Щодо запиту ГУ ДПС у Полтавській області від 20.06.2024 № 19454/6/16-31-07-02-06 суд враховує, що надана відповідачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відомостей про дату отримання відповідного запиту позивачем /т. 1, а.с. 66/.

Відповідь на запит ГУ ДПС у Полтавській області від 03.06.2025 № 17443/6/16-31-07-02-06 надана листами ПП "Полтава-Паритет" від 07.07.2025 вих.№22 /т. 1, а.с. 75-88/ та від 10.07.2025 вих.№23 /т. 1, а.с. 89-92/.

Відповідь на запит ГУ ДПС у Полтавській області від 11.07.2025 № 21802/6/16-31-07-02-06 надана листом ПП "Полтава-Паритет" від 16.07.2025 вих.№26 /т. 1, а.с. 93-94/, а на запит від 18.07.2025 № 22534/6/16-31-07-02-06 - листами від 23.07.2025 вих.№27 та від 24.07.2025 вих.№29 /т. 1, а.с. 95, 96-98/.

При цьому суд зауважує, що позивач надав ГУ ДПС у Полтавській області пояснення разом з їх документальним підтвердженням в обсязі, що був достатнім для підтвердження правомірності формування показників податкової звітності.

Доводи податкового органу щодо ненадання усіх запитуваних документів суд відхиляє, оскільки відповідні документи не стосувались безпосередньо формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з вищезгаданими дев`ятьма контрагентами.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідь на запити податкового органу позивач надав пояснення та документи, що у своїй сукупності підтверджували правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних у ПП "Інвестпром-А", ПП "Інтертехно-К", ПНВП "Промтехпостач", ТОВ "Техносайтгруп", ПП "Техревбуд", ТОВ "Альфаремторг", ТОВ "Сервісмонтаж-Трейд", ТОВ "Будторгінновації" товарів та послуг.

А тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.09.2025 №№ 00135990702 та 00135980702 належить визнати протиправними та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Полтава-Паритет" повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 26624,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /т. 1, а.с. 39, 40/.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на задоволення позовних вимог ПП "Полтава-Паритет" повністю, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26624,00 грн.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 21.07.2026 надала до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Представник відповідача у судових дебатах проти задоволення вказаної заяви заперечувала, посилаючись на неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі представник позивача надала копії: договору від 31.03.2025 №77 про надання правничої допомоги, додаткової угоди від 12.01.2026 №1 до договору від 31.03.2025 №77 про надання правничої допомоги, акта надання правничої допомоги від 21.07.2026 №1 /т. 18, а.с. 1-5/.

У пункті 1.1 Договору визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту на умовах та в обсязі, передбачених цим Договором, щодо: надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за надання Послуг, передбачених п. 1.1, Клієнт сплачує Адвокату гонорар. Розмір гонорару та порядок його сплати визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що факт наданих послуг підтверджується актом про надання правничої допомоги (далі - Акт). В Акті зазначається опис наданих Послуг. Клієнт, у випадку відсутності заперечень, зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акту підписати його та повернути на адресу Адвоката. У разі відмови Клієнта від підписання Акту та відсутності письмового обґрунтування цієї відмови, Адвокат залишає за собою право складання одностороннього Акту. Акт є доказом, що підтверджує надання Адвокатом Послуг Клієнту і , відповідно, їх вартість.

У додатковій угоді від 12.01.2026 №1 Сторони погодили, що Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу щодо питання, пов`язаного з представництвом інтересів Клієнта в Полтавському окружному адміністративному суді щодо питання, пов`язаного з оскарженням податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.09.2025 № 00135970702, від 08.09.2025 № 00135920702, від 08.09.2025 № 00135990702, від 08.09.2025 № 00135980702, а саме: надання консультацій Клієнту; складання та подання позовної заяви, підготовка додатків; складання, оформлення та подання інших заяв по суті справи до суду; супровід справи в Полтавському окружному адміністративному суді; участь в судових засіданнях. У відповідності до положень пункту 5 .2 Договору про надання правничої допомоги № 77 від 31.03.2025 Сторони погодили, що за надання Послуг, передбачених пунктом 1 цієї Додаткової угоди, розмір гонорару становить 30 000,00 грн. Гонорар сплачується протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Акту про надання правничої допомоги.

В акті від 21.07.2026 №1 про надання правничої допомоги визначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з надання правничої допомоги у формі представництва інтересів ПП "Полтава-Паритет" в Полтавському окружному адміністративному суді у справі №440/622/26, а саме: надання Клієнту консультацій з правових питань, пов`язаних із предметом спору; аналіз матеріалів справи, первинних документів та інших доказів, наданих Клієнтом; формування правової позиції та визначення стратегії захисту інтересів Клієнта; складання, оформлення та подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви з усіма необхідними додатками; складання та подання відповіді на відзив відповідача; складання та подання додаткових письмових пояснень у справі; підготовка та оформлення процесуальних та інших документів, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта; здійснення супроводу судового розгляду справи у Полтавському окружному адміністративному суді; участь у судових засіданнях та представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи. Клієнт претензій та зауважень щодо наданих послуг з правничої допомоги не має. Загальна вартість послуг, враховуючи домовленості сторін, викладені в п. 5.2 Договору про надання правничої допомоги № 77 від 31.03.2025, становить 30000,00 грн.

Суд враховує, що спір у справі загалом стосувався значного об`єму фактичних обставин.

Представник позивача підготувала та подала до суду позовну заяву на 54 арк., відповідь на відзив на 7 арк., додаткові пояснення від 04.06.2026 на 17 арк. разом з додатками у кількості 1888 арк.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У справі за участі представника позивача проведено підготовче засідання 30.06.2026, а також судові засідання 14.07.2026 та 21.07.2026, в яких адвокат Дзюбенко В.О. брала участь безпосередньо у залі суду.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Поряд з цим, суд також враховує висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, за яким метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 15000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Полтава-Паритет" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.09.2025 №№ 00135970702, 00135920702, 00135990702, 00135980702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Полтава-Паритет" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні) та 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: Приватне підприємство "Полтава-Паритет" (код ЄДРПОУ 30732375; вул. Автобазівська, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36008).

Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 липня 2026 року.

Суддя Олександр КУКОБА