Рішення № 138474646, 24.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська,16, м.Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області № 263040020013 від 24.02.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 16.02.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 16.02.2026 року.

Позовна заява обґрунтована тим, щопозивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019).Для підтвердження стажу роботи на посаді працівника охорони здоров`я, Позивач надала всі необхідні документи, а саме: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, довідку про підтвердження стажу роботи за вислугою років №01 18/27 від 11.02.2026, видану Ліцеєм №98 Дніпровського району м. Києва, свідоцтва про народження дітей. Однак, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 263040020013 від 24.02.2026 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців на 11.10.2017.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від відповідача -Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник зазначив, що16.02.2026, Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За принципом екстериторіальності заява від 16.02.2026 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. За результатами розгляду вищевказаної заяви Відповідачем - 2 прийнято рішення №263040020013 від 24 лютого 2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2026 та доданих документів на дату звернення, Головним управлінням встановлено: Вік Позивачки - 55 років 09 місяців 01 день (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Страховий стаж за наданими документами складає - 32 роки 01 місяць 10 днів, стаж за вислугу років для визначення права станом на 11.10.2017 - 23 роки 27 днів. Головне управління вважає, прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років правомірним та таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник зазначив, що Пунктом 2.4. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, пенсія за вислугу років призначається лише при звільнені з роботи. Вік Позивача 55 років 09 місяців 01 день. Згідно наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 32 роки 01 місяць 10 днів.Спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону № 1058), становить 23 роки 27 днів (з 15.08.1989 по 31.12.2003, з 01.11.2008 по 31.01.2010, з 01.05.2010 по 10.10.2017), обчислений за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1989, довідки №01-18/27 від 11.02.2026 виданої Ліцеєм №98 Дніпровського району м.Києва та даними відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.Позивач не працює. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №263040020013 від 24 лютого 2026 (далі Рішення від 24.02.2026) про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти до пункту «е» статті 55 Закону №1788, у зв`язку з відсутністю на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що16.02.2026 ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На виконання вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 р. №22-1, зазначену заяву з доданими документами було відскановано та за принципом екстериторіальності, визначено структурний підрозділ органу, яке приймало відповідне рішення про призначення або перерахунок пенсії.

За принципом екстериторіальності заява від 16.02.2026 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській областіприйнято рішення №263040020013 від 24 лютого 2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців.

У рішенні, зокрема, зазначено:

«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 16.02.2026. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі- Закон №1058) особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі- Закон № 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2017 по 10 жовтня 2017 року не менше 26 років 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. При визначенні права на пенсію за вислугу років трудовий (спеціальний) стаж як до, так і після 1 січня 2004 року обчислюється згідно з нормами Закону №1788 і постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 року № 637 за даними трудової книжки, а в разі потреби уточнюючих довідок.

Пунктом 2.4. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі- Порядок № 22-1), пенсія за вислугу років призначається лише при звільнені з роботи.

Вік заявниці 55 років 09 місяців 01 день.

Згідно наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 32 роки 01 місяць 10 днів.

Спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону № 1058), становить- 23 роки 27 днів (з 15.08.1989 по 31.12.2003, з 01.11.2008 по 31.01.2010, з 01.05.2010 по 10.10.2017), обчислений за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1989, довідки №01-18/27 від 11.02.2026 виданої Ліцеєм №98 Дніпровського району м.Києва та даними відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Заявниця не працює.»

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та за захистом своїх прав звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) набрав чинності 11.10.2017 року.

Таким чином, пенсії за вислугу років згідно із нормами Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 року визначеного Законом № 1788-XII страхового і спеціального стажу.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

За змістом статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII ) та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому з прийняттям Закону № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Проте, 04.06.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Конституційний Суд України ухвалюючи вищезазначене рішення №2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону1788-XII, необхідно визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей першої, третьої, частини третьої статті 22, статті 46 Конституції України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законом №213-VIII та Законом №911-VIII- неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019 року.

Отже, починаючи з 05.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд встановив, що з трудової книжки позивача (Серія НОМЕР_2 , дата видачі 15.08.1989) вбачається, що на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти, позивач працювала з 15.08.1989 (наказ №75 від 25.07.1989) по 06.02.2026 (наказ ліцею №98 від 04.02.2026) на посадах вчителя початкових класів / вчителя англійської мови / соціального педагога.

Додатково позивач надала довідку №01-18/27 від 11.02.2026, видану Ліцеєм №98 Дніпровського району м. Києва, яка підтверджує факт її роботи на посадах працівника освіти.

Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти, складає 30 років 11 місяців.

Робота на вказаних посадах у зазначених закладах освіти повністю відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

На дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач повністю припинила роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років, що відповідає вимогам статті 7 Закону № 1788-XII.

Отже, позивач має трудовий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, що підтверджується трудовою книжкою, дипломом, а враховуючи той факт, що за призначенням пенсії за вислугу років позивач звернулася 16.02.2026 року у віці 55 років, маючи спеціальний стаж 30років 11 місяців.

За таких обставин відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців є протиправною, а спірне рішення №263040020013 від 24 лютого 2026 підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд зазначає, що обрахунок стажу, що враховується при призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років за відсутністю підтвердження страхового стажу, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досяг необхідного пенсійного віку, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 16.02.2026 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення пенсії. А отже суд не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 16.02.2026 року.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.ч.1,3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська,16, м.Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області № 263040020013 від 24.02.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036; ЄДРПОУ 21295057)повторно розглянути заяву від 16.02.2026 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036; ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко