Ухвала суду № 138474373, 24.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"24" липня 2026 р. Справа № 363/5777/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Мірошниченко Ю.В., за участю представника заявника Котелевського К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород заяву адвоката Котелевського Костянтина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у справі №363/5777/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2025 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 81 500,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40грн.

07.07.2026 року адвокат Котелевський К.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення у справі №363/5777/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви вказано, що відповідач не була присутня під час проголошення заочного рішення суду та не була обізнана про відкриття провадження і розгляд цієї справи. На момент розгляду справи вона не проживала за адресою, куди направлялись повідомлення. Саме з цих причин Відповідач не мала можливості подати відзив на позов, надати свої заперечення та докази, а також взяти участь у розгляді справи. Про існування заочного рішення Відповідач дізналася лише на стадії його примусового виконання. Відповідач не з`явилася в судове засідання з поважних причин, зазначених вище. На час розгляду справи вона фактично не проживала за адресою своєї реєстрації як внутрішньо переміщена особа, у зв`язку з чим не мала можливості отримувати поштову кореспонденцію, яка могла надходити за цією адресою. Як наслідок, Відповідач фактично не була обізнана про розгляд справи та була позбавлена можливості подати відзив, надати докази, заявити клопотання і реалізувати процесуальні права, передбачені статтею 43 ЦПК України, а також право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, у позовній заяві зазначено, що 20.02.2024 року між Позивачем в якості кредитора та Відповідачем в якості боржника за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1352-0999. Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору Позивач взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 17 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 20 днів; знижена процентна ставка 2,50 % на день; стандартна процентна ставка 2,50 % на день. Також, вказано, що Додатковою угодою №1 від 11.03.2024 до кредитного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 грн. У позові зазначено, що Відповідач отримала грошові кошти, однак не виконала умов кредитного договору, через що Позивач просить з неї стягнути: прострочену заборгованість за кредитом 20 000,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 61 500,00 гривень. На підтвердження своїх позовних вимог Позивачем надано суду копію договору про відкриття кредитної лінії, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), та Паспорт споживчого кредиту. Доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» , в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало. Зазначення у тексті договору особистих даних не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. На підтвердження надання Відповідачу кредиту на підставі кредитного договору, Позивач надає власну довідку без дати і номера про перерахування суми кредиту та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LiqPaу. В довідці Відповідача та листі АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення перерахування коштів на певні рахунки зазначено про переказ 20.02.2024 та 11.03.2024 в загальному розмірі 20 000 гривень на рахунок НОМЕР_1 . Проте, вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які створені безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. У них не зазначені повні дані щодо рахунку, на який здійснювався переказ коштів шість із шістнадцяти цифр рахунку приховані. Таким чином, Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що Відповідач уклала кредитний договір, отримала кредитні кошти, а також доказів, які б підтверджували розмір заявленої до стягнення заборгованості. Крім того, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.07.2026 року заяву про перегляд заочного рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник заявниці адвокат Котелевський К.В. в судовому засідання заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, поважності причин неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 284 ЦПК України з аяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного с троку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти д нів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ЦПК України с трок на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення представник заявниці вказав, що копію рішення ОСОБА_2 не отримувала, а про його існування дізналась лише 03.07.2026 року.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України").

Отже, встановлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12.06.2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зробила такі висновки щодо застосування ст.ст. 126, 127 ЦПК України в сукупності зі ст.ст. 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

З матеріалів справи убачається, що на запит суду 11.11.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь №896299, згідно з якою ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області 11.11.2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію щодо взяття на облік внутрішньо перемішеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зазначивши фактичне місце проживання або перебування особи.

З листа заступника директора Департаменту цифрового розвитку та інформаційни технологій начальника відділу адміністрування інформаційних систем та технічного захисту інформації вбачється, що ОСОБА_1 з 13.06.2022 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

23.12.2024 року відповідачу направлено за адресою: АДРЕСА_2 , копію ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 23.12.2024 року, однак конверт з вказаними документами повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено.

Копію заочного рішення відповідачу направлено за адресою: АДРЕСА_2 , однак конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Із заявою про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2025 року у справі № 363/5777/24 представник заявниці звернувся 07.07.2026 року.

У вказаній заяві зазначив, що про існування заочного рішення дізнався лише у 03.07.2026 року після звернення за правовою допомогою.

Отже, заява про перегляд заочного рішення в межах двадцяти днів з дня ознайомлення з повним текстом заочного рішення суду, а тому заява про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню.

Дослідивши надані до суду документи та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових заперечень (відзиву) проти позову не подала.

Належне повідомлення відповідача підтверджується рекомендованим зворотнім поштовим повідомленням, яке повернулося до суду із відміткою за закінченням терміну зберігання. Судова повістка-повідомлення про судове засідання, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були надіслані судом ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця її проживання: АДРЕСА_2 .

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

При цьому про зміну місця проживання відповідач суд не повідомляла.

Наведене свідчить про те, що суд вжив усі визначені законом заходи для виклику відповідача у судове засідання та відповідно до вимог ЦПК України відповідач вважається таким, що був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

У зв`язку з цим, 24.06.2025 року в справі ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 81 500,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40грн.

Вказане заочне рішення було судом надіслано відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак, доводи про відсутність належного повідомлення відповідача, а також не отримання рішення суду на увагу не заслуговують, є безпідставними, які суд відкидає.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи заявника про те, що рішення було ухвалено без належного врахування несправедливих умов кредитного договору, які нібито ставлять його як споживача у вкрай невигідне становище, оскільки наведені обставини не стосуються підстав для скасування заочного рішення, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Посилання заявника на несправедливість умов кредитного договору фактично є запереченнями проти позовних вимог та оцінкою правильності вирішення спору по суті, а не обґрунтуванням поважності причин неявки у судове засідання чи неможливості подання відповідних заперечень під час розгляду справи.

Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд не здійснює повторного розгляду справи по суті та не вирішує питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, а лише перевіряє наявність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення.

Крім того, заявником не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що умови кредитного договору не були предметом дослідження суду або що такі обставини могли істотно вплинути на правильність ухваленого рішення. Саме по собі посилання на можливу несправедливість умов договору без належного підтвердження не може бути підставою для скасування заочного рішення.

Таким чином, зазначені доводи заявника суд оцінює як незгоду з висновками суду при вирішенні спору по суті, а не як обставини, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України можуть бути підставою для перегляду та скасування заочного рішення.

Отже, з дослідженого підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.

Суд вважає, що доводи викладені відповідачем на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.

Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування заочного рішення суду не встановлено.

За таких обставин, заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 260, 287-288, 353 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Котелевського Костянтина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у справі №363/5777/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя М.Б. Баличева