Ухвала суду № 138473348, 24.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про накладення штрафу

24 липня 2026 р. № 380/12356/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовська Н. В., розглянувши питання про накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

проСт. 382 судовий контроль,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною відмову у звільненні з військової служби у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

- зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 суд відмовив.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 26 березня 2024 року про звільнення з військової служби в запас на підставі абз.1 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Зобов`язано відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26 березня 2024 року про звільнення з військової служби в запас на підставі абз.1 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, за наслідком розгляду якого прийняти наказ про звільнення з військової служби або відмову у задоволенні рапорту, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Під час апеляційного оскарження рішення МОАС від 17 грудня 2024 року військова частина, як Відповідач по справі не надавала свої заперечення (доводи, міркування) щодо поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 та не приймала участь при розгляді справи в апеляційній інстанції, а від так справа була розглянута в письмовому провадженні.

Військова частина НОМЕР_1 не оскаржувала Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 р. в касаційному порядку.

29.05.2025 р. Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання Постанови 5ААС.

Позивач звертався до виконавчої служби, виконавчий лист перебував на виконанні Центрального ВДВС м. Миколаєва та 18.11.2025 р. Постановою про закінчення виконавчого провадження №79375028 на підставі п. 11 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист по справі №400/12356/24 повернуто до суду, а виконавче провадження 79375028 закінчено.

З Постанови Центрального ВДВС від 18.11.2025 р. вбачається, що Відповідачем рішення суду П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 р. не виконано, державним виконавцем двічі на боржника (військову частину НОМЕР_1 ) накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин: у розмірі 5100,00 грн. 31.10.2025 р. та в розмірі 10200,00 грн. 17.11.2025 р.

19.12.2025 р. Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України, про встановлення судового контролю.

Ухвалою від 20.01.2026 р. встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язано Відповідача - військову частину НОМЕР_1 в строк до 20.02.2026 р. подати звіт про виконання судового рішення.

03.03.2026 р., з пропуском строку встановленого Ухвалою суду від 20.01.2026, Відповідач подав Звіт про виконання рішення суду.

На підтвердження виконання рішення суду військова частина надала Лист (відправлений на ім`я ОСОБА_1 ) від 19.02.2026 р. вих. 642/4433, про розгляд його рапорту від 26.03.2024 р. та відмови в задоволенні його прохання щодо звільнення з військової служби. Крім того, в цьому листі військова частина зазначила, що питання про звільнення Позивача з військової служби можливо буде розглянуто та вирішено позитивно після повернення ОСОБА_1 до військової частини з СЗЧ. Оскільки, станом на день розгляду Рапорту військова служба Позивача призупинена, оскільки Позивач залишив військову частину самовільно, підстави для задоволення поданого ОСОБА_1 рапорту відсутні до моменту поновлення ним служби в установленому порядку.

09.03.2026 р. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду прийнятий Звіт про виконання рішення суду.

01.04.2026 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про визнання протиправною бездіяльність військової частини, яка полягає у не розгляді Рапорту ОСОБА_1

15.04.2026 р. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відмовлено Позивачеві у визнанні бездіяльності протиправною, оскільки 09.03.2026 р. прийнято Звіт військової частини про виконання рішення суду.

Позивачем 20.03.2026 р. подана апеляційна скарга на Ухвалу МОАС від 09.03.2026 р. про прийняття звіту про виконання рішення суду.

30.04.2026 р. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду ухвалу МОАС від 09.03.2026 р. скасовано. Ухвалено відмовити Військовій частині НОМЕР_1 в прийнятті звіту про виконання судового рішення у справі №380/12356/24. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Миколаївського окружного адміністративного суду новий звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №380/12356/24 протягом тридцяти днів з дня отримання постанови.

02.07.2026 р. Відповідач військова частина НОМЕР_1 з пропуском наданого апеляційним судом строку, подав звіт про виконання рішення суду.

До звіту Відповідач на підтвердження виконання рішення суду надав копію листа ОСОБА_1 , який названий «Відповідь Відмова на рапорт про звільнення» від 01.07.2026 р. вих. №642/18222.

Зміст даного листа аналогічний змісту Листа від 19.02.2026 р. та позиції військової частини НОМЕР_1 викладеної у Відзиві на позовну заяву, де зазначено: «Наказом командування військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.12.2024 № 439- РС, Вам призупинено військову службу з 28 грудня 2024 року, зокрема наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2024 № 380 того ж дня Вас виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 …» тому у командування військової частини НОМЕР_1 не має підстав для видачі Наказу по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби до моменту поновлення військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

17.07.2026 р. від представника позивача надійшло заперечення на Звіт військової частини від 02.07.2026 р., де останній зазначив, що питання розгляду Рапорту та прийняття командиром військової частини відповідного наказу при умові призупиненої військової служби Позивачу та виключення його зі списків особового складу було предметом розгляду та дослідження П`ятим апеляційним адміністративним судом під час прийняття Постанови від 13.05.2025 та Постанови від 30.04.2026 року. П`ятим апеляційним адміністративним судом визначено, зокрема зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути Рапорт ОСОБА_1 від 26.03.2024 р. та прийняти Наказ про звільнення або відмову у задоволенні рапорту.

Наказ військовою частиною не прийнятий, що свідчить про те, що Рапорт Позивача не розглянутий, а як наслідок Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду не виконана.

Представник позивача просить суд накласти штраф на командира військової частини НОМЕР_1 за умисне, тривале навмисне невиконання рішення суду.

Ухвалою суду від 15.07.2026 р. призначено судове засідання на 22.07.2026 р. з повідомленням про судове засідання командира військової частини НОМЕР_1 .

22.07.2026 р. в режимі відеоконференції було проведено судове засідання, де представник відповідача зазначив, що командир військової частини НОМЕР_1 обізнаний про розгляд справи, але особисто в судовому засіданні присутній не буде.

В судовому засіданні обидві сторони наполягали на своїх позиціях викладених раніше у процесуальних заявах.

Представник позивача просив суд застосувати штраф до командира військової частини НОМЕР_1 за умисне тривале не виконання рішення суду.

Представник відповідача наполягав, що Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду виконана в повному обсязі й наказ про звільнення ОСОБА_1 неможливо винести, оскільки ОСОБА_1 не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

Вислухав пояснення сторін, дослідив докази, що містяться у справі, взявши до уваги висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду викладені в Постанові від 13.05.2025 р. та Постанові від 30.04.2024 р., суд приходить висновку, що рішення суду ПААС від 13.05.2025 р. в частині: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 ) від 26.03.2024 про звільнення з військової служби в запас на підставі абз.1 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, за наслідком розгляду якого прийняти наказ про звільнення з військової служби або відмову у задоволенні рапорту, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.» - не виконано.

Наказу про звільнення або Наказу про відмову в задоволенні ОСОБА_2 командиром військової частини не прийнято.

Командиром військової частини НОМЕР_1 при розгляді Рапорта ОСОБА_1 від 26.03.2024 р. не з`ясовано та не надано оцінку того чи є у Позивача право на звільнення з військової служби на підставі абз.1 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та поданих до Рапорту документів.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у своїй Постанові від 13.05.2025 р. прямо вказує військовій частині на що звернути увагу при розгляді Рапорту Позивача:

«При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визначати наявність чи відсутність у військовозобов`язаного права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII є повноваженням саме військової частини, а повноваження суду обмежуються наданням оцінки таким діям/рішенням в межах здійснення судового контролю, у разі надходження позову з таким предметом спору.

Рапорт позивача від 26.03.2024 року не розглянутий по суті і питання наявності чи відсутності підстав для його звільнення зі служби не вирішувалося.

Суд не може підміняти компетенцію відповідача у зазначених вище питаннях, отже в даному спорі правильним способом захисту порушених прав позивача, з огляду на його дискреційні повноваження, є зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в запас на підставі абз.1 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, за наслідком розгляду якого прийняти наказ про звільнення з військової служби або відмову у задоволенні рапорту, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.»

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку, що командуванням військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2025 р. по теперішній час Рапорт ОСОБА_1 від 26.03.2024 р. належним чином не розглянутий, не надана оцінка права Позивача на звільнення з військової служби на підставі абз.1 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі поданих до рапорту документів, що свідчить про тривале, умисне небажання спрямоване на невиконання рішення суду.

Суд критично оцінює доводи Відповідача, які зводяться до того, що військова служба ОСОБА_1 припинена, а сам ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини, ці доводи були предметом розгляду П`ятого апеляційного адміністративного суду при постановці Постанов від 13.05.2025 р. та 30.04.2026 р., а від так не є об`єктивною причиною, яка перешкоджає виконанню рішення суду.

Звіт військової частини від 02.07.2026 р. не може бути прийнятий судом, як доказ виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне накласти штраф на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-IX встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Відтак, розмір штрафу становить від 66560,00 грн.

Таким чином, сума штрафу, накладеного на командира ВЧ НОМЕР_1 становить 66560,00 грн (20 х 3328,00 грн), половину якого в сумі 33280 грн слід стягнути на користь позивача, а іншу половину у розмірі 33280 грн - до Державного бюджету України.

Вказаний розмір штрафу, на переконання суду, є достатнім для спонукання керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за його діяльність, реагувати на вимоги суду.

Встановити терміни для подачі звіту про виконання рішення суду у строк до 01.09.2026 р.

Керуючись статтями 241, 248, 256 382-3 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) штраф за невиконання рішення суду у розмірі 66560,00 грн, з них:

33280,00 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) командир військової частини НОМЕР_1 .

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу на користь ОСОБА_1 - протягом трьох років з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

33280,00 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) з командира командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) стягнути до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795).

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) командир військової частини НОМЕР_1 .

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу на користь Державного бюджету України - протягом трьох місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.

Ухвала підписана суддею 24.07.2026 р.

Суддя Н. В. Лісовська