Рішення № 138473340, 24.07.2026, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/540/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року с-ще Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , його представника адвоката Кіщенко І.В., відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , його представника адвоката Опанасика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділення в натурі частини земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та виділення в натурі частки земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки площею 0,1285 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.07.2002 року ним та ОСОБА_4 було придбано за договором купівлі-продажу в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0, 1285 га. Після цього квартира була переобладнана під магазин. Рішенням Брусилівського районного суду від 27.06.2007 року між ним та ОСОБА_4 було розділено приміщення магазину, за ним було визнано право власності на частину магазину, а саме частину торгового залу 1-1 площею 29,05 кв.м., частину підсобного приміщення 1-3 площею 14,35 кв.м. та ними були проведені роботи з відокремлення виділених їм часток. При цьому земельна ділянка між ними поділенане була. ОСОБА_4 помер та після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які добровільно поділити спірну земельну ділянку відмовились.

Просив виділити йому в натурі частину земельної ділянки площею 0, 1285 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності за кожним з них на частину земельної ділянки площею 0, 1285 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та виділення їх в натурі. Позовні вимоги обґрунтували тим, що на підставі рішення Брусилівської селищної ради № 29 від 02.03.1999 року ОСОБА_5 було видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0, 1285 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 02.07.2002 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу відчужив у спільну сумісну власність вказану земельну ділянку та об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю площею 42,7 кв.м., який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06.11.2014 року за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом визнано право власності на частинe вищезазначеного об`єкту нерухомого майна. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.04.2015 року за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом визнано право власності на 63/400 частини вищезазначеного об`єкту нерухомого майна.

На даний час вказане право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в рівних частках (63/400) за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що вони є власниками частини нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважають, що вони мають право кожний по частині спірної земельної ділянки. На даний час право власності на земельну ділянку не зареєстровано, у зв`язку з недосягненням згоди з ОСОБА_1 щодо поділу останньої.

Просили визнати за ними право власності на частини за кожним земельної ділянки загальною площею 0, 1285 га, що знаходиться за вищевказаною адресою, та виділити їх в натурі.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.10.2020 року (головуючий суддя Миколайчук П.В.) після скасування постановою Верховного суду від 30.09.2020 року попереднього рішення суду у справі та направлення її на новий судовий розгляд зазначену цивільну справу було прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.02.2021 року у справі було призначено додаткову земельно-технічну експертизу та провадження було зупинено до отримання висновків експерта.

18.12.2025 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Брусилівського районного суду Житомирської області вказану цивільну справу було передано до провадження судді Данилюк О.С. у зв`язку із звільненням судді, в провадженні якого перебувала вказана цивільна справа.

23.02.2026 року матеріали даної справи надійшли до суду з експертної установи разом з висновком проведеної додаткової земельно-технічної експертизи, у зв`язку з чим ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 року було поновлено провадження у справі, продовжено її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокатом Опанасиком В.В. було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , за змістом якого представник позовні вимоги визнав, зазначивши, що відповідачами за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право позивача на частку спірної земельної ділянки не оспорюється. При цьому представник відповідачів вважає доцільним вирішити порядок її поділу між сторонами безпосередньо в судовому засіданні з наявних у справі матеріалів та з урахуванням пояснень сторін.

Відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 було подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому він зазначив наступне. Так, вважає, що оскільки поділ в натурі між позивачами за зустрічним позовом нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в якій кожному з позивачів належить по 63/400 частки, відсутній, відсутні й законні підстави для виділення в натурі кожному з них по частці спірної земельної ділянки. Просив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовити.

Представником позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокатом Опанасиком В.В. було подано відповідь на відзив відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , згідно якого вважає доводи, викладені ОСОБА_1 у відзиві на зустрічну позовну заяву, непослідовними, суперечливими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 , звертаючись до суду з первісним позовом, сам визначив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідачами, оскільки вони є співвласниками спірної земельної ділянки в силу прямої вказівки закону та за законом мають право на її виділення в натурі.

Крім того, представником позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокатом Опанасиком В.В. було подано заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій він просив визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право спільної власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,1285 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та виділити їм в натурі частину вказаної земельної ділянки на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 04.05.2026 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито, прийнято до провадження уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник адвокат Кіщенко І.П. заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просили задовольнити. Також просили відмовити в задоволенні уточнених зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву. Додатково ОСОБА_1 пояснив, що між сторонами у цій справі як між співвласниками спірної земельної ділянки існує сталий фактичний порядок користування останньою. При цьому сам він користується боковою частиною земельної ділянки, яка межує з ще однією належною йому земельною ділянкою та пов`язана з нею спільними комунікаціями. Також на боковій частині земельної ділянки, яку він фактично використовує, ним встановлено побутівки (тимчасові споруди) для обслуговування належного йому приміщення. Вважає, що через тривалі неприязні стосунки між ним та відповідачами залишення у спільному користуванні частини спірної земельної ділянки, як то було запропоновано у варіантах її розподілу експертом при проведенні первинної земельно-технічної експертизи, є неможливим та може викликати конфліктні ситуації в майбутньому. Вказав, що його влаштовує третій варіант розподілу спірної земельної ділянки, запропонований експертом за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи, всі недоліки якої, на його думку, виникли внаслідок перешкоджання відповідачами експерту у вивченні повних обставин справи.

В судовому засіданні відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також їх представник адвокат Опанасик В.В. позовні вимоги ОСОБА_1 визнали, не заперечували проти їх задоволення. Також підтримали заявлені ними уточнені зустрічні позовні вимоги, зазначивши, що їх влаштовують запропоновані експертом при проведенні первинної судової земельно-технічної експертизи варіанти розподілу спірної земельної ділянки, зокрема, варіант 5 та 6, оскільки в цих варіантах передбачений доступ належної їм частини земельної ділянки до проїзної частини та можливості таким чином її обслуговування, звернувши увагу суду на те, що чотири варіанти розподілу земельної ділянки за цим висновком згідно з кадастровим планом, складеним ФОП ОСОБА_6 , не повинні прийматись судом до уваги, оскільки кадастровий план, складений ФОП ОСОБА_6 , містить помилки координат спірної земельної ділянки. При цьому вважають недопустимим доказом висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 06.02.2026 року, оскільки у зазначеному висновку експерт фактично провів нову повторну експертизу без відповідної правової підстави, не досліджував висновок первинної судової земельно-технічної експертизи, висновки якої фактичної нівелював, безпідставно об`єднав частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Також вказали, що порядок користування спірною земельною ділянкою, про який вказує ОСОБА_1 , ними не погоджувався, так само і як встановлення ОСОБА_1 . МАФів на ній. Також підтвердили, що спільне користування частиною спірною ділянки може викликати конфлікти між ними та позивачем за первісним позовом. Просили заявлені ними уточнені зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши подані сторонами письмові докази, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 липня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було придбано у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0, 1285 га, що належала продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 007584, виданого Брусилівською селищною радою 27.06.2002 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю під № 364. В подальшому квартира була переведена в нежитловий фонд та переобладнана під магазин.

Рішенням Брусилівського районного суду від 27 червня 2007 року у справі № 2-з-65/2007 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було поділено приміщення магазину, виділено ОСОБА_4 частину магазину № НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , та частину підсобних приміщень, а саме: частини торгового залу 1-1, площею 29,05 кв.м, вартістю 101 501, 00 грн, підсобного приміщення 1-2 площею 11,8 кв. м, вартістю 41 229, 00 грн, частину підсобного приміщення 1-3, площею 2,55 кв. м, вартістю 8 910, 00 грн, що становить частини спірного майна на загальну суму 151 640, 00 грн.; виділено ОСОБА_1 частину магазину, а саме частину торгового залу 1-1, площею 29,05 кв. м, вартістю 101 501, 00 грн, частини підсобного приміщення 1-3 площею 14,35 кв. м, вартістю 50 139, 00 грн, що становить частини спірного майна на загальну суму 151 640, 00 грн.

Земельна ділянка між сторонами не була поділена.

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2014 року у справі № 275/448/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про визнання права власності на частини майна, набутого подружжям за час шлюбу, визнано за ОСОБА_3 право власності на ідеальну частину нерухомого майна, набутого під час шлюбу між нею та ОСОБА_4 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , та складається з частки нежитлової будівлі розміром 63/200 частин, яка зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за власником ОСОБА_4 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2015 року у справі № 275/37/15-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно, визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на встановлену законом частку у майні померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у нежитловій будівлі розміром 63/400 частини, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в рівних частках (63/400) за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 41172728.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 11784/16-42 від 17 липня 2017 року, яка проводилась за клопотанням позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про можливі варіанти поділу спірної земельної ділянки, надано чотири варіанти поділу земельної ділянки (згідно з топографічним планом, складеним ТОВ«Терра Полісся» станом на 2016 рік) та чотири варіанти поділу земельної ділянки (згідно з кадастровим планом, складеним ФОП ОСОБА_6 станом на 10 жовтня 2016 року).

Судом встановлено, що сторони погодили не розглядати чотири варіанти поділу земельної ділянки (згідно з кадастровим планом, складеним ФОП ОСОБА_6 станом на 10 жовтня 2016 року), оскільки кадастровий план, складений ФОП ОСОБА_6 , містить помилки координат спірної земельної ділянки.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 1016/21-25 від 06 лютого 2026 року, яка проводилась за клопотанням позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про можливі варіанти поділу спірної земельної ділянки, надано чотири варіанти поділу земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

За правилом частини другої статті 120 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина четверта статті 120 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Схожі за змістом положення містяться у діючій на даний момент редакції ст. 120 ЗК України.

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Відповідно до вказаних норм визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до частин першої та другої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (стаття 358 ЦК України).

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (стаття 367 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 2 зазначеної статті визначає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 просив виділити йому в натурі частину спірної земельної ділянки площею 0, 1285 га, розташованої за адресою: по АДРЕСА_1 , призначивши для визначення варіантів її розподілу судову земельно-технічну експертизу.

За правилами статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Ухвалою суду від 13.07.2016 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 така експертиза була призначена.

При цьому відповідно висновку експерта від 17.07.2017 № 11784/16-42 (сторінка висновку № 19, а.с.153 том 1), при розробленні варіантів поділу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , експертом запропоновано можливі варіанти поділу земельної ділянки згідно її конфігурації, виготовленої ТОВ «Терра Полісся» станом на 2016 рік та ФОП ОСОБА_6 , станом на 10.10.2016. Проте, у розпорядження експерта було надано і державний акт серії ІІІ-ЖТ № 007584, на якому схема спірної земельної ділянки відрізняється від тих, які виготовлені ТОВ «Терра Полісся» та ФОП ОСОБА_6 , при цьому при порівнянні топографічного плану, виготовленого ТОВ «Терра Полісся» станом на 2016 рік, з планом зовнішніх меж, що міститься у державному акті, встановлено, що конфігурація їх подібна, але проміри зовнішніх меж мають розбіжності, про що експертом зазначено в висновку, однак межі ділянки, зазначені саме в державному акті, не були ним враховані при проведення експертизи.

Такий висновок експерта суд вважає суперечливим, оскільки він базується на фактичному стані (топографічному плані) земельної ділянки, який суперечить правовстановлюючому документу (державному акту) на неї, без належного правового обґрунтування цієї розбіжності.

Отже, вважати зазначений висновок експерта належним та достовірним доказом у справі в суду підстави відсутні, з огляду на що він не приймається до уваги судом при вирішенні питання щодо виділу в натурі частки ОСОБА_1 у спірній земельній ділянці.

З наведених підстав судом 26.02.2021 року за клопотанням позивача за первісним позовом ОСОБА_1 для усунення неповноти проведеної первинної експертизи від 17.07.2017 № 11784/16-42 була призначена додаткова земельно-технічна експертиза з метою визначення варіантів виділу в натурі , та частин спірної земельної ділянки у відповідності з геодезичними вимірами на місцевості з урахуванням часток у праві власності та порядку користування розташованої на ній нежитлової будівлі, яка належить на праві спільної часткової власності сторонам у справі, для проведення якої судом було надано дозвіл експерту на залучення геодезиста, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Втім, з висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 1016/21-25 від 06 лютого 2026 року, а також з пояснень експерта ОСОБА_11 , наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що при проведенні додаткової експертизи експертом не було в повному обсязі досліджено матеріали справи, не взято до уваги та взагалі досліджено висновки первинної експертизи від 17.07.2017 № 11784/16-42, неповнота якої мала бути усунена експертом, не проведено геодезичних вимірів на місцевості, як було визначено в ухвалі суду про призначення цієї експертизи, самовільно об`єднано частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без будь-якої правової підстави.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги зазначений висновок експерта при вирішенні питання щодо виділу в натурі частки ОСОБА_1 у спірній земельній ділянці через його недостовірність та неналежність.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому у відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи надані позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 докази на підтвердження заявлених позовних вимог, суд вважає їх недостатніми для вирішення питання щодо виділу в натурі частки ОСОБА_1 у спірній земельній ділянці, з огляду на що не знаходить достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо уточнених зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання за ними права спільної власності на частину спірної земельної ділянки та виділення в натурі цієї частки на праві спільної сумісної власності суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 87 ЗК Українив редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент виникнення права власності позивачів за зустрічним позовом на їх частки у нежитловій будівлі, розташованій на спірній земельній ділянці, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку.

Відповідно до ч. 1 статті 120 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 4 статті 120 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди

Враховуючи наведені вимоги закону, ту обставину, що позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було набуто право саме на частки у спільній частковій власності на нежитлове приміщення, розташоване на спірній земельній ділянці, а також, що статтею 89 ЗК України був визначений вичерпний перелік випадків виникнення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, серед яких відсутнє таке право у співвласників нежитлового приміщення, передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на частину спірної земельної ділянки, а також виділу цієї частки в натурі в суду відсутні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені вимоги закону, а також те, що у задоволенні як первісного позову ОСОБА_1 , так і зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом відмовлено, підстав для відшкодування понесених позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору та у зв`язку з проведенням судових земельно-технічної експертиз, а також понесених позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрат зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 86, 87, 89, 120 ЗК України в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин та керуючись ст.ст. 4, 10-13,76-81,141, 263- 265, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділення в натурі частини земельної ділянки, - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та виділення в натурі частки земельної ділянки, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.С. Данилюк