Рішення № 138473119, 24.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1620/26

провадження № 2/0274/1854/26

Рішення

Іменем України

24.07.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., прокурора Шевчук І.М., представника відповідачки - Паламарчука О.В., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою -

в с т а н о в и в :

04.03.2026 року до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирській області до ОСОБА_1 , в якій керівник прокуратури просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердичівської міської ради 517 085,72 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі договору дарування від 16.02.2018 ОСОБА_1 належить нежитлова будівля, площею 409,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012, площею 0,1846 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 07.10.2009.

Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1846 га з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012, є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись, зважаючи на вимоги ст. 123, 124 Земельного кодексу України, лише на підставі та умовах договору оренди.

Рішенням Бердичівської міської ради від 02.04.2025 № 1913 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 » вирішено передати в оренду ОСОБА_1 на 5 років земельну ділянку площею 1846 кв.м (кадастровий помер 1810400000:01:003:0012), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

На виконання вказаного рішення 20.06.2025 між Бердичівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №03- 08/48.

Таким чином, ОСОБА_1 безпідставно зберігає кошти за користування вищевказаною земельною ділянкою за період з 01.05.2018 по 31.03.2025 (включно) в сумі 517085,72 грн.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.03.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.123).

04.03.2025 від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач - Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області не довів обґрунтованості представництва Бердичівської міської ради Житомирської області в суді. Матеріали справи не містять доказів того, що виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області позбавлений можливості самостійно звернутись до суду.

Також вважає, що наданий позивачем розрахунок є арифметично помилковим, оскільки базується не на нормативно-грошовій оцінці земельної ділянки, а на розрахунку нормативної грошової оцінки за земельну ділянку, який не може застосовуватися ретроспективно до періодів 2018-2023. Розрахунок має базуватися на нормативно - грошовій оцінці за кожен рік окремо.

Звертає увагу на те, що позивачем невірно застосовано відсоткову ставку орендної плати. Відповідно до договору оренди землі від 20.05.2007 право оренди зареєстровано 31.07.2007 за №147, земельна ділянка з цільовим призначенням: землі комерційного використання, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1846 кв.м передається ОСОБА_2 . Орендна плата за користування земельної ділянки вноситься у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 07.07.2021 №249 та рішення Бердичівської міської ради від 11.06.2024 №1434 для земельних ділянок з цільовим призначенням 03.15. (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) встановлено розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік.

Крім цього просив звернути увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, за вказаних обставин просив відмовити у задоволенні позовних вимог ( а.с. 146-150,163-164).

10.04.2026 Бердичівською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, в якому зазначають, що місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. Як встановлено окружною прокуратурою, орган місцевого самоврядування - Бердичівська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади, а саме факту не сплати ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому. На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою листом від 29.12.2025 за №50-90-6072 вих-25 повідомлено Бердичівську міську раду про намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 . Листом Бердичівська міська рада від 20.01.2026№02.2-05/152 повідомила про відсутність коштів на звернення до суду та не заперечують щодо представництва інтересів міської ради Бердичівською окружною прокуратурою в справі щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з ОСОБА_1 . Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Щодо недоведеності розміру вимог. Пунктом 271.1 ст.271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що та визначається за формулою відповідно статті 289 Кодексу. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. В зв`язку з викладеним, за період, в якому нормативна грошова оцінка не проведена застосовано коефіцієнт індексації, який відображений в розрахунку недоотриманої орендної плати за земельну ділянку, який доданий до позовної заяви.

Щодо застосування строків позовної давності. Окружною прокуратурою заявлено позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою за період з 01.05.2018 по 31.03.2025 (включно) в сумі 517085,72 грн. Строк позовної давності за дату 01.05.2018 мав сплинути 01.05.2021. Таким чином, згідно з вимогами п.п.12,19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у випадку, коли строк позовної давності почав перебіг та не сплив станом на 12.03.2020, цей строк вважається таким, що не пропущений, оскільки він був продовженим, а надалі зупиненим. Таким чином, твердження представника відповідачки щодо нестягнення поза 36 місяців до дати подання позову нарахованої суми безпідставно збережених коштів є безпідставним.

Щодо неправильного застосування відсоткової ставки орендної плати. Представником відповідачки стверджується, що необхідно застосовувати код класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок 03.15, однак, відповідно до інформації з ДЗК цільове призначення земельної ділянки визначено як 03.07. - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яку визначено в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, виготовленої ФОП ОСОБА_3 24.03.2005, реєстрація земельної ділянки 07.10.2009. Вказаний код класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок 03.07 врахований в розрахунку недоотриманої орендної плати за земельну ділянку. В зв`язку з викладеним, просить позовну заяву задовільнити в повному обсязі (а.с.167-172,177-179).

17.04.2026 року представником відповідачки подано заперечення на відповідь на відзив ( а.с. 205-208).

Протокольною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 23.04.2026 року закрито підготовче засідання ( а.с. 219 -220).

Прокурор в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному об`ємі.

Представник відповідачки - адвокат Паламарчук О.В. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представник Бердичівської міської ради Житомирській області згідно поданої заяви від 22.04.2026 року просить провести розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ради ( а.с. 211-213).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що нежитлова будівля загальною площею 409,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 516687418104) з 16.25.2018 на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування нежитлової будівлі від 16.02.2018, р. №558 (а.с.20 - 21).

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,1846 га, кадастровий номер 1810400000:01:003:0012, з цільовим призначенням - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується договором оренди землі від 20.06.2025 №03-08/48, відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500864712025 від 28.05.2025 (а.с.22-39).

Таким чином, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1846 га з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012, є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись, зважаючи на вимоги ст.123, 124 Земельного кодексу України, лише на підставі та умовах договору оренди.

Рішенням Бердичівської міської ради від 02.04.2025 № 1913 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 » вирішено передати в оренду ОСОБА_1 на 5 років земельну ділянку площею 1846 кв.м. (кадастровий помер 1810400000:01:003:0012), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( а.с.18).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012 внесені до Державного земельного кадастру 07.10.2009 ( а.с. 27-28).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.06.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012 становить 1095704,27 грн ( а.с.38).

Рішеннями Бердичівської міської ради від 22.12.2017 №495, від 14.06.2019 №911, від 07.07.2021 №249 для земельних ділянок з цільовим призначенням - 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) встановлено розмір орендної плати в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі в рік, а рішенням Бердичівської міської ради від 11.06.2024 №1434 для земельних ділянок з цільовим призначенням - 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) встановлено розмір орендної в розмірі 9 відсотків від нормативної грошової оцінки землі в рік, що відповідає вимогам Податкового кодексу України (а.с.50-118).

Згідно листа ДПС України ГУ ДПС у Житомирській області від 07.11.2025 року судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2018 року по 2025 рік не сплачувала оренду плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012( а.с. 40-41).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.06.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012 станом на 27.12.2024 становить 978871,00 грн., станом на 18.06.2025 становить 1095704,27 грн ( а.с. 47-49).

Згідно розрахунку недоотриманої орендної плати за за користування вищевказаною земельною ділянкою за період з 01.05.2018 по 31.03.2025 (включно) сума боргу становить 517085,72 грн (а.с.42-46).

Щодо представництва прокурора інтересів Бердичівської міської ради Житомирської області.

Відповідно до ст. 131 - 1 Конституції України в Україні діє прокуратура.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Бердичева як власник спірної земельної ділянки делегує Бердичівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

У зв`язку з викладеним, Бердичівська міська рада є належним позивачем у вказаній справі.

Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Бердичівської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст.ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Бердичівської міської ради недоотримав значну суму коштів за використання земельної ділянки без укладання договору оренди.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Бердичева як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Бердичева в особі Бердичівської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Разом з цим, Бердичівською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останньої з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою листом від 29.12.2025 за №50-90-6072ВИХ-25 повідомлено Бердичівську міську раду про намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 ( а.с. 114 - 118).

Листом Бердичівська міська рада від 20.01.2026 №02.2-05/152 повідомила про відсутність коштів на звернення до суду та не заперечують щодо представництва інтересів міської ради Бердичівською окружною прокуратурою в справі щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з ОСОБА_1 ( а.с. 119).

Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Таким чином, оскільки вказані інтереси залишилися незахищеними, наведене стало підставою для звернення прокуратурою до суду з позовом в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради. Про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом проінформовано листом Бердичівську міську раду ( а.с.120).

Щодо позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 ЗК України).

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто з моменту набуття об`єкта нерухомості у власність відповідачем використовується вказана земельна ділянка на праві оренди, але без сплати орендної плати, що призводить до безпідставного збереження коштів, які територіальна громада могла отримати у вигляді орендної плати за землю.

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 12121214 ЦК України, та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 зазначено, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкта, такі кошти є безпідставно збереженими.

Однак, всупереч вимог законодавства відповідачка з моменту набуття права власності на нерухоме майно, фактично користувалась земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та повної сплати орендної плати.

Таким чином ОСОБА_1 фактично використовувала земельну ділянку без належних підстав, тобто без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіла у себе кошти, які мала б сплатити за користування нею, тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Бердичівській міській раді Житомирської області.

Розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснено Управлінням Держземагенства у Бердичівському районі Житомирської області, який відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункт 7.28 постанови), та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 538/14/21, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, від 13.03.2024 у справі № 161/8273/20 є належним та допустимим доказом.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 цього Закону).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 27.12.2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1810400000:01:003:0012), становить 978871,00 грн, станом на 18.06.2025 становить 1095704,27 грн ( а.с. 48-49).

При цьому, при здійсненні розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, позивачем враховано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2018 - 2025 роки.

Відповідно до розрахунку нормативно грошової оцінки на земельну ділянку коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2018 - 2021 роках становив - 1%, у 2022 році - 1,10 %, у 2023 році - 1,15 % ( а.с.46).

Рішеннями Бердичівської міської ради від 22.12.2017 №495, від 14.06.2019 №911, від 07.07.2021 №249 для земельних ділянок з цільовим призначенням - 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) встановлено розмір орендної плати в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі в рік, а рішенням Бердичівської міської ради від 11.06.2024 №1434 для земельних ділянок з цільовим призначенням - 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) встановлено розмір орендної в розмірі 9 відсотків від нормативної грошової оцінки землі в рік, що відповідає вимогам Податкового кодексу України (а.с.50-118).

Таким чином, суд погоджується з розрахунком наданим стороною позивача, та приходить до висновку, що розмір недоотриманих коштів власником землі за користування відповідачкою земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012, яка розташована в АДРЕСА_1 в період з 01 травня 2018 року до 01 квітня 2025 року, становить 517 085,72 грн.

Щодо строків позовної давності.

З приводу посилань представника відповідачки на те, що позивачем нараховано суму орендної плати за період, який перевищує строк позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Прокурор просить стягнути з відповідачки борг за період, починаючи з 01.05.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дія карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 неодноразово продовжувалась.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений постановою КМУ від 27.06.2023 за № 651з 24 год 00 хв 30.06.2023.

Однак, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та досі діє.

Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2023, Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Згідно із п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням вказаних норм цивільного законодавства з 12.03.2020 по 30.06.2023 під час дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24.02.2022 по теперішній час у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану.

Отже, завершення строку позовної давності звернення позивача з позовом до відповідачки з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.05.2018 по 01.04.2025 припало на період, у який такі строки продовжені.

З огляду на вказане у заяві представника відповідачки про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності звернення з позовом до суду необхідно відмовити.

Вказане є підставою для задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідачку.

Керуючись ст.12-13,76-81,89,141,263-265,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Бердичівської міської ради (код ЄДРПОУ 04053602, місцезнаходження: м.Бердичів, пл.Центральна, 1) 517085,72 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:003:0012 в період з 01 травня 2018 року по 01 квітня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 7756,29 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2026 року

Суддя Т.М.Вдовиченко