Рішення № 138472542, 24.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2795/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №110130014831 від 20.02.2026 року про відмову у призначенні мені, ОСОБА_1 , пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , період роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 та період роботи з 01.07.2000 по 12.04.2001 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 та призначити пенсію за віком з 12 лютого 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.02.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, рішенням якого №110130014831 від 20.02.2026 у призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 та з 01.07.2000 по 12.04.2001, адже не може нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки роботодавцем та вчасну сплату ним страхових внесків.

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком.

З цих з цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що заява позивача від 12.02.2026 була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів прийнято рішення №110130014831 від 20.02.2026 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

За доданими документами позивача до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 04.02.1986 по 01.03.1991 згідно записів трудової книжки від 23.03.1981, оскільки відсутній запис про звільнення;

- період роботи з 01.07.2000 по 12.04.2001, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відповідно до трудової книжки період роботи з 07.01.1998 по 12.04.2001).

Вказує, що для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію.

Вважає, що оскільки позивачем не надано усіх належних документів для підтвердження її страхового стажу, право позивача на призначення пенсії за віком відсутнє.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

06.05.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач клопотав про поновлення строку для подання відзиву.

28.05.2026 ухвалою суду продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановлений ухвалою суду від 06.05.2026 строк для подання відзиву на позовну заяву до 25.05.2026 включно.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

12.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 38).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням №110130014831 від 20.02.2026 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача визначено в 19 років 4 місяці 2 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 23.03.1981:

- 04.02.1986 по 01.03.1991, оскільки відсутній запис про звільнення;

- період роботи з 01.07.2000 по 12.04.2001, оскільки відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відповідно до трудової книжки період роботи з 07.01.1998 по 12.04.2001).

Вказано, що зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію (а.с. 15).

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 23.03.1981, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 11-13), встановлено що:

- 04.02.1986 позивач на підставі наказу №9 від 04.02.1986 прийнята в порядку переведення на посаду старшого інженера СМУ тресту «Харківгазкомунстрой» (запис №11);

- 26.11.1985 на підставі наказу №165 від 26.11.1986 внесено відомості про перейменування (реорганізацію) СМУ-8 тресту в "Кіровоградське СМУ" (запис №12);

- 01.04.1988 згідно наказу №61 від 11.04.1988 СМУ тресту «Харківгазкомунстрой» перейменовано в СМУ по газифікації тресту «Криворіжгазкоммунстрой» (запис №13);

- у записі №14 зазначено про звільнення ОСОБА_1 з 02.08.1990 на підставі наказу №38 від 1990. Однак такий запис визнано роботодавцем недійсним;

- 01.03.1991 внесено запис №15 про ліквідацію СМУ по газифікації тресту «Криворіжгазкоммунстрой» та створення АТ "Кіровоградгазстрой" .

- 16.04.1991 позивач прийнята в ППО інженером з підготовки виробництва І категорії в АТ "Кіровоградгазстрой" (наказ №10 від 04.03.1991, запис №15); звільнена 24.12.1997 згідно наказу №7 від 24.12.1997 (запис №19);

- 07.01.1998 прийнята на роботу майстром у ТОВ Фірму "Аматек"; звільнена 12.04.2001 згідно наказу №10 від 12.04.2001 (запис №21).

У індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 інформація про заробіток, кількість днів страхового стажу та сплату страхових внесків за 20002001 роки стосовно ОСОБА_1 відсутні (а.с. 39).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

У спірний період з 04.02.1986 по 01.03.1991 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; (п. 2.3 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162).

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.03.1981, оскільки відсутній запис про звільнення.

Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Так, записом №11 у трудовій книжці підтверджується прийняття ОСОБА_1 на роботу в порядку переведення на посаду старшого інженера СМУ тресту «Харківгазкомунстрой». Подальші записи №12 15 стосуються організаційних змін роботодавця та його структурних підрозділів.

При цьому запис №15 від 01.03.1991 не містить прямого формулювання про звільнення позивачки, не зазначає підстави припинення з нею трудового договору та реквізитів відповідного наказу, а запис №14 про звільнення позивача з роботи 02.08.1990 вважається недійсним.

Водночас уже 04.03.1991 позивача прийнято на роботу інженером з підготовки виробництва І категорії в АТ "Кіровоградгазстрой".

Послідовність зазначених записів дає підстави для висновку, що трудові відносини, які виникли 04.02.1986, тривали до ліквідації СМУ 01.03.1991, після чого з 04.03.1991 оформлено новий період трудової діяльності.

Факт роботи позивача у спірний період додатково підтверджується довідкою Акціонерного товариства закритого типу фірми «Кіровоградгазбуд» №36 від 29.07.2004, виданою на підставі книг із заробітної плати (а.с. 14).

Зазначена довідка містить відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати починаючи з лютого 1986 року по травень 1990 року включно, що узгоджується з датою прийняття на роботу, наведеною у трудовій книжці.

Відсутність у довідці №36 відомостей про заробіток із червня 1990 року по 01.03.1991 сама по собі не спростовує факту її роботи у цей період, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи до запровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. Інших записів про звільнення до 01.03.1991, переведення до іншого підприємства або припинення трудових відносин із будь-яких інших підстав трудова книжка не містить. Відповідачем також не надано доказів, які б спростовували достовірність відповідних записів або підтверджували, що після травня 1990 року позивач на цьому підприємстві не працювала.

На думку суду, наведені вище формальні порушення заповнення трудової книжки зі сторони роботодавця не можуть позбавити позивача права на врахування цього періоду роботи до страхового стажу.

Як наголошує Європейський Суд з прав людини, розглядаючи спори щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, "…не застосовуйте закон відповідно до його букви, якщо це призведе до порушення легітимних цілей закону".

Суд також враховує, що позивачем вжито усіх заходів щодо отримання копії наказу про своє звільнення шляхом звернень до архівних установ із відповідними запитами від 26.03.206 та від 03.04.2025, однак згідно листів Державного архіву Дніпропетровської області Новомиргородської міської ради від 30.03.2026 №З-1009/0/217-26 та Архівного відділу виконкому Криворізької міської ради надати вказаний документ неможливо у зв`язку з відсутністю на зберіганню запитуваних документів.

Отже, можливість надати позивачу будь-які інші документи про роботу позивача у спірний період відсутня з незалежних від неї причин.

З цього приводу слід зазначити, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Вказані висновки неодноразово викладались Верховним Судом в своїх постановах, зокрема, від 21.02.2020 у справі №291/99/17, від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 04.02.1986 по 01.03.1991, у зв`язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №110130014831 від 20.02.2026 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.07.2000 по 12.04.2001, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Як уже зазначено судом вище пунктом 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Також, страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як вказано у частині другій статті 24 Закону №1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.

Згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 07.01.1998 по 12.04.2001 працювала майстром у ТОВ Фірму "Аматек".

Надана позивачем трудова книжка містить записи про періоди її роботи із зазначенням посади, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, підпис уповноваженої особи та печатку товариства без будь-яких виправлень чи неточностей.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) відомості про сплату страхових внесків ТОВ Фірму "Аматек" за позивача у спірний період дійсно відсутні.

Водночас, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб такої інформації не спростовує відомостей трудової книжки про період трудової діяльності та не є доказом того, що позивач фактично не працювала. Форма ОК-5 відображає лише ті індивідуальні відомості, які були внесені до Реєстру, тому відсутність у ній певного періоду свідчить про відсутність відповідних даних у системі персоніфікованого обліку, а не про відсутність трудових відносин як таких.

У свою чергу, пенсійний орган не навів жодних обставин, які б ставили під сумнів достовірність записів №20 21 трудової книжки, не встановив їх підроблення, недійсності чи належності іншій особі

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Також варто зазначити, що вимога пенсійного органу про подання уточнюючої довідки є виправданою лише за відсутності трудової книжки, необхідних записів у ній або за наявності неправильних чи неточних відомостей, які перешкоджають установленню періоду роботи. У цій справі трудова книжка містить усі необхідні відомості для встановлення як початку, так і закінчення спірного періоду.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що незарахування відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 12.04.2001 до страхового стажу є протиправним.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, а також необхідність обрахунку страхового стажу, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026 про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 та з 01.07.2000 по 12.04.2001.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №110130014831 від 20.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026 про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 та з 01.07.2000 по 12.04.2001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вулиця П`ятницька, 83а, місто Чернігів, Чернігвіська область, 14005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 липня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вулиця П`ятницька, 83а, місто Чернігів, Чернігвіська область, 14005).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК