Ухвала суду № 138472403, 24.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 липня 2026 року 640/18858/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось АТ «Полтаваобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду, та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 задоволено заяву судді Білоус А.Ю. про самовідвід. Передано справу для визначення складу суду згідно із частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 адміністративну справу прийняти до провадження.

Справу призначено до розгляду одноособово суддею Скрипкою І.М. в змішаній (паперовій та електронній) формі за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження.

Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг опублікувати оголошення про прийняття адміністративної справи №640/18858/19 до провадження за позовом акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907, у виданні, в якому названа постанова була або мала бути офіційно оприлюднена.

Витребувано від позивача протягом п`яти днів з дня вручення (ознайомлення) цієї ухвали:

- пояснення щодо актуальності цього спору із урахуванням того, що постанова НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840 втратила чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2683 від 10.12.2019.

Витребувано від відповідача протягом п`яти днів з дня вручення (ознайомлення) цієї ухвали:

- пояснення щодо чинності оскаржуваної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907.

Згідно із поясненнями позивача від 08.12.2025 цей спір є актуальним попри втрату чинності постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907.

11.12.2025 відповідач звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оскаржувана постанова втратила чинність, тому не підлягає оскарженню.

18.12.2025 позивач подав заперечення на клопотання про закриття провадження, у якому зазначено, що втрата чинності постановою не призвела до відновлення прав позивача в частині вилучення зі структури тарифу коштів у розмірі 103096,05 грн.

Дослідивши позиції сторін, а також зміст клопотання, суд дійшов до такого висновку.

Предметом оскарження є постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2019 № 2683, визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840.

З огляду на втрату чинності постанови, до якої вносились зміни - від 11.12.2018 № 1840, то постанова, якою ці зміни були передбачені - від 10.09.2019 № 1907, також втратила чинність.

Отже, враховуючи втрату чинності оскаржуваної постанови, варто звернути увагу на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Визначення нормативно-правового акта міститься у пункті 18 частини першої статті 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та означає акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів виконавчої влади, регламентовано положеннями статті 264 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 264 і статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі права, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Таким чином, до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

З огляду на обставини спірних правовідносин, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907, яка є предметом оскарження у цій справі, була чинною на момент звернення позивача до суду.

Водночас згідно із частиною третьою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

При цьому станом на дату розгляду справи по суті, оскаржуваний нормативно-правовий акт є нечинним вже понад п`ять років.

З наведеного суд робить висновок, що оскаржуваний акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є нечиним не може бути оскаржений, а отже і скасованим у судовому порядку.

Отже, із урахуванням того, що оскаржувана постанова втратила чинність із втратою чинності постанови, до якої передбачала внесення змін, то на момент розгляду цієї справи предмет спору фактично відсутній.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 у справі №640/10978/19.

З урахуванням відсутності предмета спору у цих правовідносинах, суд не надає оцінку доводам позивача щодо законності та відповідності оскаржуваної постанови актам вищої юридичної сили; оскільки, як було неодноразово висловлено Верховним Судом, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанови від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20, від 27.04.2023 у справі №161/16515/16-а, від 08.11.2023 у справі №640/2305/19, від 20.06.2023 у справі №640/2412/20).

Окремо варто зауважити, що оскаржувана постанова за своєю правовою природою є нормативно-правовим актом, оскільки поширюється на невизначене коло осіб.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840» від 10.09.2019 № 1907 внесені зміни до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1840, якими змінено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 640/12695/19, від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18 і від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18.

З аналізу норм чинного законодавства та на підставі викладеного, суд робить висновок, що оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, оскільки врегульовує тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які впливають на невизначене коло осіб, зокрема споживачів електричної енергії, у сфері їх фінансових інтересів.

За приписами пункту 6 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

У цій справі оскаржуваний нормативно-правовий акт хоч і не визнаний протиправним і нечинним саме у судовому порядку, однак він є нечинним у зв`язку із тим, що вичерпав свою дію понад п`ять років тому.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати у цій справі пункт шостий частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, у взаємозв`язку із частиною третьою статті 264, та закрити провадження у справі.

Керуючись пунктом шостим частини першої статті 238, статтями 243, 246, 256, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про закриття провадження - задовольнити.

Провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Скрипка І.М.