Рішення № 138472194, 23.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Київ №320/52747/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 29.05.2024 № 46350240115 на суму 7906,50 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що 04.08.2023 своєчасно сплатив суму єдиного податку у розмірі 79 065,00 грн, однак помилково перерахував кошти на інший бюджетний рахунок. Після виявлення помилки 25.08.2023 ним повторно сплачено єдиний податок на належний рахунок, а також подано заяву про повернення помилково сплачених коштів відповідно до статті 43 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що помилкова сплата коштів на інший бюджетний рахунок без порушення строку сплати податку не свідчить про ухилення від виконання податкового обов`язку та не утворює складу податкового правопорушення. Позивач зазначає, що ним були вжиті всі необхідні дії для належного виконання податкового обов`язку, а контролюючим органом не доведено наявності його вини, недобросовісності чи нерозумності. На думку позивача, податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування всіх обставин справи, тому воно підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що під час камеральної перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку за ІІ квартал 2023 року. ГУ ДПС вказує, що декларація була подана 05.07.2023, граничний строк сплати податку настав 21.08.2023, тоді як податковий борг був погашений лише 25.09.2023, тобто із затримкою 35 календарних днів. Відповідач зазначає, що відповідно до Податкового кодексу України несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов`язання є підставою для застосування штрафних санкцій. ГУ ДПС наголошує, що камеральну перевірку проведено в межах повноважень та виключно на підставі даних інформаційних баз і податкової звітності. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, судом встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 №46350240115.

Позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець та застосовує спрощену систему оподаткування, третю групу зі ставкою 5 відсотків доходу. Відповідачем у справі є Головне управління ДПС у місті Києві.

05 липня 2023 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за ІІ квартал 2023 року №9160870755, у якій самостійно визначив суму єдиного податку, що підлягала сплаті до бюджету, у розмірі 79 065,00 грн.

04 серпня 2023 року позивач сформував платіжну інструкцію №82 та перерахував 79 065,00 грн як єдиний податок за ІІ квартал 2023 року. У подальшому він встановив, що кошти були помилково сплачені на інший бюджетний рахунок.

Граничний строк сплати єдиного податку за ІІ квартал 2023 року припадав на 21 серпня 2023 року.

25 вересня 2023 року позивач повторно сплатив суму єдиного податку у розмірі 79 065,00 грн на належний бюджетний рахунок платіжною інструкцією №84. Того ж дня він звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.

04 жовтня 2023 року Головним управлінням ДПС у місті Києві було підготовлено висновок №10108-п щодо повернення помилково сплачених коштів, після чого кошти були повернуті на рахунок позивача, що, за твердженням останнього, підтверджується банківською випискою за жовтень 2023 року.

У травні 2024 року ГУ ДПС у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем єдиного податку за 2023 рік.

За результатами перевірки 06.05.2024 складено акт камеральної перевірки №40049/Ж5/26-15-24-01-15-12/3012616910, у якому встановлено, що узгоджене податкове зобов`язання було сплачено із затримкою 35 календарних днів з 22.08.2023 по 25.09.2023.

На підставі зазначеного акта 29 травня 2024 року ГУ ДПС у місті Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №46350240115, яким до позивача застосовано штраф у сумі 7 906,50 грн, що становить 10 відсотків від суми узгодженого грошового зобов`язання у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Статтею 19-1 ПК України визначено функції контролюючих органів, зокрема, передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів) ( п.п.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Однією із основних функцій контролюючих органів є податковий контроль, який в п.61.1 ст. 61 ПК України визначений як система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю визначені в п. 62.1 ст. 62 ПК України, серед яких проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних,зокрема, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкова декларація, подається за базовий звітний (податковий період, що дорівнює календарному кварталу протягом 40 календарних днів, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначено у статті 12 ПК України.

Згідно п.п. 112.1. ст. 12 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 112.2. ст. 12 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Згідно з п.п. 112.3. ст. 12 ПК України, особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 112.7. ст. 12 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Згідно з п.п. 112.8. ст. 12 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, - 112.8.8-1. помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та застосовує спрощену систему оподаткування, третя група зі ставкою єдиного податку 5 відсотків. З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2023 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за ІІ квартал 2023 року № 9160870755, у якій самостійно визначено до сплати суму єдиного податку у розмірі 79 075,00 грн. Зазначене грошове зобов`язання є узгодженим.

Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Граничним строком сплати єдиного податку за ІІ квартал 2023 року був 21.08.2023, що сторонами не оспорюється.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом. Отже, для застосування відповідальності контролюючий орган повинен встановити факт несплати узгодженого податкового зобов`язання у визначений законом строк.

Дослідженими судом письмовими доказами встановлено, що 04.08.2023, тобто до закінчення граничного строку сплати податку, позивач сформував та виконав платіжну інструкцію № 82 на суму 79 075,00 грн із призначенням платежу «Єдиний податок за 2 квартал 2023 року. Без ПДВ». Разом з тим, зазначений платіж був здійснений на бюджетний рахунок UA708999980000355679204022615, який не був рахунком для зарахування відповідного податкового зобов`язання. Факт здійснення такого платежу підтверджується копією платіжної інструкції, долученою до матеріалів справи.

Після виявлення допущеної помилки позивач 25.09.2023 повторно сплатив суму єдиного податку у розмірі 79 075,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 84 на належний бюджетний рахунок UA538999980314020699000026004, зазначивши у призначенні платежу «Єдиний податок за 2 квартал 2023 року. Без ПДВ». Саме ця сума була зарахована до відповідного бюджету як сплата узгодженого податкового зобов`язання.

Одночасно цього ж дня, 25.09.2023, позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою про повернення помилково сплачених коштів відповідно до статті 43 Податкового кодексу України. У заяві він просив повернути 79 075,00 грн, сплачені за платіжною інструкцією № 82 від 04.08.2023 на помилковий бюджетний рахунок, на свій поточний банківський рахунок.

З матеріалів справи також убачається, що за результатами розгляду вказаної заяви контролюючим органом складено висновок № 10108-П від 04.10.2023, на підставі якого помилково сплачені кошти були повернуті позивачу. Факт повернення коштів підтверджується банківською випискою за жовтень 2023 року, яка міститься у матеріалах справи.

У подальшому Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем єдиного податку, за результатами якої складено акт від 06.05.2024 № 40049/Ж5/26-15-24-01-15-12/3012616910. В акті перевірки зазначено, що узгоджене грошове зобов`язання погашено 25.09.2023, а кількість днів затримки становила 35 календарних днів. На підставі зазначеного акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2024 №46350240115, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7 906,50 грн, що становить 10 % від суми податкового боргу.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що позивач не ухилявся від виконання свого податкового обов`язку, а фактично перерахував суму узгодженого податкового зобов`язання ще 04.08.2023, тобто за сімнадцять днів до закінчення встановленого законом строку. Помилка полягала виключно у зазначенні неналежного бюджетного рахунку одержувача, а не у несвоєчасному внесенні коштів чи відсутності наміру виконати податковий обов`язок.

Крім того, після виявлення помилки позивач самостійно та без зволікання усунув її наслідки: повторно сплатив податкове зобов`язання на належний бюджетний рахунок та одночасно звернувся із заявою про повернення помилково сплачених коштів у порядку статті 43 Податкового кодексу України. Таким чином, позивач вчинив усі дії, необхідні для належного виконання податкового обов`язку.

За таких обставин суд доходить висновку, що спірні правовідносини характеризуються не несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов`язання, а помилковим перерахуванням коштів на неналежний бюджетний рахунок.

При цьому, помилкове зазначення бюджетного рахунку за умови здійснення платежу в межах встановленого законом строку, при подальшій повторній сплаті на належний рахунок та вчинення дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України, не свідчить про невиконання платником податкового обов`язку у розумінні пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України та не утворює достатніх правових підстав для застосування до нього фінансової відповідальності.

З огляду на викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 29.05.2024 № 46350240115 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог позивача, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1211,20 грн підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 29.05.2024 №46350240115.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.