Ухвала суду № 138471868, 22.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4025/26

Провадження № 1-кп/210/633/26

У Х В А Л А

іменем України

22 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторони кримінального провадження, які приймали участь у підготовчому судовому засіданні: прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке 14.05.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026000000001095,-

ВСТАНОВИВ:

До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов на розгляд обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке 14.05.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026000000001095.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ справу передано у провадження головуючої судді ОСОБА_1 , та ухвалою призначеного підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, вирішення питання про прийняття до спільного розгляду позовні заяви, які надійшли до суду від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинувачених, а також розгляду клопотання захисника ОСОБА_8 про надання тимчасового доступу до речей і документів.

Прокурор просив призначити справу до судового розгляду та прийняти до спільного розгляду позовні заяви, які надійшли від потерпілих. Покликався на те, що кримінальне провадження підсудне Металургійному районному суду міста Кривого Рогу, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, підстав для його повернення не вбачається. Також відсутні підстави для закриття кримінального провадження. Також, прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених, наполягав на продовженні такого строку так як, строк перебування обвинувачених під вартою закінчується, однак станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , не заперечувала, щодо призначення справи до судового розгляду та прийняття до спільного розгляду позовні заяви потерпілих. При цьому, щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою зазначила, що ризики передбачені статтею 177 КПК України не доведені, враховуючи наступні обставини. ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий. В рамках кримінального провадження №12022216040000408 від 18.05.2022, з матеріалів якого виділене дане кримінальне провадження, 25.02.2025 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 908 400 грн., сума якої була зменшена ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.05.2025 року до 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На виконання зазначеної ухвали суду 20.05.2025 року внесено визначену в ухвалі суму застави та ОСОБА_4 звільнено з-під варти. Після звільнення з-під варти ОСОБА_4 покладені на нього слідчим суддею обов`язки не порушував, мав належну процесуальну поведінку. Прокурором не зазначено жодного конкретного факту ухилення від суду або перешкоджання обвинуваченим досудового розслідуванню або судового розгляду в рамках даного кримінального провадження. За таких обставин спростовується обґрунтованість ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду через усвідомлення суворості передбаченого покарання, перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню, вчинення інших кримінальних правопорушень, впливу на свідків або потерпілих. На даний час всі слідчі дії виконанні, досудове розслідування завершене, що також свідчить про відсутність у обвинуваченого вчиняти дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню. Слідчим вжиті заходи щодо накладення арештів на майно підозрюваного, матеріальний стан останнього не дозволяє внести визначену в клопотанні суму застави в найвищому розмірі. Зі спливом часу первинні підстави для тримання особи під вартою втратили свою силу. Захисник обвинуваченого зазначила, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. Також, просила суд звернути увагу на наявність у ОСОБА_4 хронічного захворювання у виді бронхіальної астми, лікування якого потребує систематичного вживання ліків, що є неможливим в умовах перебування у слідчому ізоляторі. Враховуючи зазначені обставини, захисник просила суд, відмовити в клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 та змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою його постійного місця проживання на певний період доби, або зменшити суму застави.

Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 не заперечував, щодо призначення справи до судового розгляду та прийняття до спільного розгляду позовні заяви потерпілих. При цьому, щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою зазначив, що прокурором не наведено жодних нових обставин, які б підтверджували існування або збільшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Клопотання фактично повторює доводи, які вже неодноразово були предметом судового розгляду, та ґрунтується переважно на тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення. Особливу увагу суду сторона захисту просить звернути на стан здоров`я ОСОБА_5 ОСОБА_5 має ВІЛ-інфекцію IV клінічної стадії, переніс двобічну полісегментарну та пневмоцистну пневмонію, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у цивільному закладі охорони здоров`я та медичній частині ДКВС. Крім того, вже після прибуття до ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 10.07.2026 року у нього повторно діагностовано двосторонню нижньодольову пневмонію, призначено курс антибактеріальної терапії та повторний рентгенологічний контроль. Таким чином, офіційні медичні документи свідчать, що стан здоров`я ОСОБА_5 залишається тяжким та потребує постійного спеціалізованого лікування і медичного нагляду. При цьому показовим є те, що 01.07.2026 року лікарем було зазначено про можливість етапування, однак вже через декілька днів у підозрюваного знову встановлено двосторонню пневмонію. Це свідчить про нестабільність перебігу захворювання, ризик розвитку ускладнень та необхідність постійного медичного контролю. У даному випадку сторона обвинувачення не спростувала медичні документи та не довела, що подальше тримання ОСОБА_5 під вартою є необхідним попри його тяжкий стан здоров`я. Більше того, такий стан обвинуваченого об`єктивно зменшує можливість вчинення ним будь-яких дій, які прокурор відносить до ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Враховуючи зазначені обставини, захисник ОСОБА_7 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 . Врахувати під час вирішення питання про запобіжний захід підтверджений медичними документами стан здоров`я ОСОБА_5 та обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 не заперечувала, щодо призначення справи до судового розгляду та прийняття до спільного розгляду позовні заяви потерпілих. При цьому, щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою зазначила, що зазначені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні. Сама тяжкість злочину не може бути підставою для обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Повідомила, що обвинувачена на стадії досудового розслідування не переховувалась від слідства та виконувала всі покладені на неї обов`язки, а саме, за місцем проживання ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру, після чого остання добровільно та на виконання обов`язків як підозрюваній з`явилася до слідчого в м. Київ для допиту. Крім того, на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 знову сама добровільно з`явилася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва. Також, ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , офіційно працевлаштована, має можливість постійно проживати із свекрухою та своїм сином.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала думку свого захисника.

Крім того, захисник ОСОБА_8 оголосила клопотанням про тимчасовий доступ до матеріалів судової справи судді шляхом ознайомлення з такими матеріалами, з можливістю їх фотографування, а також з правом отримання належним чином завірених копій матеріалів (в тому числі технічних записів судових засідань в електронному вигляді), які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), а саме, отримати доступ до матеріалів судових справ про розгляд клопотання про надання дозволу на проведення обшуку квартири де проживала ОСОБА_6 та автомобіля, що перебував у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою підтвердження факту належного або неналежного фіксування судових засідань при розгляді клопотання про надання дозволу на проведення обшуку та подання отриманих за результатами тимчасового доступу копії матеріалів суду, що здійснює розгляд обвинувачення, для надання суду можливості оцінити такі докази з точки зору їх належності та допустимості у їх взаємозв`язку із доказами сторони обвинувачення.

З приводу клопотання захисника ОСОБА_8 про надання тимчасового доступу до речей і документів прокурор, захисники та обвинувачені зазначили, що покладаються на розсуд суду.

Потерпілі правом участі у підготовчому засіданні не скористалися, про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надійшли позовні заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Потерпіла ОСОБА_10 просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши позицію прокурора, доводи захисників та обвинувачених, дослідивши матеріали обвинувального акту та додатки до клопотань, прийшов до наступних висновків.

Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026000000001095 від 14.05.2026 року підсудний Металургійному районному суду міста Кривого Рогу, підстав для повернення його прокурору не вбачається.

Враховуючи наведене, обвинувальний акт на підставі пункту 5 частини 3 статті 314 КПК України підлягає призначенню до судового розгляду.

Підстав для складання досудової доповіді відповідно до ст. 314-1 КПК України не вбачається, оскільки санкція статті за ч. 5 ст. 190 КК України передбачає покарання від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Щодо заявлених цивільних позовів

Відповідно до 4 статті 128 КПК України встановлено, що форма і зміст позовної заяви відповідають вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне долучити до обвинувального акта подані потерпілими цивільні позови до обвинувачених про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, розглянути вказані цивільні позови у кримінальному провадженні за правилами, встановленими КПК України, та визнати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 цивільними відповідачами, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 цивільними позивачами.

Щодо продовження строку запобіжного заходу

За змістом частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодекси України (надалі за текстом - КПК України) під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до статті 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. Отже, при вирішенні на стадії судового провадження питання про доцільність продовження строку дії запобіжних заходів та процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених, суд має врахувати наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а так само чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з`явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.

При цьому, після скерування обвинувального акту до суду, обґрунтованість підозри судом не досліджується, оскільки досудове розслідування завершене і суд вирішує питання винуватості чи невинуватості особи за критерієм «поза розумним сумнівом» після повного та всебічного дослідження обставин справи на підставі поданих доказів.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

При встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися продовження запобіжних заходів, необхідно виходити із загальних тверджень про наявність певного ризику, передбаченого тим чи іншим пунктом ч. 1 ст. 177 КПК, а існування кожного визнаного ризику має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована. Такими підставми можуть бути, зокрема: небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, ризик перешкоджання своєчасному розгляду справи, тощо.

Оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК.

Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

Відповідно до частини 1 статті 178 КПК України під час вирішення питання про подальшу дію запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: - вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; - тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; - вік та стан здоров`я обвинуваченого; - міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; - наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; - репутацію обвинуваченого; - майновий стан обвинуваченого; - наявність судимостей обвинуваченого; - дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; - розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Згідно з вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п"ять років.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, як організатор шахрайства, вчиненого організованою групою. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, як виконавці шахрайства, вчиненого організованою групою.

Санкція статті (ч. 5 ст. 190 КК України) відносить інкриміноване діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Слідчим суддею Печерського районного судум. Києва від 26.05.2026 року, продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2026 року, включно, одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлено станом на 01.01.2026 року та становить 998 400,00 гривень.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваним ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід, оскільки саме тримання під вартою повністю забезпечує виконання покладених на них процесуальних обов`язків, а також у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинувачених від суду. Зазначений ризик, зокрема, обґрунтовується тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а так само й покарання, яке може бути призначено, у разі визнання їх винуватими, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства станом на дату розгляду питання зможе попередити ризик ухилення від суду.

Крім того, під час судового засідання сторона захисту покликалась на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_13 перебувають у статутусі обвинувачених в іншому кримінальному провадженні, де до них застосовано заставу, і вони належним чином виконують свої процесуальні обов`язки.

Проте сторона захисту не надала судових рішень, які сулгували підставою для визначення застави, а також її розміру та даних про заставодавця. Крім того, не відомо, чи продовжувалися в порядку статті 194 КПК України обов`язки, покладені на обвинувачених у разі внесення застави.

При цьому, пред`явлення нового обвинувачення двом фігурантам одного кримінального провадження посилює ризик втечі в контексті безальтернативного покарання, оскільки якщо заставодавцями є сторонні особи, а не обвинувачені чи їх близькі родичі, запобіжний захід як застави не є стримуючим фактором, та обвинувачені не мають остраху її втрати.

Обвинувачена ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків на території міста Кривого Рогу, де здійснюється судове провадження, тому відсутні підстави вважати, що остання не скористається можливістю виїзду за межі території України, з метою переховування від суду.

Та обставина, що остання самостійно прибула на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу обгурнтована лише позицією захисту, а суду не представлений протокол затримання ОСОБА_6 , з якого можна було б встановити правдивість таких пояснень.

При оцінці ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує той факт, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відомі анкетні дані потерпілих, а також інші обставини кримінального провадження, що дає їм можливість прямо чи опосередковано, особисто або через інших осіб, впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань, ухилення від явки до суду, або вчинення інших дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, судовий розгляд по суті ще не розпочато, потерпілі та свідки судом не допитані, а їхні показання безпосередньо судом не досліджувалися. Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує свої висновки лише показаннями, які були безпосередньо сприйняті ним під час судового розгляду або отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. За таких обставин ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених з метою зміни ними показань, відмови від їх надання чи ухилення від явки до суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати до моменту безпосереднього допиту зазначених осіб судом.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, судовий розгляд по суті ще не розпочато, а тому обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого їм кримінального правопорушення та можливі наслідки у разі визнання їх винуватими, можуть вчиняти дії, спрямовані на затягування судового розгляду, безпідставне невиконання покладених на них процесуальних обов`язків, неявку до суду, узгодження позицій між собою або вчинення інших дій, які можуть перешкодити своєчасному, повному та неупередженому судовому розгляду кримінального провадження.

При оцінці ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд виходить із характеру, способу вчинення та ступеня суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення. Як вбачається з обвинувального акта, обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, у співучасті та у складі організованої групи, що свідчить про попередню організацію, узгодженість дій між її учасниками, розподіл ролей та вчинення кримінального правопорушення не спонтанно, а внаслідок заздалегідь підготовленого умислу, спрямованого на досягнення злочинного результату. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про стійкість злочинного умислу, цілеспрямований характер дій та здатність обвинувачених до координування своїх дій між собою, що на даній стадії кримінального провадження дає достатні підстави вважати, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення не є суто припущенням, а продовжує існувати.

Спосіб вчинення шахрайства, який інкримінують обвинуваченим, свідчить про застосування конспіративних заходів, що може свідчити про наявність у обвинувачених спеціальних знань з подолань систем логічного захисту та застосування технічних засобів для введення в оману невизначеного кола осіб.

За таких обставин, існує припущення, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть не лише переховуватися, а вчинювати такі ж дії, в яких вони обвинувачуються.

Крім того, суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, судовий розгляд по суті ще не розпочато, докази безпосередньо судом не досліджувалися, а обставини, викладені в обвинувальному акті, підлягають перевірці під час судового розгляду. За таких умов відсутні підстави вважати, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, істотно зменшився або повністю відпав.

Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченим запобіжного заходу, суд враховує те, що тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання обвинувачених винуватими, характер інкримінованих кримінальних правопорушень, його корисливі мотиви, спосіб їх вчинення, а також те, що обвинувачення стосується діяльності організованої групи, у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду клопотання не зменшилися, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК - ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.

Щодо альтернативного заходу

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб".

Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу визначено розмір застави на рівні 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 грн.

Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.

У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Зважаючи на природу, характер, та кількість епізодів злочинної діяльності, в яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розмір майнової шкоди, встановленої слідством, з метою необхідності запобігання спробам переховуватися від суду, та інших ризиків, розмір застави визначений слідчим суддею у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень, забезпечить належну поведінку обвинуваченим.

Сторона захисту не надала доказів, які б свідчили що такий розмір застави є надмірним для родичів та близьких осіб обвинувачених, саме по собі заперечення розміру не є належним доказом неможливості внесення застави.

Що стосується покликань на стан здоров`я ОСОБА_5 суд зазначає, що останньому надається своєчасна медична допомога, та проводяться необхідні обстеження.

При цьому, стандарти надання медичної допомоги слідчо-заарештованим особам не повинен дорівнювати умовам, як надають приватні лікарні.

Щодо клопотання захисника про тимчасовий доступ до речей та документів

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Статтею 160 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Таким чином, слідчий суддя зобов`язаний перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, врахувати докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, які мають бути надані ініціатором клопотання.

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Згідно з ч. 2 ст. 333 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право постановити ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів у порядку, визначеному главою 15 КПК України. Вирішення такого клопотання здійснюється судом з дотриманням вимог ст. 350 КПК України після заслуховування думки учасників судового провадження, оцінки доводів клопотання та перевірки наявності передбачених законом підстав для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, суд враховує, що на стадії підготовчого судового засідання матеріали кримінального провадження, які були зібрані під час досудового розслідування, суду не надаються. Відповідно до вимог КПК України до суду надходить обвинувальний акт із додатками, визначеними ст. 291 КПК України, тоді як матеріали досудового розслідування залишаються у розпорядженні сторін кримінального провадження та не є предметом дослідження під час підготовчого судового засідання.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість доводів, викладених у клопотанні захисника, оцінити значення документів, тимчасовий доступ до яких просить надати сторона захисту, встановити їх зв`язок із предметом доказування у кримінальному провадженні, а також перевірити наявність підстав, передбачених ст.ст. 159163 КПК України, необхідних для постановлення ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів.

Отже, відповідно до положень ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд вирішує виключно питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. При цьому питання про надання тимчасового доступу до речей і документів не належить до переліку питань, які підлягають вирішенню на зазначеній стадії кримінального провадження.

Таким чином, на даній стадії кримінального провадження відсутні процесуальні та фактичні передумови для перевірки підстав заявленого клопотання, що свідчить про передчасність його розгляду під час підготовчого судового засідання.

Щодо складу суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо: злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

Обвинуваченим роз`яснено право розгляду кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.

Обвинувачені не клопотали про розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів .

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено 14.05.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026000000001095, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Металургійного районного суду міста Кривого Рогу на 14 годину 30 хвилин 04 серпня 2026 року.

Кримінальне провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання здійснити виклик сторін кримінального провадження.

Прийняти до розгляду в порядку статті 128 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, визнавши ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 цивільними відповідачами, ОСОБА_11 цивільним позивачем.

Прийняти до розгляду в порядку статті 128 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, визнавши ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 цивільними відповідачами, ОСОБА_10 цивільним позивачем.

Встановити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисникам ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 15-денний строк з моменту отримання копії цивільних позовів для надання відзиву у порядку, визначеному статтрею 193 ЦПК України.

Клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити.

Клопотання сторони захисту адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених залишити без задоволення.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 18.09.2026 року включно.

Попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 18.09.2026 року включно.

Попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 18.09.2026 року включно.

Попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

Зобов`язати Державну установу " ІНФОРМАЦІЯ_8 " доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 309 ( АДРЕСА_2 ).

Клопотання адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей та документів (журналу судових засідань та аудіозапису судового процесу) долучити до матеріалів кримінального провадження.

Роз`яснити захиснику ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , що вирішення питання щодо розгляду вказаного клопотанням на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам, потерпілим.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 24 липня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1