Рішення № 138471646, 24.07.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/293/26

Номер провадження 2/167/417/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючої судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позовних вимог і заперечення на них.

1а. Позивач.

17.03.2026 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свій позов тим, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №00667-08/2023 від 01.08.2023 року (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

Договір укладений шляхом обміну електронним повідомленнями та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного Договору.

Однак, відповідач не виконав належними чином умов кредитного Договору, а саме не вносив платежі, передбачені умовами кредитного Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

12.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №12122023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним Договором.

У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного Договору у відповідача утворилася заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 17 400,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 13 400,00 грн заборгованість за відсотками, яку ТОВ просить стягнути з відповідача, а також судові витрати про справі, понесені по сплаті судового збору, і 8000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».

1б. Відповідач.

30.04.2026 року відповідач подав Відзив на позовну заяву (ас 73-83), згідно якого просить відмовити у задоволенні позову ТОВ. Заперечення на позовну заяву мотивоване тим, що до матеріалів позову не додано належним чином оформленого ордера, в якому надається правова допомога (назва суду). Крім того:

- позивач не довів отримання прав вимоги за Договором, що є самостійною підставою для відмовити в задоволенні позову,

- позивачем не надано оригінал кредитного Договору, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення,

- позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбачуваної суми відсотків за договором, розрахованої протягом усього додаткового строку кредитування,

- матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства,

- правові підстави для стягнення 8000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому ці вимоги не підлягають до задоволення.

Крім того, відповідач просить витребувати у позивача оригінал Договору з усіма доповненнями і додатками, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання Договору обома сторонами, а в разі ненадання визнати ці докази недопустимими.

Судові витрати просить покласти на позивача.

1в. Позивач.

04.05.2026 року представник ТОВ подав Відповідь на Відзив на позовну заяву (ас 84-89), згідно якого вважає аргументи, наведені у Відзиві на позовну заяву, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за Договором.

Зокрема, відповідач і ТОВ «Аванс Кредит» вчинили дії, визначені ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», і відповідач підписав Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладення Договору відповідає внутрішній волі відповідача.

Крім того, у документах, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, не вимагається уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Крім того, позивачем надані належні та достатні докази перерахунку коштів на картковий рахунок відповідача, що посвідчують виникнення заборгованості за укладеним Договором та відображають нарахування впродовж строку кредитування.

Крім того, нарахування процентів за Договором здійснювалося у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у межах передбачених законом розмірів та умов укладеного договору.

Крім того, ТОВ набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором у відповідності до вимог ЦК України.

Крім того, витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними.

Просить позов ТОВ задовольнити.

2. Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 46).

20.03.2026 року з ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 42), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної справи, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 20.03.2026 року позовна заява ТОВ була залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліку (ас 48-50), яка була виконана позивачем 27.03.2026 року (ас 52-55).

Ухвалою головуючої судді від 03.04.2026 року позовна заява прийнята і призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, від АТ «Універсал Банк» витребувана інформація, що містить банківську таємницю (ас 39-41).

21.04.2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана інформація, що містить банківську таємницю (ас 70).

Ухвалою суду від 06.05.2026 року у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено, розгляд справи відкладено (ас 93-97).

В судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви.

Учасники справи, які були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві і в поданих клопотаннях просить про розгляд справи у його відсутності (ас5зв,102).

Відповідач заяв/клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Суд ухвалив: проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.1 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 24.07.2026 року - дата складення повного судового рішення.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №00667-08/2023 від 01.08.2023 року, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

Умови Договору наступні:

-сума кредиту: 4000,00 грн (п.1.1.),

-строк кредитування: 360 днів. Дата надання кредиту: 01.08.2023 року. Дата погашення кредиту: 25.07.2024 року (п.1.2.),

-процентна ставка: 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п.1.4.1.),

-якщо клієнт 20.08.2023 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то отримає індивідуальну знижку в розмірі 40,00% на перший платіж відповідно до Графіку платежів (п.1.4.2.),

-сплата процентів: кожні 20 днів (п.1.5.),

-кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-9555, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6.).

Додатком №1 до Договору визначено Графік платежів за кредитом.

Договір укладений шляхом обміну електронним повідомленнями та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором W2984.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного Договору, на його картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-9555.

Однак, відповідач не виконав належними чином умов кредитного Договору, а саме не вносив платежі, передбачені умовами кредитного Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

12.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №12122023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним Договором.

У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного Договору у відповідача утворилася заборгованість.

Станом на дату подання позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 17 400,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 13 400,00 грн заборгованість за відсотками.

Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: паспортом споживчого кредиту (ас 7-9), заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту (ас 9зв-10), договором про надання фінансового кредиту №00667-08/2023 від 01.08.2023 року (ас 11-15), додатком №1 до Договору (ас 16-17), інформаційним повідомленням споживача (ас 17зв-18), довідкою про ідентифікацію (ас 18зв), повідомленням ТОВ «УПР» (ас 19), розрахунком заборгованості (ас 19зв-20), повідомленням ТОВ «Аванс Кредит» про відступлення права вимоги від 12.12.2023 року (ас 21), договором факторингу №12122023 від 12.12.2023 року (ас 21зв-26) з додатками (ас 27-28), досудовою вимогою (ас 28зв), повідомленням АТ «Універсал Банк» від 19.04.2026 року (ас 70, 71).

4. Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитодавцем - ТОВ «Аванс Кредит»(правонаступником якого є ТОВ) за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ст.64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно частиною першою ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позивачем доведено факт укладення 01.08.2023 року Договору між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем. Даний договір був укладений в електронній формі та належним чином підписаний його сторонами.

01.08.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» перерахував кошти в сумі 4000,00 грн за Договором на наданий відповідачем картковий рахунок.

Відповідач, уклавши з ТОВ «Аванс Кредит» Договір, був ознайомлений з умовами кредитування, строком надання кредиту, терміном повернення коштів, процентами за користування кредитними коштами. Підписавши Договір, відповідач схвалив умови кредитування, що були запропоновані ТОВ «Аванс Кредит».

Всупереч умовам укладеного кредитного Договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Встановивши, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано кредитний Договір, який укладений між ТОВ «Аванс Кредит» і відповідачем, договір відступлення прав вимоги, а також розрахунок заборгованості, що підтверджують користування відповідачем кредитними коштами, які останнім не повернуті, суд доходить висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором.

Позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним Договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення всіх отриманих в кредит коштів, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідач не надав, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо заперечень відповідача на позовні вимоги, то суд зазначає наступне.

1.Заперечення на позовну заяву мотивоване тим, що до матеріалів позову не додано

належним чином оформленого ордера, згідно якого представник позивача має право на представництво ТОВ в Рожищенському районному суді Волинської області.

Надаючи оцінку даному запереченню відповідача, суд зазначає, що згідно пп.12.4 п.12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 (з наступними змінами), ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Дослідивши ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025 року (ас 32зв), згідно якого адвокат Усенко М.І. надає правничу допомогу ТОВ у судах загальної юрисдикції і повноваження адвоката не обмежується, суд доходить висновку, що повноваження представника позивача належним чином підтверджені.

2.Щодо твердження відповідача про те, що позивач не довів отримання прав вимоги за Договором, що є самостійною підставою для відмовити в задоволенні позову, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій ст.516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст.514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи встановлено, що 12.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №12122023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним Договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників, долученого до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023 рокусума заборгованості відповідача за кредитним Договором становить 17 400,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 13 400,00 грн заборгованість за відсотками.

Подані позивачем договір факторингу з додатками самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог.

Стаття 1077 Цивільного Кодексу України лише закріплює обов`язок клієнта сплатити фактору винагороду, однак не визначає моменту переходу права вимоги: за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Відповідно ст. 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Отже, у даному спорі, враховуючи умови укладеного Договору факторингу та підписаний сторонами реєстр прав вимоги, суд доходить висновку, що позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.

Зокрема, варто звернути увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним Договором.

Отже, позивачем надано належні документи (договір факторингу та відповідний реєстр (витяг) прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги.

Враховуючи зазначене, суд визнає, що копії договору факторингу та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

3.Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано оригінал кредитного Договору, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення в редакції, яку долучив представник позивача, то суд зазначає наступне.

На підтвердження укладення кредитного Договору позивач ТОВ надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2984, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами Договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний Договір.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Наданий позивачем доказ - електронний Договір про надання фінансового кредиту у паперовій формі, посвідчений в порядку, передбаченому законом, що спростовує доводи сторони відповідача про те, що рішення суду ґрунтується на доказах, які відповідач ставить під сумнів, оскільки позивачем електронний доказ поданий у визначеній законом формі, що не викликає жодних сумнівів у відповідності поданої копії (паперової) оригіналу.

Відповідач не ставив перед судом питання про визнання Договору в тій редакції, яка надана позивачем, недійсним.

За таких обставин, лише сам факт сумніву відповідача щодо укладення кредитного Договору в редакції, що надана стороною позивача, не може бути підставою для визнання даного доказу недопустимим і відмови у задоволенні позовних вимог за відсутності подання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він підписав Договір в іншій редакції ніж та, що була надана стороною позивача.

4.Щодо твердження відповідача про те, що позивач, скориставшись необізнаністю

позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбачуваної суми відсотків за Договором, розрахованої протягом усього додаткового строку кредитування, то суд зазначає, що в Договорі чітко, доступно та зрозуміло викладені його умови, з якими відповідач погодився і прийняв, зокрема в тому числі і отримавши кредит в розмірі 4000,00 гривень, який станом на день подання позову не повернув ні первісному кредитодавцю, ні ТОВ.

5.Щодо твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять жодного

належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, то суд зазначає, що дане твердження спростовано повідомленням АТ «Універсал Банк» (ас 70).

Інші заперечення відповідача на позовні вимоги не впливають на висновки суду, що зазначені вище при розгляді справи по суті позовних вимог.

7. Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн (ас 1), який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем, в особі представника, витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Сторона позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надала: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року (ас 31), акт №102 від 09.03.2026 року наданих послуг (ас 31зв), детальний опис наданих послуг (ас 32), ордер на дання правничої допомоги (ас 32зв).

Представником позивача не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження понесених ТОВ витрат на правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн, які він просить стягнути з відповідача. Зокрема, не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Згідно п.6 акта №102 від 09.03.2026 року наданих послуг, ТОВ зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту.

Тобто станом на день подання позову в суд і на день ухвалення рішення у справі позивач не поніс жодних витрат на правничу допомогу, а тому за таких обставин суд доходить висновку, що у задоволенні вимоги ТОВ про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю таких вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13,19, 77, 81, 83, 84, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №00667-08/2023 від 01.08.2023 року в розмірі 17 400,00 (сімнадцять тисяч чотириста) гривень, з яких: 4000,00 (чотири тисячі) гривень заборгованості за тілом кредиту, 13 400,00 (тринадцять тисяч чотириста) гривень заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 8000,00 (вісім тисяч) гривень витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 24.07.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.