Рішення № 138471369, 20.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/4777/25

2-а/154/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кусік І.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Редько В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Жерновнікова С.О.,

перекладача Каменської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Жерновніков С.О., до Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Гаврилюка Максима Віталійовича, Головного Управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Жерновнікова С.О. звернувся до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Гаврилюка Максима Віталійовича, Головного Управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив суд скасувати постанову інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Гаврилюка М.В. серії ЕНА № 6092185 від 05.11.2025 року, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП до сплати штрафу у розмірі 3400 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в уточненій позовній заяві посилається на те, що 05.11.2025 року інспектором відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Гаврилюком М.В. було винесено постанову серії ЕНА № 6092185, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн. за те, що він 05 листопада 2025 року на вул. Луцькій у м. Нововолинську керував транспортним засобом Фіат Дукато, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи прав на керування таким транспортним засобом.

Позивач та його представник не погоджуються з постановою серії ЕНА № 6092185 від 05.11.2025 року інспектора Гаврилюка М.В. та вважають, що притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та недоведеним, а зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, представник позивача у позові вказує, що у відповідності п. 1.10 Правил дорожнього руху «водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії…». ОСОБА_1 як громадянин Тунісу має водійське посвідчення, яке відповідає вимогам Віденської Конвенції «Про дорожній рух», від 08.11.1968 року та яка була ратифікована Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74. Водійське посвідчення ОСОБА_1 відповідає вимогам додатків 6 та 7 цієї Конвенції. Неврахування посадовою особою, яка винесла оскаржувану постанову, вимог цієї Конвенції, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України, є частиною українського національного законодавства, призвела до винесення незаконної постанови. Окрім того, відповідачем було проігноровано процедуру розгляду справи, передбачену ст. 278, 279 КУпАП. Відповідач навіть не намагався виконати вимоги зазначених норм права. Як наслідок, ним було порушено, вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Всупереч вимогам ст.279 КУпАП, відповідач не запропонував ОСОБА_1 надати пояснення, ознайомитись з доказами, не досліджував докази та не вирішував клопотання. Відповідач взагалі не вчинив ніяких дій, які він мусив вчинити на виконання зазначених приписів законодавства. Також відповідач не роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП право заявляти клопотання, надавати пояснення, користуватись правовою допомогою адвоката, чим порушив його право на захист, гарантоване ст. 59 Конституції України, та його право на повний і всебічний розгляд справи, як того вимагають ст.ст. 245, 279 КУпАП. Також представник позивача зазначив, що немає жодних доказів у справі, які б свідчили про вчинення його підзахисним вказаного адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим просив скасувати постанову серії ЕНА № 6092185 від 05.11.2025 року, постановлену інспектором відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Гаврилюком Максимом Віталійовичем, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП до сплати штрафу у розмірі 3400 гривень.

Процесуальні рішення суду:

Ухвалою судді Кусік І.В. від 02 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Жерновніков С.О., до Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Гаврилюка Максима Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року судом було залучено до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Гаврилюка Максима Віталійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, перекладача з французької мови громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року судом було залучено в якості співвідповідача Головне Управління Національної поліції України у Волинській області (код ЄДРПОУ 40108604, вул. Виниченка, 11, м. Луцьк).

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року судом було Зобов`язати ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області до 15 квітня 2026 року надати суду: оригінал матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч. 2 КУпАП, за результатами розгляду якої 05.11.2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6092185: оригінал постанови серії ЕНА № 6092185 від 05.11.2025 року відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч. 2 КУпАП.

22 грудня 2025 року від представника відповідача ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Фіщука Ю.Я. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що постанова про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена законно та ґрунтується на достовірних доказах, зокрема на відеозаписі працівника поліції. Підстав для її скасування або задоволення позовних вимог не вбачається. Під час розгляду справи водія повідомлено про його права, роз`яснено основні положення ст. 268 КУпАП. Розгляд справи зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського.

Також представник відповідача вказує, що інспектором СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Гаврилюком М.В. здійснено перевірку гр. ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції (далі ІКС ШПНП), в результаті чого встановлено, що 17.05.2022 року на останнього складено протокол серії БД №246517 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім цього, встановлено, що згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/6517/22 від 11.08.2022 року ОСОБА_1 позбавлено права керування всіма транспортними засобами терміном на 1 рік. Також згідно ІКС ПНП посвідчення водія серії НОМЕР_3 , належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус «Не визначено», що свідчить про те, що воно не було йому повернуте. Відповідно до листа ТСЦ МВС № 0744 від 16.12.2025 року № 31/35/0744- 16764, згідно з Єдиним державним реєстром МВС наявна інформація про видачу 20.03.2012 року на ім`я ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_4 , з правом керувати транспортними засобами категорії «В, D». Посвідчення водія знаходиться в статусі «Вилучений». 20.05.2025 року на адресу ТСЦ 0744 РСЦ ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях надійшов лист Сектору поліцейської діяльності №1, с-ще Близнюки, №11314-2025 від 12.05.2025 року, з додатками, а саме: посвідчення водія НОМЕР_5 ; копія постанови Дарницького районного суду м. Києва, від 11.08.2022 року, справа №753/6517/22, провадження №3/753/3395/22, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавляється права керування всіма видами транспортних засобів на один рік, за ч. 1 ст. 130; - довідка від 11.02.2025 року № 758-5003608085 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - витяг з ІПНП. ПО Net To are t Din 10.я. Станом на 05.11.2025 року посвідчення водія даного громадянина з матеріалами позбавлення знаходилось на зберіганні в ТСЦ 0744, м. Нововолинськ. Зазначає, що згідно позовної заяви ОСОБА_1 як громадянин Тунісу має посвідчення водія, яке відповідає вимогам Віденської Конвенції «Про дорожній рух» від 08.11.1968 року та яка була ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2614-VIII від 25.04.74. Водійське посвідчення ОСОБА_1 відповідає вимогам додатків 6 та 7 Цієї конвенції. Однак відповідно до Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або предубльовані літерами латинського алфавіту. Іноземне посвідчення водія, що належить особі, яка переїхала на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами чи підрозділами Державної міграційної служби документів на постійне проживання в Україні та після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів у сервісних центрах MBC.

З урахуванням викладеного вище, 20.03.2012 року ОСОБА_1 отримав українське посвідчення водія серії НОМЕР_4 , з правом керувати транспортними засобами категорії «В, Д», тому він як громадянин іншої держави повинен на території України користуватися саме українським посвідченням водія. Відповідно згідно Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 ОСОБА_1 , після завершення терміну позбавлення права керування зобов`язаний пройти позачерговий медичний огляд та скласти теоретичний і практичний іспити, тільки лиш після цього отримати вилучене українське посвідчення водія.

У зв`язку з вищевказаним, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки вона винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

11 березня 2026 року від представника відповідача Головного Управління Національної поліції України у Волинській області Забожчук О.В. надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просив у задоволенні позову відмовити, як такому, що є безпідставним і необґрунтованим. Зазначає, що із змісту відеозаписів технічних приладів з боді камери інспектора та відеореєстратора можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також особу, яка його вчинила, а саме гр. ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу та проголошення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Інспектор, оцінивши докази, виніс постанову за ч. 2 ст. 126 КупАП. Згідно позовної заяви ОСОБА_1 , як громадянин Тунісу, має посвідчення водія, яке відповідає вимогам Віденської Конвенції «Про дорожній рух» від 08.11.1968 року та яка була ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2614-VIII від 25.04.74. Водійське посвідчення ОСОБА_1 відповідає вимогам додатків 6 та 7 Цієї конвенції. Однак відповідно до Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 року, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Іноземне посвідчення водія, що належить особі, яка переїхала на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами чи підрозділами Державної міграційної служби документів на постійне проживання в Україні та після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів у сервісних центрах МВС. З урахуванням викладеного вище, 20.03.2012 року ОСОБА_1 отримав українське посвідчення водія серії НОМЕР_4 , з правом керувати транспортними засобами категорії «В, D», тому він як громадянин іншої держави повинен на території України користуватися саме українським посвідченням водія. Однак дане посвідчення водія у нього було вилучене відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2022 року, справа №753/6517/22, провадження №3/753/3395/22, згідно якої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавляється права керування всіма видами транспортних засобів на один рік, за ч. 1 ст. 130 КупАП. Таким чином, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування усіма видами транспортних засобів. чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні:

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, направили відзиви на позов, які просили взяти до уваги.

У відповідності до ст. 205 КАС України справа була розглянута за відсутності відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.

Позивач в судовому засіданні повідомив, що 05 листопада 2025 року він рухався автомобілем на вул. Луцькій у м. Нововолинську керував транспортним засобом Фіат Дукато, д.н.з. НОМЕР_1 . Його зупинили працівники поліції, однак, як він вважає, підстав для зупинки не було. Поліцейські називали причину зупинки наявність на автомобілі механічних пошкоджень і що він може бути причетним до скоєння ДТП. Просили надати посвідчення водія. Повідомили, що від нього чути запах алкоголю, пропонували пройти тест на виявлення стану алкогольного сп`яніння, він погодився проїхати в лікарню для медичного огляду. Також він повідомив поліцейських, що йому потрібен перекладач, однак ті ніяк не відреагували. У подальшому поліцейські склали стосовно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6092185, складеної 05 листопада 2025 року о 17:52:29 інспектором відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Гаврилюком М.В. відносно водія транспортного засобу Фіат Дукато, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , останній 05.11.2025 року о 17.47:52 на вул. Луцькій у м. Нововолинську керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.

Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3400 грн.

Правове підґрунтя рішення:

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Тож, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст. 62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем у обґрунтування адміністративного позову, у той час, як доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, обставини викладені позивачем у позовній заяві, не спростовані.

За відсутності належних та допустимих доказів провини особи, слід прийти висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Стороною відповідача було надано відзив на позовну заяву та диск з відео файлами.

У судовому засіданні було досліджено диск з відеофайлами.

З відеозапису вбачається, що 05.11.2026 року патрульний автомобіль рухався за автомобілем Фіат Дукато, д.н.з. НОМЕР_1 . Згодом поліцейський автомобіль увімкнув сирену і проблискові маячки та зупинили автомобіль під керуванням позивача ОСОБА_1 . Поліцейський назвав причину зупинки значна кількість механічних пошкоджень, що дає підстави вважати водія причетним до скоєння ДТП. Просили надати страховий поліс та посвідчення водія. Також повідомили, що у водія наявний запах алкоголю з ротової порожнини і пропонували пройти тест на стан алкогольного сп`яніння. Бен ОСОБА_3 просив скористатися послугами адвоката та надати можливість мати перекладача, однак поліцейський повідомив, що вони обмежені у часі. Роз`яснивши права, поліцейський повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 кілька разів повідомляв поліцейського, що він має документи, зокрема і посвідчення водія.

Під час судового засідання судом не встановлено жодного факту або відмови ОСОБА_1 від надання на вимогу поліцейських водійського посвідчення або відсутності у останнього даного документу.

Натомість відтвореним відеозаписом з місця події підтверджено, що позивач задавав питання поліцейським чи надавати їм документи, на що не отримав відповіді взагалі.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Відповідно вимог ч. 4 ст. 78 КАС України бставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 22 червня 2026 року встановлено, що в порушення вищенаведених вимог Інструкції, поліцейський, встановивши особу ОСОБА_1 , в тому числі щодо його громадянства, вказавши у протоколі про адміністративне правопорушення, що він є громадянином Тунісу, і будучи повідомленим особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, що останній не читає українською мовою, проводив його опитування, складав стосовно нього письмові документи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд на стан сп`яніння в медичний заклад, за відсутності перекладача, позбавивши таким чином особу, що притягується до адміністративної відповідальності права скористатись послугами перекладача, тож письмові докази, що містилися в матеріалах справи, на думку суду, визнані недопустимими, оскільки отримані з порушенням процесуального порядку та без дотримання прав особи та не прийняті до уваги судом.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, винесена відносно позивача, не відповідає вимогам ст. ст. 258, 278, 279, 283 КУпАП, а отак є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її винесенні не виконано усі вимоги чинного законодавства та не з`ясовано усіх обставин справи, а тому постанова підлягає скасуванню, справа закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 205, 241-246 КАС України, ст. 1, 2, 7, 9, 22, 23, 122, 245, 247, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований як ВПО АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ) до Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області (ЄДРПОУ 40108604, вул. Соборна,6, м. Володимир Волинської області), інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Гаврилюка Максима Віталійовича (вул. Нововолинська,15, м. Нововолинськ Волинської області), Головного Управління Національної поліції України у Волинській області (вул. Винниченка,11, м. Луцьк, ЄДРПОУ 40108604) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Гаврилюка М.В. серії ЕНА № 6092185 від 05.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення через Володимирський міський суд Волинської області.

Головуюча Ірина КУСІК