Ухвала суду № 138470819, 23.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 липня 2026 р.Справа №160/21742/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікстер і К» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікстер і К» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу 2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Трікстер і К» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування Постанови № 2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року про накладення штрафу в розмірі 86 470,00 грн. шляхом зупинення стягнення на підставі Постанови №2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, який може бути пред`явлений відповідачем до примусового виконання протягом трьох місяців. Тобто, предметом спору є законність постанови відповідача, як виконавчого документу, що може бути пред`явлений до примусового виконання. На момент звернення із позовом та даною заявою постанова не була пред`явлена ще до примусового виконання та, відповідно, виконавче провадження у відношенні позивача наразі не існує. Однак, відсутність відкритого виконавчого провадження обумовлено лише тим фактом, що строк на добровільну сплату штрафу на дату подання заяви ще не сплив. Невжиття заходів забезпечення як то зупинення стягнення на підставі постанови №2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року може призвести до: порушення прав найманих працівників на своєчасну виплату заробітної плати; порушення строків оплати податків та обов`язкових платежів; порушення строків оплати орендних та комунальних платежів; неможливості закупівлі необхідних товарів для роботи закладу гастро-бару Трікстер за для реалізації своєї господарської діяльності. В наслідок вищезазначеного може призвести: до зупинення роботи ТОВ, виникнення підстав для накладення штрафів на ТОВ за несвоєчасні оплати обов`язкових платежів та як наслідок додаткових судових спорів з цих питань, виникнення додаткових судових спорів та проваджень з питань порушення прав найманих працівників, порушення умов договору оренди приміщення; виникнення судового спору з питання стягнення з Відповідача безпідставно стягнутих коштів, у випадку задоволення позову в даній справі.

Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.

Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Суд встановив, що постановою Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці № 2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року накладено штраф у розмірі 86 470,00 грн зі строком пред`явлення до виконання до 07 жовтня 2026 року.

Оскаржувана постанова прийнята Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

Відповідно до п. 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпрацю чи її територіальний орган.

Згідно із п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються:

- у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення»);

- у судовому порядку територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону);

- органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

До того ж суд зазначає, що спірна постанова прийнята на підставі абз.8 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, отже, є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.

Суд враховує, що ані Порядком № 509, ані ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження останніх у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Разом з цим, суд наголошує, що оскільки станом на час розгляду заяви, оскаржувана постанова ще не пред`явлена до виконання, належним способом забезпечення позову є зупинення дії постанови про накладення штрафу 2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року.

Щодо співмірності та адекватності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у такий спосіб необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови, її не скасовує, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком відтермінування стягнення штрафів із заявника, накладених вищевказаною постановою, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас невжиття таких заходів, може спричинити для позивача негативні наслідки щодо втрати активів та необхідності вжиття ряду заходів із метою їх повернення. Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із позовними вимогами з якими заявник планує звернутись до суду.

З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про співмірність способу зупинення дії постанови із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, а також про адекватність та достатність таких заходів.

Тому, враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в поданих матеріалах заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікстер і К» про забезпечення адміністративного позову у справі №160/21742/26 - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу 2428/Ж5/04/36/07/08/РРО/45186598/ДПС/ТД-ФС від 07.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/21742/26.

У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трікстер і К» (код ЄДРПОУ 45186598, адреса місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, місто Самар, вул.Гетьманська, будинок 47, офіс 47).

Боржник: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44729283; адреса місцезнаходження: 49087, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пров.Універсальний, будинок 12).

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Н.Є. Калугіна