Рішення № 138470499, 23.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6925/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (далі ТзОВ «Євроімпорт Груп», позивач) до Волинської митниці (надалі митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.03.2026 з метою митного оформлення товару декларант подав до митного поста «Луцьк» Волинської митниці митну декларацію (далі МД) МД №26UA205140016400U4. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 15.06.2026 представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до положень статей 53, 54 МК України було встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Крім того, по МД №26UA205140016062U0 від 23.03.2026 відбулося спрацювання профілю ризику АСАУР «Контроль правильності визначення митної вартості», що зумовило необхідність проведення більш детальної перевірки поданих документів на предмет можливого заниження митної вартості товарів. Представник відповідача також зазначив, що позивачем не було надано усіх витребуваних митним органом додаткових документів, у зв`язку з чим митна вартість товарів не могла бути визначена за основним методом, а рішення про її коригування було прийнято із застосуванням резервного методу відповідно до вимог митного законодавства.

Зазначає, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, з урахування поданих, у вказаних цілях разом із поданою МД документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

У зв`язку з цим митним органом було винесено рішення №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: - товар №1 на рівні 0,6 дол. США/кг; товар №2 на рівні 2,03 дол. США/кг за ЕМД № UA205140/2026/005504 від 02.02.2026.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України, про що свідчить митна декларація №26UA205140016400U4 від 24.03.2026.

З огляду на вищевказане, вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Також представник відповідача заперечила щодо стягнення судових витрат.

У поданій до суду 18.06.2026 відповіді на відзив представник позивача заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило, сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

16.02.2024 між Компанією «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТзОВ «Євроімпорт Груп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №051187 (далі Договір №з 051187), відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

З метою митного оформлення імпортованого товару, декларантом ТзОВ «Євроімпорт Груп» 23.03.2026 на митний пост «Ягодин» Волинської митниці подано МД №26UA205140016062U0 від 23.03.2026 на товар 1: «заморожені нирки свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, вагою нетто 9860,00 кг» та товар 2: «субпродукти свійських свиней морожені, без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки та без консервування - язик, вагою нетто 10735,50 кг, виробництва Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG, загальною фактурною вартістю 16 870,375 євро (а. с. 18-19).

На підтвердження заявленої митної вартості та її складових, уповноважена особа декларанта надала митному органу наступні документи: сертифікат якості №б/н від 19.03.2026; пакувальний лист № б/н від 19.03.2026; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №643175 від 19.03.2026; рахунок-проформу №051187-643175 від 26.02.2026, міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №643175 від 19.03.2026; міжнародний ветеринарний сертифікат №190326/643175 від 19.03.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №949657 від 12.03.2026; рахунок-фактуру на сплату за перевезення №4522 від 20.03.2026; довідка про вартість перевезення №б/н від 20.03.2026; прайс-лист №б/н від 23.02.2026; зовнішньоекономічний контракт № 051187 від 16.02.2024 (такий, що в наявності у митного органу); Додаток №1 від 23.08.2024 до Контракту №051187; Додаток №2 від 30.12.2024 до контракту №051187 від 16.02.2024 (такий, що в наявності в митного органу); Договір перевезення № 1 від 01.01.2024; заявка на перевезення №4522 від 19.03.2026; Договір перевезення № Р-2729 від 11.08.2025, Декларація-інвойс №643175; лист № б/н від 20.03.2026; картка рахунку №3712, експортна декларація №26DE835682174261В6 від 19.03.2026.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, декларанту 24.03.2026 митним органом позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53, статті 54 МК України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит відповідача декларант у листі від 24.03.2026 №2403/2026 01 надав пояснення та додаткові документи: платіжну інструкцію №888 від 12.03.2026; відомості бухгалтерського обліку: картку рахунку 3712 за період І квартал 2026, оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за період І квартал 2026; накладну на завантаження.

В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2026/000054/2 від 02.04.2026 (а. с. 66-67) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000634 (а. с. 65).

У графі 33 оскаржуваного рішення №UA205140/2026/000054/2 від 02.04.2026 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

- відповідно рахунка-проформи від 26.02.2026 № 051187-643175 вартість товару становить 16800 євро, а умови оплати зазначені100% передоплата. Оплату за товар потрібно було здійснити на розрахунковий рахунок IBAN постачальника НОМЕР_1 . До митного оформлення під кодом документа «3001» надано документ від 12.03.2026 №949657 з сумою оплати, яка суперечить вартості, вказаній у вищезазначеному рахунку-проформі, а саме на 14 927,50 євро. Також зазначено, що в поданій платіжній інструкції від 12.03.2026 № 949657 IBAN кінцевого отримувача (продавця) товару відсутній, що свідчить про відсутність прямої оплати товару. Господарська операція купівлі продажу, згідно поданого документа не підтверджена. Декларантом також подану карту рахунку 3712 за 01.01.2026-23.03.2026. При здійснені аналізу документа виявлено, що розрахунки з постачальником 12.03.2026 (дата проведення операції згідно платіжки №949657) не здійснювалась. Також, в картці рахунку 3712 за березень 2026 здійснено 1 перерахування по 19.03.2026 на суму 11500 євро. Контрагентом по даній картці рахунку є Boseler Goldschmaus, що не відповідає Продавцю оцінюваного товару - Tonnies Lebensmittel GmbH & Со KG;

- відповідно рахунка на оплату від 20.03.2026 №4522 товари (роботи) послуги здійснено в кількості 3 шт. Під номером 3 наявні послуги з оплати за експедиційні послуги (експедиторська винагорода), однак дані витрати не включено до митної вартості товарів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточнi витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів i пасажирів, а також виконанням робіт i послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій назначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, статті 58 МКУ, є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів;

- рахунок на оплату від 20.03.2026 №4522 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Rheda-Wiedenbruck - м/ п Дорогуськ Ягодин у розмірі 60000 грн (відстань маршруту становить орієнтовно 1 209 км, що становить 49,63 грн/км) та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м. Луцьк (Україна) у розмірі 9000 гривень (відстань маршруту становить орієнтовно 134 км, що становить 67,17 грн/км). 3 огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України менше в порівнянні з вартістю перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару;

- відповідно п. 2.2 договору на перевезення від 11.08.2025№ P-2729 передбачена Заявка, проте документа не подано до митного оформлення;

- у копії митної декларації країни відправлення від 19.03.2026 № 26DE835682174261B6 не заповнені уci графи, в тому числі вартісні показники, що може свідчити про неостаточність інформації, зазначеної в такій митній декларації. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було виявлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.

Згідно ст.54 MKУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеною особою документах ycix відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять ycix відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 MKУ в 10-ти денний термін надати: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують фaкт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару a6o сировини.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 MKУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару надано: 1) картку рахунку 3712; 2) платіжну інструкцію від 12.03.2026 №888, 3) оборотно сальдову відомість по рахунку 3712 за 1 квартал 2026; 4) Накладну на завантаження (Delivery note) 379644 від 16.03.2026; 5) Лист від 24.03.2026 №2403/2026-01.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 24.03.2026 №10016 повідомлено про надання ycix наявних документів.

Відповідно платіжної інструкції від 12.03.2026 №888 оплата за товар здійснена на суму 14 927,50 євро, однак в рахунку-фактурі від 19.03.2026 №643175 вартість товару становить 16870,375 євро, що свідчить про оплату не в повному обсязі, що суперечить вказаним в рахунку-фактурі умовам 100% передоплати. Також, в рахунку-проформі від 26.02.2026 №051187-643175 вказано, що завантаження можливе не раніше ніж на третій день від поступлення передоплати. Так як завантаження товару, відповідно автотранспортної накладної №643175 здійснилось 19.03.2026, то станом на 19.03.2026 оплата за товар повинна була б бути здійснена на загальну суму 16870,375 євро. Подані документи є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації та унеможливлюють перевірку заявлених витрат.

За умови надання, згідно ч.3 ст.53 MK України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) i підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України , також вимогами ч. 6 ст.54 MKУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 MKУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2a (ст. 59 МКУ та методу 26 (ст.60 MKУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 MKУ) та методу 2г (ст.63 MKУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять ycix відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані в зв`язку з розбіжності, а також спрацюванням ризиків ACУP, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 MKУ з декларантом проведена письмова консультація щoдo вибору методу визначення митної вартості товару. На виконання вимог Методичних рекомендації щoдo роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар №1 на рівні 0,6 дол. США/кг; товар №2 на рівні 2,03 дол. США/кг за ЕМД №UA205140/2026/005504 від 02.02.2026.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товарів «Заморожені нирки свійських свиней» та «Субпродукти свійських свиней морожені-язик», виробник - Tonnies Lebensmittel GmbH & Со. ItG, імпорт товарів яких здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, ввезених на умовах поставки FCA RHEDA WIEDENBRUCК з врахуванням обсягу поставки товару. Митну вартість товарів було заявлено декларантом митницею за резервним методом визначення митної вартості.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України, про що свідчить МД № 26UA205140016400U4 від 24.03.2026.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, на підтвердження заявленої у МД №26UA205140016062U0 від 23.03.2026 митної вартості товару декларантом позивача подано наступні документи: сертифікат якості №б/н від 19.03.2026; пакувальний лист №б/н від 19.03.2026; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №643175 від 19.03.2026; рахунок-проформу № 051187-643175 від 26.02.2026, міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 643175 від 19.03.2026; міжнародний ветеринарний сертифікат №190326/643175 від 19.03.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №949657 від 12.03.2026; рахунок-фактуру на сплату за перевезення №4522 від 20.03.2026; довідка про вартість перевезення №б/н від 20.03.2026; прайс-лист №б/н від 23.02.2026; зовнішньоекономічний контракт № 051187 від 16.02.2024; Додаток №1 від 23.08.2024 до Контракту № 051187; Додаток № 2 від 30.12.2024 до контракту №051187 від 16.02.2024 (такий, що в наявності в митного органу); Договір перевезення № 1 від 01.01.2024; заявка на перевезення № 4522 від 19.03.2026; Договір перевезення № Р-2729 від 11.08.2025, Декларація-інвойс № 643175; лист № б/н від 20.03.2026; картка рахунку № 3712, експортна декларація № 26DE835682174261В6 від 19.03.2026.

Додатково на вимогу митниці позивачем надано1) картку рахунку 3712; 2) платіжну інструкцію від 12.03.2026 №888, 3) оборотно сальдову відомість по рахунку 3712 за 1 квартал 2026; 4) Накладну на завантаження (Delivery note) 379644 від 16.03.2026; 5) Лист від 24.03.2026 № 2403/2026 01.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар митними деклараціями та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Як уже було встановлено судом 16.02.2024 між Компанією «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТОВ «Євроімпорт Груп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №051187 (далі - Договір № 051187), відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

Згідно з пунктами 1.3., 1.4 вказаного Договору №051187 асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в Інвойсі. Продавець повинен відвантажити товар в експортній упаковці, яка узгоджується сторонами в інвойсі. Упаковка не повинна мати механічних пошкоджень.

Пунктом 2 даного Договору №051187 визначено, що продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Перед відвантаженням продавець зобов`язаний надіслати покупцеві електронною поштою повідомлення про готовність товару до відправки і копії документів, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна (Коносамент/ CMR/ Авіанакладна); рахунок-фактура - 3 прим (оригінал); пакувальний лист - 3 прим (оригінал); сертифікат походження; сертифікат якості; ветеринарний сертифікат; експортна декларація, а також інші дозвільні та митні документи, отримання яких може бути необхідним для належного виконання умов укладеного договору. Продавець зобов`язаний своєчасно повідомити покупця про дату відвантаження товару та дату його прибуття в пункт поставки. Продавець надає разом з товаром оригінали вищезазначених в п. 2.3 цього договору документів на відвантаження. Дата відвантаження товару вказується в товарно-транспортній накладній в залежності від засобу транспортування. Продавець зобов`язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України. Продавець зобов`язується за власний рахунок здійснити страхування товару на користь покупця від всіх видів ризиків на суму не менше вартості такого товару. Покупець зобов`язується за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені чинним законодавством України процедури по митному оформленню ввезення на територію України (імпорту) товару, що є предметом поставки за цим договором.

Відповідно до інвойсу (рахунок- фактура) від 19.03.2026 № 643175 продавець поставив позивачу товар 1 заморожений свинячий язик вагою 10735,50 кг вартістю 13 419,375 євро, товар 2 заморожені нирки свинячі вагою 9860,00 кг вартістю 3 451,00 євро, а всього за інвойсом на суму 16870,375 євро згідно з контрактом №051187 (а. с. 29).

Ціна товару в інвойсі (фактурі) 19.03.2026 №643175 16870,375 Євро (а. с. 29) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №26UA205140016062U0 від 23.03.2026 16870,375 Євро (графа 22) (а. с. 18-19).

Наданою до митного оформлення автотранспортною накладною (CMR) від 19.03.2026 № 643175 підтверджується поставка товару 1, 2: (11 043,50 + 10 102,00) кг брутто, вагою нетто (10 735,50 + 9 860,00) кг товару згідно із інвойсом від 19.03.2026 № 643175.

Суд зазначає, що платіжна інструкція №888 від 12.03.2026 на суму 14927,50 євро оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною (а. с. 42, 43), відтак є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у вказаному розмірі.

Щодо посилань митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що у поданій платіжній інструкції від 12.03.2026 №949657 відсутній IBAN кінцевого отримувача (продавця) товару, що свідчить про відсутність прямої оплати товару та непідтвердження господарської операції купівлі-продажу, а також про те, що згідно з поданою карткою рахунку 3712 за період з 01.01.2026 по 23.03.2026 розрахунки з постачальником 12.03.2026 не здійснювалися, а контрагентом за проведеною 19.03.2026 операцією на суму 11500 євро є Boseler Goldschmaus, що не відповідає продавцю оцінюваного товару Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG, суд зазначає, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд повторює, що вказана в МД №26UA205140016062U0 від 23.03.2026 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) 19.03.2026 №643175 16870,375 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2, п. 2.2, п. 2.3 п. 4.4, п. 5.2 Контракту № 051187 від 16.02.2024, укладеного між «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (Продавець) та ТОВ «Євроімпорт Груп» (Покупець), Продавець продає, а Покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (Товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в Інвойсах… Відправник Товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Продавець поставляє (передає) Товар (партію Товару) Покупцеві на підставі Заявки. Заявка на Товар оформляється Покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу Продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від Покупця Заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу Покупця електронним зв`язком. Оплата Товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному Додатку до цього Договору або Інвойсі. Загальна вартість Товару (загальна вартість Договору), що має бути поставлений за цим Договором визначається як сума вартостей Товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів.

26.02.2026 Компанією «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (Продавець, виробник) відповідно до умов контракту від 16.02.2024 №051187 ТзОВ «Євроімпорт Груп» (Покупець) виставлено проформу-інвойс на поставку Товару №1, 2 загальною вагою нетто 21000,00 кг загальною вартістю 16800,00 Євро, в якому зазначено номер інвойсу на поставку замовленого товару №643175.

На підтвердження здійснення оплати за товар декларантом було надано митному органу рахунок-проформу № 051187-643175 від 26.02.2026 на суму 16800,00 євро, який був виставлений продавцем відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 051187 від 16.02.2024 для здійснення 100% передоплати за товар. Декларантом було сплачено за платіжною інструкцією №888 від 12.03.2026 суму 14927,50 євро, а не повну суму рахунку-проформи, оскільки, враховуючи відомості бухгалтерського обліку (картку рахунку 3712 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за І квартал 2026 року), станом на дату здійснення оплати за контрактом № 051187 від 16.02.2024 у бухгалтерському обліку позивача рахувалася переплата у розмірі 1872,50 євро.

Таким чином, наявна переплата у сумі 1 872,50 євро та здійснена 12.03.2026 оплата у сумі 14927,50 євро в сукупності становлять 16 800,00 євро, що повністю відповідає сумі рахунку-проформи № 051187-643175 від 26.02.2026 та свідчить про виконання покупцем умов контракту щодо здійснення 100 % передоплати за товар.

Отже, станом на дату поставки товару 19.03.2026 ТзОВ «Євроімпорт Груп» виконало вимоги зовнішньоекономічного контракту №051187 від 16.02.2024 щодо здійснення 100 % передоплати за товар. Наявність переплати за контрактом та здійснення часткової оплати у відповідному розмірі підтверджуються поданими до митного оформлення документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, декларантом було надано митному органу достатні та достовірні документи на підтвердження здійснення ним оплати за товар, що постачався за рахунком-фактурою (інвойсом) № 643175 від 19.03.2026 на загальну суму 16870,375 євро, а сумніви митного органу щодо невідповідності суми платіжного документа умовам 100 % передоплати були спростовані наданими додатковими документами.

Щодо твердження відповідача про те, що відповідно рахунка на оплату від 20.03.2026 №4522 товари (роботи) послуги здійснено в кількості 3 шт. Під номером 3 наявні послуги з оплати за експедиційні послуги (експедиторська винагорода), однак дані витрати не включено до митної вартості товарів.

Згідно частини 10 стаття 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно частини 4 статті 306 Господарського кодексу допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Для цілей оподаткування відповідно до п.п. ж) пункту 186.3. статті 186 ПК України місцем постачання транспортно експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг (ТзОВ «Євроімпорт Груп») зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Таким чином, експедиційні послуги є окремими від послуг транспортування послугами, що надаються декларанту на території України суб`єктом господарювання, який зареєстрований на території України, та оподатковуються відповідно до положень Податкового кодексу України відповідно не мають включатись до складу митної вартості Товару.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини першої статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так і іншими, залученими експедитором особами - перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.

З урахуванням наведеного, зазначення в автотранспортній накладній перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно експедиторське обслуговування, у цьому випадку не вважається порушенням договірних зобов`язань чи митного законодавства, а тому не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказана в Довідці від 20.03.2026 №4522 про вартість перевезення сума до сплати за послуги з експедирування по території України у розмірі 1000 грн впливає на визначення митної вартості товару, враховуючи на подання позивачем достатньої кількості документів, які підтверджують заявлену митну вартість ввезеного товару за першим методом.

Міжнародна автотранспортна накладна може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України).

Проте приписами МК України не передбачено, що міжнародна автотранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Позаяк, надані Декларантом довідка про транспортні витрати, а також рахунок на оплату транспортних послуг дають можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення на територію України, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми діючого законодавства, вбачається, що експедиційні послуги, які є окремими від послуг з транспортування та надаються на території України не включаються до складових митної вартості товару.

При цьому, законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Більше того, у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Таким чином, надані Декларантом документи в повній мірі підтверджують вартість перевезення (транспортні витрати), розмір яких відображено у декларації митної вартості.

З приводу того, що рахунок на оплату від 20.03.2026 №4522 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Rheda-Wiedenbruck - м/п Дорогуськ Ягодин у розмірі 60000 грн (відстань маршруту становить орієнтовно 1209 км, що становить 49,63 грн/км) та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м. Луцьк (Україна) у розмірі 9000 гривень (відстань маршруту становить орієнтовно 134 км, що становить 67,17 грн/ км). З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України менше, в порівнянні з вартістю перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових.

Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 632 ЦКУ визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається із положень пункту 4.2 Розділу 4 Договору від 01.01.2024 № 1, вартість перевезень вантажів узгоджується сторонами в Заявках і вказується в рахунках Експедитора.

Як слідує із заявки на перевезення №4522 від 19.03.2026 (а. с. 45), Сторони погодили вартість послуг, що відповідає рахунку на сплату за послуги перевезення №4522 від 20.03.2026 (а. с. 46) та довідці про транспортні витрати від 20.03.2026 (а. с. 47).

Відповідно до довідки від 20.03.2026, складеної ФОП ОСОБА_1 , вартість перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_2 / НОМЕР_3 по території іноземних держав: від Німеччини (Rhedа-Wiedenbruсk) до митного переходу Дорогуськ-Ягодин 60 000,00 грн; по території України: від митного переходу Дорогуськ-Ягодин до Україна, м. Луцьк 9000,00 грн; оплата за експедиційні послуги (експедиційна винагорода) по території України - 1000,00 грн, загальна вартість складає 70000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Зауважуємо, що сума транспортних витрат до кордону, зазначена у довідці (60 000,00 грн), включена до митної вартості товару, що підтверджується даними митної декларації (графа 46) та даними декларації митної вартості (графа 20 сумарно по кожному товару).

Таким чином, надані декларантом позивача документи містили повну вартість транспортування товару, а також вартість таких послуг до митного кордону України, що є достатнім для підтвердження складових митної вартості.

Також суд вважає безпідставним твердження відповідача про неподання заявки на перевезення, оскільки заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Більше того на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Крім того, суд звертає увагу, що ТзОВ «Євроімпорт Груп» до митного оформлення подано заявку про перевезення, що укладена між Декларантом та Експедитором (ФОП ОСОБА_1 ) на виконання Договору перевезення №1 від 01.01.2024.

При цьому, договірні відносини між Експедитором та залученим на підставі Договору № Р02729 від 11.08.2025 безпосереднім Перевізником не впливають на визначення митної вартості товару, що декларується ТзОВ «Євроімпорт Груп».

Щодо того, що у копії митної декларації країни відправлення від 19.03.2026 №26DE835682174261В6 не заповнені усі графи, в тому числі вартісні показники, що може свідчити про неостаточність інформації, зазначеної в такій митній декларації, суд зазначає, що статистична вартість, вказана в експортній декларації означає приблизну теоретичну вартість товарів на час і в місці ввезення на територію держави-члена, де вони знаходилися на момент випуску в митну процедуру («імпортуюча держава-член»). Статистичне значення стосується цієї держави-члена.

Таким чином, статистична вартість включає (внутрішню) вартість товарів і витрати на транспортування та страхування, понесені або розраховані від пункту відправлення транспорту до пункту в`їзду в цю державу-член.

Подана декларантом до митного оформлення експортна декларація країни відправлення містить інформацію про Постачальника та Покупця, назву, кількість товару, містить номер саме комерційного інвойсу, що надавало можливість митному органу повністю ідентифікувати партію товару.

При цьому, сама рахунок-фактура (інвойс) комерційний інвойс в силу положень частини другої статті 53 МК України є одним із основних документів , разом із зовнішньоекономічним контрактом, банківськими платіжними документами, що підтверджують оплату за товар згідно контракту, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, документи, що підтверджують сплату за перевезення, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Разом із тим, Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тобто, вказаний документ не є основним і не має містити конкретні відомості щодо ціни товару, згідно яких визначається зокрема митна вартість, а може бути поданий додатково задля уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення.

Варто звернути увагу, що відповідно до частини сьомої статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Статтею 26 Глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Відповідно до частини першої статті 16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларація інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Як зазначено у статті 22 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, декларація інвойс, зазначена у статті 16(1)(b) цього Проколу, може бути складена: (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

В свою чергу, відповідно до положень статті 23 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами: «Митні органи країни експорту можуть надати будь-якому експортерові, що надалі іменуватиметься «затвердженим експортером», який часто перевозить товари за цією Угодою, право складати декларації інвойс незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цього Протоколу. Митні органи можуть надати статус затвердженого експортера за будь-яких умов, які вважатимуть належними. Митні органи повинні надати затвердженому експортерові номер митного дозволу, який має бути вказаний на декларації інвойс.»

Також, відповідно до Додатку IV до цього Протоколу 1, декларація інвойс, текст якої наведений нижче, має бути складена відповідно до наступних посилань. Проте самі посилання передруковувати не обов`язково (українська версія): «Експортер продукції, на яку поширюється цей документ (митний дозвіл №…(1)), заявляє, що за винятком випадків, де це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження.… …(2)».

Як вбачається із комерційного інвойсу № 643175 від 19.03.2026, який був поданий до митного оформлення декларантом, на другій його сторінці міститься примітка, зміст якої відповідає Додатку IV до Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва», а саме (англійська версія): «The exporter of the products covered by this document (customs authorization No DE/8000/EA/1007) declares that, except where otherwise clearl y indicated, these products are of European Union (EU) preferential origin», що підтверджує походження товару (є по суті декларацією інвойсом), містить номер митного дозволу затвердженого експортера.

Зазначений інвойс із такою приміткою містить ціну товару, є одним із основних документів та по суті надає можливість митному органу перевірити правильність визначення Декларантом митної вартості товару .

Щодо вимоги митного органу про надання висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями Декларантом до митного оформлення було надано Сертифікат якості та міжнародний ветеринарний сертифікат, які підтверджують висновки про якісні характеристики розмитнюваного товару, при цьому не є документами, що підтверджують митну вартість товару.

Також листом від 24.03.2026 вих. № 2403/2026-01 ТзОВ «Євроімпорт Груп» повідомило митний орган, що страхування товару, який постачався згідно інвойсу №643175 від 19.03.2026 не здійснювалось, додаткових договорів з третіми особами не укладалось.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026 обґрунтоване також тим, що повного переліку запитуваних документів декларантом не надано. Проте, зазначене рішення не містить вказівки на конкретні документи, які не надані декларантом та без яких неможливо визнання митної вартості товару.

Суд наголошує, що за приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є зовнішньоекономічний контракт від 16.02.2024, укладений між Компанією «Tonnies Lebesmittel Gmbh&Co KG» (продавець) та ТзОВ «Євроімпорт Груп» (покупець) №051187, рахунок-фактура (інвойс) 19.03.2026 №643175 (а. с. 29), банківський платіжний документ, що стосується товару № 949657 від 12.03.2026 (а. с. 30), платіжна інструкція №888 від 12.03.2026 (а. с. 31).

Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З приводу ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації, то це не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару, адже оплата проведена позивачем банківськими платіжними документами №949657 від 12.03.2026 та №888 від 12.03.2026, які були надані.

На переконання суду, відповідач не довів, що ТзОВ «Євроімпорт Груп» не включено до розрахунку митної вартості усіх витрат.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

За обставин цієї справи відсутні підстави стверджувати про наявність розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений платіжною інструкцією від 22.05.2026 №3105.

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та витрати на перекладача в сумі 3120,00 грн) суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, додаток №23 до договору про надання правової допомоги від 24.03.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АА №1705551, рахунок №06042026/1 від 06.04.2026, платіжну інструкцію №2886 від 08.04.2026.

Відповідно до додатку №23 від 24.03.2026 до договору про надання правової допомоги №1701/2024-01 адвокатським об`єднанням надано такі послуги: аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів, підготовка та подання до адміністративного суду позову, супровід справи в судах всіх інстанцій, складання, підписання та подання заяв по суті, процесуальних заяв, інших клопотань, заяв, тощо, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах всіх інстанцій, а також, у випадку необхідності збір доказів, складання та подання адвокатських запитів.

На підставі виставленого рахунка від 06.04.2026 №06042026/1, позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання передплату в розмірі 8500,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №2886 від 08.04.2026 на загальну суму 34 000,00 грн.

Суд зазначає, що вартість правової допомоги, що визначена у підпунктах 1.1.2-1.1.3 додатку №23 від 24.03.2026 (а. с. 74) у фіксованому розмірі 8500,00 грн, включає в себе супровід справи в судах всіх інстанцій, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах всіх інстанцій, а також в разі необхідності збір доказів.

Водночас, представник позивача просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Суд, враховуючи зазначені обставини, складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду копії рахунку-фактури від 21.05.2026 №1321 (а. с. 75), платіжну інструкцію від 22.05.2026 №3104 про оплату послуг перекладу в сумі 3120,00 грн (а. с. 76).

Зі змісту вказаних документів вбачається надання бюро перекладів «ЕКСЛЕНГ» послуг перекладу документів (12 аркушів) під МД №26UA205140016062U0 в розмірі 3120,00 грн. При цьому, перекладені на українську мову документи наявні у справі та були взяті до уваги судом як належні та допустимі докази під час вирішення цієї справи.

На думку суду, розмір понесених позивачем витрат в сумі 3120,00 грн є співмірним із складністю справи та обсягом наданих перекладачем послуг, підтверджується належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 8782,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн; витрати на оплату послуг залученого позивачем перекладача в розмірі 3120,00 грн).

Керуючись статтями 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, будинок 34, офіс 31, код ЄДРПОУ 45372374) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000035/2 від 24.03.2026.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» судові витрати в загальному розмірі 8782 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський