Рішення № 138470133, 23.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/210/26

№ 2/688/706/26

Рішення

Іменем України

23 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Романової Г.О.,

представника позивача Рівнячка Л.С.,

представника відповідача Чешковського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги та інших виплат, передбачених колективним договором,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги та інших виплат, передбачених колективним договором, посилаючись на те, що працювала у регіональній філії Південно-Західна залізниця Акціонерне товариство «Українська залізниця», загальний стаж роботи в цій галузі 36 років 02 місяця 25 днів. Відповідно до наказу № 471/ос від 05.07.2024 року, звільнена за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах з 12.07.2024 року. При звільненні відповідачем не проведено повний розрахунок, а саме, не виплачені наступні кошти: матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 14886 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік в сумі 18 168 грн, загальною сумою 49 158 грн; 75 000 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію, згідно з абз. 1 п. 8.20. колективного договору; 75 000 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію, згідно з абз. 2 п. 8.20. колективного договору.

Позивач зазначав, що виплати цих коштів, передбачені колективним договором, а тому зупинення дії певних пунктів колективного договору в односторонньому порядку суперечить вимогам КЗпП та Закону України «Про колективні договори і угоди». Крім того, рішення правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31, яким призупинені виплати передбачені колективним договором прийнято 14.03.2022, а Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який дає право роботодавцю зупиняти дію окремих положень колективного договору набрав чинності 24.03.2024. За таких обставин рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14.03.2022 року є незаконним і таким, що не мало виконуватися.

Позивач вважає, що строк звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду не пропущено, оскільки позивач, отримавши наказ про припинення трудового договору, у якому містилася вказівка про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення та інші виплати, звернулася до відповідача з вимогою про їх виплату. Зокрема, вперше звернулась 21.10.2025 року, але розрахунку з нею не проведено. Вдруге звернулась до відповідача з письмовою заявою у грудні 2025 року, та у січні 2026 року отримала письмову відповідь, з якої довідалась про відмову у виплаті належних їй сум в зв`язку із звільненням.

Таким чином, позивач звернулася до суду з даним позовом, з дотриманням строків, передбачених ст. 233 КЗпП, оскільки про порушення свого права дізналась не отримавши у місячний термін відповіді на своє звернення про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, інших виплат.

Просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 14886 грн; невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104 грн; невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік в сумі 18 168 грн., загальною сумою 49 158 грн; 75 000 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію, згідно з п. 8.20. абзац перший колективного договору; 75 000 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію, згідно з п. 8.20. абзац другий колективного договору.

У подальшому позивач позовні вимоги збільшила та остаточно просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь невиплачену одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 14 886 грн, яка передбачена п. 3.10 Колективниого договору; невиплачену одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104 грн., яка передбачена п. 3.10. Колективного договору; невиплачену одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік в сумі 18 168 грн, яка передбачена п. 3.10. Колективного договору, а всього на загальну суму 49 158 грн; 98 133,2 грн одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію, згідно п. 8.20. абзац перший Колективного договору, 98 133,2 грн додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, згідно п. 8.20. абзац другий Колективного договору.

В обґрунтування збільшених позовних вимог зазначила, що вказану у наказі одноразову матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік, при звільнені їй не виплачено. Також не виплачено одноразову матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, про що відповідач не вказав у наказі про звільнення.

Одноразова матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, яка мала б бути виплаченою, становить 14 886 грн (2481 грн /прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб/ х 06 / кількість, передбачена договором/); одноразова матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік, яка мала б бути виплаченою, становить 16 104 грн (2684 грн /прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб/ х 06 / кількість, передбачена договором/); одноразова матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік, яка мала б бути виплаченою, становить 18 168 грн (3028 грн. /прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб/ х 06/ кількість, передбачена договором/). Загальна сума одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 рік становить 49 158 грн (14 886 грн +16 104 грн. + 18 168 грн).

Відповідач надав довідку про середню заробітну плату (доходів), в якому кількість календарних днів в розрахунковий період становить 357 днів, нарахована заробітна плата працівника, з якої сплачувалися страхові внески 231 727,34 грн, заробітна плата, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати (дохід) 231 727,54 грн.

На підставі наданих відповідачем показників, зокрема нарахованої заробітної плати працівника з якої сплачувалися страхові внески 231 727,34 грн, заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати (дохід), 231 727,54 грн, позивачка надала розрахунок середнього заробітку з врахуванням якого необхідно визначати розмір одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію будь-якого виду / п. 8.20. абзац перший Колективного договору та при визначені розміру додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті / п. 8.20. абзац другий Колективного договору.

Середній заробіток визначався відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100/далі - Порядок № 100.

Вважає, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 19626,64 грн (892,12 грн *22).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги в зв`язку із виходом на пенсію передбачена державними гарантіями лише для деяких категорій працівників, які визначені відповідними нормативними актами. Працівники Акціонерного товариства «Українська залізниця» в переліки працівників, яким матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога в зв`язку із виходом на пенсію передбачені законодавством, не включені. Ці виплати відносяться до інших виплат.

Виплати, передбачені колективним договором, на які має право позивач, призупинені згідно із рішенням правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14.03.2022, таке рішення повністю відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» згідно прикінцевих положень якого, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Виплата спірних видів матеріальної допомоги, зокрема працівникам дирекції регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», передбачена Колективним договором, Державного територіально галузевого об`єднання «Південно Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями. Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені колективним договором, їх призупинення відповідачем відповідає положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Після збільшення обсягу перевезень та часткового покращення фінансового стану, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 24 жовтня 2022 року (витяг з протоколу № Ц-54/90 від 24 жовтня 2022 року) (додається) було ухвалено рішення про часткове відновлення виплат працівникам передбачених колективними договорами, а саме: «здійснити нарахування та виплату працівникам «АТ Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого 2022 року одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14 березня 2022 року. Нарахування та виплату матеріальної допомоги зазначеної у п. 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики.»

На підставі даного рішення 05.09.2023 року та 06.12.2023 року директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» затверджено графіки виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію згідно з пунктом 3.2.21. Галузевої угоди, згідно яких працівникам, які вперше звільнилися з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в березні 2022 року відповідні виплати проведені в грудні 2023 року, і т.д.

Аналогічне рішення було прийнято й щодо тих працівників які звільнилися в 2023 році - рішення правління АТ «Укрзалізниця» 17.07.2023 року (витяг з протоколу № Ц-85/44 від 17.07.20232) та тих, що звільнилися в 2024 році - рішення правління АТ «Укрзалізниця» 14.10.2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/63 від 14.10.2024).

Для працівників АТ «Укрзалізниця», що звільнилися з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у 2024 році і до даного моменту зазначені графіки виплат поки що не погашені.

Виходячи із послідовності зазначених графіків, позивачці буде сплачено одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію згідно умов колективного договору, у відповідності хронології графіків виплат на підставі додаткового рішення керівництва підприємства.

Крім того, на виконання протокольного рішення № Ц-1-1.5-25/47-25 від 28.03.2025 засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті вчергове зупинено.

Ці тимчасові дії для забезпечення сталої роботи товариства, при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

У день звільнення ОСОБА_1 отримала усі суми, що належали їй від підприємства в день звільнення.

Відповідач також вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення невиплачених коштів пропущено. Приписами частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Справа належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України. Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Просив застосувати до позовної заяви термін позовної давності, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Після збільшення позовних вимог представник відповідача направив суду письмові заперечення, в яких зазначив, що до нарахувань одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті увійшли суми, які не повинні бути враховані при розрахунку Так, за травень 2024: премія за квітень місяць у сумі 3942,80 грн; оплата за час технічного навчання у сумі 226,60 грн; матеріальна допомога (код 393) у сумі 124,22 грн; за червень 2024: матеріальна допомога (код 393) у сумі 124,22 грн, а всього 4417,84 грн. Відповідно п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати, компенсаційні виплати на відрядження (добові, надбавки, що виплачуються замість добових), соціальні та компенсаційні виплати, виплати, пов`язані з ювілейними датами. Отже, вирахувану позивачкою суму середньомісячного заробітку потрібно зменшити: 19 626,24-(4417,84:2) = 17 417,32 грн. Таким чином, одноразова матеріальна допомога в зв`язку з виходом на пенсію становить 87 086,60 грн; додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті - 87 086,60 грн.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 19.02.2026, яке відкладено на 23.03.2026 у зв`язку з відсутністю електроенергії в суді. 30.01.2026 до суду надійшов відзив на позов. 20.03.2026 представник позивача подав до суду письмові пояснення з клопотанням про долучення доказів. 23.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2026 за клопотанням представника позивача. 27.03.2026 представник відповідача подав до суду заперечення на пояснення. 20.04.2026 судове засідання відкладено на 11.05.2026 за клопотанням представника позивача. 11.05.2026 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. Ухвалою суду від 11.05.2026 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, витребувано у відповідача довідку про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за 2022-2024 роки, інформацію щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки та інформації щодо надання ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2022-2024 роки або отримання нею грошової компенсації за невикористану відпустку, призначено підготовче судове засідання на 27.05.2026. 22.05.2026 представник відповідача подав до суду заяву про надання доказів на виконання ухвали суду від 11.05.2026. 27.05.2026 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2026 за клопотанням представника позивача. 08.06.2026 представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. 15.06.2026 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.2026 за клопотанням представника відповідача. 24.06.2026 представник відповідача подав до суду письмові пояснення. Ухвалою суду від 25.06.2026 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2026, коли суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працювала у регіональній філії Південно-Західна залізниця Акціонерне товариство «Українська залізниця», остання посада - чергова по парку на станції Шепетівка 1 го класу виробничого штату виробничого підрозділу служби роботи станцій. Загальний стаж роботи на залізничному транспорті 36 років 02 місяця 25 днів.

Наказом № 471/ос від 05.07.2024 року ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах з 12.07.2024 року; компенсовано за невикористану відпустку у виді 57 днів, в тому числі 39 днів за період часу з 18.04.2021 - 31.12.2023 рік; 09 днів за період 01.01.2024 - 17.04.2024; 09 днів за період 18.04.2024 - 12.07.2024. Також у даному наказі зазначено: виплатити одноразову матеріальну допомогу згідно п. 8.20. колективного договору у розмірі 5 середньомісячних заробітків; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків (залізничний стаж в галузі складає 36 років 02 місяці 25 днів); матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік передбачені п. 3.10. із змінами та договору на 2001-2005 р.р. доповненнями до колективного пролонгованого на 2006-2023 роки, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

Як вбачається з колективного договору, укладеного між адміністрацією відокремленого підрозділу «Козятинська дирекція залізничних перевезень акціонерного товариства «Українська залізниця» і Козятинською територіальною профспілкою Південно-Західної залізниці на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2024 роки визначено наступне: п.3.10 працівникам, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року; абз.1 п. 8.20 при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків; абз.2 п. 8.20 у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (якщо стаж більше 35р.).

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні (пп. 1.1.4 п.1.1).

Однак п. 1 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи при звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року 14.03.2022 року, відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились /будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порідку черговості згідно п. 2 цього рішення з урахуванням п. 3 цього рішення. В п. 2 вказано, що нарахування та виплату, зазначену в п. 1 цього рішення проводити в хронологічному порядку відповідно до дати звільнення працівника, починаючи з листопада 2024 року згідно графіку погашення.

Крім того рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів.

Скасовуючи дане протокольне рішення суди виходили з того, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», за нормами якого на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав він чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

4.Норми права, які застосував суд.

Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

За змістом статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Аналогічні положення містяться у Законі України від 1 липня 1993 року №3356-ХІІ «Про колективні договори та угоди».

В силу частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інші заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

5.Оцінка суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

Матеріальна допомога на оздоровлення, виплати при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію відносяться до заробітної плати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Однак у рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) № 1-р/2025 вказано, що «Конституційний Суд України зазначає, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування тощо.

Установлення строків звернення працівника до суду щодо вирішення трудового спору є допустимим лише за умови дотримання принципу домірності (пропорційності): вони мають бути застосовані з легітимною метою (юридична визначеність, ефективність судочинства), бути потрібними (захист від утрудненого доказування через плин часу) та не виходити за межі, виправдані в демократичному суспільстві. Окремим критерієм, що конкретизує пропорційність, є розумність установленого строку: його визнають конституційно допустимим лише тоді, коли він забезпечує реальну можливість звернення до суду, не створює надмірного чи несправедливого тягаря для особи та відповідає об`єктивним умовам суспільного життя на час ухвалення закону. Отже, строки звернення до суду мають забезпечувати ефективний судовий захист та застосовуватися пропорційно, не позбавляючи особу реальної можливості реалізувати своє право на судовий захист та захистити порушене право. Строки звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат відповідають вимогам Конституції України лише за умови, що вони не позбавляють сутності права на своєчасне одержання винагороди за працю; вони повинні бути вмотивовані легітимною метою юридичної визначеності й ефективності судочинства, залишати працівникові реальну і достатню можливість для звернення до суду, забезпечувати баланс інтересів працівника, роботодавця та суспільства.

Застосовуючи ці критерії до оспорюваних приписів Кодексу, Конституційний Суд України констатує: законодавець хоча й мав на меті дотримання юридичної визначеності та організації правосуддя, однак тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким.

Конституційний Суд України також зазначає, що баланс між правом працівника на своєчасне й повне одержання винагороди за працю, інтересом роботодавця у юридичній визначеності та захисті від безмежної в часі відповідальності, а також публічним інтересом у стабільності правопорядку й ефективності правосуддя в будь-якому разі не може бути досягнутий у спосіб позбавлення працівника можливості скористатися своїм правом на одержання винагороди за працю.»

Хоча Конституційний Суд України і не визнав не конституційною норму ч. 2 ст. 233 КЗпП, суд вважає за можливе послатись на мотивувальну частину даного рішення з огляду на обставини справи.

Так в наказі про звільнення роботодавець вказав: «Виплатити позивачу 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік, передбачені п. 3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2023 та на 2006-2024, виплатити передбачені колективним договором п.8.20, 5 середньомісячних заробітків, однак після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

При цьому представник відповідача у відзиві послався на невиплату позивачу даних коштів при звільненні в зв`язку з тим, що виплати передбачені колективним договором, на які має право позивач, призупинені згідно із рішенням правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14.03.2022 і дане рішення повністю відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» згідно прикінцевих положень якого, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Також представник відповідача не заперечив право позивача на отримання даних коштів, визнав обов`язок підприємства по їх сплаті і зазначив, що дані виплати будуть проведені після припинення воєнного стану.

Тобто порушення прав позивача є триваючим та фактично визнається відповідачем, однак з посиланням на введення воєнного стану та тимчасове призупинення таких виплат.

З врахування викладеного, триваючого порушення прав позивача, мотивів рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025 щодо принципу пропорційності і захисту прав працівника, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду.

В позові позивач просив суд стягнути на його користь, передбачені колективним договором, наказом про звільнення, невиплачені йому при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, виплати, передбачені колективним договором п. 8.20 при звільненні на пенсію.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Поняття заробітної плати та її структура визначені в ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зазначені вище.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік відповідно до п. 3.10 колективного договору була виплачена позивачу відповідно до наказу про надання матеріальної допомоги від 24.01.2022 № 10 та наказу про надання відпустки від 13.01.2022 № 4.

Вказана обставина позивачем не спростована, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

Інші виплати, вказані в наказі про надання матеріальної допомоги від 29.01.2024 № 66 та в наказі про звільнення позивача з роботи, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення за 2023-2024 роки, на час ухвалення рішення позивачу не виплачені.

Далі як видно з п. 3.1 порядку надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» матеріально допомога на оздоровлення надається працівникам один раз в календарному році на підставі поданої заяви, як правило, при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів.

У разі звільнення працівника йому відповідно до вимог статті 83 КЗпП України виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Основною умовою, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, є факт надання працівникові щорічної відпустки (повністю або її частини).

Таким чином, подією, яка безпосередньо пов`язується з виплатою цієї допомоги, має бути рішення про надання щорічної відпустки (або частини такої відпустки).

Якщо працівник отримав грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується.

Отже, допомога на оздоровлення надається лише у разі надання щорічної відпустки. У випадку виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не виплачується.

Такі правові висновки викладені в постанові постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 464/2409/16, від 30 червня 2020 року у справі № 761/1091/18), від 08 січня 2025 року у справі № 753/8125/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до роботодавця про надання йому щорічної відпустки повністю або частково за 2024 рік і рішення про надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік роботодавець не приймав, водночас позивачу сплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2024 рік за період з 01.01.2024-17.04.2024 9 днів та з 18.04.2024-12.07.2024 9 днів.

З урахуванням наведеного також слід відмовити у задоволенні вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Разом з тим, підлягає задоволенню вимога про стягнення допомоги на оздоровлення за 2023 рік, оскільки відповідно до наказу № 68 від 06.04.2023 ОСОБА_1 перебувала у відпустці 24 календарних днів з 22.04.2023 по 15.05.2023 та матеріальна допомога їй не виплачувалася.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104 грн (2684 грн *6).

Також згідно зі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом.

Відповідно до п.п. 2, 3 прикінцевих положень цього ж Закону Главу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, оскільки таке рішення було видане до набрання чинності Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Отже, з врахуванням викладеного на час звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у відповідача існує обов`язок по сплаті позивачу одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію, згідно п. 8.20. абзац перший Колективного договору, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, згідно п. 8.20. абзац другий Колективного договору, без окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

На час звільнення позивача дані пункти колективного договору діяли та не були призупинені, а відтак позивач має право на стягнення даної допомоги, виплата якої йому прямо передбачена в наказі звільнення.

В зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої при звільненні з роботи у зв`язку із виходом на пенсію одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітків підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд бере до уваги розрахунок середньомісячного заробітку позивачки виконаний відповідачем та вважає його правильним, таким, що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати, компенсаційні виплати на відрядження (добові, надбавки, що виплачуються замість добових), соціальні та компенсаційні виплати, виплати, пов`язані з ювілейними датами.

Отже, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 17 417,32 грн. Таким чином, на її користь слід стягнути одноразову матеріальну допомогу в зв`язку з виходом на пенсію 87 086,60 грн (17 417,32*5); додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті - 87 086,60 грн (17 417,32*5).

6.Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1902,77 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження наявності витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду ордер на представництво його інтересів в суді адвокатом Рівнячком Л.С., опис виконаних робіт та розрахунок, акт приймання-виконання робіт з надання правничої допомоги, за якими вартість послуг адвокат становить 5000 грн і складається з підготовки та виготовлення позовної заяви, вивченні відзиву на позов, виготовлення відповіді на відзив, участь в судових засіданнях тощо.

Відповідачем вказано на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, однак суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним складності справи, ціні позову та виконаних адвокатом дій при наданні правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи позов був поданий з ціною 245 424,40 грн, позов задоволено частково на суму 190 277,20 грн, тобто на 77,5 % (190277,20х100/245424,40).

В зв`язку з цим витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 3875 грн. (5000х77,5%/100).

Керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст. 47, 116 КЗпП України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги та інших виплат, передбачених колективним договором задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104 грн, одноразову матеріальну допомогу в зв`язку з виходом на пенсію - 87 086,60 грн; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті - 87 086,60 грн, а всього 190 277 (сто дев"яносто тисяч двісті сімдесят сім) гривень 20 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у сумі 1902,77 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3875 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, 5 м. Київ, ЄДРПОУ 40075815).

Суддя Алла ЦІДИК