Ухвала суду № 138469881, 23.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/679/26

Провадження № 2/674/741/26

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

23 липня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

з участю представника відповідача Стасишина А.Л.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

01 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач ТОВ "ФК "ЕЙС" посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідно до умов договору кредитної лінії № 359065237 від 31 жовтня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 11000,00 грн., строком на 16 днів - до 16 листопада 2021 року (з можливістю пролонгації строку кредиту), з сплатою процентів за користування кредитом: в межах дисконтного періоду - в розмірі 1,98 % в день (722,70 % річних), поза межами дисконтного періоду - в розмірі 2,10 % в день (766,50 % річних). Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 42817,50 грн., в тому числі: кредит - 11000,00 грн., проценти за користування кредитом - 31817,50 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалось відступити ТОВ "Таліон плюс" право вимоги відносно боржників ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". 21 грудня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон плюс" право вимоги відносно боржника - відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 359065237 від 31 жовтня 2021 року. Внаслідок цього ТОВ "Таліон плюс" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

23 лютого 2024 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" укладено договір факторингу № 23/0224-01, за умовами якого ТОВ "Таліон плюс" передало (відступило) ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" право вимоги відносно боржників ТОВ "Таліон плюс", в тому числі відносно боржника - відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 359065237 від 31 жовтня 2021 року. Внаслідок цього ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

15 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги відносно боржників ТОВ "ФК "Онлайн фінанс", в тому числі відносно боржника - відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 359065237 від 31 жовтня 2021 року. Внаслідок цього позивач ТОВ "ФК "ЕЙС" набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

На підставі викладеного позивач ТОВ "ФК "ЕЙС" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 42817,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

06 квітня 2026 року задоволено клопотання позивача ТОВ "ФК "ЕЙС" про витребування доказів та зобов`язано АТ "Універсал Банк" надати суду наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_1 ; 2) інформацію про те, чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ; 3) інформацію про те, чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ; 4) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 , банком емітентом якої є АТ "Універсал Банк", а саме: в період часу з 31 жовтня 2021 року по 05 листопада 2021 року - в сумі 2900 грн.; в період часу з 05 листопада 2021 року по 10 листопада 2021 року - в сумі 2600 грн.; в період часу з 05 листопада 2021 року по 10 листопада 2021 року - в сумі 3500 грн.; в період часу з 06 листопада 2021 року по 11 листопада 2021 року - в сумі 2000 грн.; 5) у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 за вищевказані періоди, надати: первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); інформацію про повний номер рахунка - маска картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ; 6) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , надати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних клієнта банку ОСОБА_1 за платіжною карткою - маска картки НОМЕР_1 ; 7) у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 не належить позичальнику, надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 .

26 травня 2026 року від АТ "Універсал Банк" надійшли до суду витребувані докази. Докази приєднані до матеріалів цивільної справи.

13 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, яким вона заперечила проти позову.

14 липня 2026 року від представника позивача ТОВ "ФК "ЕЙС" Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, якою вона підтримала заявлені позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "ЕЙС" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. заявив клопотання про зупинення провадження в даній цивільній справі на підставі п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України (перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду), до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 522/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає наступне.

Згідно п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України с уд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України п ровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передано цивільну справу № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) за позовом ТОВ "Вердикт Капітал", правонаступником якого є ТОВ "ДЕБТ ФОРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду і від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у справі, що переглядається, предметом розгляду є стягнення грошових коштів за кредитним договором, укладеним в електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію" та статті 1055 ЦК України, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду підтвердження.

Скасувавши рішення першої інстанції в частині стягнення з боржника процентів за кредитним договором, суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дебт Форс" заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг № 2113342522488 "Стандартний" у розмірі 51 594,72 грн. Рішення районного суду в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 4 800 грн залишив без змін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 погоджується зі стягненням з нього тіла кредиту, але, зокрема, вказує на надмірний розмір нарахованих кредитором відсотків у порівнянні з розміром кредиту, який відповідає статті 625 ЦК України, і може бути зменшений або з урахуванням в Україні воєнного стану списаний кредитодавцем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24), предметом розгляду якої були подібні правовідносини, дійшов, зокрема, таких висновків:

"Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_3 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усупереч вимогами частини першої статті 382 ЦПК України щодо зазначення мотивів відхилення аргументів відповідача про непропорційно велику суму компенсації, апеляційний суд на ці аргументи заявника не відповів, на зазначив, чи відповідає заявлений до стягнення розмір боргу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права".

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (на яку, в контексті несправедливих умов правочину послалася колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

При передачі справи на розгляд об`єднаної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила також із того, що відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують наряду з Великою Палатою Верховного Суду, також й усі касаційні суди Верховного Суду (див.: ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 201/2485/17, провадження № 14-94цс22).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду визнав мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року, обґрунтованими, та прийняв цивільну справу № 552/672/23 до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року цивільну справу № 552/672/23 призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Предметом позову в даній цивільній справі є заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 359065237 від 31 жовтня 2021 року, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечує проти позову, посилаючись, зокрема, на непропорційно велику суму заборгованості по процентам за користування кредитом (31817,50 грн.) відносно заборгованості по тілу кредита (11000,00 грн.), що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм, зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин.

Таким чином, правовідносини у даній цивільній справі є подібними до правовідносин у цивільній справі № 552/672/23, яка прийнята до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

З метою однакового застосування законодавства у подібних правовідносинах суд вважає можливим задовольнити клопотання представника відповідача Стасишина А.Л. та зупинити провадження в даній цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 522/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Керуючись п.10 ч.1 ст.252, п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Зупинити провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 522/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 24 липня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.