Ухвала суду № 138469627, 05.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2026 Справа №607/17246/24 Провадження №1-кп/607/131/2026

Колегія суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря с/з ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

під час судового розгляду в приміщенні суду в м. Тернополі в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210000000115 від 11 березня 2020 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження із матеріалами за № 12020210000000115 від 11 березня 2020 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, у зв`язку із закінченням строку дії вказаного запобіжного заходу, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, здобутих в ході досудового розслідування даних про особу обвинуваченого та те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної його процесуальної поведінки, а ризики, що стали підставою для застосування такого запобіжного заходу на даний час не зменшились та продовжують існувати.

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор зазначив, що метою продовження строку застосування запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_6 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, оскільки усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та вид покарання, яке йому загрожує, ОСОБА_6 може умисно переховуватись від суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомі вказані особи, знає де вони проживають, а відтак останній як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду, а також його результати; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні багатоепізодових кримінальних правопорушень, пов`язаних із вимаганням грошових коштів, способом підвищеної суспільної небезпеки, інкриміновані кримінальні правопорушення вчиненні у різний довготривалий проміжок часу, в результаті ретельної підготовки та планування, що свідчить про стійкість протиправної поведінки особи і вказує на наявність ризиків вчинення обвинуваченим нових аналогічних злочинів.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні щодо клопотання про продовження застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність ризиків. Натомість просив змінити застосований стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою. У випадку ж того, коли суд дійде висновку про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив змінити застосований стосовно нього запобіжний захід зменшивши розмір застави, зважаючи на його матеріальний стан та стан здоров`я.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, який вважає за необхідне продовжити строк застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зменшення розміру застави, думку обвинуваченого та його захисника, які просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, натомість просять змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який та зменшити раніше визначений розмір застави, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити частково та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до шістдесяти днів, з визначенням застави, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.12.2023 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк якого в подальшому було продовжено ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.02.2024, 02.04.2024, 23.05.2024, 06.06.2024, 30.07.2024, 12.09.2024, 04.11.2024, 23.12.2024, 03.02.2025, 26.03.2025, 12.05.2025, 07.07.2025, 03.09.2025, 14.10.2025.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області віл 08.12.2025 продовжено строк запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до 23:59 год 05 лютого 2026 року. Також вказаною ухвалою визначено розмір застави в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до УДМСУ в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , суд зазначає, що не вбачає доцільності у зміні раніше обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

Суд вважає, що раніше застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Водночас суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Окрім того, ризики, визначені в ухвалах суду про застосування та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на даний час не зменшились та продовжують існувати, а саме ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ризики того, що обвинувачений зможе: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду є те, що він обґрунтовано обвинувачується зокрема у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення воді на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та вид покарання, яке йому загрожує, ОСОБА_8 може умисно переховуватись від суду як на території України так і поза її межами, з метою уникнення від відповідальності.

Ризиком того, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні є те, що на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, здійснюється дослідження письмових та речових доказів, жоден потерпілий та свідок у межах судового розгляду покази ще не надав. Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_8 відомі місця проживання потерпілих та свідків, а відтак останній як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду.

Також існує ризик того, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які залишаються не відшуканими та мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема встановлення особи у співучасті з якою ОСОБА_8 вимагав грошові кошти у потерпілої ОСОБА_9 .

Крім того, спосіб вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень вказують на те, що ОСОБА_8 може бути причетний до інших злочинів, вчинених аналогічним способом.

Слід зазначити, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, яким передувала підготовка до їх вчинення та їх подальше приховування, а тому, за таких обставин, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів, є цілком ймовірним.

Також ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні багатоепізодних кримінальних правопорушень, пов`язаних з вимаганням грошових коштів, способом підвищеної суспільної небезпеки, інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені у різний довготривалий проміжок часу, в результаті ретельної підготовки та планування, що свідчить про стійкість протиправної поведінки особи обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому посилання захисника на стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , його соціальні зв`язки та позитивну характеристику, не спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до переконання, що заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не є можливим, з метою уникнення обвинуваченим суду, враховуючи, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 та відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його зміни на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання прокурора слід задовольнити частково та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до двох місяців.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зменшення розміру застави, колегія суддів дійшла до наступного.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Органи зобов`язані належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму.

Також в рішенні у справі «Хрістова проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що серйозність обвинувачення не тільки не може єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором.

Судом встановлено, що обвинуваченому ухвалою визначено звільнення під заставу, однак через матеріальний стан останній не може скористатись правом внесення через встановлений великий розмір. З урахуванням майнового стану обвинуваченого, тієї обставини, що під час перебування під вартою обвинувачений не отримує ніяких доходів, відсутність належного рівня доходів у членів сім`ї обвинуваченого, які можуть внести заставу, беручи до уваги, дані особи обвинуваченого, зокрема його вік та стан здоров`я, а також те, що обвинувачений перебуває під вартою більше 2 років та неодноразово звертався до суду з клопотанням про пом`якшення запобіжного заходу, суд дійшов висновку про можливість зменшення застави до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку суду, застава в такому розмірі з покладенням обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 318, 331, ч.ч. 1, 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зменшення розміру застави задовольнити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити частково.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23:59 год 03 квітня 2026 року.

Зменшити раніше визначений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2025 розмір застави і визначити заставу в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_6 у справі № 607/17246/24, відповідно до ухвали судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.02.2026.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до УДМСУ в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23:59 год 03 квітня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , його захиснику та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3