Рішення № 138469255, 24.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2297/26

Провадження № 2/487/2098/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

у судовому засідання з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Біржа нерухомості «Эдвайс-Консульт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Біржа нерухомості «Эдвайс-Консульт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 27.06.2000 її бабуся ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Біржі нерухомості «Эдвайс-Консульт», придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 9/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу був зареєстрований вказаною Біржею та містить відмітку про те, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті спадщину прийняла її дочка ОСОБА_5 , яка є мамою позивачки та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка як спадкоємець першої черги спадкового майна ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті своєї матері, проте не може її оформити в частині . 9/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально. А тому вона звернулася до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати вказаний договір купівлі-продажу дійсним.

03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 травня 2026 року постановлено ухвалу суду про витребування з Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори (54055, місто Миколаїв, вулиця Погранична, 40) копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судове засідання учасники, які були належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, не з`явилися.

Представник позивача адвокат Дідух К.О. 20.07.2026 подала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Рекомендовані поштові повідомлення, надіслані на адресу зареєстрованого місця проживання інших учасників, повернулися з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідачі правом на відзив не скористалися.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

З урахуванням зазначеного та відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280, ст. 281 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Ураховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 27.06.2000 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на Біржі нерухомості «Эдвайс-Консульт» уклали договір купівлі-продажу 9/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Укладений договір купівлі-продажу зареєстрований Біржею нерухомості «Эдвайс-Консульт» в реєстрі за № 1529 від 27.06.2000 та КП ММБТІ 04.07.2000, за реєстровим номером 2799, що підтверджується копією договору (а.с. 10).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 11).

Позивачка прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї мами ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після свої матері ОСОБА_4 . Родинні стосунки та факт прийняття спадщини документально підтверджено, у тому числі матеріалами копії спадкової справи. (а.с. 11-14, 48-51, 65-99).

Саме з підстав відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 27.06.2000, 9/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 було відмовлено у нотаріальному оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_4 (а.с. 12) та саме з тих же причин було відмовлено державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на прийняту спадщину за законом і позивачці, після смерті її матері ОСОБА_5 (а.с. 114), а тому позивач не може реалізувати і свої спадкові права.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При цьому, п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, правовідносини щодо купівлі-продажу спірного майна виникли у 2000 році, тому для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Так, статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно змісту статті 15 Закону України «Про товарну біржу», чинній на час укладення угоди, яка предметом розгляду у даній справі:

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. ( Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2932-XII ( 2932-12 ) від 26.01.93 )

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

З аналізу вказаної статті та наданого позивачем договору купівлі-продажу є очевидним, що договір укладено з дотриманням вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу». Біржова операція являла собою купівлю-продаж з членами біржі, договір зареєстровано на біржі у той же день. Отже, договір купівлі-продажу у відповідності до вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» вважався укладеним.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Роз`яснення надані після укладення договору купівлі-продажу квартири.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 06.11.2009) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101, 102, 105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що її бабусею ОСОБА_4 було здійснено реєстрацію права власності на придбану квартиру в бюро технічної інвентаризації, а на даний час здійснити нотаріальне посвідчення договору неможливо в зв`язку із її смертю, тому просить визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу частини житлового будинку, яка була придбана її бабусею за 19 800 грн, з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що між сторонами правочину мав місце договір купівлі-продажу нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає частина перша статті 227 ЦК УРСР, але він був письмо укладений, зареєстрований Біржею нерухомості «Эдвайс-Консульт» в реєстрі за № 1529 від 27.06.2000 та КП ММБТІ 04.07.2000 за реєстровим номером 2799. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки, оформляючи його на біржі, були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що договір підлягає реєстрації в МБТІ та не підлягає нотаріальному посвідченню.

Наразі позивач позбавлена можливості належно оформити спадкові права і причиною тому послугувало не неналежне виконання сторонами умов укладеного договору, а нечіткість вимог законодавства, що призвело до хибної думки учасників договору щодо відсутності законодавчої необхідності його нотаріального посвідчення. З часу придбання і до дня смерті покупець, а надалі і її спадкоємці, користувалися придбаною нерухомістю, право власності на яку було зареєстровано в БТІ. Однак, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу створює перешкоди для позивача у реалізації її законних прав на оформлення права власності в порядку спадкування. А тому її права підлягають захисту.

За цих обставин суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 13, 18, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 9/100 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який уклала ОСОБА_4 27.06.2000 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зареєструвавши його 27.06.2000 на Біржа нерухомості «Эдвайс-Консульт» в журналі реєстрації біржових угод, реєстраційний № 1529 та в КП ММБТІ 04.07.2000, за реєстровим номером 2799.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду в порядку ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачеві, який не з`явився в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Товарна Біржа (Біржа нерухомості) «Эдвайс-Консульт», ЄДРПОУ: 23401807, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 26-А, квартира 22.

Суддя: К.М. Скоринчук