Ухвала суду № 138469053, 23.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4446/26

Провадження № 2/466/3242/26

У Х В А Л А

23 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Гураша М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду від 23.07.2026 року у справі №466/4446/26 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.07.2026 року у справі №466/4446/26 позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.08.2025 року у розмірі 47413,52 грн.

На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рак.

Свою заяву обґрунтовує тим, що виконання рішення одразу і в повному обсязі поставить його у дуже скрутне матеріальне становище, оскільки станом на даний час він проходить військову службу та не має можливості у повному обсязі одним платежем погасити заборгованість. Також до заяви долучено документи, які підтверджують його статус як учасника бойових дій.

У судове засідання учасники не з`явилися, про дату, час, місце розгляду заяви про розстрочення виконання рішення повідомлялись належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Отже, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

У той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявниця стверджує, що є учасником бойових дій, станом на даний час проходить військову службу у зоні бойових дій, повністю визнав позовні вимоги банку щодо стягнення з нього заборгованості, однак просить розтермінувати виконання рішення суду у зв`язку з бажанням добровільно його виконати.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, оскільки відповідач не має змоги виконати рішення суду одразу у повному обсязі, однак має намір виконати таке рішення добровільно, а також враховуючи введений на території України правового режиму - воєнний стан, перебування відповідача у складі Збройних Сил України, його статус учасника бойових дій, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити.

При цьому, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року у частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47413,52 на 1 рік з дня набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року у справі № 466/4446/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.08.2025 року у розмірі 47413,52 грн, терміном на 1 (один) рік з дня набрання рішенням законної сили, встановивши такий графік погашення заборгованості:

- до 23 вересня 2026 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 жовтня 2026 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 листопада 2026 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 грудня 2026 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 січня 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 лютого 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 березня 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 квітня 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 травня 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 червня 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 липня 2027 року 3900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень);

- до 23 серпня 2027 року 4513,52 грн (чотири тисячі п`ятсот тринадцять гривень 52 коп.).

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя: О. І. Баєва