Рішення № 138467909, 23.07.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 756/1030/26

23 липня 2026 р. м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Дьяченка Д.О.

з участю секретаря судового засідання: Табачківської М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Стар Файненс Груп» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши суду, що відповідно до укладеного договору про надання фінансового кредиту № 19056-07/2025 від 09.07.2025 р., відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит було надано строком на 120 днів, договір укладено в електронній формі в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Однак всупереч підписаній угоді, відповідач не виконав умови договору, не сплатив відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснив повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

Ухвалою судді від 13.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір є укладеним з моменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висування і доведення вимоги позивачем про стягнення з боржника є обов`язковим. На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності у відповідача боргу за цим договором позивач надає розрахунки заборгованості і сформовану сервісом Іpay квитанцію від 09.07.2025про нібито перерахунок мені коштів. Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Щодо стягнення з нього штрафу зазначив, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця(позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також не визнав інших позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у заявленому розмірі.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що укладений між Позивачем та Відповідачем Договір про надання фінансового кредиту №19056-07/2025 з відповідними додатками до нього є правомірним, не оспорений сторонами в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством, а тому породжує для сторін відповідні права та обов`язки, які підлягають дотриманню та виконанню з обох сторін. З боку Відповідача не надано жодних доказів щодо спростування інформації про отримання грошових коштів в розмірі 20 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 - 34xx - xxxx - 0406, зазначену останнім під час заповнення Заявки саме з метою укладення Договору про надання фінансового кредиту, окрім висловлення твердження про те, що Позивачем не надано жодних доказів видачі Відповідачу кредитних коштів. Відповідач не ставить під сумнів такі відомості, матеріали справи не містять інформації про ініціювання ним розслідування щодо незаконного використання персональних даних, вчинення шахрайських дій тощо. Окрім того звертаємо увагу суду, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву в реквізитах як сторони судової справи №756/1030/26 зазначено ідентичний номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, яка зазначалася останнім під час оформлення Договору про надання фінансового кредиту №19056-07/2025, що підтверджується матеріалами справи.

В порядку ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

Вивчивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 09.07.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового кредиту № 19056-07/2025, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 20000 грн., датою повернення 05.11.2025, зі сплатою 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, комісія за видачу кредиту в сумі 2000 грн. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з квитанцією про зарахування коштів від 16.12.2025 № 3426-251216153712 кошти в сумі 20000 грн. зараховані на катку отримувача НОМЕР_2 .

18.05.2026 від АТ «Акцент Банк» до суду надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якого картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також відповідно до інформації про рух коштів по даній картці 09.07.2025 на даний рахунок було зараховано кошти в розмірі 20 000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 19056-07/2025 від 09.07.2025 станом на 04.12.2025 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 53600 рн., з яких: 20000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 21600,00 грн. заборгованість за відсотками, 2000,00 грн. Заборгованість по простроченій комісії; 10000 грн. сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач зобов`язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладеної угоди не виконав в зазначений строк, а згідно ст.526 ЦК України: Зобов`язання має виконуватися належним чином..

Судом встановлено, що відповідач не повернув суму кредиту, тим самим порушив умови укладеного договору.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У відповідності до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»: До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

У ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Щодо посилань відповідача на те, що відсутні докази про укладання ним договору та перерахування кредитних коштів на його рахунок, суд зазначає, що незважаючи на дані заперечення, відповідач не звертався до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно нього шахрайства, не оскаржував правомірності укладення кредитних договорів, а також не був позбавлений можливості надати докази, які підтверджують або спростовують отримання нею кредитних коштів. Інші доводи відповідача в відзиві суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і свідчать про його намагання уникнути від виконання обов`язків за кредитним договором. Натомість суду надано докази перерахування коштів на картку, емітовану на його ім`я в АТ «Акцент Банк» в розмірі 20 000 грн., що відповідає розміру тіла кредиту та в дату (09.07.2025), що відповідає даті укладення договору, а тому зазначена в позові заборгованість, як і отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується з огляду на наявні в матеріалах справи докази і тому суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 000 грн. 00 коп. у виді пені/неустойки, суд приходить до висновку, що дана заборгованість задоволенню не підлягає, виходячи із такого:

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про не можливість стягнення заборгованості у виді штрафних санкцій.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 81,34 %, то відповідно і сума стягнення судового збору на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить: 1986 грн. 64 коп. судового збору.

Що стосується зазначених у позовній заяві витрат на послуги адвоката в сумі 8500 грн., які має понести позивач, то суду не надано жодних документально підтверджуючих доказів, що дані витрати були понесені позивачем.

Керуючись ст. ст. 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 1049-1054, 1077-1082 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: 01350, вул. Фізкультури, 30-в, м. Київ) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19056-07/2025 від 09.07.2025 року у розмірі 43600 грн. 00 коп.,з яких: 20000 грн. 00 коп. за основною сумою боргу, 21600 грн. 00 коп. за відсотками, 2000 грн. 00 коп. заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» судовий збір в сумі - 1986 грн. 64 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.О. Дьяченко