Вирок № 138467714, 24.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/46/26

1-кп/302/122/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

24.07.2026селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР № 12025071110000221 від 03.12.2025 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 із зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою (9 класів), раніше не судимого, постійного місця праці не має, РНОКПП НОМЕР_1 , особа з інвалідністю третьої групи з дитинства, офіційно не одруженого (проживає в незареєстрованому шлюбі та утримує двох малолітніх дітей), засіб особового мобільного зв`язку НОМЕР_2 , про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 382 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 відповідно до постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 05.12.2022 у справі №309/5192/22, яка набрала законної сили 16.12.2022, будучи визнаним винним у вчиненні 17.11.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років; відповідно до постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.01.2023 у справі №307/4658/22, яка набрала законної сили 23.01.2023, будучи визнаним винним у вчиненні 17.11.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років; відповідно до постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.06.2023 у справі №307/1254/23, яка набрала законної сили 26.06.2023, будучи визнаним винним у вчиненні 28.03.2023 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років; відповідно до постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 у справі №297/2455/25, яка набрала законної сили 26.09.2025, будучи визнаним винним у вчиненні 17.07.2025, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років; всупереч ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.15 ЗУ «Про дорожній рух» був позбавлений права керування транспортними засобами стоком на 5 років, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, а також те, що судове рішення (постанова), набрало законної сили та є обов`язковим до виконання всіма фізичними особами на всій території України, 02.12.2025 близько 14.45 год. у с.Сойми, Хустського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Transit» державний номерний знак НОМЕР_3 без посвідчення водія, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, всупереч діючому законодавству, внаслідок чого 02.12.2025 на ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю встановлені вище обставини, які відповідають формулюванню обвинувачення за змістом обвинувального акта, а також повністю визнав свою вину в учиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 382 КК України.

Обвинувачений розкаявся і просить не застосовувати до нього суворе покарання. Просить узяти до уваги, що є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства і отримує 2500 гривень пенсійної соціальної допомоги, з якої органи виконавчої служби стягують штрафи, які накладені судом за постановами, що зазначені в обвинувальному акті.

Згідно з положеннями, передбаченими ч.3 статті 349 КПК України, суд за згодою сторін кримінального провадження постановив визнати недоцільним дослідження доказів щодо встановлених вище обставин, бо вони ніким не оспорюються, роз`яснивши сторонам наслідки застосування цієї процесуальної норми. Суд обмежився за згодою сторін дослідженням відомостей та документів, які характеризують особу, її соціальний статус та зміст досудової доповіді.

Оцінивши встановлені обставини, позицію обвинуваченого і його покази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 є винуватим в учинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 382 КК України, за такими кваліфікуючими ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Цей висновок суду ґрунтується на встановлених обставинах, а також на застосуванні судом статей 68, 124, 129 Конституції України, за якими до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду і його виконання на всій території України; обов`язком кожного громадянина України є неухильне додержання Конституції України і законів України.

За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання, який альтернативно передбачений санкцією ч.1 статті 382 КК України, суд зважає на таке.

Вчинене кримінальне правопорушення згідно з статтею 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин. Це діяння характеризується умисною формою вини. Злочин посягає на дотримання положень законів у сфері забезпечення дорожнього руху, тобто на суспільну безпеку.

Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який вперше засуджується, тобто не є судимим і раніше не допускав вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_4 є особою молодого віку, частково працездатний у зв`язку з інвалідністю третьої групи з дитинства, що стверджено змістом посвідчення серія НОМЕР_4 , виданого 05.04.2022 року УСЗН ВК Хустської міської ради. Обвинувачений не перебуває на психіатричному чи наркологічному обліку, що стверджено довідкою з Хустської центральної лікарні. З місця проживання ОСОБА_4 . Хустською міською радою характеризується позитивно. Обвинувачений має утриманців, не має постійного місця праці, заробляє тимчасовими сезонними господарськими роботами.

Згідно із досудовою доповіддю органу пробації ризики вчинення ОСОБА_4 повторного вчинення кримінального правопорушення і небезпеки його для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінені як середні. У зв`язку з цим орган пробації надав висновок про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, у справі не має.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає повне визнання ним вини і щире каяття.

Суд вважає, що покарання у виді штрафу до обвинуваченого недоцільно застосовувати, бо це покарання за розміром відповідає сумі від 8500 до 17 тисяч гривень. Натомість сторони не подали відомостей щодо виконання вищенаведених постанов суддів, за якими він притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 126 ч.5 КУпАП, з накладенням стягнень у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Отже, виконання кримінального покарання у виді штрафу може бути утруднено. Окрім цього, це покарання суд визнає занадто м`яким з урахуванням обставин справи.

Статтею 50 ч.2 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Суд дійшов переконання, що покарання, яке запропоновано стороною обвинувачення, у виді позбавлення волі на строк один рік із застосуванням положень статі 75 КК України, відповідає як обставинам справи, так і відомостям про особу обвинуваченого. Отже, ізоляція ОСОБА_4 від суспільства з відбуттям покарання в ув`язненні є занадто суворим і передчасним покаранням.

Строк покарання у виді позбавлення волі доцільно призначити в розмірі запропонованому прокурором, тобто на один рік. Натомість є підстави з урахування ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, того, що особа вперше вчинила кримінальне правопорушення визначити іспитовий строк для випробування обвинуваченого в розмірі один рік і шість місяців. Покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.1 статті 76 КК України, у період іспитового строку є обов`язковим. Також є підстави для здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого під час випробувального іспитового строку встановити йому обов`язок, передбачений п.2 ч.3 статті 76 КК України щодо заборони виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Цивільного позову, судових витрат і речових доказів у справі не має. Запобіжний захід на досудовому розслідуванні не обирався. Прокурором не заявлялось клопотання про застосування такого до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 373, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

Згідно з статтею 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку одного року і шість місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з статтею 76 ч.1 пункти 1,2; частиною третьою пункт 2 КК України покласти на ОСОБА_4 під час відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку такі обов`язки :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду.

Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з ч.3 статті 349 КПК України, не допускається.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Вирок у повному обсязі складено 24.07.2026.

Суддя ОСОБА_1