Рішення № 138467543, 23.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25929/26

Провадження № 2-о/127/450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Іщенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій територі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у селі Степове, Славяносербського району, Луганської області.

Заявниця обгрунтовує свої вимоги, тим, що згідно рішення Виконавчого комітету Путилівської міської ради № 178 від 23.05.2025 року ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько ОСОБА_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Між заявником та померлим батьком неповнолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_5 09.04.2016 року Виконавчим комітетом Октябрської сільської ради Путивльського району Сумської області зареєстровано шлюб. Мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в с. Степове Славяносербського району ЛНР. Оскільки документом, що підтверджує факт смерті, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є документ, виданий в так званій «ЛНР», це унеможливлює отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, через що заявник позбавлена можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті матері ОСОБА_3 . Встановлення факту смерті заявнику необхідно для належної реєстрації смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 22.07.2026 року заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заявниця ОСОБА_1 , та її представник адвокат Немцева О.Л. в судове засідання не з`явились. Заявниця подала до суду про розгляд справи у її відсутність, заяву підтримує та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутність. Не заперечують щодо вирішення питання на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягає задоволенню.

Згідно із п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Судом встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Путивльської міської ради № 178 від 23.05.2025 року ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , 21.09.2011 року зроблено відповідний актовий запис №255, про народження ОСОБА_3 , де батьками зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Між заявницею ОСОБА_6 та померлим батьком неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 09.04.2016 року Виконавчим комітетом Октябрської сільської ради Путивльського району Сумської області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №01, серія НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 27.08.2024 року складено відповідний актовий запис №211.

Мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в с. Степове Славяносербського району ЛНР, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Брянковським міським відділом запису актів цивільного стану департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ЛНР.

Крім того, факт смерті матері ОСОБА_3 ОСОБА_4 , підтверджується знімком ексрана переписки, де повідомлено про смерть ОСОБА_4 .

Заявниця будучи опікуном ОСОБА_3 , та яка діє в його інтересах, позбавлена можливості отримати документи, що пов`язані зі смертю матері ОСОБА_3 ОСОБА_4 , маючи документ, виданий в так званій «ЛНР», позбавлена можливості отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, через що заявниця позбавлена можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті матері ОСОБА_3 ОСОБА_4 , змушена звернутися із заявою до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки інформації про смерть особи на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у селі Степове, Славяносербського району, Луганської області - є встановленим.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Керуючись ст. 81, 263-265, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у селі Степове, Славяносербського району, Луганської області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська, 26а.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя: