Ухвала суду № 138467101, 22.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7647/26

Номер провадження 1-кс/711/2356/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026250000000222 від 02.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.252 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивує тим, що до СУ ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали за заявою громадської спілки «Об`єднання патріотичних сил «Чорна рада» про те, що невстановлені особи упродовж 20232026 років здійснюють незаконну діяльність на території земельних ділянок природо-заповідного фонду Черкаської області, внаслідок яких завдано значної шкоди, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до заяви громадської спілки «Об`єднання патріотичних сил «Чорна рада»» було встановлено наступне, що Національний природній парк «Нижньосульський» знаходиться на межі Полтавської та Черкаської області та межує безпосередньо з селом Мохнач та Старий Мохнач Золотоніського району Черкаської області. Землевпорядна документація на територію вказаного Національний природній парк «Нижньосульський» була розроблена орієнтовно в 2016 році дата створення самого парку 04.11.2011 року відповідно до Наказу №435 Міністерства екології та природних ресурсів України.

За час свого існування межі вказаного парку розширювались. Землі передавались парку без вилучення у власників, проте на них накладались певні обмеження щодо їх використання, тобто можна було вести стандартне сільське господарство (огородництво), але вводилась заборона на промислове сільське господарство внесення гербіцидів та інших хімікатів що можуть суттєво нашкодити екосистемі вказаного регіону. Після накладання меж вказаного національного парку відповідно до інформаційного стенду та адміністративних меж села і земельних ділянок які мають винесення в натурі відповідно до публічної кадастрової карти було виявлено наступні факти, що можуть свідчити про скоєння власниками вказаних земель адміністративних або кримінальних правопорушень а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1,9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га знаходяться на території НПІ та на даний час розорані та мають посів.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1,9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га є ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_1 .

З метою встановлення меж та встановлення чи спростування знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природно-заповідного фонду на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із залученням спеціалістів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , проведено огляд земельних ділянок із кадастровими номера 7125187000:03:000:6009, 7125187000:03:000:6010, 7125187000:03:000:6011, 7125187000:03:000:6013, 7125187000:03:000:6014, 7125187000:03:000:6015 та 7125187000:03:000:6016, в ході якого інженер землевпорядник ОСОБА_7 , за допомогою GMSS- приймача фірми «Alpha 4 I», моделі «Alpha В55», встановив межі земельних ділянок із кадастровими номера 7125187000:03:000:6009, 7125187000:03:000:6010 та 7125187000:03:000:6011, які межують між собою та розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський». Крім цього, на вказаних земельних ділянках наявна сільськогосподарська культура «Кукурудза», оглянувши яку, за участі спеціаліста ОСОБА_5 , було встановлено, що вона засаджена промисловим способом та перебуває на стадії розвитку, а саме середина вегетації, у зв`язку з чим встановити врожайність не представляється можливим.

Також, в ході вказаного огляду інженер землевпорядник ОСОБА_7 , за допомогою GMSS-приймача фірми «Alpha 4 I», моделі «Alpha В55», встановив межі земельних ділянок із кадастровими номера 7125187000:03:000:6013, 7125187000:03:000:6014, 7125187000:03:000:6015 та 7125187000:03:000:6016, які межують між собою та розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський». Крім цього, на вказаних земельних ділянках наявна сільськогосподарська культура «Кукурудза», оглянувши яку, за участі спеціаліста ОСОБА_5 , було встановлено, що вона засаджена промисловим способом та перебуває на стадії розвитку, а саме середина вегетації, у зв`язку з чим встановити врожайність не представляється можливим.

На даний час встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7125187000:03:000:6009, 7125187000:03:000:6010, 7125187000:03:000:6011, 7125187000:03:000:6013, 7125187000:03:000:6014, 7125187000:03:000:6015 та 7125187000:03:000:6016 розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський», є об`єктом кримінально протиправних дій.

14.07.2026 постановою слідчого про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні №12026250000000222 від 02.06.2026 земельні ділянки з кадастровими номерами 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1,9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га, власником яких є ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_1 , та які розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський» визнано речовими доказами.

Обставини кримінального провадження свідчать про факти того, що з метою попередження, перешкоджання кримінальному провадженню, шляхом будь-яких дій на земельних ділянках, які мають статус речового доказу у даному кримінальному провадженні доцільним одночасно з накладенням арешту на речовий доказ, встановити заборону на розпорядження з метою недопущення їх відчуження третім особам, користуватися та розпоряджатися будь-яким чином.

Таким чином, арешт майна викликаний необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, відповідно до ч.9 п.5 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом при ухвалені судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому: 1) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Необхідно взяти до уваги факти захисту державних інтересів та унеможливлення виведення активів з державного сектору економіки та необхідності запобігти можливій подальшій реалізації земельних ділянок, з ціллю заборонити відчуження об`єктів нерухомого майна, з метою збереження речового доказу та в подальшому розгляду питання про його долю та повернення державі.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.170 КПК України, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.1-4 ч.1 ст.96-2 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1.9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га, які розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський» та на праві приватної власності відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_1 .

Також, об`єктивно вбачається необхідність розглянути дане клопотання без повідомлення власника земельної ділянки ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_1 , з метою недопущення відчуження майна та забезпечення арешту.

До початку судового засідання прокурор ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив розгляд клопотання про накладення арешту проводити без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання повідомлялася відповідно до законодавства, про що свідчать матеріали справи. Клопотання про відкладення судового засідання не подавала.

Обов`язковості участі не встановлено, враховано стислі строки розгляду клопотання та у разі відсутності власника майна вподальшому розгляді клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, неявка в судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Обов`язковості участі сторін кримінального провадження не встановлено.

Положеннями ч.4 ст.107 КПК України визначено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за можливе розгляд клопотання проводити у відсутність учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026250000000222 від 02.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.252 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали за заявою громадської спілки «Об`єднання патріотичних сил «Чорна рада»» про те, що невстановлені особи упродовж 20232026 років здійснюють незаконну діяльність на території земельних ділянок природо-заповідного фонду Черкаської області, внаслідок яких завдано значної шкоди, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до заяви громадської спілки «Об`єднання патріотичних сил «Чорна рада» було встановлено наступне, що Національний природній парк «Нижньосульський» знаходиться на межі Полтавської та Черкаської області та межує безпосередньо з селом Мохнач та Старий Мохнач Золотоніського району Черкаської області. Землевпорядна документація на територію вказаного Національний природній парк «Нижньосульський» була розроблена орієнтовно в 2016 році дата створення самого парку 04.11.2011 року відповідно до Наказу №435 Міністерства екології та природних ресурсів України.

17.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси у (справі №711/6411/26) від 22.06.2026 було проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1,9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га, власником яких є ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_1 , та які розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський» визнано речовими доказами, із залученням спеціалістів, в ході якого

14.07.2026 постановою слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 земельні ділянки з кадастровими номерами 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1,9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12026250000000222 від 02.06.2026.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання його зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Також слід зазначити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст.170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його перетворення, шляхом розділення чи об`єднання, відчуження іншим особам, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено, з огляду їх недоведеність в судовому засіданні володільцем майна. При цьому слідчим суддею враховано, що органом досудового розслідування обрано найлегший та найприйнятніший вид накладення арешту, як заборона лише відчуження та розпорядження вказаними земельними ділянками та зібраним врожаєм, даний вид заходу забезпечення не позбавляє власника права користування та проведення необхідних сільськогосподарських процедур, про останнє доцільно повідомляти ініціатора накладення арешту з метою забезпечення дієвості досудового розслідування.

Враховуючи викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026250000000222 від 02.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.252 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №12026250000000222 від 02.06.2026 на земельні ділянки з кадастровими номерами 7125187000:03:000:6009 площею 1,9936 га, 7125187000:03:000:6010 площею 1,9894 га, 7125187000:03:000:6011 площею 1,993 га, 7125187000:03:000:6013 площею 1,996 га, 7125187000:03:000:6014 площею 1,9896 га, 7125187000:03:000:6015 площею 1,9928 га, 7125187000:03:000:6016 площею 1,9925 га, які розташовані на території Національного природнього парку «Нижньосульський» та які на праві приватної власності відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_1 , з метою збереження речових доказів із забороною відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином цими земельними ділянками, а також рослинницькою продукцією (зерновими, плодами, овочами, ягодами, тощо) (урожаєм), вирощеною на указаних земельних ділянках.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1