Рішення № 138467074, 22.07.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/752/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гуцола М.П.,

з участю секретаря Москаленко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

19.06.2026 до Погребищенського районного суду Вінницької надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Головного управління поліції у Вінницькій області у Вінницькій області капітана поліції про скасування постанови складеної поліцейським РПП СПД №2 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зміст позовних вимог.

19.06.2026 ОСОБА_1 звернувся із вказаним вище адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №7348688 від 10.06.2026 в справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн та відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі закрити за відсутності події складу адміністративного правопорушення.

У вказаній постанові зазначено, що 10.06.2026 о 14 год. 08 хв. в м. Погребище по вул. Тракторній ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SEAT TOLEDO д.н.з НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не увімкнув світловий покажчик повороту чим порушив п.9.2.б ПДР України ч. 2 ст. 122 КУпАП та здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до виїзди з другорядної дороги прилеглій території п.15.9.и. ПДР України ч. ст. 122 КУпАП, чим порушив п.9.2.б ПДР порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Позивач, вважає притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є незаконним, а вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки вказаного правопорушення він не вчиняв. Будь-яких доказів вчинення правопорушення, а саме посилання на технічний запис, поліцейським у постанові не зазначено, крім того у постанові зазначено інший транспортний засіб, який не належить позивачу. Позивач свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП не визнає та просить скасувати постанову.

Рух справи та позиції сторін.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження справу вирішено розглядати за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

29.06.2026 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Герман І.В. Позовні вимоги представник відповідача вважає безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке: (а.с.16-20)

10.06.2026 року в м.Погребище, по вул.Тракторна відносно ОСОБА_1 винесено постанову, серії ЕНА №7348688, по справі про адміністративне правопорушення відносно водія який керував ТЗ Сеат толедо д.н.з. НОМЕР_1 при цьому при зміні напрямку руху не увімкнув світловий показник повороту (згідно п.9.2"б" ПДР передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП), а також здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м до виїзду з другорядної дороги прилеглої території (згідно п.15.9"и" ПДР передбачено ч.1 ст.122 КУпАП).

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Згідно п.1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух": «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин».

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух»: «Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Згідно п.2 та п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993р. №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Із наведеного слідує, що особа має право керувати транспортним засобом за умови отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі». Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно з ст.25 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями». Таким чином, в межах виконання покладених завдань та повноважень поліція формує відповідні бази даних, а також користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади.

Відповідно до ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю».

Згідно з п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути».

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, 03.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. (а.с.23)

22.07.2026 року представник позивача адвокат Царківський О.Ю. подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до постанови серії ЕНА № від 10.06.2026, винесеної поліцейським з РПП СПД №1 ВП №4 ВРУП ГУНП Дударем Ю.В. у Вінницькій області Гуменюка Б.Р. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачене них ч. 1 ст. 122 ч. 2 ст. 122 КУпАП України та накладено стягнення - штраф у розмірі 510 грн (а.с. 7).

10.06.2026 о 14 год. 08 хв. в м. Погребище по вул. Тракторній ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SEAT TOLEDO д.н.з НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не увімкнув світловий покажчик повороту та здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до виїзди з другорядної дороги прилеглій території, чим порушив п.9.2.б ПДР порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом за, що передбачена відповідальність відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП України.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення (постанови серії ЕНА №7348688) суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 19.1.а) ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть,зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону із зустрічного роз`їзду,безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування підчас руху транспортного засобу засобами зв`язку,не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів підчас виконання ними не відкладногослужбового завдання),а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за диспозицією частини другої статті 122КУпАП відповідальність наступає за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.

При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ч.1. ст. 122 КУпАП, матеріали справи не містять.

Під час дослідження судом наданого представником відповідача відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції вбачається, що фіксування розпочалось в момент коли транспортний засіб SEAT Toledo зупинено працівниками поліції та припарковананий на узбіччі. Зокрема на відеозаписі відсутній момент вчинення правопорушення процес руху, здійснення маневру повороту чи безпосереднього процесу зупинки транспортного засобу. Відеозапис не містить фіксації того чи був увімкнений світловий покажчик повороту під час руху автомобіля, оскільки автомобіль уже стояв зупинений на узбіччі.

Окрім того, працівниками поліції не було проведено жодних вимірювань відстані, щодо дотримання дистанції 10 метрів за допомогою сертифікованих технічних засобів чи вимірювальної техніки.

В матеріалах справи відсутній акт замірів або схема з чіткими зазначеннями лінійних параметрів та відстаней. Таким чином, будь яких належних доказів на підтвердження обставин, які б слугували підставою для винесення поліцейським постанови про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1. ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., матеріали справи не містять.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 7 КУпАП закріплено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Положеннями статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятих рішень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, є оскаржуваа постанова у справах про адміністративні правопорушення. Однак, зазначені постанови є предметом оскарження у справі та не можуть розглядатись, як беззаперечний доказ факту вчинення адміністративних правопорушень, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваних постановах.

З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за частиною другою статті 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивачем при подачі адміністративного позову був сплачений судовий збір у сумі 665,60 грн, що підтверджено платіжними інструкціями про сплату судового збору №8418-7503-9972-8141 від 19.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, а також факт задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи, судовий збір у розмірі 665,60 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд, -

постановив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7348688 від 10.06.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 122, КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя