Ухвала суду № 138466833, 17.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3056/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника заявниці ОСОБА_1

державного виконавця Гупало А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, поданою представником заявниці ОСОБА_1 , в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване щодо неї у межах виконання виконавчого листа № 569/3056/24, виданого 15 вересня 2025 року, у виконавчому провадженні № 79223688.

Заяву мотивує тим, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року було тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом № 569/3056/24. Нині відсутні правові та фактичні підстави для подальшого збереження такого обмеження, оскільки воно є непропорційним, не забезпечує реального виконання рішення суду, а державним виконавцем не доведено наявності актуального ризику виїзду боржника за межі України саме з метою ухилення від виконання судового рішення. Подальше збереження тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України не може грунтуватися виключно на факті існування заборгованості. Виконавець не довів наявності реального ризику виїзду боржника з метою уникнення виконання рішення. ОСОБА_2 з дати відкриття виконавчого провадження державний кордон України не перетинала., що спростовує припущення про те, що боржник використовує або має намір використати виїзд за межі України як спосіб уникнення виконання судового рішення. Саме по собі припущення про можливість виїзду не може бути достатньою підставою для подальшого обмеження конституційного права особи на свободу пересування. Підставою для видачі виконавчого листа № 569/3056/24 та відкриття виконавчого провадження стало судове рішення у цивільній справі № 569/3056/24, яким з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто кошти у зв?язку з відчуженням транспортного засобу, за документами, підпис від імені ОСОБА_3 у яких, за висновком експерта, виконаний не ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не погоджується з тим, що саме її дії були причиною завдання шкоди, оскільки вона не підробляла підпис ОСОБА_3 , не мала умислу на незаконне відчуження транспортного засобу та діяла на підставі документів, які були надані їй третіми особами. ОСОБА_2 ще до та після ухвалення судового рішення вживала заходів для звернення до правоохоронних органів та встановлення об?єктивної істини у справі. Зокрема, у провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 12025186010000492 від 03 червня 2025 року, внесене до ЄРДР за заявою ФОП ОСОБА_2 за фактом завдання їй майнової шкоди. Крім того, за заявою щодо можливого підроблення документів, пов?язаних із відчуженням транспортного засобу, розслідується кримінальне провадження № 12023186010000855 від 20 червня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Також у червні 2026 року ФОП ОСОБА_2 повторно звернулася до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення та залучення її потерпілою, у якій просила внести відомості до ЄРД за фактом вчинення щодо неї кримінального правопорушення, пов?язаного із завданням їй майнової шкоди шляхом шахрайських дій та введення в оману щодо дійсного підписанта документів від імені ОСОБА_3 . У разі встановлення у кримінальному провадженні обставин, які підтвердять, що шкода була завдана не з вини ОСОБА_2 , а внаслідок протиправних дій інших осіб, такі обставини можуть мати істотне значення для подальшого вирішення питання про перегляд судового рішення у справі № 569/3056/24 за нововиявленими обставинами. Наявність депозитних рахунків не доводить необхідності обмеження права виїзду, оскільки така обставина не є самостійним доказом ухилення боржника від виконання рішення та не свідчить про необхідність подальшого обмеження права виїзду. Подальше обмеження права на виїзд є непропорційним, оскільки виконавець має інші передбачені законом заходи примусового виконання рішення. У межах виконавчого провадження № 79223688 вже здійснюються заходи примусового виконання рішення суду, а саме з ФОП ОСОБА_2 стягуються кошти у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", що додатково підтверджує, що механізм виконання рішення фактично реалізується, а тому подальше збереження тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не є необхідним та таким, що безпосередньо сприяє виконанню судового рішення. Обмеження права на виїзд є винятковим заходом і не може використовуватися як засіб тиску на боржника.

В судовому засіданні представник заявниці заяву підтримав та додатково пояснив, що ОСОБА_2 не погоджується зі встановленими в справі № 569/3056/24 обставинами та наявності її вини у завдані ОСОБА_3 шкоди. Частково кошти з ОСОБА_2 стягуються, що свідчить про відсутність ухилення боржника від виконання рішення суду. Боржник не приховує майно та не має наміру перетинати кордон, але наявність тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон використовується з метою тиску на неї.

Державний виконавець заперечує проти задоволення заяви та пояснила, що подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України грунтувалося не лише на факті наявності заборгованості. До звернення з вказаним поданням до суду вживалися заходи, спрямовані на належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та необхідність виконання рішення суду. Боржнику двічі були направлені вимоги про надання пояснень щодо невиконання рішення суду та встановлення інформації про актуальний майновий стан боржника. Представник боржника, який з`явився до відділу ДВС, надав пояснення, що ОСОБА_2 рішення виконувати не буде. Декларації про доходи та майно боржник не подала донині. Заходи, спрямовані на встановлення майнового стану боржника та активів для звернення стягнення, не дали результату. ОСОБА_2 має депозитні рахунки, на яких наявні кошти, однак не бажає спрямувати ці кошти на виконання рішення суду. Добровільно рішення суду боржник не виконує. Кошти в сумі 45758,54 грн списані на підставі платіжних інструкцій державного виконавця за період з 01 жовтня 2025 року до 21 квітня 2026 року, але списання грошових коштів з рахунків боржника здійснюється нерегулярно та в незначних розмірах. Останнє списання становило лише 1,80 грн, а загальний розмір заборгованості боржника станом на 15 липня 2026 року становить 709139,13 грн, з яких 644671,94 грн складає залишок заборгованості перед стягувачем. Враховуючи, що ОСОБА_2 на платній основі користується послугами адвокатів, вона, очевидно, має кошти, які нею, як державним виконавцем, не виявлені. З огляду на значний розмір невиконаних зобов`язань, тривалий строк невиконання рішеннчя суду, відсутність добровільного погашення боргу, ненадання боржником відомостей про свій майновий стан та відсутність виявлених активів, за рахунок яких можливо забезпечити виконання судового рішення, доводи представника заявниці про непропорційність тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є необгрунтованими.

Суд, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши додані до заяви докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що постановою Рівненського апеляційного суду від 18 травня 2025 року у справі № 569/3056/24 задоволено позов ОСОБА_3 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Головний сервісний центр МВС про стягнення збитків та моральної шкоди. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 651230,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 20000 грн на відшкодування моральної шкоди, 6712,31 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції та 8054,77 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

01 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гупало А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79223688 з примусового виконання виконавчого листа № 569/3056/24, виданого 15 вересня 2025 року Рівненським апеляційним судом, про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 651230,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 20000 грн на відшкодування моральної шкоди, 6712,31 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції та 8054,77 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі № 569/3056/24, яка набрала законної сили 14 травня 2026 року, задоволено подання відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника ОСОБА_2 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 569/3056/24, виданим 15 вересня 2025 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 651230,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 20000 грн на відшкодування моральної шкоди, 6712,31 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції, та 8054,77 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч.3 ст.441 ЦПК України).

Згідно з ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема досягнення мети гарантування повернення боргу (виконання рішення, завершення виконавчого провадження, отримання стягувачем коштів, укладення мирової угоди), або виявлено обставини, які свідчать про відсутність ухилення від виконання рішення (затримка у сплаті боргу виникла з об`єктивних причин), або інші обставини (необхідність виїзду за кордон на лікування, у службове відрядження, для догляду за хворим членом сім`ї).

Предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України, як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Процесуальні дії суду щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України і скасування такого обмеження врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.

Доводи представника заявниці фактично зводяться до незгоди з ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_2 обмежено у праві виїзду за межі України.

Представник заявниці покликається на недоліки подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та недоведеність ним факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Однак, доводи державного виконавця про наявність підстав для застосування обмежень оцінені судом під час розгляду подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України і не можуть переглядатися в межах розгляду заяви про скасування такого обмеження.

Недоведеність факту ухилення боржника від виконання рішення суду, непропорційність такого заходу як обмеження у праві виїзду за межі України, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження чи оцінки, є підставами для оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Разом з тим, заявниця не скористалася правом на оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яка набрала законної сили 14 травня 2026 року.

Відповідно до ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Посилання представника заявниці на наявність кримінальних проваджень за фактами завдання заявниці майнової шкоди, підроблення документів, шахрайських дій не заслуговують на увагу, оскільки постанова Рівненського апеляційного суду від 18 травня 2025 року набрала законної сили та підлягає обов`язковому виконанню незалежно від незгоди боржника зі встановленими судом обставинами.

У заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України заявниця не навела нових обставин, що виникли після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України і обгрунтовують необхідність скасування цього обмеження.

Доказів, що боржник вчиняє дії щодо погашення боргу або вживає заходи, направлені на виконання судового рішення, суду не надано.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклик державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

З моменту постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України 28 квітня 2026 року ОСОБА_2 декларації про майновий стан та доходи не подала, з державним виконавцем з приводу виконання судового рішення не спілкувалася, графіку погашення не пропонувала, частково борг не сплачувала. Представник заявниці в судовому засіданні підтвердив, що ФОП ОСОБА_2 продовжує здійснювати підприємницьку діяльність. Проте, кошти на рахунки боржника не надходять і інформація про доходи в податковій службі відсутня.

Суд також звертає увагу, що обмеження права на виїзд за межі України не можна розцінювати як засіб тиску на боржника, оскільки такий захід є законним механізмом забезпечення виконання судового рішення та спрямований на захист прав стягувача, який протягом значного часу не може отримати суму відшкодування, на яке має право.

Враховуючи, що після застосування до ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон зобов`язання, покладені на неї судовим рішенням, залишаються невиконаними, докази, які б свідчили, що боржник вчиняє дії щодо погашення боргу, відсутні, обставин, які спростовують факт ухилення від виконання рішення, не встановлено, суд не вбачає підстав для скасування встановленого обмеження, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Роз`яснити, що відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обгрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя