Рішення № 138466829, 25.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 186/2557/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника відповідача Скользнєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4280839 від 07 червня 2021 року в розмірі 29636,93 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4280839. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 24 січня 2022 року було укладено договір № 24-01/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4280839. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4280839. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4280839 від 07 червня 2021 року становить 29636,93 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 9000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20470 грн, інфляційні збитки - 144 грн, нараховані 3 % річних - 22,93 грн

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Скользнєва В.В. просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 4280839. Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували оплату за договором факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року. Реєстр боржників до договору факторингу № 24-01/2022 складається з трьох аркушів, який належним чином не оформлений. Позивач не довів наявність у ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах, а отже і ТОВ «Коллект центр» не могли їх набути в подальшому від ТОВ "Вердикт капітал". Положення ч.2 ст.625 ЦК України до відповідача не можуть бути застосовані, а всі нараховані відсотки, інфляційні втрати мають бути списані. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом. Жодних договорів пролонгацій користування коштами відповідачем не перебачено, що свідчить про незмінність строковості умов договору. Матеріали справи не містять додаткового договору про пролонгацію договору з наявним електронним підписом.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 вказала, що сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням договору відповідач погодився на зазначені умови, отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Стягувачем було правомірно та відповідно до домовленостей між сторонами, що викладені у договорі, нараховано відсотки в межах дії договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. До матеріалів справи долучені договори з додатками, які належним чином підтверджують перехід прав вимоги до відповідача за договором № 4280839 до ТОВ "Коллект центр".

Ухвалою від 21 січня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 05 березня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

У позовній заяві представник позивача Ткаченко М.М. просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 07 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладений договір № 4280839 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір), підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М525296.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов?язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.3 кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 9000 грн.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, строк кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

За п.1.5.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для зстосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбудася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

Згідно з п.2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Видача ТОВ "Авентус Україна" 07 червня 2021 року коштів в сумі 9000 грн на картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ "ФК "Вей фор пей" № 6151-ВП від 07 листопада 2025 року, повідомленням АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-260310/103351-БТ від 16 березня 2026 року та випискою за договором про рух коштів за період з 07 червня 2021 року до 12 червня 2021 року по банківській картці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

24 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» укладений договір факторингу № 24-01/2022, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до позичальників, зокрема ОСОБА_1 за договором № 4280839 від 07 червня 2021 року, що підтверджується договором факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року, актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №24-01/2022 від 24 січня 2022 року, актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року, реєстром боржників до договору факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року, витягом з додатку № 3 до договору факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року, платіжним дорученням № 323110003 від 24 січня 2022 року про сплату лота згідно договору факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за договором № 4280839 від 07 червня 2021 року на загальну суму заборгованості 29636,93, що підтверджується договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, том № 2, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 29636,93 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 9000 грн, заборгованості за процентами в сумі 20470 грн, інфляційних збитків у сумі 144 грн, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 22,93 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт укладення спірного кредитного договору та отримання від ТОВ "Авентус Україна" грошових коштів в сумі 9000 грн доведено матеріалами справи та представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу, як новому кредитому, за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ "Авентус Україна".

Набуття позивачем прав вимоги до відповідача за спірним кредитним договором підтверджено належним чином оформленими та підписаними договором факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року та договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, реєстрами договорів, права вимоги за якими відступаються, а також доказами на підтвердження оплати за договорами.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на зазначені норми, надані позивачем копії реєстрів боржників та витяги з реєстрів боржників є належними та допустимими доказами у справі. Клопотання про витребування для огляду в судовому засіданні оригіналу реєстру боржників до договору факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року відповідач не заявляла, а у суду відсутні сумніви у достовірності наданого позивачем доказу.

Відповідно до п.5.2 договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ "Вердикт капітал" та ТОВ "Коллект центр", права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія додатку № 4 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року - акт приймання-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, що підтверджує перехід від ТОВ "Вердикт капітал" до позивача права вимоги за кредитними договорами.

Відсутність доказів оплати за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року не спростовує факту набуття позивачем права вимоги, так як за умовами вказаного договору перехід від первісного кредитора до нового кредитора права вимоги відбувається в день підписання акту приймання-передачі реєстру боржників, а не в момент здійснення новим кредитором оплати за відступлені права вимоги.

Крім того, сторонами договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року підписаний акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, що, відповідно до п.7.2 вказаного договору, є передбаченим договором способом сплати новим кредитором первісному кредитору ціни позову.

Докази повернення відповідачем кредиту в сумі 9000 грн в порядку та на умовах, передбачених спірним кредитним договором, у справі відсутні.

Проте, суд не погоджується з нарахованим розміром заборгованості за процентами, оскільки їх нарахування здійснене поза межами встановленого строку кредитування.

Сторони договору № 4280839 від 07 червня 2021 року у п.1.4 договору погодили строк кредитування 30 днів, який починається з 07 червня 2022 року та закінчується 07 липня 2021 року.

Позивач просить стягнути проценти за кредитним договором у сумі 20470 грн, нараховані за період з 07 червня 2021 року до 05 жовтня 2021 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зробила висновок, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незаінтересованості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто коли слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Верховний Суд своєю позицією, висловленою у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц, стверджував, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

З постанови Верховного Суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 вбачається, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на зазначене, проценти за користування кредитними коштами за договором № 4280839 від 07 червня 2021 року можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 30 днів за ставкою 1,9 %, становить 5130 грн (9000 грн х 1,9 % х 30 днів).

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним кредитним договором, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 9000 грн та заборгованості за процентами в сумі 5130 грн, у загальній сумі 14130 грн.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Оскільки на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні триває воєнний стан, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків у сумі 144 грн та трьох процентів річних у сумі 22,93 грн задоволенню не підлягають, а отже, позов належить задовольнити частково.

За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру

задоволених позовних вимог у сумі 1162,75 грн.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну павничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ "Коллект центр" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги № 3412 від 01 жовтня 2025 року, витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 13000 грн.

Враховуючи категорію та незначну складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, об`єм доказів та керуючись принципами справедливості і розумності, обгрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. Оскільки позов суд задовольняє частково, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2880 грн. Загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, становить 4042,75 грн (1162,75 грн на оплату судового збору + 2880 грн витрат на професійну правничу допомогу).

На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 06 лютого 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В., акт здачі-прийняття наданих послуг, складений 12 лютого 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 12 лютого 2026 року, відповідно до яких вартість наданих послуг становить 8000 грн.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, обгрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. Оскільки позов суд задовольняє частково, з позивача належить стягнути на користь відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив, у сумі 2080 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням вказаного положення, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1962,75 грн (4042,75 грн - 2080 грн).

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" заборгованість за договором № 4280839 від 07 червня 2021 року в розмірі 14130 (чотирнадцять тисяч сто тридцять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" 1962 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят дві) грн 75 коп у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр", місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року.

Суддя