Ухвала суду № 138466648, 23.07.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2916/26

Провадження № 2-з/553/5/2026

У Х В А Л А

Іменем України

23.07.2026м. Полтава

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Тимчук Р.І., розглянувши заяву представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Януш Анни Іванівни про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

21.07.2026 представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Януш Анна Іванівна звернулась до суду з заявою про забезпечення позову з вимогами: тимчасового встановлення порядку спілкування батька ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виключно в присутності матері - ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у даній справі законної сили; заборонити батькові - ОСОБА_2 самостійно забирати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з дитячого садочка, місця проживання або інших місць перебування дитини без присутності матері - ОСОБА_1 до набрання рішення суду у даній справі законної сили.

В обґрунтування заяви зазначає, що в провадженні Подільського районного суду міста Полтави перебуває цивільна справа №553/2916/26 представника позивача ОСОБА_1 адвоката Януш Анни Іванівни до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Дитина проживає з матір`ю, на даний час між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини та порядку участі батька у вихованні дитини.

Окрім того, рішенням Полтавської міської ради «Про визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» №266 від 09.07.2026 року визначено порядок участі батька ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері.

Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів дитини, погіршення її психологічного стану та ускладнення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до положень частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З врахуванням положень статті 153 Цивільного процесуального кодексу України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв`язку із чим фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалась у відповідності до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 80 ЦПК України передбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Подаючи заяву про забезпечення позову, заявниця обґрунтувала її лише припущенням, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів дитини, погіршення її психологічного стану та ускладнення виконання рішення суду в майбутньому.

Суд вважає, що припущення заявниці, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог не є достатньо обґрунтованим, як того вимагають положення закону.

Заявницею не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду.

Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявницею спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення суду, у разі його невжиття. Твердження заявниці про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Януш Анни Іванівни про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 152, 153, 260-262 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Януш Анни Іванівни про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук