Ухвала суду № 138465699, 24.07.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/795/26

Провадження №2-а/291/7/26

У Х В А Л А

24 липня 2026 року селище Ружин

Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в Ружинський районний суд Житомирської області з позовом у порядку адміністративного судочинства до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак усупереч наведеній нормі позивачем у позовній заяві не зазначено відомостей про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - позивача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Крім того, всупереч вимогам пункту 6 частини п`ятої статті 160 КАС України позовна заява не містить відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Також позовна заява не відповідає вимогам пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки не містить письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених цим Кодексом, указаних вимог позивачем не дотримано.

Окрім того, відповідно до ч.3 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, указаних вимог позивачем також не дотримано.

Судовий збір позивач при зверненні до суду не сплатив, доказів звільнення від його сплати не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 ст. 288 КпАП України передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КпАП України права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього розгляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».

Прийняття Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч. 2 ст. 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України «Про судовий збір» такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КпАП України щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КпАП України визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КпАП України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП України, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році з 01 січня встановлений у розмірі 3 328,00 гривень, що становить 665,60 грн. (3328,00 грн.*0,2).

З огляду на наведене, позивачу необхідно:

зазначити у позовній заяві відомості про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - позивача; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України;

зазначити відомості щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України;

надати письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України;

додати до позовної заяви її копії, а також копії доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, відповідно до вимог частини 1 статті 161 КАС України;

надати документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, або відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок на рахунок № UA358999980313141206000006821, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ смт. Ружин/22030101.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 160, 169 КАС України,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.

Ухвала, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Федорчук