Рішення № 138465231, 02.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6536/26

Провадження № 2/161/4285/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/6536/26 за позовною заявою ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 18.07.2025-100002872 від 18 липня 2025 року в сумі 10 080,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом 4 000,00 гривень, заборгованість за процентами 3 720,00 гривень, заборгованість за додатковою комісією 360,00 гривень, заборгованість за неустойкою 2 000,00 гривень та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, представник відповідача подав до суду відзив. Просили відмовити в стягненні нарахованих додаткових платежів на суму 9 280,00 гривень.

При цьому, судом не приймається до уваги клопотання представника відповідача, адвоката Андріяш Н.В. про відкладення розгляду справи. Оскільки представником відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, згідно яких адвокат Андріяш Н.В. перебуває у щорічній відпустці. Внаслідок чого, суд розцінює клопотання про відкладення другого поспіль судового засідання виключно як намагання затягнути розгляд справи.

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

18 липня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18.07.2025-100002872 (а.с. 27-33). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТзОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4 000,00 гривень, на строк 217 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом 1 % від суми кредиту за кожен день користування. Комісія 360,00 гривень за кожен з чергових періодів).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 18.07.2025-100002872 від 18 липня 2025 року належним чином не виконала. В результаті чого, в нього, згідно розрахунку позивача, мається заборгованість перед ТзОВ «Споживчий центр» в сумі 10 080,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом 4 000,00 гривень, заборгованість за процентами 3 720,00 гривень, заборгованість за додатковою комісією 360,00 гривень, заборгованість за неустойкою 2 000,00 гривень.

Судом не приймаються до уваги заперечення сторони відповідача, викладені у відзиві з наступних підстав.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом (є курсантом) у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 31 липня 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Таким чином, покликання представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного Закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються.

Також суд звертає увагу, що позивачем повністю визнається факт часткового виконання ОСОБА_1 зобов`язань за умовами кредитного договору № 18.07.2025-100002872 від 18 липня 2025 року на загальну суму 3 200,00 гривень. Зазначені обставини належним чином відображені в позовній заяві, та розмір заборгованості відповідача визначений із урахуванням зазначеної часткової сплати.

В свою чергу суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо часткового виконання ОСОБА_1 зобов`язань за умовами кредитного договору № 18.07.2025-100002872 від 18 липня 2025 року після відкриття провадження у справі на суму 800,00 гривень. Оскільки з наданих представником відповідача копії квитанції та скріншоту, суд позбавлений будь-якої можливості встановити кредитний договір, на виконання умов якого здійснений вказаний платіж.

Однак, суд звертає особливу увагу, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено та в подальшому продовжено режим воєнного стану.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Внаслідок чого, не підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за неустойкою 2 000,00 гривень. До вказаних висновків суд приходить, виходячи з наявного в ОСОБА_1 простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором, яке виникло в період дії в Україні воєнного стану.

В результаті чого, в ОСОБА_1 , мається заборгованість перед ТзОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 18.07.2025-100002872 від 18 липня 2025 року в сумі 8 080,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом 4 000,00 гривень, заборгованість за процентами 3 720,00 гривень, заборгованість за додатковою комісією 360,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 134,15 гривень.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» виниклої заборгованості та судових витрат.

Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) 8 080,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 18.07.2025-100002872 від 18 липня 2025 року, з яких заборгованість за кредитом 4 000,00 гривень, заборгованість за процентами 3 720,00 гривень, заборгованість за додатковою комісією 360,00 гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 134,15 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду в повному обсязі складено

16 липня 2026 року.

Суддя В.В. Ковтуненко