Рішення № 138465205, 24.07.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/474/26

Провадження № 2/156/419/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що 23.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВЕРОНА» був укладений кредитний договір №1955624, відповідно до якого останній отримав 3900,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9 % на добу, строк кредиту - 29 днів. Кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі. ТОВ «ФК «ВЕРОНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконує. Сума заборгованості ОСОБА_1 становить 13 965,90 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3900,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 10 065,90 грн.

Між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 01.12.2023 укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «ВЕРОНА», в тому числі і до відповідача.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1955624 від 23.08.2021 року в розмірі 13 965,90 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою від 24.07.2026 суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 23.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВЕРОНА» укладено кредитний договір №1955624, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 3900,00 грн. на строк 29 днів з 23.08.2021 по 20.09.2021 включно та зобов`язався сплатити в цей же строк проценти. Кредитний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідачу 23.08.2021 перераховано грошові кошти на зазначену у кредитному договорі платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «ФК «ВЕРОНА» у сумі 3900,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» (вих. № 1903/2026-3 від 19.03.2026) про успішність платежу.

Отже, ТОВ «ФК «ВЕРОНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором виконало та надало кредит у сумі 3900,00 грн, таким чином у відповідача виник обов`язок повернути надані кошти, на умовах та у строки, передбачені договором.

Також, 01.12.2023 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «ВЕРОНА», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №1955624 від 23.08.2021 на загальну суму заборгованості 13 965,90 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту -3900,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 10 065,90 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особаю внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення 23.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВЕРОНА» кредитного договору №1955624 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 3900,00 грн.

Також, позовна заява містить належні і допустимі докази на підтвердження того, що до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені кредитним договором №1955624 від 23.08.2021, позивачем доведено, а розмір заборгованості за тілом кредиту становить 3900,00 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентах, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за процентами у розмірі 10 065,90 грн.

Договором №1955624 від 23.08.2021 встановлено строк кредиту 29 днів та процентну ставку 1,9 % в день.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Враховуючи, що договором встановлено строк кредитування 29 днів, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих відсотків, виходячи з процентної ставки 1,9 %, після спливу строку кредитування відсутні.

Доказів пролонгації строку дії кредитного договору суду не надано.

Таким чином, датою спливу визначеного договором строку кредитування (29 днів) є 20.09.2021, станом на яку розмір заборгованості по процентах за кредитним договором №1955624 від 23.08.2021 становить 2148,90 грн (3900,00 грн х 1,9 % х 29 днів = 2148,90 грн), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1955624 від 23.08.2021 у розмірі 6048,90 грн, з яких: 3900,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 2148,90 грн - заборгованість по відсоткам.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1153,10 грн (6048,90 грн х 2662,40 грн : 13 965,90 грн).

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, які підтверджені договором про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025, додатковою угодою №1 від 20.01.2026, копією ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також платіжною інструкцією № 2820 від 02.06.2026.

За наслідками розгляду цієї справи позовні вимоги судом задоволено на 43,31% (6 048,90 грн від 13 965,90 грн), отже судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають пропорційному розподілу, що становить 5 630,30 грн (13 000,00 грн х 43,31% / 100).

Частиною 4. ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №1955624 від 23.08.2021 у розмірі 6048,90 грн, а також судовий збір в сумі 1153,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місце знаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Н.Н. Комзюк