Рішення № 138464115, 17.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1710/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу

за позовом Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44279728)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТМ ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Національної Гвардії України, буд. 41; код ЄДРПОУ 41820557)

про розірвання договорів;

представники сторін:

від позивача - Миронюк В. О. (в режимі відеоконференції),

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТМ ПЛЮС" (далі - відповідач, Товариство), в якому просить суд:

1) розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2129 від 06.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 4396, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент, та Товариством, щодо об`єкта оренди: нежилі приміщення першого поверху загальною площею 68,9 кв.м. за адресою м. Херсон, вул. Ладичука, 46;

2) розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2156 від 24.01.2020, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 97, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент, та Товариством, щодо об`єкта оренди: елінг для ялів літ. «А» загальною площею 247,2 кв.м., навіс літ. «Б» загальною площею 18,2 кв.м., огорожа № 1,2,3 за адресою м. Херсона, вул. Марії Фортус, 107-б;

3) розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2157 від 24.01.2020, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 96, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент, та Товариством, щодо об`єкта оренди: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 46,7 кв.м. за адресою м. Херсон, Береговий проїзд, 3.

В обґрунтування позову Департамент покликається на порушення відповідачем зобов`язань за спірними договорами в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за оренду комунального нерухомого майна, страхування об`єктів оренди та підтримання належного рівня договірних відносин з орендодавцем.

Ухвалою від 12.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1710/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2026, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

Ухвалою від 10.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2026.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на юридичну адресу Товариства - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Національної Гвардії України, буд. 41. Втім, поштові відправлення поверталися до суду неврученими з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд судом даної справи, суд виснував про можливість її розгляду справи за наявними доказами.

08.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 17.07.2026.

17.07.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавцем), правонаступником якого є Департамент, та Товариством (орендарем) укладено ряд договорів оренди комунального майна міської територіальної громади, а саме:

- Договір № 2129 від 06.11.2019 (далі - Договір № 2129), згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху загальною площею 68,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, 46 (для розміщення майстерні з ремонту взуття);

- Договір № 2156 від 24.01.2020 (далі - Договір № 2156), згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування елінг для ялів літ. «А» площею 247,2 кв.м, навіс літ. «Б» площею 18,2 кв.м, огорожу № 1,2,3, що розташовані за адресою: м. Херсона, вул. Марії Фортус, 107-б (для розміщення молодіжного спортивно-оздоровчого комплексу);

- Договір № 2157 від 24.01.2020 (далі - Договір № 2157), згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 46,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Херсон, Береговий проїзд, 3 (для розміщення майстерні з ремонту взуття).

Строк дії договорів визначено пунктом 10.1. кожного із вказаних договорів, а саме:

- Договір № 2129 діє з 06.11.2019 до 06.11.2054 включно;

- Договір № 2156 діє з 24.01.2020 до 24.01.2055 включно;

- Договір № 2157 діє з 24.01.2020 до 24.01.2055 включно.

Пунктом 2.1. договорів №№ 2129, 2156 та 2157 визначено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами акта прийняття-передачі майна.

06.11.2019 відповідачу передано за Актом прийняття передачі комунальне нерухоме майно, визначене Договором № 2129.

24.01.2020 відповідачу передано за Актом прийняття передачі комунальне нерухоме майно, визначене договорами №№ 2156 та 2157.

06.11.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право оренди нерухомого майна, а саме нежилих приміщень першого поверху загальною площею 68,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, 46, що підтверджується витягом з відповідного реєстру № 187719711 від 06.11.2019 (а.с. 22, зворот).

24.01.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право оренди нерухомого майна, а саме:

- елінг для ялів літ. «А» площею 247,2 кв.м, навіс літ. «Б» площею 18,2 кв.м, огорожа № 1,2,3, розташованих за адресою: м. Херсона, вул. Марії Фортус, 107-б,

- громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 46,7 кв.м, розташований за адресою: м. Херсон, Береговий проїзд, 3,

що підтверджується витягами з відповідного реєстру №197618738 від 24.01.2020 та № 197612972 від 24.01.2020 (а.с. 32, 41).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору № 2129 передбачено, що орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 499, і становить 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок, без ПДВ за рік. Орендна плата становить 180 (сто вісімдесят) гривень 78 копійок (базовий - жовтень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р 37119016178147 Держказначейська служба України м. Київ , код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору 2156 передбачено, що орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 499, і становить 10 593 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 44 копійки, без ПДВ за рік. Орендна плата становить 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 77 копійок (базовий - грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA 238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору № 2157 передбачено, що орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 499, і становить 1 033 (одна тисяча тридцять три) гривні 96 копійок, без ПДВ за рік. Орендна плата становить 86 (вісімдесят шість) гривень 16 копійок (базовий - грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA 238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 5.2., 5.5., 5.10. договорів №№ 2129, 2156 та 2157 визначено, що орендар зобов`язується:

- своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату;

- протягом місяця застрахувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане;

- у разі зміни назви, телефону, юридичної адреси, платіжних реквізитів повідомляти про це орендодавця у тижневий строк.

Згідно з п.п. 7.2., 7.3. договорів №№ 2129, 2156 та 2157 орендодавець має право:

- виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок неналежного використання або невиконання умов договору;

- відмовитись від договору в разі, якщо заборгованість орендаря з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці.

Відповідно до п. 9.1 договорів №№ 2129, 2156 та 2157 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця (п. 10.2. договорів №№ 2129, 2156 та 2157).

Відповідно до п. 10.4 договорів №№ 2129, 2156 та 2157 договір оренди може бути достроково розірвано за згодою сторін. На вимогу орендодавця договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, зокрема:

- орендар порушив умови, передбачені п. 5.5. договору;

- не внесення орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців поспіль.

Пунктом 10.5. договорів №№ 2129, 2156 та 2157 передбачено, що орендодавець має право відмовитися від договору в разі порушення істотних умов договору орендарем. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

04.11.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу від 04.11.2024 № 01-20-1567-вих. щодо розірвання Договору № 2129 (а.с. 25-26). У вказаній вимозі позивач, покликаючись на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 4149,12 грн, вимагав розірвати Договір № 2129.

23.07.2025 позивач надіслав відповідачу претензію від 22.07.2025 № 01-20-1041-вих. щодо виконання зобов`язань за Договором № 2156 (а.с. 34-35). У вказаній претензії позивач, покликаючись на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати на суму 20101,93 грн (станом на 21.07.2025), вимагав сплатити вказану заборгованість у місячний строк з дня отримання претензії, а в протилежному випадку повідомив про своє право на розірвання договору у зв`язку з порушенням його істотних умов.

23.07.2025 позивач надіслав відповідачу претензію від 22.07.2025 № 01-20-1042-вих. щодо виконання зобов`язань за Договором № 2157 (а.с. 43-44). У вказаній претензії позивач, покликаючись на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати на суму 1961,57 грн (станом на 21.07.2025), вимагав сплатити вказану заборгованість у місячний строк з дня отримання претензії, а в протилежному випадку повідомив про своє право на розірвання договору у зв`язку з порушенням його істотних умов.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про розірвання договорів №№ 2129, 2156 та 2157.

Підставами для розірвання вказаних договорів, на які позивач покликається у позовній заяві, є:

1) порушення відповідачем зобов`язання щодо повного та своєчасного внесення орендної плати (п. 5.2. договорів №№ 2129, 2156 та 2157), а саме:

- за Договором № 2129 наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 4 149,12 грн;

- за Договором № 2156 наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 20 101,93 грн;

- за Договором № 2157 наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 1 961,57 грн;

2) невиконання відповідачем зобов`язання щодо страхування орендованого майна (п. 5.5. договорів №№ 2129, 2156 та 2157);

3) невжиття відповідачем жодних дій для підтримання належного рівня договірних відносин, а саме: відповідач не виходить на зв`язок, не надає відповідей на направлені листи, не повідомляє про причини невиконання договірних зобов`язань, а також не ініціює врегулювання питань, пов`язаних із подальшим виконанням договорів. При цьому відповідач не повідомляє про зміну номеру телефону та адреси місцезнаходження. Така бездіяльність, як зазначає позивач, з посиланням на п. 5.10. договорів №№ 2129, 2156 та 2157, свідчить про фактичне ухилення відповідача від виконання умов договорів.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавцем), правонаступником якого є Департамент, та Товариством (орендарем) укладено ряд договорів оренди комунального майна міської територіальної громади, а саме:

- Договір № 2129 від 06.11.2019, згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху загальною площею 68,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, 46 (для розміщення майстерні з ремонту взуття);

- Договір № 2156 від 24.01.2020, згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування елінг для ялів літ. «А» площею 247,2 кв.м, навіс літ. «Б» площею 18,2 кв.м, огорожу № 1,2,3, що розташовані за адресою: м. Херсона, вул. Марії Фортус, 107-б (для розміщення молодіжного спортивно-оздоровчого комплексу);

- Договір № 2157 від 24.01.2020, згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 46,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Херсон, Береговий проїзд, 3 (для розміщення майстерні з ремонту взуття).

Як свідчать наявні матеріали справи, за своєю юридичною природою укладені між сторонами договори №№ 2129, 2156 та 2157 є договорами найму (оренди) комунального нерухомого майна.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правові, економічні та організаційні відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, договори №№ 2129, 2156 та 2157 стали підставою виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договорів визначено пунктом 10.1. кожного із вказаних договорів, а саме:

- Договір № 2129 діє з 06.11.2019 до 06.11.2054 включно;

- Договір № 2156 діє з 24.01.2020 до 24.01.2055 включно;

- Договір № 2157 діє з 24.01.2020 до 24.01.2055 включно.

Отже, як встановлено судом, кожен із спірних договорів наразі є діючим.

В силу частини другої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з п.п. 7.2., 7.3. договорів №№ 2129, 2156 та 2157 орендодавець має право:

- виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок неналежного використання або невиконання умов договору;

- відмовитись від договору в разі, якщо заборгованість орендаря з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці.

Відповідно до п. 9.1 договорів №№ 2129, 2156 та 2157 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Щодо першої підстави для розірвання договорів, на яку покликається позивач, а саме порушення відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору № 2129 передбачено, що орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 499, і становить 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок, без ПДВ за рік. Орендна плата становить 180 (сто вісімдесят) гривень 78 копійок (базовий - жовтень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р 37119016178147 Держказначейська служба України м. Київ , код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору 2156 передбачено, що орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 499, і становить 10 593 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 44 копійки, без ПДВ за рік. Орендна плата становить 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 77 копійок (базовий - грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA 238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору № 2157 передбачено, що орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 499, і становить 1 033 (одна тисяча тридцять три) гривні 96 копійок, без ПДВ за рік. Орендна плата становить 86 (вісімдесят шість) гривень 16 копійок (базовий - грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA 238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до п. 10.4 договорів №№ 2129, 2156 та 2157 договір оренди може бути достроково розірвано за згодою сторін. На вимогу орендодавця договір оренди може бути достроково розірваний з підстави не внесення орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців поспіль.

У розумінні частини другої статті 651 ЦК України не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну, неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого застосування такого заходу як розірвання договору, який має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.01.2020 у справі № 914/252/19 та від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна як невнесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Так, позивач стверджує, що:

- за Договором № 2129 наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 4 149,12 грн;

- за Договором № 2156 наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 20 101,93 грн;

- за Договором № 2157 наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 1 961,57 грн.

Відповідні розрахунки позивача містяться у матеріалах справи (а.с. 27, 33, 42).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Відповідно до пп. 1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, установлено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:

- фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

- які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).

Відповідно до пп.5 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Виходячи з вищезазначених положень Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 в редакції до 07.05.2024, приймаючи до уваги місцезнаходження орендованого нерухомого майна в м. Херсон, з огляду на те, що законодавець не пов`язує звільнення від орендної плати з окремим рішенням орендодавця, суд зазначає, що відповідач у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 був звільнений від орендної плати за орендоване нерухоме майно, оскільки в цей період тривав воєнний стан в Україні.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 03.03.2026 у справі № 905/1552/24 вказав, що за змістом підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 у редакції, чинній станом на час її прийняття, та до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, було передбачено звільнення орендарів державного і комунального майна за договорами, укладеними, зокрема до 24.02.2024, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану, у тому числі - Донецька область на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022.

У цій постанові колегія суддів суду касаційної інстанції визнала підтвердженою передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права), що слугувало підставою для формулювання висновку про застосування норми підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 у редакції від 27.05.2022 у подібних правовідносинах, виснувавши, що за змістом вказаних положень у редакції, чинній станом на час її прийняття, та до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, було передбачено звільнення орендарів державного і комунального майна за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися раніше 24.02.2022, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану; які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану, на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022.

Також, колегія суддів суду касаційної інстанції зауважила, що словосполучення, яке використовується у підпункті 1 пункту 1 Постанови № 634, «на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022» підлягає трактуванню таким чином, що визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі щонайменше до 31.12.2022, якщо до цієї дати воєнний стан буде припинено чи скасовано та сплине три місяці після дати його припинення чи скасування. Якщо до 31.12.2022 воєнний стан не буде припинено чи скасовано та не сплине три місяці після його припинення чи скасування, визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.

Отже, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 та наведених висновків Верховного Суду, відповідач був звільнений від обов`язку вносити орендну плату з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Враховуючи викладене, за наслідками дослідження обставин справи, суд виснує про недоведеність позивачем факту саме систематичного невнесення відповідачем орендної плати за договорами №№ 2129, 2156 та 2157, в той час як наявність заборгованості лише за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 не свідчить про істотне порушення відповідачем умов договорів оренди, у зв`язку з чим існування досліджуваної у цьому розділі рішення підстави для розірвання спірних договорів не підтвердилося.

Щодо другої підстави для розірвання договорів, а саме невиконання відповідачем зобов`язання щодо страхування орендованого майна.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» також передбачено обов`язок орендаря зі страхування комунального та державного майна.

Пунктом 175 зазначеної постанови визначено, що орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору оренди зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця майна на період строку дії договору оренди на суму вартості майна відповідно до висновку про ринкову вартість (акта оцінки), визначеного відповідно до законодавства про оцінку майна, під час передачі такого майна в оренду - якщо така оцінка майна здійснювалася; або балансової вартості майна, але не менше ніж добуток місячної орендної плати за орендоване майно за договором оренди, помножений на 100, - якщо оцінка ринкової вартості такого майна не здійснювалася. Орендар зобов`язаний постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії договору оренди майно було застрахованим.

Пунктом 176 постанови передбачено, що орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору страхування надає балансоутримувачу та орендодавцю завірені належним чином копії договору страхування (договорів страхування) і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів).

Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок орендаря (страхувальника) (пункт 177 постанови).

Орендодавці контролюють своєчасність укладення договорів страхування орендованого майна та у разі порушення орендарем обов`язку щодо укладення договору страхування повідомляють орендаря про розірвання договору оренди (пункт 178 постанови).

Отже, укладання договору страхування комунального майна є обов`язковим для орендаря, якщо це передбачено договором оренди та чинним законодавством України. Це істотна умова договору оренди, і порушення цієї вимоги може бути підставою для розірвання договору.

Так, в п. 5.5. кожного з договорів №№ 2129, 2156 та 2157 визначено, що відповідач зобов`язаний протягом місяця застрахувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане.

До того ж, пунктом 10.4. договорів передбачено, що на вимогу орендодавця вони можуть бути достроково розірвані, якщо орендар порушив умови, передбачені п. 5.5. договору.

Наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання взятого на себе за умовами договорів та передбаченого чинним законодавством обов`язку зі страхування орендованого комунального майна.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що невиконання відповідачем обов`язку щодо страхування орендованого майна створює істотні ризики для Орендодавця, що діє в інтересах територіальної громади як власника комунального майна. Договір страхування є важливим механізмом захисту майнових інтересів територіальної громади у випадку настання непередбачуваних подій - пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб або стихійного лиха, які можуть призвести до пошкодження чи знищення об`єкта оренди. Відсутність чинного договору страхування позбавляє Орендодавця гарантій отримання страхового відшкодування у разі настання таких обставин, що, у свою чергу, може спричинити значні матеріальні збитки бюджету громади.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність здійснення орендарем страхування орендованого майна є істотним порушенням умов спірних договорів, оскільки позбавляє іншу сторону отримати очікуване при їх укладенні.

За таких обставин, вимога позивача про розірвання договорів №№ 2129, 2156 та 2157 з підстави невиконання відповідачем обов`язку щодо страхування орендованого комунального майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо третьої підстави для розірвання договорів, про яку зазначає позивач.

У розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Це випливає з принципу збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).

Так, позивач зазначає про невжиття відповідачем жодних дій для підтримання належного рівня договірних відносин, а саме: відповідач не виходить на зв`язок, не надає відповідей на направлені листи, не повідомляє про причини невиконання договірних зобов`язань, а також не ініціює врегулювання питань, пов`язаних із подальшим виконанням договорів. Також відповідач не повідомляє про зміну номеру телефону та адреси місцезнаходження. Така бездіяльність, як зазначає позивач, з посиланням на п. 5.10. договорів №№ 2129, 2156 та 2157, свідчить про фактичне ухилення відповідача від виконання умов договорів.

Відповідно до п. 5.10. договорів №№ 2129, 2156 та 2157 орендар, у разі зміни назви, телефону, юридичної адреси, платіжних реквізитів, зобов`язаний повідомляти про це орендодавця у тижневий строк.

Втім, позивач не довів належними та допустимими доказами того факту, що після укладення договорів відповідач змінив свою назву, телефон, юридичну адресу чи платіжні реквізити.

Наведені позивачем обставини щодо того, що відповідач не виходить на зв`язок, не надає відповідей на направлені листи, не повідомляє про причини невиконання договірних зобов`язань, а також не ініціює врегулювання питань, пов`язаних із подальшим виконанням договорів, не свідчать про істотність порушення відповідачем умов спірних договорів, що унеможливлює застосування наслідків, визначених ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Тому, суд вважає, що розірвання договорів з наведених позивачем підстав, які досліджувалися у цьому розділі рішення, не є можливим, оскільки, на переконання суду, у даному випадку бракує такої обставини для розірвання договорів як істотність порушення їх умов.

Висновки суду.

Відповідно до статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

У ст. 79 ГПК України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту про розірвання договорів №№ 2129, 2156 та 2157 підлягають задоволенню з підстави невиконання відповідачем обов`язку щодо страхування орендованого комунального майна, що передбачено п. 5.5. кожного з договорів, в той час як інші наведені позивачем підстави не пов`язані з істотним порушенням умов договорів з боку відповідача та не враховуються судом при задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 987,20 грн підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2129 від 06.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 4396, укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44279728), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТМ ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Національної Гвардії України, буд. 41; код ЄДРПОУ 41820557), щодо об`єкта оренди: нежилі приміщення першого поверху загальною площею 68,9 кв.м. за адресою м. Херсон, вул. Ладичука, 46.

3. Розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2156 від 24.01.2020, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 97, укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44279728), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТМ ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Національної Гвардії України, буд. 41; код ЄДРПОУ 41820557), щодо об`єкта оренди: елінг для ялів літ. «А» загальною площею 247,2 кв.м., навіс літ. «Б» загальною площею 18,2 кв.м., огорожа № 1,2,3 за адресою м. Херсон, вул. Марії Фортус, 107-б.

4. Розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2157 від 24.01.2020, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 96, укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44279728), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТМ ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Національної Гвардії України, буд. 41; код ЄДРПОУ 41820557), щодо об`єкта оренди: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 46,7 кв.м. за адресою м. Херсон, Береговий проїзд, 3.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТМ ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Національної Гвардії України, буд. 41; код ЄДРПОУ 41820557) на користь Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44279728) 7 987,20 грн витрат зі сплати судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 липня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 24 липня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков