Рішення № 138464048, 23.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"23" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1243/26Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву Фермерського господарства «АЛБИС» за вх.№2-1288/26 від 02.07.2026 про ухвалення додаткового рішення, подану у справі №916/1243/26

за позовом: Фермерського господарства «АЛБИС» (66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Ломоносова, буд. 162, код ЄДРПОУ 39661119)

до відповідача: Балтської міської ради Одеської області (66101, Одеська обл., Подільський р-н, м. Балта, вул. Любомирська, буд. 193, код ЄДРПОУ 04056954)

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2026 у справі №916/1243/26 позовні вимоги Фермерського господарства «АЛБИС» задоволено.

02.07.2026 за вх.№2-1288/26 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.07.2026 заяву Фермерського господарства «АЛБИС» за вх.№2-1288/26 від 02.07.2026 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; вирішено розглядати вказану заяву без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу надати до суду пояснення та/або заперечення щодо поданої заяви з доказами направлення позивачу - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

03.07.2026 за вх.№23398/26 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Балтської міської ради Подільського району Одеської області витрат на професійну правничу допомогу або, якщо суд вирішить за можливе задовольнити таку заяву, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню до 2000 грн. В обґрунтування поданих заперечень відповідач посилається на наступне:

- наданий позивачем акт приймання-передачі послуг містить лише загальний перелік процесуальних дій та визначає їх однією загальною послугою вартістю 20000 грн. У ньому не конкретизовано скільки часу фактично витрачено адвокатом на кожну окрему дію; яка вартість кожної окремої послуги; який саме обсяг роботи виконано щодо аналізу документів; який обсяг часу витрачено на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив чи інших процесуальних документів; які саме «інші процесуальні документи» готувалися адвокатом; який обсяг роботи був необхідним саме у цій справі, а не використаний із аналогічних спорів між тими самими сторонами;

- доказів фактичної сплати позивачем 20000 грн. до заяви не додано, тому суд має особливо ретельно перевірити їх реальність, необхідність та співмірність;

- справа №916/1243/26 не була надмірно складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, предметом спору було визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, спір стосувався застосування норм земельного законодавства та був вирішений на підставі письмових доказів; під час розгляду справи не призначалися судові експертизи, не допитувалися свідки, не досліджувався значний обсяг доказів, не здійснювалися складні процесуальні дії, не вирішувалася виключна правова проблема, не формувалася нова судова практика, справа не мала значного публічного інтересу, позивачем не доведено, що результат розгляду справи мав істотний вплив на його ділову репутацію; участь представника позивача у судових засіданнях здійснювалася в режимі відеоконференції; правова позиція у цій справі не була новою для представника позивача;

- стягнення таких витрат здійснюється з органу місцевого самоврядування, тобто фактично за рахунок коштів місцевого бюджету.

06.07.2026 за вх.№23475/26 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач посилається на наступне:

- факт виникнення у позивача обов?язку сплатити адвокату 20000 грн. підтверджується додатковою угодою №1 та актом приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, а тому відповідні витрати є такими, що підлягають компенсації;

- позивачем не зазначено кількість годин, витрачених адвокатом, не визначено вартість кожної окремої послуги та не конкретизовано обсяг виконаних робіт, однак вказане не відповідає правовій природі фіксованого гонорару. Верховний Суд у додатковій постанові від 13.02.2024 року у справі №910/12155/22 прямо зазначив, що при встановленні сторонами фіксованого розміру гонорару відсутня необхідність визначення вартості кожної окремої процесуальної дії адвоката, а оцінці підлягають реальність, необхідність та співмірність витрат у цілому;

- твердження відповідача про те, що справа №916/1243/26 не є складною та являє собою «типовий земельний спір», не відповідає фактичним обставинам справи, її предмету, обсягу виконаної представником позивача правничої роботи та сформованій судовій практиці щодо критеріїв оцінки складності справи; складність судової справи визначається не кількістю судових засідань, необхідністю призначення експертиз чи допиту свідків, а сукупністю таких факторів, як складність правового регулювання спірних правовідносин, необхідність аналізу та співставлення норм матеріального права у різних редакціях, наявність неоднорідної судової практики, обсяг досліджених доказів, кількість підготовлених процесуальних документів, а також необхідність формування та обґрунтування правової позиції з урахуванням конкретних обставин справи. Спір у справі №916/1243/26 стосувався захисту права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. При цьому предметом судового дослідження були правовідносини, що виникли на перетині норм земельного, цивільного та господарського законодавства, а також спеціального законодавства про оренду землі, яке протягом тривалого часу зазнавало істотних змін. Справа №916/1243/26 не може бути віднесена до категорії простих або формальних спорів, а навпаки характеризується складністю правового регулювання, необхідністю аналізу значного обсягу законодавства та судової практики, підготовкою декількох процесуальних документів, участю у судових засіданнях та здійсненням повного процесуального супроводу справи, що свідчить про обґрунтованість та співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.;

- сам по собі факт участі адвоката в інших судових спорах за участю того самого клієнта або навіть у справах зі схожими правовідносинами жодним чином не свідчить про автоматичне зменшення обсягу правничої допомоги, необхідної для ведення конкретної судової справи, та не може бути самостійною підставою для зменшення погодженого сторонами гонорару;

- позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати той факт, що Балтська міська рада Подільського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, діяльність якого фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету; зазначені доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та фактично зводяться до намагання надати відповідачу процесуальні переваги виключно з підстав його статусу як органу місцевого самоврядування; фактично доводи відповідача зводяться до твердження про те, що орган місцевого самоврядування, який програв судовий спір, повинен нести менший обсяг відповідальності за свої процесуальні дії виключно з тієї підстави, що його діяльність фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету; такий підхід суперечить не лише принципу рівності сторін, але й самим засадам господарського судочинства;

- твердження відповідача про обґрунтованість стягнення лише 2000 грн. свідчать не про наявність об`єктивних підстав для зменшення судових витрат, а виключно про суб`єктивне бачення відповідачем бажаного розміру компенсації, яке не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства, доказах чи усталеній судовій практиці; законодавець прямо поклав на сторону, яка заперечує проти заявленого розміру витрат, процесуальний обов`язок не лише висловити незгоду із сумою компенсації, але й довести, що відповідні витрати є неспівмірними, надмірними, необґрунтованими або такими, що не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності.

Заява Фермерського господарства «АЛБИС» за вх.№2-1288/26 від 02.07.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1243/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши заяву Фермерського господарства «АЛБИС» за вх.№2-1288/26 від 02.07.2026, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У попередньому розрахунку судових витрат у справі, поданому у позовній заяві, позивач попередньо повідомив суд про намір стягнути з відповідача 23028 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано:

- витяг з договору про надання правничої допомоги від 02.02.2026, який укладено між адвокатом Тихоходом Миколою Миколайовичем та Фермерським господарством «АЛБИС». Відповідно до розділу 1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання клієнту професійної правничої допомоги, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити таку правничу допомогу на умовах цього договору; конкретний обсяг, зміст та види професійної правничої допомоги, що надається адвокатом клієнту, визначаються сторонами у відповідних додатках та/або додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Розділом 2 договору передбачено, що розмір гонорару адвоката, порядок та строки його сплати визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору; сторони мають право погодити фіксований розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у конкретній справі, який може підлягати сплаті як до, так і після завершення судового розгляду. У відповідності до розділу 3 договору сторонами погоджено, що надання професійної правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, який підписується сторонами; в акті зазначається перелік виконаних робіт (наданих послуг) та розмір узгодженого сторонами гонорару; підписанням акту клієнт підтверджує належне та повне надання адвокатом професійної правничої допомоги та відсутність будь-яких претензій щодо її обсягу та якості;

- додаткову угоду №1 від 27.03.2026 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2026, укладену між адвокатом Тихоходом М.М. та ФГ «АЛБИС». Відповідно до п.1 додаткової угоди сторонами визначено розмір та порядок оплати професійної правничої допомоги, яка буде надана адвокатом клієнту у зв`язку з підготовкою та веденням судового спору з Балтською міською радою Одеської області щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №95 від 29.03.2019 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120681100:01:001:0759, розташованої: Одеська область, Балтський район (за межами населеного пункту), площею 15.4752 га. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що до складу правничої допомоги входить: ознайомлення та аналіз документів клієнта; аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції; підготовка та подання до суду позовної заяви; підготовка та подання процесуальних документів (відповіді на відзив, пояснень, клопотань тощо); представництво інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області; вчинення інших дії, необхідних для належного ведення справи. Відповідно до п.п. 3-6 додаткової угоди сторони погодили, що у випадку ухвалення судового рішення на користь клієнта та набрання ним законної сили, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20000 грн.; загальна вартість правничої допомоги становить 20000 грн.; сторони погодили, що оплата узгодженого гонорару здійснюється клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання законної сили судового рішення у відповідній справі на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правничої допомоги; сторони підтверджують, що зазначений гонорар є фіксованим та відповідає складності майбутнього спору;

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.06.2026, підписаний між ФГ «АЛБИС» та адвокатом Тихоходом М.М. Відповідно до наданого акту адвокатом надано наступні послуги: підготовка та ведення судового спору з Балтською міською радою Одеської області щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №95 від 29.03.2019 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120681100:01:001:0759, розташованої: Одеська область, Балтський район (за межами населеного пункту), площею 15,4752 га; судова справа слухалась в Господарському суді Одеської області №916/1243/26; до складу правничої допомоги входить: ознайомлення та аналіз документів, наданих клієнтом; дослідження фактичних обставин справи; аналіз норм земельного, цивільного, господарського та процесуального законодавства; аналіз актуальної судової практики Верховного Суду; формування правової позиції у справі; підготовка та подання позовної заяви з додатками; підготовка та подання відповіді на відзив; підготовка інших процесуальних документів у межах розгляду справи; представництво інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області; підготовка документів щодо розподілу судових витрат. Загальна вартість послуг складає 20000 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов??язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Водночас розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, частиною 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. До відповідного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правничої допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Як вже зазначалось, ч.6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов??язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч.5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

За змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18.

Відтак суд не приймає до уваги тверджень відповідача щодо обов`язку сторони, якою заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну допомоги, надати до суду докази на підтвердження фактичної оплати послуг адвоката.

Таким чином, вказані доводи відповідача не створюють підстав для відмови у задоволенні заявлених витрат на адвокатські послуги.

Окрім того, господарський суд не приймає заперечень відповідача щодо відсутності погодинного розрахунку та деталізації вартості окремих послуг, оскільки, як було встановлено судом, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Господарський суд звертає увагу, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Суд погоджується з доводами позивача, що сама по собі відсутність у справі судової експертизи або допиту свідків не свідчить про її незначну складність, оскільки такі процесуальні дії не є єдиними критеріями оцінки складності справи, а також погоджується, що триваючі правовідносини між адвокатом та його клієнтом не нівелюють обов`язку адвоката надавати якісний супровід кожної зі справ, включаючи складання процесуальних документів та супровід при розгляді справи.

Проаналізувавши заяву позивача про розподіл витрат та клопотання відповідача про їх зменшення, господарський суд одночасно приймає до уваги обставини та наслідки введення в Україні воєнного стану з точки зору того, що заявлена сума адвокатських витрат може становити надмірний тягар для відповідача.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що процесуальні документи адвокатом позивача складено якісно, так само як і представництво інтересів позивача в суді. З огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів ФГ «АЛБИС» у суді під час розгляду справи, враховуючи критерії співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, реальності та розумності розміру таких витрат, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, виходячи з конкретних обставин справи та приймаючи до уваги обставини та наслідки введення в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми витрат та необхідність зменшення заявлених судових витрат до 10000 грн., в решті заяви судом відмовляється.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ДОДАТКОВО ВИРІШИВ:

1.Заяву Фермерського господарства «АЛБИС» за вх.№2-1288/26 від 02.07.2026 - задовольнити частково.

2.Стягнути з Балтської міської ради Подільського району Одеської області (66101, Одеська обл., Подільський р-н, м. Балта, вул. Любомирська, буд. 193, код ЄДРПОУ 04056954) на користь Фермерського господарства «АЛБИС» (66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Ломоносова, буд. 162, код ЄДРПОУ 39661119) 10000 /десять тисяч/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В решті заяви - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Додаткове рішення складено 23 липня 2026 р.

Суддя Ю.С. Бездоля