Рішення № 138463923, 14.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокуСправа № 912/383/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/383/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", вул. Рекордна, 26-Г, м. Запоріжжя, 69019

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни, АДРЕСА_1

про стягнення 240 000,00 грн

Представники:

від позивача - Гриценко Ю.В., ордер серія АР №1295163 від 06.02.2026 (відеоконференція);

від відповідача - Захарченко І.В., ордер серія ВА №1141882 від 23.02.2026.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни (далі - ФОП Погрібна Л.В., відповідач) про стягнення збитків у розмірі 240 000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначено про незаконне використання ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а саме шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: вул. Правди, буд. 1а, оскільки відповідач не уклав відповідного ліцензійного договору з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер" на використання відповідного торгового знаку. Сума винагороди - роялті Ліцензіата ТОВ "Маркхолдер" при укладені відповідачем ліцензійного договору становила б 240 000,00 грн за період з 24.10.2019 до 24.10.2021, що підтверджується договорами в аналогічних відносинах.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2026 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/383/26. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач позовні вимоги заперечив, про що подав відзив на позов, з підстав заперечення обставин використання торгової марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за Свідоцтвом від 25.06.2010 №124382 у період з 24.10.2019 до 24.10.2021, встановленого розміру роялті за 1 рік використання торгової марки у сім 120 000,00 грн та розміру заявлених збитків. Відповідач зазначає: після пред`явлення позивачем 31.10.2019 позову у справі №912/3035/19 припинив вчиняти порушення прав інтелектуальної власності позивача та не був обізнаний про належність спірного позначення позивачу і не міг знати про вчинюване ним порушення прав; станом на 01.07.2019 позивач не набув право власності на спірну торгову марку; активний ринок відносно торгової марки "УКРЗОЛОТО" не існував, що вказує на завідомо невиправдане очікування щодо споживчого інтересу інших суб`єктів господарювання на передання їм за ліцензійними договорами невиключних майнових прав на спірну торгову марку; відповідач отримав дохід в сумі 300,00 грн та заперечує отримання інших доходів від використання торгової марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 90 ГПК України поставив питання позивачу та заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповіді на відзив позивач з приводу заперечень відповідача навів такі аргументи: рішенням суду від 06.11.2024 у справі № 912/3035/19 встановлено незаконне використання відповідачем торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і такі обставини підтверджуються матеріалами справи; позивач має право самостійно розпоряджатися свідоцтвом на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та встановлювати розмір роялті, що ним було і зроблено відповідно до наказів №345/л від 01.07.2019, №213/л від 01.07.2020; вимога про стягнення заявлена у період, коли позивач був власником торгової марки; у даному випадку позивач для стягнення упущеної вигоди обрав саме розмір неотриманого роялті.

16.03.2026 позивач подав заяву в порядку ч. 5 ст. 90 ГПК України, в якій зазначив, що питання, поставлені відповідачем, не стосуються обставин, що мають значення для вирішення справи.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав на таке: до предмета доказування у справі №912/3035/19 обставини використання відповідачем торгового знаку в період з 07.11.2019 до 24.10.2021 не входили, а факт порушення прав встановлено на момент звернення позивача до суду, тобто на 31.10.2019; перехід права власності позивача на торгову марку відбувся лише 10.10.2019, а тому позивач 01.07.2019 не міг встановлювати розмір роялті; у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди у спосіб визначення розміру упущеної вигоди як доходу від "неукладеного" ліцензійного договору, суд має визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин справи.

Ухвалою від 11.03.2026 суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. У справі призначено судове засідання на 24.03.2026.

В засіданні суду 24.03.2026 суд прийняв докази, які додано відповідачем до заперечень на відповідь, за клопотанням відповідача витребував у позивача докази, здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у справі призначив підготовче засідання на 23.04.2026.

26.03.2026 позивач подав додаткові письмові пояснення та 07.04.2026 подав докази.

10.04.2026 відповідач подав заяву про застосування до ТОВ "Маркхолдер" заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання вимог ухвали суду від 24.03.2026 щодо подання доказів.

Позивач подав письмові заперечення на таку заяву.

У підготовчому засіданні 23.04.2026 оголошено перерву до 05.05.2026, відповідачу надано можливим подати письмові пояснення щодо доказів, поданих позивачем.

04.05.2026 відповідач подав додаткові письмові пояснення від 01.05.2026 та заяву про застосування до ТОВ "Маркхолдер" заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання вимог ухвали суду від 24.03.2026.

У підготовчому засіданні 05.05.2026 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа із зазначенням у протоколі судового засідання, про: прийняття письмових пояснень відповідача від 01.05.2026; залишення без розгляду клопотання відповідача від 10.04.2026, у зв`язку з його не підтримання представником; відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 04.05.2026 про накладення на позивача штрафу; закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2026.

16.06.2026 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому за клопотанням відповідача оголосив перерву до 01.07.2026.

01.07.2026 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 14.07.2026, від позивача на підставі ч. 6 ст. 191 ГПК України витребувано оригінали доказів для огляду в засіданні суду, які були подані позивачем згідно заяви від 07.04.2026.

10.07.2026 позивач подав заяву, в якій повідомив про неможливість подання оригіналів доказів з огляду на обставини військового стану та місця знаходження таких доказів, просить прийняти до уваги подані копії.

Відповідач 13.07.2026 подав заяву, за змістом якої вказав про наявність сумнівів відповідності поданої копії письмових доказів, які додані до заяви 07.04.2026, їх оригіналу та згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України просить не брати до уваги вказані докази.

14.07.2026 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано, представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

Суд на підставі ч.6 ст.91 ГПК не бере до уваги письмові докази, які подані позивачем за клопотанням від 07.04.2026, у зв`язку з неподанням до суду оригіналів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази, суд встановив такі обставин, які є предметом доказування у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 у справі №912/3035/19 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (далі - АТ "ЦЕФЕЙ") до ФОП Погрібної Любов Василівни та заборонено ФОП Погрібній Л.В. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

У вказаній справі суд ухвалою від 01.08.2024 здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника АТ "ЦЕФЕЙ" і залучив ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Підставою для заміни стали обставини передачі ТОВ "Маркхолдер" свого права власності на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за Свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382 на користь АТ "Цефей" згідно договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021. Копія договору від 30.06.2021 долучена до матеріалів справи, що розглядається (том 1 а.с. 43-45).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 у справі № 912/3035/19 залишено без змін.

За постановою Верховного Суду від 31.07.2025 рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 в оскаржуваній частині та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 в частині перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024, залишено без змін.

Згідно висновку №3655/20-53/20442/20-53 від 18.08.2020 експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі №912/3035/19, та копія якого подана до справи, що розглядається:

- позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зареєстрованим за свідоцтвом України №124382 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку;

- позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №124382;

- позначення (напис) " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на вивісці ювелірного магазину на будівлі за адресою:м. Кропивницький, вул. Правди, 1А, є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010.

Встановити чи є позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, 1А, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 11.10.2016 за наявними матеріалами, не видається за можливе. (том 1 а.с. 8-42).

Як стверджує позивач, у разі якби ФОП Погрібна Л.В. в установленому законом порядку оформила з ТОВ "Маркхолдер" ліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", то позивач отримав би дохід у вигляді винагороди - роялті в розмірі 120 000,00 грн за рік.

На підтвердження такого доходу позивач надає накази ТОВ "Маркхолдер" №345/л від 01.07.2019 і №213/л від 01.07.2020 про встановлення суми винагороди - роялті Ліцензіата за використання торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ліцензійний договір від 10.10.219, укладений з ФОП Матвійко Ігорем Володимировичем (том 1 46-48).

Період розрахунку позивач визначає з 24.10.2019 до 24.10.2021 (2 роки), вказуючи, що це є періодом незаконного користування ФОП Погрібною Л.В. торговим знаком, та просить стягнути 240 000,00 грн збитків (упущеної вигоди) з розрахунку 120 000,00 грн за рік.

ФОП Погрібна Л.В. під час розгляду справи в суді заперечила використання торгової марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за Свідоцтвом від 25.06.2010 №124382 у період з 24.10.2019 до 24.10.2021, встановлення розміру роялті за 1 рік використання торгової марки у сім 120 000,00 грн та розмір заявлених збитків, вказала на відсутність її вини.

Норми права, застосовані судом, та оцінка доводів сторін і поданих доказів.

1. Щодо обставин використання ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

За правилами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. (висновки Верховного Суду у постановах від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/23).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійснених іншим судом) (висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17).

Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (пункт 9.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Виходячи з преюдиційного значення рішення господарського суду від 06.11.2024 у справі №912/3035/19, суд бере до уваги встановлені ним обставини щодо використання ФОП Погрібною Л.В. позначення "УКРЗОЛОТО", схожого настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010, а також факт заборони такого використання. Задовольняючи позовні вимоги у справі №912/3035/19, суд прямо дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача, як власника торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Зазначені обставини не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Щодо періоду суд враховує зміст мотивувальної частини рішення суду у справі №912/3035/19, згідно якої зазначено, зокрема, таке:

"З матеріалів справи слідує, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , на якому була розміщена вивіска з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ФОП Погрібна Л.В. здійснювала господарську діяльність з продажу ювелірних виробів.

Вказане не заперечено відповідачем у відзиві на позов від 28.11.2019 та підтверджено наступними матеріалами справи:

- товарним чеком від 24.10.2019, в якому зазначено " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та відомості про товар і його ціну, адреса: пр. Правди, 1А;

- фіскальним чеком №1047001 від 25.10.2019, на якому зазначено податковий номер продавця - 1473414623, який співпадає із реєстраційним номером облікової картки платника податків ФОП Погрібної Л.В.;

- фотокопіями розміщення вивіски за місцем розташування магазину;

- актом фіксації №1 від 06.11.2019;

- випискою з ЄДР, відповідно до якої видами економічної діяльності ФОП Погрібної Л.В. є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.".

Суд встановив, що згідно відомостей Державного реєстру, право власності на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за Свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382 на користь АТ "Цефей" зареєстровано 27.10.2021 (том 1 а.с. 180-186).

Касаційний суд вже вказував, що за загальним правилом в Україні застосовується реєстраційна система набуття прав на торговельну марку (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 760/20855/16-ц).

Факт зміни суб`єкта майнових прав на торговельну марку на підставі договору про передання виключних майнових прав обов`язково має реєструватися у відповідному реєстрі у порядку, встановленому законодавством України. Такі правила застосовуються щодо майнових прав на торговельну марку. Державний реєстр відображає факт зміни суб`єкта прав, що має вагоме значення в разі виникнення необхідності забезпечення захисту права інтелектуальної власності (постанова Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №757/49581/23-ц.

Таким чином, за встановленими у справі №912/3035/19 обставинами підтверджується використання ФОП Погрібною Л.В. позначення "УКРЗОЛОТО" щонайменше станом на 24.10.2019. При цьому згідно з відомостями Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг перехід права власності на торговельну марку до АТ "Цефей" був зареєстрований 27.10.2021, а тому до зазначеної дати суб`єктом прав на торговельну марку в реєстрі значилося ТОВ "Маркхолдер".

Відповідач у справі, що розглядається, вказує на те, що після пред`явлення 31.10.2019 позову у справі №912/3035/19 та складення позивачем акта фіксації №1 від 06.11.2019 ФОП Погрібна Л.В. вчинила достатні та дієві заходи для усунення порушення майнових прав позивача на торговельну марку, а саме: відмовилась від пропонування та продажу відповідної продукції, відмовилась від ліцензійного договору від 02.01.2019, відмовилась від користування приміщенням за відповідною адресою та сприяла демонтуванню вивіски.

За правилами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує, що рішення господарського суду від 06.11.2024 у справі № 912/3035/19 не містить висновків стосовно припинення ФОП Погрібною Л.В. використання торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", припинення реалізації відповідних товарів чи вчинення інших дій, спрямованих на припинення використання зазначеного позначення. Так само у рішенні суду відсутнє встановлення конкретної дати припинення такого використання.

Як вбачається з матеріалів справи №912/3035/19, заперечення відповідача ФОП Погрібної Л.В. ґрунтувалися на тому, що позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " використовується нею як твір образотворчого мистецтва у вигляді вивіски на підставі ліцензійного договору, укладеного з авторами цього твору.

Відповідно до змісту рішення у справі № 912/3035/19 третя особа без самостійних вимог Білий Д.Б. у письмових поясненнях до суду від 06.10.2021 зазначив: "На даний момент на спірному приміщенні змонтоване позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що підтверджується фото вказаного позначення".

Отже, зі змісту рішення у справі № 912/3035/19 не вбачається, що ФОП Погрібна Л.В. повідомляла суд про припинення використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Про те що позначення "змонтовано" повідомила третя особа заявою 06.10.2021, однак суд у справі №912/3035/19 не встановлював дату вказаного та не надавав оцінки таким обставинам.

Суд констатує, що матеріали справи, яка розглядається, не містять жодних доказів на підтвердження припинення Погрібною Л.В. продажу відповідного товару в магазині.

Розірвання ліцензійного договору від 02.01.2019 з Білим Дмитром Борисовичем (том 1 а.с. 167-169) саме по собі не є належним та достатнім доказом припинення використання торговельного знака "УКРЗОЛОТО", оскільки не свідчить про демонтаж відповідного позначення чи припинення реалізації товарів із його використанням.

Повідомлення ФОП Міщан Т.О. до Погрібної Л.В. від 03.03.2026 про те, що за замовленням ОСОБА_1 у квітні 2020 року було демонтовано вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не містить жодних первинних документів чи інших об`єктивних даних, які б давали можливість суду перевірити достовірність викладених у ньому відомостей. Зазначене повідомлення складене у 2026 році, тобто майже через шість років після події, про яку в ньому йдеться, та не супроводжується ані актами виконаних робіт чи іншими документами.

Суд також звертає увагу на відсутність будь-яких повідомлень з боку ФОП Погрібної Л.В. на адресу ТОВ "Маркхолдер" про припинення використання знака для товарів і послуг. При цьому відповідачка не заперечувала, що позивачем було зафіксовано початок використання нею спірного позначення. За таких обставин, у разі фактичного припинення використання знака, саме відповідачка була заінтересована у належному повідомленні позивача про таке припинення.

Виходячи з вищевикладеного, наявних у справі доказів та поданих сторонами пояснень, а також застосовуючи правила оцінки вірогідності доказів, передбачені ст.79 ГПК України, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази та пояснення на підтвердження використання ФОП Погрібною Л.В. позначення "УКРЗОЛОТО" у період з 24.10.2019 по 24.10.2021 є більш вірогідними, ніж подані відповідачем докази та пояснення на спростування зазначених обставин.

2. Щодо стягнення збитків та їх розміру.

Стаття 20 Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції, яка відповідає періоду використання ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку, передбачає, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Збитками згідно ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 та у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №922/2507/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права, може наставати за одночасної наявності таких умов: факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника); шкоди, завданої суб`єктові права інтелектуальної власності; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому доказування наявності перших трьох умов покладається на позивача. Крім цього, суд застосовує презумпцію вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше.

Суд враховує, що згідно п. 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл ( видати ліцензію ) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

За ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено, рішенням суду від 06.11.2024 у справі №912/3035/19 встановлено використання ФОП Погрібною Л.В. позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на вивісці приміщення за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, 1а, що є використання знаку для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.06.2010.

У вказаному рішенні суду також встановлено, що ТОВ "Маркохолдер" не надавався ФОП Погрібній Л.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а отже права позивача у вказаній справі, як правонаступника ТОВ "Маркхолдер" щодо виключного права використання торгового знаку порушені відповідачем.

У межах справи, що розглядається, відповідачка не спростувала період бездозвільного використання знаку для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в межах якого позивач здійснює розрахунок упущеної вигоди, а саме з 24.10.2019 по 24.10.2021.

Як зазначає позивач, ТОВ "Маркхолдер" є юридичною особою приватного права, яка створена з метою отримання прибутку, основним видом діяльності позивача, згідно Класифікатора видів економічної діяльності є лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами (код КВЕД 77.40 ), а джерелом доходу підприємства є передання за ліцензійними договорами іншим суб`єктам господарювання невиключних майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності власником яких він є.

Згідно матеріалів справи, наказом №345/л від 01.07.2019 ТОВ "Маркхолдер" встановило з 01.07.2019 до 01.07.2020 суму винагороди роялті Ліцензіата за один календарний рік в розмірі 120 000 грн, без ПДВ (том 1 а.с. 48).

Наказом №213/л від 01.07.2020 встановлена така ж сама сума роялті за один календарний рік з 01.07.2020 (том 1 а.с. 48 на звороті).

10.10.2019 ТОВ "Маркхолдер" уклав з ФОП Матвійко Ігорем Володимировичем ліцензійний договір №2490 на використання на платній основі знаку для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (том 1 а.с. 46-47).

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до вказаного договору сума винагороди роялті Ліцензіата за один календарний рік, починаючи з 10.10.2019 р. (далі щорічно, відповідно ) становила 120 000,00 грн без ПДВ. Пунктом 3 Додатку № 1 Сторони дійшли згоди щодо щорічного порядку здійснення розрахунків, а саме: вказаний у п. 2 даного Додатку № 1 розмір винагороди Ліцензіат має сплатити Ліцензіарові до останнього місяця строку, в якому відбуватиметься використання Знаку, у безготівковій або у готівковій формі, у грошовій одиниці України гривні, будь-яким не забороненим законодавством України способом.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у спірний період позивачем була встановлена фіксована вартість річної ліцензійної винагороди за використання знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" у розмірі 120 000 грн, а відповідні умови фактично застосовувалися при укладенні ліцензійних договорів з іншими суб`єктами господарювання.

Таким чином, у разі правомірного використання відповідачкою знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" шляхом укладення ліцензійного договору з позивачем останній мав би реальну можливість отримати дохід у вигляді роялті на визначених ним умовах.

З урахуванням викладеного, неодержання позивачем відповідної ліцензійної винагороди є упущеною вигодою, яка перебуває у прямому причинному зв`язку з неправомірним використанням ФОП Погрібною Л.В. знака для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Заперечення відповідача стосовно того, що дата видання наказу позивача №345/л від 01.07.2019 не відповідає даті реєстрації права власності на торговельну марку за позивачем саме по собі не спростовує встановлених судом обставин щодо визначення позивачем розміру ліцензійної винагороди та її фактичного застосування при укладенні ліцензійних договорів.

Твердження про відсутність вини у протиправній поведінці, оскільки ФОП Погрібна Л.В. не була обізнана про належність спірного позначення позивачу і не могла знати про вчинюване нею порушення прав не спростовує наявності її вини у вчиненні порушення. Особа, здійснюючи господарську діяльність із використанням позначення, повинна діяти добросовісно та вживати розумних заходів для перевірки правомірності використання об`єктів права інтелектуальної власності.

Крім того, позивач зафіксував факт використання відповідачкою спірного позначення та вже 31.10.2019 звернувся до суду з позовом про заборону використання знака для товарів і послуг. Відтак, принаймні з моменту отримання відповідачкою інформації про зазначений спір та участі у судовому провадженні вона була обізнана про існування претензій позивача щодо порушення його прав, однак належних і допустимих доказів припинення використання спірного позначення матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що ФОП Погрібна Л.В. в період з 24.10.2019 до 24.10.2021 (два роки) використовувала торгівельний знак без згоди ТОВ "Макхолдер" чим позбавила його права одержати дохід у вигляді ліцензійного платежу, який товариство могло отримати, якби його право надавати згоду на використання товарного знаку не було порушено. У випадку, якщо б права ТОВ "Макхолдер" не були порушені, за звичайних обставин воно могло б одержати від ФОП Погрібної Л.В. 240 000 грн доходу за період з 24.10.2019 до 24.10.2021.

Таким чином, наведені обставини підтверджують порушення, допущене ФОП Погрібною Л.В., її вину у цьому порушенні, причинно-наслідковий зв`язок між допущеним порушенням та завданими збитками, а також суму упущеної вигоди у розмірі 240 000,00 грн, яка складає суму завданих збитків ТОВ "Маркхолдер".

З підстав викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Позивач та відповідач у заявах по суті справи включили до попереднього розрахунку витрати на правову допомогу та повідомили, що докази таких витрат будуть надані після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. 73-77, 123, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (код ЄДР 42772934, вул. Рекордна, 26Г, м. Запоріжжя, 69019) збитки у розмірі 240 000,00 грн, а також 2 880,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 24.07.2026.

Суддя В.В.Тимошевська