Ухвала суду № 138463643, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/8598/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали

заяви позивача - Київської міської ради

про забезпечення позову

у справі № 910/9598/26

за позовом Київської міської ради вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» вул. Алішера Навої, буд. 69, кв. 25, м. Київ, 02125

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:077:0041, що розташована за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, літера «А» загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, право власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2022 року, індексний номер 63484314, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2232287180000.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на протиправну реєстрацію за відповідачем права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за відсутності відповідних рішень Київської міської ради про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:077:0041, що розташована по вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва та які знаходиться вказане майно, у власність чи користування фізичним та/або юридичним особам, у зв`язку з чим побудована на ній нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва та підлягає знесенню.

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява б/н від 13.07.2026 року про забезпечення позову, в якій Київська міська рада просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом:

- накладення арешту на об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, літера «А» загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, право власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2022 року, індексний номер 63484314, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2232287180000;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлової будівлі, літера «А» загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, право власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2022 року, індексний номер 63484314, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2232287180000.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2026 року заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/8598/26.

Дослідивши подану позивачем заяву б/н від 13.07.2026 року про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову, або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Оскільки Київська міська рада звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а саме про усунення перешкод у володінні та розпорядженні майном (негаторний позов) шляхом зобов`язання ТОВ "Днепр Альянс 5" знести об`єкт самочинного будівництва, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.

Отже, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 року у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу, суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача.

Позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення/перебудови самочинної нерухомості, збудованої на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, або з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб (стаття 376 ЦК України), може бути пред`явлено лише власником земельної ділянки, на якій здійснюється самочинне будівництво, за умови, що він доведе наявність порушеного права.

Наразі, в обґрунтування заяви б/н від 13.07.2026 року про забезпечення позову позивач посилається на оформлення ТОВ «Днепр Альянс 5» права власності на нежитлову будівлю, літ «А», загальною площею 41,3 кв.м всупереч вимогам чинного законодавства та за відсутності документів, що посвідчують право власності чи користування вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:077:0041, чим порушено право територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради як власника земельної ділянки комунальної власності на володіння, користування і розпорядження комунальною власністю.

Як вказує позивач, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на таке майно, може призвести до вибуття предмету спору (нежитлової будівлі) з володіння відповідача та, відповідно, неможливості задоволення позову через неналежність відповідача і виконання майбутнього рішення суду у цій справі через зміну власника нерухомого майна після прийняття відповідного рішення, а також свідчить про наявний ризик передачі відповідачем групи нежитлового приміщення у власність інших осіб, його подальшого відчуження, а відтак, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову неминуче призведе до унеможливлення виконання рішення суду та поновлення майнових прав територіальної громади міста Києва.

Таким чином позивач вважає, що існує ризик вчинення недобросовісних дій з боку відповідача, зокрема, але не виключно, здійснення відчуження спірного нерухомого майна - нежитлової будівлі, літера «А», загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, ще до ухвалення рішення по суті справи, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, зокрема, призведе до подання позову вже до покупців, та істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту спірне нерухоме майно.

Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім наведених вище, позивачем в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 13.07.2026 року не наведено.

Вирішуючи питання обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

При цьому судом враховано обставини набуття відповідачем на підставі Акта № 2 приймання - передачі та оцінки не грошового вкладу третьої особи до статутного капіталу ТОВ «Днепр Альянс 5» від 11.02.2022 року права власності на нерухоме майно в якості вкладу до статутного капіталу товариства від гр. ОСОБА_1 , яким право власності на майно було зареєстроване 23.11.2020 року згідно технічного паспорту та довідки про технічні показники.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного заявник наголошує на наявності обставин, які доводять, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Суд наголошує на тому, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити нерухоме майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, та захист прав останнього. Отже вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Наразі, відсутність на даний час будь-яких дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5», що могли б підтвердити наміри відчужити об`єкт нерухомого майна, не спростовують наявність у відповідача, як одноособового власника, можливості розпорядитися нерухомим майном в разі невжиття заходів забезпечення позову, позаяк, враховуючи визначені ч. 1 ст. 317 ЦК України правомочності власника, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження об`єкту нерухомого майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

Оскільки виходячи з предмета позову, кінцевою метою позову у цій справі є поновлення порушених прав, інтересів позивача як власника земельної ділянки, яка розташована по вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва шляхом зобов`язання відповідача знести наявний на цій земельній ділянці об`єкт самочинного будівництва загальною площею 41,3 кв.м, право власності на який зареєстровано за відповідачем, суд доходить висновку, що в межах цих правовідносинах наявність у відповідача правомочностей власника спірного об`єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення та набрання ним законної сили, розпорядитися спірним об`єктом на користь третіх осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/16225/24).

Відтак, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно стосуються виключно предмету позову, відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення та спрямовані виключно на збереження існуючого, наразі, стану речей.

Судом враховано, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такий захід має тимчасовий характер та не позбавляє останнього його конституційного права на підприємницьку діяльність, отримання доходів (відсутність заборони користування арештованими будівлями чи передачі їх в оренду), а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття заходів забезпечення забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18).

Тим більше, що в разі фактичного вчинення правочину щодо відчуження спірної будівлі нівелюється передбачена статтею 136 ГПК України превентивна мета вжиття таких заходів - запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту, або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Поряд із цим, суд погоджується з твердженнями заявника про необхідність застосування таких заходів забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну будівлю, оскільки відповідні реєстраційні дії у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити ефективний захист і поновлення у межах цього судового провадження прав територіальної громади міста Києва в разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення її прав. Адже внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності чи права оренди третіх осіб на спірну будівлю у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання інших позовів - про скасування державної реєстрації речових прав третіх осіб.

З урахуванням вищевикладеного та предмету поданого позову суд вважає обґрунтованими припущення заявника щодо можливості в подальшому здійснення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна, тому заборона суб`єктам державної реєстрації вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомого майна, за висновками суду, є адекватним заходом забезпечення та відповідає предмету позову.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 906/781/21, згідно якої постановляючи ухвалу про заборону стороні або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Додатково судом враховано правову позицію щодо співмірності та пов`язаності з предметом позову заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна в спорах, правовою підставою в яких визначено стаття 376 ЦК України («Самочинне будівництво»), викладену Верховним Судом у постановах від 11.01.2023 року у cправі № 915/1567/21, від 24.05.2023 року у справі № 906/1162/22, від 27.05.2025 року у справі № 910/16225/24.

В свою чергу, з метою забезпечення балансу інтересів сторін вважає за доцільне зазначити, що формулювання позивачем вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ «А», загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, ідентифіковану як об`єкт самочинного будівництва, не відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, оскільки передбачає визначення правового статусу предмета спору до розгляду такого спору у справі № 910/8598/26 по суті, відтак, наведене вище свідчить про необхідність викладення резолютивної частини даної ухвали шляхом зазначення адекватних та обґрунтованих заходів забезпечення позову, які відповідатимуть меті їх застосування та перебуватимуть у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

В свою чергу судом враховано, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору, з метою зупинення та запобігання вчиненню під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в межах даного спору.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача (в даному випадку позивача), які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Київської міської ради про забезпечення позову у справі №910/8598/26 задовольнити повністю.

2. До набрання рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нежитлову будівлю, літера «А» загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, право власності на який зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2022 року, індексний номер 63484314, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2232287180000;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлової будівлі, літера «А» загальною площею 41,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Ігоря Юхновського (Сулеймана Стальського) у Дніпровському районі м. Києва, право власності на який зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2022 року, індексний номер 63484314, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2232287180000.

3. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

4. Стягувачем за даною ухвалою є:

Київська міська рада (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 22883141).

5. Боржником з даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5»(вул. Алішера Навої, буд. 69, кв. 25, м. Київ, 02125; код ЄДРПОУ 40669619).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Миколайович Селівон