Рішення № 138463579, 15.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/45/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 Справа № 908/997/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738)

про стягнення 2 575 800 грн 00 коп.

за участю представників

від позивача: Шевчук О.М., довіреність 154-Д від 19.06.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача: Капуста А.В., адвокат, ордер серія АР № 1274880 від 29.01.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель, м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення 2 575 800 грн 00 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/997/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/997/26, присвоєно справі номер провадження 27/45/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.05.2026.

Ухвалою суду від 29.04.2026 задоволена заява Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель про проведення судового засідання 25.05.2026 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/997/26 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

18.05.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю МІК поданий до суду відзив на позовну заяву, просить суд зменшити заявлений до стягнення Державним підприємством Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель розмір неустойки на 70%.

22.05.2026 Державним підприємством Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель за допомогою підсистеми Електронний суд сформована відповідь на відзив.

22.05.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю МІК подана до суду заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.05.2026 продовжено в порядку статті 177 частина 3 ГПК України строк підготовчого провадження до 28.07.2026, відкладено підготовче засідання на 29.06.2026.

27.05.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю МІК подані до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.06.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 15.07.2026.

14.07.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю МІК з метою єдності судової практики подано до суду релевантну судову практику Верховного Суду у справі № 908/3309/25.

Судове засідання 15.07.2026 проводиться в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 2 575 800 грн 00 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 375/10-24-РМ від 01.11.2024, в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. У передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, товар був поставлений з порушенням строку, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 8.2 Договору штрафні санкції, а саме пеню в розмірі 0,2% від ціни товар, поставку яких прострочено, за кожний день такого прострочення.

Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві, відповідно до яких просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки на 70 %. Відповідач визнав, що 01.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель та Товариством з обмеженою відповідальністю МІК укладено договір № 375/10-24-РМ про закупівлю. Разом з цим, відповідач (Постачальник) за наявності об`єктивних причин прострочив строки поставки Товару, але звертає увагу суду на те, що прострочення строків поставки Товарів по Договору зумовлено істотними обставинами, які дають підстави відповідачу заявити перед судом клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ст. 551 ЦК України. Серед обставин, якими відповідач обґрунтовує заявлене клопотання про зменшення неустойки - є те, що поставка товару оборонного призначення в умовах війни у м. Запоріжжя, виконана на 100% договірного об`єму поставки з незначним простроченням строку за умови відсутності порушень і претензій по якості поставленого товару. Крім цього, незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі та не порушили його майнові інтереси. Умови договору містять необґрунтовано завищені штрафні санкції без дотримання балансу сторін. Відповідач вважає, що замовник не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із несвоєчасною поставкою по договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними та неспіврозмірними наслідкам порушення. Винятковість обставин у надій справі щодо затримки строків поставки Товарів по Договору, невід`ємно пов`язано з діяльністю відповідача, а також специфіки Товару. Відповідач у справі виробляє та постачає Товар оборонного призначення, зокрема екіпірування, формений одяг, спорядження та засоби індивідуального захисту. Відповідно до умов Договору, ТОВ «МІК» виконувало замовлення у відповідності до Закону України Про оборонні закупівлі, а саме: «Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1- 5) (ДК 021:2015: 35810000-5: Індивідуальне обмундирування)». Отже в умовах війни, відповідач є ціллю в ракетно-бомбових ударах, що змушує останнього вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я робітників підприємства. Замовник не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки по Договору, стягнення з Постачальника неустойки у розмірі заявленому позивачем становитиме непомірний тягар для відповідача. Розташування потужностей відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. Крім того, суттєвий дефіцит електроенергії у 2024 році та проваджені графіки відключень також суттєво вплинули на виробничий процес. При цьому, передбачити повітряні тривоги, відключення електричної енергії неможливо. Враховуючи наведені у відзиві та поясненнях обставини щодо виконання повного обсягу поставки товару належної якості, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, відповідач вважає, що у цьому випадку наявні усі підстави для застосування положень статті 551 ЦК України для зменшення неустойки на 70% від заявленого розміру.

Позивач скористався своїм право та надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи ТОВ «МІК», викладені у відзиві, в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, не підтверджуються наявними доказами, виходячи з того, що Постачальник був вільним в укладенні Контракту та визначенні його умов, а відтак мав усвідомити ризики, пов`язані з підписання Контракту, зокрема і щодо можливості нарахування штрафних санкцій у випадку неналежного виконання прийнятих на себе за Контрактом зобов`язань. Невиконання Постачальником своїх зобов`язань перед ДП «ДОТ» (на той час) та військовою частиною (що є отримувачем Товару) є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач міг врахувати ймовірне настання несприятливих обставин при укладенні контракту. Сторони за договором перебувають у нерівних умовах, оскільки ДП «Агенція оборонних закупівель» (Замовник за договором) та військові частини (Отримувачі товару) здійснюють свою діяльність на територіях, що систематично зазнають обстрілів та атак з боку військових формувань держави-агресора, це створює постійну загрозу для життя та здоров`я працівників ДП «Агенція оборонних закупівель» та військовослужбовців Збройних Сил України під час виконання ними службових завдань. При цьому позивачу не відомо, де фактично розташовані виробничі потужності ТОВ «МІК», а єдина офіційно відома інформація стосується місця реєстрації відповідача м. Запоріжжя. Водночас сам відповідач не надав доказів, що його виробництво знаходиться у районах з підвищеним рівнем небезпеки чи під впливом воєнних дій. Отже, з огляду на істотну різницю в умовах діяльності сторін та відсутність підтверджень про перебування виробничих потужностей відповідача у небезпечному регіоні, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні. ТОВ «МІК» не заперечує встановлені у позові факти неналежного виконання своїх зобов`язань за Державним контрактом, що виразилися у простроченні строків поставки Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5) для потреб Збройних Сил України. Водночас відповідач не надає жодних належних, допустимих та релевантних доказів, які б спростовували зазначені обставини або підтверджували існування причин, що об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню договірних зобов`язань. Розміри штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України є імперативними, оскільки штрафні санкції за договором підлягають перерахуванню до доходної частини Державного бюджету України. Позивач зазначив про відсутність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій на 70 %. Твердження відповідача про те, що застосування штрафних санкцій нібито створює для нього непомірний фінансовий тягар, є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, оскільки об`єктивні дані про фінансові результати діяльності ТОВ «МІК» свідчать про наявність у нього значних фінансових ресурсів та можливості належного виконання прийнятих на себе зобов`язань. Таким чином, посилання відповідача на надмірність штрафних санкцій ґрунтуються виключно на його суб`єктивній оцінці та не узгоджуються з реальним фінансово-економічним станом підприємства, що виключає підстави для їх зменшення або неврахування судом.

Відповідачем 27.05.2026 через підсистему Електронний суд (зареєстровано 28.05.2026 за вх. № 11675/08-08/26 заперечення на відповідь на відзив, крім того, просив суд зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки на 70 %.

У судовому засіданні 05.05.2026 позивач заперечив, щодо зменшення розміру неустойки.

У судовому засіданні 15.07.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІК (Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 375/10-24-РМ (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1 5) (ДК 021:2015: 35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (Лот 1, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-10-14-013076-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника (п. 4.1.1 Договору).

Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 5 000 штук з ціною за одиницю без ПДВ 13500,00 грн у строк до 13.12.2024.

Заявка на поставку товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.3.1 Договору сторони погодили, що строк між подачею заявки на поставку Товару та датою поставки може бути зменшено за погодженням Сторін.

У пункті 4.7 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення строків поставки товару Замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття.

Згідно з п. 10.4 Договору при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.

У пункті 10.5 Договору визначено, що протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 Договору, 04.11.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000508, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно із заявкою № R000508 від 04.11.2024, Постачальник зобов`язався поставити у строк до 13.12.2024 включно, а саме чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5), до Отримувача військової частини НОМЕР_1 , у кількості 5000 комплектів.

На виконання умов державного контракту про закупівлю Постачальник поставив Товар із порушенням строків.

У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 02.04.2025 направлено Постачальнику претензію щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 2 928 960 грн 00 коп. за вих. № 2165/2338/06-2025 від 02.04.2025.

Відповідно до п. 8.5 Договору, у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків

дострокового розірвання Договору з урахуванням п. 8.3.1. та п. 8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період

прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Позивач у позовній заяві зазначав, що оскільки, претензію направлено 02.04.2025, то у відповідності до п. 8.5 Договору Постачальник мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 09.04.2025, однак вимогу ним було проігноровано.

При підготовці позовної заяви, Замовником було виявлено технічну помилку в нарахуванні штрафних санкцій та направлено на адресу Постачальника уточнення інформації до повідомлення-вимогу № 2165/2338/06-2025 від 02.04.2025, за вих. № 22.3-10881 від 21.04.2026 з коригувальним розрахунком на суму 2 575 800 грн 00 коп.

Оскільки, ТОВ «МІК» не виконано своїх зобов`язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 2 575 800 грн 00 коп. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно із ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику протягом 10 (десяти) календарних днів (у разі виявлення Замовником невідповідностей у вищезазначених документах, Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та надати виправлені документи протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виявлення невідповідностей Замовником): підписаний Акт приймання Товару згідно з Додатком 4 до Договору; оригінал Акта приймального контролю товару за якістю; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем; оригінал видаткової накладної, підписаної Отримувачем; оригінал повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; лист-запрошення, Оголошення згідно з Додатками №3.2, №3.3 до Договору.

Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акта приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Матеріалами справи, так і відповідачем підтверджено, що поставка виконана на 100%, але з простроченням поставки Товару за такими документами:

товар у кількості 1000 комплектів до військової частини НОМЕР_1 поставлено 07.01.2025 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 1. 2;

товар у кількості 1600 комплектів до військової частини НОМЕР_1 поставлено 30.12.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 721;

товар у кількості 850 комплектів до військової частини НОМЕР_1 поставлено 31.12.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 723;

товар у кількості 1550 комплектів до військової частини НОМЕР_1 поставлено 31.12.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 724.

Отже, Постачальник не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару № 1, № 721, 723, 724.

Відповідач не заперечив, що мав поставити товар кількістю 5000 штук у строк до 13.12.2024 включно, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом та визнано сторонами, відповідачем у визначений договором строк зобов`язання з поставки всієї кількості товарів виконано не було, Товар був поставлений після 13.12.2024, тобто з порушенням строку, встановленого договором.

Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, далі ГК України, (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання і заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) й захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.

При порушенні виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 2 575 800 грн 00 коп., а саме:

1. За Актом приймання Товару № 1 від 07.01.2025 прийнято Товар на суму 13 500 000,00 грн. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 13.12.2024, то пеня розраховується з 14.12.2024 по 07.01.2025. Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 25 календарних днів. Розрахунок пені: 13 500 000,00 Х 0,2% Х 25 днів = 675 000,00 грн.

2. За Актом приймання Товару № 721 від 30.12.2024 прийнято Товар на суму 21 600 000,00 грн. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 13.12.2024, то пеня розраховується з 14.12.2024 по 30.12.2024. Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 17 календарних днів. Розрахунок пені: 21 600 000 Х 0,2% Х 17 днів = 734 400,00 грн.

3. За Актом приймання Товару № 723 від 31.12.2024 прийнято Товар на суму 11 475 000,00 грн. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 13.12.2024, то пеня розраховується з 14.12.2024 по 31.12.2024. Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 18 календарних днів. Розрахунок пені: 11 475 000,00 Х 0,2% Х 18 днів = 413 100,00 грн.

4. За Актом Приймання Товару № 724 від 31.12.2024 прийнято Товар на суму 20 925 000,00 грн. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 13.12.2024, то пеня розраховується з 14.12.2024 по 31.12.2024. Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 18 календарних днів. Розрахунок пені: 20 925 000,00 Х 0,2% Х 18 днів = 753 300,00 грн

Таким чином, загальний розмір пені складає - 2 575 800 грн 00 коп.

Відповідач погодився з розрахунком пені, однак просить зменшити пеню на 70%.

В обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що поставка виконана на 100% договірного об`єму поставки без порушень і претензій по якості поставленого товару, проте з простроченням термінів поставки. Вказує на те, що незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі, вони не є документально підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки їх розміру чи вартості. Таким чином, порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. Відповідач наголосив на такі правові висновки Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 наголосила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення; для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити; санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; в постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивачем не доведено. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20; у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої. Виконання даного зобов`язання у встановлений Договором строк стало неможливим через незалежні від відповідача обставини, через військову агресію російської федерації проти України і зумовлені цим негативними наслідками. Відповідач розташований у м. Запоріжжя. Звертаємо увагу, що згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку. 6). За період з 01.11.2024 по 07.01.2025 в Запоріжжі (за місцем знаходження Відповідача) тривалість тривог 348.3 години (14.5 днів)., а їх кількість оголошень становила 270 рази. З дати укладання Договору по дату поставки загальна кількість днів становила 68. Таким чином, тривоги складали 21.3% часу постачальника для поставки Товару Замовнику. наявного у Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог за посиланням https://air-alarms.in.ua/region/zaporizhzhia?from=2024-11-01&to=2025-01 07#statistic Відповідно до Наказу ТОВ «МІК» №031422-01/О від 14.03.2022 визначено дії працівників під час повітряних тривог. Так, при оголошені повітряної тривоги усі без виключення працівники негайно припиняють робочий процес, вимикають обладнання та слідують до укриттів, де знаходяться протягом повітряної тривоги. Навіть в таких складних умовах, реагуючи на повітряні тривоги, Працівники ТОВ «МІК» знаходять можливість здійснювати виготовлення та поставку Товару для забезпечення оборонного комплексу України екіпіюванням та форменим одягом. Позиція відповідача щодо впливу повітряних тривог і обстрілів на строки виконання замовлення не є спробою уникнути відповідальності або перекласти господарські ризики на іншу сторону. Йдеться про об`єктивну межу, за якою виконання договірного зобов`язання не може забезпечуватися ціною життя та здоров`я працівників. Виробництво одягу та екіпіювання для сил оборони це не дистанційна робота за комп`ютером. Це технологічний процес, який потребує фізичної присутності працівників за обладнанням, роботи швей, закрійників, працівників складу, технологів. Під час сигналу повітряної тривоги підприємство не може вимагати від цих людей залишатися на робочих місцях, продовжувати роботу за обладнанням і фактично ігнорувати загрозу ракетного чи дронового удару. Відповідач також зазначав про аварійні графіки відключення електроенергії (ГАВ) в Україні введені через гострий дефіцит потужності в енергосистемі, спричинений ворожими атаками на інфраструктуру, суттєвим зниженням температури (морозами) та аварійними ситуаціями на об`єктах генерації. Отже відключення електричної енергії впливає на строки поставки Товарів оборонного призначення. Крім того, аварійні графіки відключення електроенергії це заходи екстрені та не плануються заздалегідь (застосовуються за вказівкою Укренерго), отже передбачити або спрогнозувати їх застосування неможливо. Постачальник знаходиться у м. Запоріжжя, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні(блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії, неможливості працювати через повітряні тривоги і загрозу ракетних обстрілів в цілому по місту, що постійно заважає своєчасно виконувати свої зобов`язання і ніяк не залежить від Постачальника. Відповідач зазначив, що Замовник не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки по Договору, стягнення з Постачальника неустойки у розмірі заявленому позивачем становитиме непомірний тягар для відповідача. Відповідач вважає, що покладення на товариство відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі - 2 575 800 грн 00 коп. за 18, 17, 25 днів є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Враховуючи виконання повного обсягу поставки товару належної якості, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, відповідач вважає, що у цьому випадку наявні усі підстави для застосування положень статті 551 ЦК України для зменшення неустойки на 70% від заявленого розміру.

Позивач проти зменшення неустойки заперечував. Вважає, що підстави для зменшення розміру пені на 70% відсутні. Постачальник був вільним в укладенні Контракту та визначенні його умов, а відтак мав усвідомити ризики, пов`язані з підписання Контракту, зокрема і щодо можливості нарахування штрафних санкцій у випадку неналежного виконання прийнятих на себе за Контрактом зобов`язань. Невиконання Постачальником своїх зобов`язань перед ДП «ДОТ» (на той час) та військовою частиною (що є отримувачем Товару) є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач міг врахувати ймовірне настання несприятливих обставин при укладенні контракту. - Сторони за договором перебувають у нерівних умовах, оскільки ДП «Агенція оборонних закупівель» (Замовник за договором) та військові частини (Отримувачі товару) здійснюють свою діяльність на територіях, що систематично зазнають обстрілів та атак з боку військових формувань держави-агресора, це створює постійну загрозу для життя та здоров`я працівників ДП «Агенція оборонних закупівель» та військовослужбовців Збройних Сил України під час виконання ними службових завдань. При цьому позивачу не відомо, де фактично розташовані виробничі потужності ТОВ «МІК», а єдина офіційно відома інформація стосується місця реєстрації відповідача м. Запоріжжя. Водночас сам відповідач не надав доказів, що його виробництво знаходиться у районах з підвищеним рівнем небезпеки чи під впливом воєнних дій. Отже, з огляду на істотну різницю в умовах діяльності сторін та відсутність підтверджень про перебування виробничих потужностей відповідача у небезпечному регіоні, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні. ТОВ «МІК» не заперечує встановлені у позові факти неналежного виконання своїх зобов`язань за Державним контрактом, що виразилися у простроченні строків поставки Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5) для потреб Збройних Сил України. Розміри штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України є імперативними, оскільки штрафні санкції за договором підлягають перерахуванню до доходної частини Державного бюджету України. Позивач зазначив, що спірні правовідносини не є винятковими та надзвичайними, а фактично виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань. Вказує, що укладаючи 01.11.2024 Державний контракт (договір) про закупівлю № 375/10-24-РМ, ТОВ «МІК» повинно було врахувати всі ризики підприємницької діяльності в частині поставки товару оборонного призначення до 31.12.2024 із врахування погодженого розміру штрафу та пені за неналежну поставку товару. Однак, ні Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», ні військові частини не повинні нести для себе несприятливих наслідків через неможливість забезпечення особового складу Збройних Сил України «Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5)» під час воєнного стану через неналежну підприємницьку діяльність ТОВ «МІК».

Розглянувши клопотання відповідача у справі про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Суд при прийнятті рішення у справі № 908/997/26 враховує, що відповідно до статті 58 Конституції України та усталеної судової практики, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності. Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 та від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23) і що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України (Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99), до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відтак, подальша втрата чинності нормативного акта не впливає на регулювання правовідносин, які виникли та реалізовувалися під час його дії.

Отже, виходячи з наведеного, у спірних правовідносинах, поряд із ст. 551 ЦК України, підлягають застосуванню норми матеріального права, зокрема ст. 233 та інших статей ГК України, вказаних у відповідних постановах Верховного Суду, чинні на момент їх виникнення та порушення, оскільки як встановлено судом, зобов`язання щодо поставки товару підлягало виконанню до 13.12.2024, натомість було виконано відповідачем лише 30.12.2024, 31.12.2024 та 07.01.2025, у зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції за вказаний період часу.

Отже, як саме зобов`язання, так і факт його порушення, а також період нарахування штрафних санкцій повністю охоплюються періодом чинності Господарського кодексу України (до 28.08.2025), зокрема статті 233 ГК України.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме законодавство, чинне на момент виникнення та порушення зобов`язання, в т.ч. ст. 233 ГК України щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому суд має правові підстави для застосування ст. 233 ГК України при вирішенні питання щодо співмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій, незважаючи на втрату чинності зазначеною нормою у подальшому.

Так, відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо їх розмір є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд має враховувати сукупність обставин, зокрема: співмірність розміру санкцій із наслідками порушення; відсутність або незначність збитків; поведінку сторін; причини порушення зобов`язання.

Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання з поставки товару до 13.12.2024 за укладеним Договором. Тобто, укладаючи Договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

Разом з тим, поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, з пропуском строку, без будь-яких претензій по якості від позивача.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у зазначеній вище постанові, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру неустойки (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99 % залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25 зауважив чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та ін.).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25 зазначив:

57. Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги майновий стан сторін.

58. Отже, під час здійснення касаційного перегляду судових рішень, в яких судами реалізовувалися дискреційні повноваження, перед судом касаційної інстанції ставляться наступні питання: чи належно суд вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; чи не є судове рішення необ`єктивним або явно несправедливим, тобто таким, що порушує баланс інтересів сторін. Вказані обставини обумовлені межами здійснення касаційного перегляду визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, однак не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені та штрафу, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що:

- роботи за договором Відповідачем виконано у повному обсязі, хоча і з простроченням, Позивач прийняв товар без зауважень щодо якості й комплектності;

- факт впливу воєнного стану на можливість виконання Відповідачем зобов`язань за договором підтверджуються сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1583 від 20.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);

- відсутність понесених Позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання Відповідачем;

- умови воєнного стану впливають на діяльність обох сторін правочину та враховуючи значення їх виду діяльності, - Позивача (забезпечення потреб ЗСУ, інших військових формувань в особливий період) та Відповідача (критично важливе підприємство для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, - згідно наказу Міністерства економіки України № 1220 від 17.02.2025);

- 19 339 974, 00 грн штрафних санкцій складає ~ 47,33 % від загальної суми державного контракту (40 859 100, 00 грн) та є більшою в декілька разів ніж прибуток підприємства згідно звіту про фінансові результати відповідача за 1 квартал 2025 року.

60. Зазначений сертифікат ТПП не може звільняти Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором та розглядатися як беззаперечний доказ наявності форс-мажорних обставин з викладених вище підстав, однак підлягає врахуванню разом з іншими доказами при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку, визначеному статтями 73-79, 86 ГПК України, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

61. Крім того, судами враховано загальні засади, встановлені у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та фінансовий стан Відповідача, інтереси обох сторін, поведінку Відповідача, який виконав договірні зобов?язання та дискреційний характер визначення судом розміру неустойки, до якого суд її зменшує.

62. Верховний Суд наголошує, що у цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, дійшли законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Суд вважає таке зменшення розміру пені оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

Суд також враховує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, принцип обов`язковості договору, на який посилається апелянт, не виключає застосування судом механізму зменшення неустойки, прямо передбаченого законом. Свобода договору та обов`язковість договору мають реалізовуватися у взаємозв`язку з принципами справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності відповідальності.

Саме тому наявність у договорі погодженого сторонами розміру пені є підставою для їх нарахування у разі порушення зобов`язання, однак не позбавляє суд права перевірити, чи не є заявлений до стягнення розмір неустойки надмірним з урахуванням конкретних обставин справи.

В цій справі наявні обставини, які підлягають врахуванню під час вирішення питання про співмірність заявленої до стягнення неустойки.

По-перше, основне зобов`язання за договором відповідачем виконано: товар у кількості 5 000 штук поставлено замовнику у повному обсязі.

По-друге, товар прийнятий отримувачами/замовником за актами приймання товару. Доказів повернення товару, відмови від прийняття, претензій щодо якості, кількості або комплектності поставленого товару матеріали справи не містять.

По-третє, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок прострочення поставки позивач поніс реальні збитки у сумі, співмірній із заявленою до стягнення неустойкою. Позивач також не довів наявності конкретних додаткових витрат, які виникли саме внаслідок прострочення поставки товару відповідачем за цим договором.

По-четверте, відповідач надав докази, які свідчать про існування об`єктивних обставин, що ускладнили своєчасне виконання договору.

По-п`яте, судом враховано, що місцезнаходження відповідача та його виробничих потужностей пов`язане з м. Запоріжжя, яке віднесено до територій можливих бойових дій, а в період виконання договору у цьому регіоні систематично оголошувалися повітряні тривоги, фіксувалися обстріли та вибухи.

По-шосте, відповідач не просив суд повністю звільнити його від відповідальності за порушення зобов`язання, а просив саме зменшити розмір неустойки, посилаючись на зазначені обставини як на істотні для оцінки співмірності відповідальності.

Слід звернути увагу сторін, що суд не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару, а визнає обґрунтованим саме нарахування позивачем пені за умовами пункту 8.2 Договору.

Суд зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною підставою ані для звільнення боржника від відповідальності, ані для зменшення розміру неустойки. Ведення господарської діяльності під час воєнного стану саме по собі не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Але в даному випадку суд не виходить із презумпції автоматичного зменшення неустойки через воєнний стан.

Навпаки, суд дослідив конкретні докази, що підтверджують вплив воєнних подій на майновий стан та виробничо-логістичні можливості відповідача. Саме ці індивідуальні обставини, у поєднанні з повним виконанням договору, відсутністю доведених збитків позивача та прийняттям товару замовником без зауважень, стали підставою для висновку про неспівмірність повного розміру заявленої неустойки наслідкам порушення.

Так, відповідач розташований у м. Запоріжжя.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку.

За період з 01.11.2024 по 07.01.2025 в Запоріжжі (за місцем знаходження відповідача) тривалість тривог 348.3 години (14.5 днів)., а їх кількість оголошень становила 270 рази. З дати укладання Договору по дату поставки загальна кількість днів становила 68. Таким чином, тривоги складали 21.3% часу постачальника для поставки Товару Замовнику.

Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог за посиланням https://air-alarms.in.ua/region/zaporizhzhia?from=2024-11-01&to=2025-01 07#statistic.

Відповідно до Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022 визначено дії працівників під час повітряних тривог. Так, при оголошені повітряної тривоги усі без виключення працівники негайно припиняють робочий процес, вимикають обладнання та слідують до укриттів, де знаходяться протягом повітряної тривоги.

Договір № 375/10-24-РМ укладено 01.11.2024, тобто після введення воєнного стану в Україні. Відповідач як суб`єкт господарювання мав усвідомлювати загальні ризики здійснення діяльності в таких умовах та організовувати виконання договору з урахуванням цих ризиків.

Однак укладення договору в період воєнного стану не означає, що постачальник прийняв на себе необмежений ризик будь-яких подальших воєнних подій незалежно від їх характеру, інтенсивності, наслідків та безпосереднього впливу на виконання конкретного зобов`язання. Воєнний стан як загальний правовий режим і конкретна подія у вигляді ракетного удару по складському приміщенню, у якому зберігалися товарно-матеріальні цінності відповідача для виконання договору, не є тотожними обставинами.

У цій справі відповідачем обґрунтовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» зазнало значні втрати майна.

Так, розташованого у власній і орендованій нерухомості: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, зруйновано офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які орендуються ТОВ «МІК», що встановлено Актом обстеження об`єкта від 14.03.2023 (міститься в матеріалах справи).

Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.139 (офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення); м. Мелітополь, вулиця Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 34 (п`ятиповерхова нежитлова будівля), які орендуються Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК», захоплені військовими рф.

Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3А, захоплені військовими рф офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які є власністю ТОВ «МІК» по договору купівлі продажу від 22.07.2020 (копія витягів з РПВН додано до матеріалів справи).

У м. Мелітополь і м. Токмак ГУ НП в Запорізькій області надало відповідь, з якої слідує, що заяви про вчинення злочинів у відношенні власності і майна ТОВ «МІК» в м. Мелітополь і м. Токмак внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12022082140000344 від 02.03.2022 (м. Мелітополь) і у кримінальному провадженні №12022080000000133 від 14.03.2022 (м. Токмак).

По м. Оріхів подано до ГУ НП в Запорізькій області заяву про факти руйнування цільного майнового комплексу за адресою Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, який орендує ТОВ «МІК», і в якому знаходилось виробниче майно ТОВ «МІК», на наш запит ГУ НП в Запорізькій області листом №4370/70-2023 від 01.05.2023 повідомило, що Пологівським РВП ГУ НП в Запорізькій області вказаний факт було зареєстровано в ЄО за № 1981 від 16.02.2023, після чого, вказані матеріали були передані УСБУ в Запорізькій області для внесення відомостей до ЄРДР.

Про наявність цих об`єктів нерухомості у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на умовах оренди також свідчить відомості про об`єкти оподаткування з кабінету платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», а про власність свідчать витяги з РПВН.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» було втрачено/пошкоджено суттєву частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область) а також зруйновані внаслідок ракетних обстрілів.

Частина потужностей залишилась на тимчасово-окупованій території.

Отже, відповідачем обґрунтовано не лише на сам факт існування воєнного стану, а на конкретні події, що сталися вже після укладення договору та до закінчення погодженого сторонами строку поставки товару.

При цьому суд звертає увагу, що врахування зазначених обставин не означає звільнення відповідача від відповідальності за прострочення.

Навпаки, суд визнав порушення зобов`язання доведеним, підтвердив правомірність нарахування пені, а зменшення неустойки не є перекладенням ризиків боржника на кредитора. Ризик неналежного виконання договору залишився на відповідачі, оскільки саме з нього суд вирішив стягнути суму пені.

Щодо посилання позивача про те, що відповідач був вільним в укладенні Договору та визначенні його умов, а відтак мав усвідомити ризики, пов`язані з підписання Договору, зокрема і щодо можливості нарахування штрафних санкцій у випадку неналежного виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань, то дані посилання суд оцінює критично в частині його впливу на можливість застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Безперечно, погоджені сторонами умови договору є обов`язковими для виконання, а пункт 8.2 договору є належною договірною підставою для нарахування пені та штрафу. Саме тому суд визнав нарахування штрафних санкцій обґрунтованим.

Однак закон прямо передбачає можливість судового зменшення неустойки навіть у разі, коли її розмір погоджено сторонами у договорі. Інше тлумачення фактично позбавило б змісту частину третю статті 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, оскільки у переважній більшості випадків неустойка нараховується саме на підставі умов договору.

Тому сам факт погодження сторонами розміру пені не виключає права суду перевірити співмірність заявленої до стягнення неустойки за конкретних обставин справи.

Під час вирішення питання про зменшення розміру неустойки суд має право враховувати співвідношення заявленої до стягнення суми санкцій із наслідками порушення, у тому числі з наявністю або відсутністю доведених збитків кредитора. Саме на це прямо вказують частина третя статті 551 Цивільного кодексу України та стаття 233 Господарського кодексу України.

Таким чином, відсутність доказів збитків не усуває права позивача на стягнення неустойки, але може враховуватися судом разом з іншими обставинами при визначенні того, чи є повний розмір заявленої неустойки співмірним і справедливим.

Позивач не надав доказів того, що внаслідок прострочення поставки саме за цим договором він був змушений здійснити заміщувальну закупівлю за вищою ціною, поніс додаткові витрати, сплатив іншим особам штрафні санкції або зазнав інших конкретних майнових втрат, співмірних із заявленою до стягнення сумою пені.

Суд погоджується, що Державний контракт (договір) про закупівлю № 375/10-24-РМ від 01.11.2024 укладено для забезпечення потреб оборони держави, а предметом поставки був товар речового майна чохол для бронежилета. Отримувачами товару визначено Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, а поставка здійснювалася для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Безумовно, виконання договорів, спрямованих на забезпечення потреб оборони, має особливе суспільне значення. Строки поставки за такими договорами не є формальною умовою, оскільки своєчасне забезпечення відповідним майном може впливати на належне функціонування системи оборонного забезпечення в умовах збройної агресії проти України.

Разом з тим чинне законодавство не містить заборони на застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до правовідносин, що виникають з договорів, укладених для забезпечення потреб оборони держави. Сам оборонний характер договору не виключає обов`язку суду оцінити співмірність заявленої до стягнення неустойки з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Інший підхід означав би, що у спорах щодо оборонних закупівель суд був би позбавлений можливості застосовувати прямо передбачений законом механізм зменшення неустойки незалежно від ступеня виконання зобов`язання, наслідків порушення, поведінки сторін та інших істотних обставин. Такий висновок не випливає ані зі змісту статті 551 Цивільного кодексу України, ані зі змісту статті 233 Господарського кодексу України.

Оборонний характер договору є важливою обставиною, яка підлягає врахуванню судом при оцінці співмірності відповідальності. Проте ця обставина не є єдиною і не має наперед встановленої переваги над іншими обставинами справи, зокрема над фактом повного виконання договору, прийняттям товару замовником, відсутністю доведених збитків, об`єктивними ускладненнями у діяльності відповідача та необхідністю збереження балансу інтересів сторін.

Оцінивши обставини виконання договору, ступінь виконання основного зобов`язання, наслідки порушення, поведінку сторін та надані докази, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення неустойки до 80 % від нарахованих сум.

Враховуючи наведені вище обставини, виконання повного обсягу поставки товару, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені до 80 % від заявленого розміру, а саме до суми 515 160 грн 00 коп.

Неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Зменшення пені до 515 160 грн 00 коп., тобто залишення до стягнення 20% від заявлених сум, за обставин цієї справи забезпечує баланс між правом позивача на застосування відповідальності за прострочення поставки та необхідністю недопущення покладення на відповідача надмірного тягаря, неспівмірного з наслідками порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

За вказаних обставин, позов задовольняється частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» стягуються пеня в сумі 515 160 грн 00 коп. Часткове задоволення позову зумовлене зменшенням судом розміру пені.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

За результатами вирішення спору, судовий збір у справі покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у розмірі 30 909 грн 60 коп.

Керуючись ст. ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) 515 160 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. пені, 30 909 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 60 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В інший частині позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено та підписано 24.07.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.